Рішення

від 18.12.2024 по справі 405/5781/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/5781/24

Провадження №2-о/405/173/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Тарасенко Р.П., Нетесі С.М.

за участю учасників справи:

заявника ОСОБА_1 та в його інтересах представника адвоката Кушнірьова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький в порядку окремого провадження цивільну справу № 405/5781/24 за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41) про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кушнірьов О.М. (діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВА № 1088341 від 16.08.2024 року) в інтересах заявника, в порядкуокремогопровадження, звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши на обґрунтування заяви, що 12 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який був розірваний рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 червня 2018 року та від якого (шлюбу) у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_2 . В подальшому, у зв`язку із зловживанням ОСОБА_1 алкогольними напоями, веденням антисоціального способу життя, вона майже не займалася розвитком сина та не виконувала батьківські обов`язки щодо виховання дитини, внаслідок чого виникли несприятливі умови для її виховання, заявник у липні 2019 звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.01.2020 року визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_2 з його батьком - ОСОБА_1 . На даний час, спільна дитина сторін проживає окремо від матері та знаходиться на повному матеріальному утриманні заявника ОСОБА_1 , який самостійно виховує сина та піклується про стан його здоров`я. При цьому, мати дитини ОСОБА_1 участі у матеріальному утриманні дитини не приймає, не спілкується з ним та уникає зустрічей. Заявник, в свою чергу, офіційно працевлаштований, має дохід, матеріально забезпечений, отримує сталу заробітну плату, позитивно характеризується за місцем роботи. Окрім того, та враховуючи, що мати дитини участі у вихованні та матеріальному утриманні не приймала, заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 та 24.06.2020 року видано судовий наказ № 405/3337/20, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі частини заробітку (доходу) на утримання дитини, які (аліменти), ОСОБА_1 не сплачуються та станом на 01.08.2024 року заборгованість зі сплати аліментів становить 11585, грн. Крім того, представник заявника зазначив, що встановлення факту перебування малолітньої дитини на самостійному вихованні, догляді і утримання заявника ОСОБА_1 , який займається його вихованням та утриманням, необхідно з метою захисту прав та інтересів дитини, та прав заявника, як батька, що стало підставою для звернення до суду з зазначеною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою суду від 23 серпня 2024 року відкрито окреме провадження у справі з викликом в судове засідання заявника та заінтересованих осіб.

Заявник ОСОБА_1 та в його інтересах представник - адвокат Кушнірьов О.М. в судовому засіданні заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, підтримали з підстав, зазначених в ній, просили її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи судом повідомлялася в порядку ст. 128 ЦПК України, зокрема, як шляхом направлення судової повістки за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_2 , так і шляхом опублікування оголошення про виклик на сайті Судової влади України, при цьому, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі, заяви, клопотання не подавала, тим самим, судом відзначається, що заінтересована особа не скористалася своїм правом на участь в судовому засіданні та на надання суду пояснень та доказів на обґрунтування своєї позиції щодо заявлених вимог.

Крім того, від представника заінтересованої особи Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради засобами електронної пошти направлено клопотання, яке зареєстроване судом 11.11.2024 року за вх. № 8472 про розгляд справи без участі представника заінтересованої особи, в якому також зазначено, що дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку з питань захисту прав дітей не перебуває. Інформація щодо утримання дитини відсутня.

Заслухавши заявника ОСОБА_1 та в його інтересах представника - адвоката Кушнірьова О.М., зваживши доводи, викладені в заяві, дослідивши матеріали справи, заслухавши покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З наданих заявником ОСОБА_1 письмових доказів, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_1 з 12.05.2016 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис за № 303, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 06.08.2024 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Батьками дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в свідоцтві про народження зазначені в графі «Батько» - ОСОБА_1 , в графі «Мати» - ОСОБА_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27 січня 2020 року (справа №405/4926/19), яке набрало законної сили 03.03.2020 року, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем його реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Крім того, зазначеним судовим рішенням також встановлено, щорішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.06.2018 року, яке набрало законної сили 21.07.2018 року, шлюб між сторонами було розірвано.

Окрім того, встановлено, що позивач у 2018 році звертався до управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького і спеціалістами управління проводилась профілактична бесіда зі ОСОБА_1 щодо належного виконання нею батьківських обов`язків, вона попереджена про відповідальність за ухилення від виховання та утримання сина ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького від 22.08.2019 року № 4199/49-05-24 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 14.08.2019 року було розглянуто питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї Стратових від 27.06.2019 року, складеного Кропивницьким міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, ОСОБА_1 свої обов`язки не виконує, не заперечує щодо проживання сина з батьком, але має намір спілкуватися з сином. Протягом червня, липня 2019 року дитина проживала разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час ОСОБА_7 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність у процесуальному праві - обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені судовим рішення або вироком у будь-якій іншій справі, які набрали законної сили. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішення, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова Верховного Суду від 26 листопада 2019 року по справі № 922/643/19).

Судом такожвстановлено,що судовимнаказом Ленінськогорайонного судум.Кіровограда від24.06.2020року (справа№ 405/3737/20)стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_2 ,РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_3 на утриманнядитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,аліменти урозмірі 1/4частини всіхвидів йогозаробітку (доходу),але неменше 50%прожиткового мінімумудля дитинивідповідного віку,та небільше десятипрожиткових мінімумівна дитинувідповідного віку,щомісячно,починаючи з19.06.2020року ідо досягненнядитиною повноліття,тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Філіповою М.М. від 18.09.2020 року відкрито виконавче провадження (ВП № 63073429) з виконання зазначеного судового наказу.

Відповідно до відповіді Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 13.08.2024 року № 62905/30.18-26/6, наданої адвокату Кушнірьову О.М. на його адвокатський запит -на примусовомувиконанні увідділі перебуваєвиконавче провадженняз примусовоговиконання судовогонаказу №405/3737/202-н/405/104/20,виданого Ленінськимрайонним судомм.Кіровограда 28.08.2020року,про стягненняз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 на утриманнядитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,аліментів урозмірі 1/4частини всіхвидів йогозаробітку (доходу),але неменше 50%прожиткового мінімумудля дитинивідповідного віку,та небільше десятипрожиткових мінімумівна дитинувідповідного віку,щомісячно,починаючи з19.06.2020року ідо досягненнядитиною повноліття,тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 АСВП:63073429.Відповідно довимог ст.ст.3,4,24,25,26,27Закону України«Про виконавчепровадження» державнимвиконавцем 18.09.2020року винесенопостанову провідкриття виконавчогопровадження,копії якоїнаправлено боржникудля виконаннята стягувачудо відома.Згідно здійсненогодержавним виконавцемрозрахунку заборгованостізі сплатиаліментів уперіод з01.05.2023року по01.08.2024року утвориласязаборгованість урозмірі 11585грн.Згідно відповідейна запитдо органівПФУ боржникперебуває наобліку уДепартаменті соціальноїполітики Кропивницькоїміської ради.На адресуустанови направленопостанову прозвернення стягненняна заробітнуплату,пенсію,стипендію таінші доходиборжника від13.08.2024року.Згідно відповідіорганів ДПСборжник маєвідкриті рахункиу банківськихустановах.Керуючись ст.56Закону державнимвиконавцем 13.08.2024року винесенопостанову проарешт коштівборжника,що містятьсяна відкритихрахунках,а такожна коштина рахунках,що будутьвідкриті післявинесення постановипро арешткоштів.Копії постановинаправлено навиконання добанківських установ.

Крім того, згідно з довідкою КЗ «Ліцей «Максимум» Кропивницької міської ради» від 05 серпня 2024 року № 790 ОСОБА_1 один виховує сина ОСОБА_2 , учня 1-Б класу. Мати ОСОБА_3 ОСОБА_1 не бере участі у вихованні дитини, контакту зі школою не підтримує, батьківські збори, позакласні заходи не відвідувала.

Відповідно до характеристики з місця роботи від 14.08.2024 року № 203, завіреної директором Славіком Івановим, ОСОБА_1 , 1984 року народження, працює в комунальному закладі «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 3 Кропивницької міської ради» в категоріїї «Робітники» з 03 червня 2015 року. За час роботи проявив себе як сумлінний працівник, який виконує свої посадові обов`язки за робочою інструкцією. За проханням керівництва виконує додаткові обов`язки, які не обумовлюються робочою інструкцією. Із колегами перебуває у дружніх стосунках, доброзичливий і стриманий, відповідальний та дисциплінований. Шкідливі звички відсутні. Має правильні життєві пріоритети та орієнтири.

Згідно з довідкою про доходи № 300 від 14.08.2024 року ОСОБА_1 працює в Управлінні молоді та спорту Кропивницької міської ради, на посаді робітника, форма працевлаштування основна. Загальна сума доходу за період: лютий 2024 року липень 2024 року без урахування аліментів становить 42723,37 грн.

Крім того, допитані в судовому засіданні за клопотанням заявника ОСОБА_1 свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 пояснили суду, зокрема, свідок ОСОБА_4 пояснила, що з 2005 року вона проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та по сусідству з нею в будинку АДРЕСА_1 проживають заявник ОСОБА_8 разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_9 та бабусею заявника ОСОБА_10 . Також пояснила, що син заявника ОСОБА_7 навчається у 2-му класі гімназії № 6 м. Кропивницького та саме батько ОСОБА_8 займається вихованням сина та, самостійно його утримує. За весь час проживання заявника разом з сином за вказаною адресою матері хлопчика вона (свідок) ніколи не бачила, з хлопчиком, який проживає з батьком з 3-ох років, постійно лише батько. Хлопчик веселий, радісний, охайно одягнутий, батько хлопчика позитивно характеризується, працює.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що приблизно з 2012 року вона постійно проживає за адресою: АДРЕСА_5 , та по сусідству з нею, в сусідньому під`їзді проживає разом з малолітнім сином та бабусею заявник ОСОБА_1 . Крім того, пояснила, що вона завжди бачить дитину з батьком та прабабусею, батько щоранку відводить хлопчика до школи, хлопчик спокійний ввічливий, охайно одягнутий. Мати дитини вона (свідок) ніколи за вказаною адресою не бачила.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що зі свого народження, а саме з 1936 року, вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 та на теперішній час за вказаною адресою проживає разом з онуком ОСОБА_11 та правнуком ОСОБА_9 : живуть дружно, її онук ОСОБА_8 самостійно виховує малолітнього сина ОСОБА_2 , водив його в дитячий садочок, зараз водить до школи, забирає зі школи та створив сину всі необхідні умови для проживання, навчання та розвитку. У хлопчика є окреме ліжко, письмовий стіл, всі необхідні підручники та канцелярське приладдя, одяг. Щодо матері дитини повідомила, що її онук ОСОБА_8 перебував в зареєстрованому шлюбі з матір`ю дитини, однак вона відійшла від сім`ї, самоусунулася від виховання сина, почала зловживати алкогольними напоями, по декілька днів не була вдома, а тому вони шлюб розірвали. ОСОБА_12 проживає з батьком, який його самостійно утримує і виховує. Мати дитини ним не цікавиться та не бажає виконувати свої батьківські обов`язки відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за відсутності будь-яких перешкод зі сторони заявника.

Судом враховується, що згідно зі статтею 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Досліджуючи вищевказані пояснення свідків, судом встановлено, що вказаним особам відомо про обставини життя заявника, їх свідчення не містять суперечностей між собою, є логічними та послідовними, а також узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами та встановленими судом обставинами, за наслідком чого враховуються і приймаються судом як належні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, у порядку, зокрема, окремого провадження (п. 3 ч. 2 ст. 19 ЦПК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 7 ст. 19 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 статті 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до роз`яснень, наданих у постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам, при розгляді справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, слід мати на увазі, що згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Статтею 315 ЦПК України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядаються судом. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, серед іншого, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України у судовому порядку може бути встановлений факт перебування фізичної особи на утриманні.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Статтею 11 Закону «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини..

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Звертаючись до суду з зазначеною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник зазначив, що факт самостійного виховання та утримання ним малолітнього сина має для нього юридичне значення та необхідний йому для забезпечення захисту прав та інтересів його малолітнього сина, а також з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, з приводу чого судом зазначається наступне.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років за рішенням суду.

Згідно з Переліком документів, що подаються військовозобов`язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , що є додатком №5 до відповідного «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, визначено, що до документів, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину відносяться рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Отже, виходячи з положень Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року №560, підтвердженням самостійного виховання та утримання особою дитини є рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Тобто, за наявності умов факту самостійного виховання та утримання дитини одним з батьків, суд може встановити відповідний факт, що впливає на права особи, як військовозобов`язаного.

За наслідком чого, судом встановлено, що встановлення заявленого факту, має для заявника юридичне значення, а саме: для реалізації заявником права з подання документів для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підтвердження відповідного факту належними документами, визначеними положеннями Порядку №560.

Одночасно, при визначені юрисдикції та можливості розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Зокрема, як вбачається з заяви, метою звернення заявника в даній справі з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, є обставини, які виникли внаслідок прийняття Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, який передбачає необхідність надання особою на підтвердження факту самостійного виховання і утримання нею малолітньої дитини, рішення суду про встановлення цього факту самостійного виховання дитини, як документа на підтвердження у особи підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При цьому, предметом дослідження суду є встановлення певного юридичного факту, який породжує у заявника можливість підтвердити свої права за п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ, у порядку, передбаченому Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, повноваження суб`єктів владних повноважень, визначені Конституцією та законами України. При здійсненні своїх владних управлінських функцій відповідно до законодавства вони діють на підставі та в межах наданих їм повноважень, у тому числі й щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Такі повноваження щодо встановлення того чи іншого факту мають бути чітко визначені у відповідних нормативно-правових актах. Встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідним суб`єктом владних повноважень виключає повноваження суду щодо встановлення такого факту в судовому порядку.

Оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений в позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.

Враховуючи, що у зазначених правовідносинах відсутній будь-який орган влади, до повноважень якого належить встановлення факту самостійного виховання та/або утримання дитини, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, факту самостійного виховання та/або утримання дитини, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 та частини другої статті 315 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, оскільки для підтвердження у особи права на оформлення відстрочки від призову на підставі положень п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ, є необхідним надання належних документів, передбачених Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року №560, а саме: надання особою рішення про встановлення відповідного факту, а чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд таких справ у цивільному судочинстві в порядку окремого провадження, що в свою чергу обумовлено також тим, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, перелік яких не є вичерпним, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21, суд вважає що заявлена заявником вимога підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами окремого провадження.

Окрім того, суд вважає, що наведені вище норми законодавства свідчать про те, що встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком своєї малолітньої дитини, не суперечить Закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, та має для заявника юридичне значення, а тому не існує перешкоди щодо встановлення судом факту, який має юридичне значення - факту самостійного виховання та утримання батьком своєї малолітньої дитини.

З огляду на викладене вище, судом, з досліджених в сукупності письмових доказів, а також показів свідків, які в порядку ст.ст.77, 78 ЦПК України, є належними та допустимими, встановлено, що заявник ОСОБА_1 , який є батьком малолітньої дитини сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно утримує та виховує малолітнього сина, який перебуває на його (заявника) утриманні, в свою чергу, дослідженими судом доказами також встановлено, що заінтересована особа - мати дитини ОСОБА_1 проживає окремо від дитини, участі у її вихованні та утриманні не приймає, що, в свою чергу, також підтверджує факт здійснення заявником самостійного виховання малолітньої дитини та її перебування на повному утриманні батька, при цьому, з урахуванням викладеного вище, та враховуючи мету встановлення зазначеного юридичного факту для заявника, документом, що підтверджує зазначену обставину - факт самостійного виховання малолітньої дитини одним з батьків, - може бути рішення суду. При цьому, зазначений юридичний факт породжує для заявника та його малолітнього сина юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, та, крім того, встановлення даного факту необхідно заявнику з метою захисту прав та інтересів дитини, а також своїх прав та інтересів, як батька, що самостійно займається вихованням та утриманням дитини, на підставі чого суд приходить до висновку про доведеність і обґрунтованість заяви, та, відповідно, наявності визначених законом підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом, у зв`язку з чим понесені заявником судові витрати, що складаються з судового збору, - вважати по фактично понесеним останнім.

На підставі викладеного та керуючись ст.263-265,293,294,315,316,319 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити юридичний факт - факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , малолітньої дитини сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати по справі вважати по фактично понесеним заявником ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова