Вирок

від 29.01.2025 по справі 553/1883/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

29.01.2025

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1883/24

Провадження № 1-кп/553/388/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м.Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024170460000147 від 17.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

06.05.1999 Ленінським районним судом м. Полтави за ч.3 ст.140, ч.2 ст.140, ст.42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; звільненого 07.05.2001 умовно - достроково на невідбутий строк 11 місяців 28 днів;

19.09.2002 Ленінським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.263, ст.ст.70,71 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі, звільненого 06.03.2006 по відбуттю строку покарання;

09.11.2006 Ленінським районним судом м. Полтави за ч.1 ст. 213 КК України до 100 годин громадських робіт;

05.01.2007 Ленінським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.185, ч.3 ст.186, ст.69, ст.395, ч.ч.1,4 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 06.10.2009 по відбуттю строку покарання;

15.06.2011 Октябрським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.263, ч.1 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

27.02.2012 Полтавським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.263, ч.2 ст.190, ч.2 ст.309, ст.ст.70,71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; звільненого 02.02.2016 по відбуттю строку покарання;

25.05.2016 Машівським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

18.07.2017 Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.309, ст.ст.70,71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;

22.08.2017 Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.263, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 31.07.2020 по відбуттю строку покарання;

13.01.2023 Ленінським районним судом міста Полтави за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.70 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

17.03.2023 Ленінським районним судом м. Полтави за ч.1 ст.309, ч.4 ст.70 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

17.03.2024 приблизно о 09 год. 30 хв. ОСОБА_4 прийшов до місця мешкання потерпілого ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , з метою з`ясування відносин між його цивільною дружиною ОСОБА_7 та останнім.

У ході спілкування ОСОБА_4 з потерпілим ОСОБА_6 виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_4 виник умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 .

З цією метою, перебуваючи у спальній кімнаті будинку за вищевказаною адресою, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, спрямованим на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розбив скляний бокал і надалі фрагментом розбитого скляного бокалу наніс один удар в життєво важливий орган шию ОСОБА_6 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: ран м`яких тканин передньо-бокової поверхні шиї зліва з пересіченням яремної вени та дрібних судин з активною кровотечою та ознаками геморагічного шоку, яка кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя та рани м`яких тканин скронево-тім`яної ділянки зліва, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Після чого ОСОБА_4 покинув місце події, тим самим, виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але він не був доведений з причин, які не залежали від його волі, так як потерпілому ОСОБА_6 сторонньою особою було викликано лікарів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, які госпіталізували потерпілого до лікарні, де йому надано своєчасну медичну допомогу, завдяки чому останній залишився живим.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Обвинувачений не оспорював фактичних обставин та доказів по справі, пояснив, що події наразі пам`ятає погано, однак ствердив, що у встановлений судом час, місці та спосіб заподіяв потерпілому удар фрагментом розбитого скляного бокалу в шию. Зазначив, що прийшов до потерпілого додому для з`ясування особистих питань з приводу дружини ОСОБА_8 , в подальшому між ним та ОСОБА_6 виникла сварка.

Окрім визнання вини, винуватість обвинуваченого також підтверджується наступними доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Витягом з ЄРДР, згідно з яким відомості щодо дій ОСОБА_4 були внесені до реєстру 17.03.2024 за № 12024170460000147 з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, як замах на вбивство громадянина ОСОБА_6 (т.1 а.с.146).

Рапортом чергового про отримання повідомлення зі служби «102» (т.1 а.с.150), про те, що 17.03.2024 о 09 год. 35 хв. по АДРЕСА_3 , постраждалий чоловік отримав поранення у шию, кровотеча (заявник Орган охорони здоров`я).

Рапортом чергового про отримання повідомлення зі служби «102» (т.1 а.с.151) про те, що 17.03.2024 о 10 год. 12 хв. з АДРЕСА_3 , бригадою шмд доставлений з різаною раною шиї потерпілий ОСОБА_6 (заявник Орган охорони здоров`я).

Протоколом обшуку з фототаблицею та записом слідчої дії (т.2 а.с.150-171), згідно з яким 17.03.2024 в період часу з 11 год. 58 хв. до 13 год. 43 хв. за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 в ході проведення обшуку на міжкімнатних дверях виявлено сліди РБК, у кімнаті виявлено розбитий скляний бокал зі слідами РБК та футболку зі слідами РБК, які вилучені.

Протоколом освідування особи та відібрання зразків від 17.03.2024 (т.1 а.с.160-163), згідно з яким у підозрюваного ОСОБА_4 за участі його захисника ОСОБА_5 спеціалістом-криміналістом Полтавського РУП у присутності понятих були відібрані змиви з правої та лівої руки, зрізи нігтьових пластин з правої та лівої руки, дактилоскопіювання та букальний епітелій.

Протоколом отримання біологічних зразків для експертизи від 12.04.2024 (т.2 а.с.149), згідно з яким у потерпілого ОСОБА_6 лаборантом бюро СМЕ відібрано зразки крові та поміщено у відповідну скляну пробірку.

За висновком експерта № 504 від 12.04.2024 (т.1 а.с.168-169), при судово-медичній експертизі зразків крові ОСОБА_6 та ОСОБА_4 встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_6 відноситься до В(ІІІ) групи з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0. Кров підозрюваного ОСОБА_9 відноситься до 0(І) групи з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

За висновком експерта № 191 від 19.03.2024 (т.1 а.с.172-173), при судово-медичній експертизі ОСОБА_4 будь-які тілесні ушкодження не виявлено.

Згідно з висновком медичного огляду від 17.03.2024 № 463 проведеного лікарем КП «Полтавський обласний Центр терапії залежностей Полтавської обласної ради», встановлено факт перебування ОСОБА_4 у стані наркотичного сп`яніння.

Протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_6 від 03.05.2024 з фототаблицею та відеозаписом до нього (т.2 а.с.1-15), за яким потерпілий на місці детально розповів і показав про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень. Так, потерпілий зазначив, що за місцем його проживання, в ході сварки з ОСОБА_4 , яка виникла через його дружину, останній розбив скляний бокал та завдав ним удар йому у шию. Відчувши кров, потерпілий сховався у іншій кімнаті та закрив двері, в цей час в кімнату намагався потрапити ОСОБА_4 , в подальшому присутній в квартири його знайомий ОСОБА_10 викликав швидку допомогу.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.05.2024 з фототаблицею та відеозаписом до нього (т.2 а.с.16-24), згідно з яким підозрюваний ОСОБА_4 на місці розповів про обставини подій.

Протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_10 від 18.03.2024 з фототаблицею та відеозаписом до нього (т.1 а.с.185-188), згідно з яким ОСОБА_10 розповів про обставини подій, вказав що був присутній в кімнаті під час нанесення ОСОБА_4 удару в шию потерпілому ОСОБА_6 розбитим скляним бокалом. Після цього потерпілий закрився в іншій кімнаті від обвинуваченого, а ОСОБА_10 викликав швидку допомогу.

За висновком експерта № 508 від 16.04.2024 (т.1 а.с.193-194), при судово-медичній експертизі пари черевиків вилучених у ОСОБА_4 на правому черевику виявлена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_6 , крові якого властивий антиген В. На лівому черевику кров не знайдена.

За висновком експерта № 507 від 16.04.2024 (т.1 а.с.199-200), при судово-медичній експертизі футболки салатового кольору, вилученої за адресою: АДРЕСА_2 , на ній знайдена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_6 .

За висновком експерта № 506 від 16.04.2024 (т.1 а.с.205-206), при судово-медичній експертизі змиву з обширної плями РБК на підлозі у коридорі, вилученого за адресою: АДРЕСА_2 , на змиві знайдена кров людини, категоричний висновок про групову належність якої зробити неможливо. Однак, якщо вважати виявлені результати достовірними, то походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_6 не може бути виключеним.

За висновком експерта № 505 від 16.04.2024 (т.1 а.с.211-212), при судово-медичній експертизі змивів з поверхні дверного полотна кім. 2, вилучених за адресою: АДРЕСА_2 , на змивах знайдена кров людини, категоричний висновок про групову належність якої зробити неможливо. Однак, якщо вважати виявлені властивості достовірними, то походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_6 не може бути виключеним.

За висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_6 № 256 від 07.05.2024 (т.1 а.с.215-216), проведенням судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , медичної документації, встановлені тілесні ушкодження у вигляді: рани м`яких тканин передньо-бокової поверхні шиї зліва з пересіченням яремної вени та дрібних судин, з активною кровотечою та ознаками геморагічного шоку, яка кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя та рани м`яких тканин скронево-тім`яної ділянки зліва, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Дані тілесні ушкодження утворились від дії колюче-ріжучого предмету, яким могла бути і «розочка» (частина розбитого скляного стакану) чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, в напрямку зліва-направо та з достатньою силою і можливо в строк та за обставин вказаних вище. Встановлені тілесні ушкодження не характерні для утворення при падінні.

Згідно з додатковим висновком експерта № 350 від 13.05.2024 (т.2 а.с.27-28), при судово-медичній експертизі ОСОБА_6 встановлено, що показання потерпілого, надані ним 03.05.2024 в ході проведення слідчого експерименту за його участі, не протирічать об`єктивним даним судово-медичної експертизи в пунктах давності, анатомічної локалізації та механізму встановленого у нього поранення в ділянці голови, проте не відображають утворення у нього поранення в ділянці шиї.

Згідно з додатковим висновком експерта № 351 від 13.05.2024 (т.2 а.с.30-31), при судово-медичній експертизі ОСОБА_6 встановлено, що в ході проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_4 06.05.2024, останній не зазначає чіткої давності утворення тілесних ушкоджень, встановлених у потерпілого, їх анатомічну локалізацію та кількість. Враховуючи взаєморозміщення тілесних ушкоджень, встановлених у потерпілого, їх кількість, морфологічну характеристику (розміри, глибину), їх утворення від однократного удару розбитим скляним бокалом (стаканом) внаслідок одного кидання з відстані кількох метрів, як на це вказує підозрюваний під час проведення слідчого експерименту за його участі, є вкрай малоймовірним.

Згідно з додатковим висновком експерта № 407 від 03.06.2024 (т.2 а.с.33), при судово-медичній експертизі ОСОБА_6 встановлено, що враховуючи морфологічну характеристику рани виявленої в ділянці шиї ліворуч у ОСОБА_6 , її анатомічне розміщення, вона могла утворитись від удару у вказану ділянку колюче-ріжучим предметом, яким могла бути і «розочка» (уламок, фрагмент розбитого скляного стакану, бокалу) чи будь-яким іншим предметом з подібною характеристикою. Беручи до уваги особливості травмуючого предмету, вказаного у питанні, враховуючи морфологічні властивості зазначеної рани шиї, можливість її утворення внаслідок «кидка шматка скляного бокалу» є вкрай малоймовірним.

Згідно з висновком експерта № 179 від 17.04.2024 (т.1 а.с.221-223), при судово-медичній експертизі нижньої частини залишків скляного бокалу з руків`ям виявлена кров людини, без домішок поту. Статеву приналежність крові та епітеліальних клітин не встановлено у зв`язку із деструктивними змінами клітинних елементів крові та відсутністю епітеліальних клітин, придатних для цитологічного дослідження. Виявлена кров могла походи від особи (осіб) з групою крові В(ІІІ) з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0, в тому числі від потерпілого ОСОБА_6 . Походження крові від підозрюваного ОСОБА_4 не виключається, лише в якості домішку антигену Н, характерного його крові, при наявності у останнього джерела зовнішньої кровотечі.

На поверхні нижньої частини залишків бокалу з руків`ям виявлено об`єкт схожий на волосину, який вилучено та поміщено до пакету та передано слідчому.

За протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.03.2024 з фототаблицею до нього (т.1 а.с.241-249) підозрюваного ОСОБА_4 було затримано о 12 год. 05 хв. 17.03.2024 на території, прилеглій до буд. № 6 по пров. Ломаному у м. Полтаві.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 16.05.2024 № 271 (т.2 а.с.53-56) про проведення судово-психіатричної первинної комісійної амбулаторної експертизи, на момент експертизи ОСОБА_4 будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством не страждає, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді емоційно-нестійкого розладу особистості, який не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу інкримінованого діяння, ОСОБА_4 будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, а виявляв ознаки тимчасового розладу психічної діяльності у вигляді гострої інтоксикації неускладненої, внаслідок вживання наркотичних засобів у особи з емоційно-нестійким розладом особистості, що не позбавляло його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними у вказаний період часу. ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00045427034 від 10.06.2024 (т.2 а.с.59), лікарського свідоцтва про смерть № 439 від 23.05.2024 та довідки про причину смерті (т.2 а.с.58), ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Подільським відділом ДРАЦС у місті Полтаві 23.05.2024 складено відповідний актовий запис № 262. Смерть ОСОБА_6 настала внаслідок гострої коронарної недостатності при ішемічній хворобі серця

Оцінивши кожний досліджений та перевірений в судовому засіданні доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумного сумніву, вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для відмежування вбивства повинні ретельно досліджуватися докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

З огляду на встановлені судом обставини, кількість, характер і локалізацію поранень, які були нанесені обвинуваченим у шию, його поведінку до та після нанесення удару, суд вважає, що в даному випадку умисел обвинуваченого охоплювався саме позбавленням життя потерпілого.

Так, згідно із даними протоколів проведення слідчих експериментів за участі потерпілого та свідка, який у свою чергу, був безпосереднім очевидцем подій, як потерпілий ОСОБА_6 так і свідок ОСОБА_10 стверджували, що потерпілий ОСОБА_4 в ході сварки, розбив скляний бокал, уламком якого заподіяв удар потерпілому в шию.

При цьому за висновками проведених у справі експертиз, потерпілому, зокрема, було спричинено тілесне ушкодження у вигляді рани м`яких тканин передньо-бокової поверхні шиї зліва з пересіченням яремної вени та дрібних судин з активною кровотечою та ознаками геморагічного шоку, яке кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя. Водночас, виявлені у потерпілого тілесні ушкодження не характерні для утворення при падінні, можливість утворення рани на шиї внаслідок «кидка шматка скляного бокалу» є вкрай малоймовірним, а рана на шиї могла утворитись від дії частини розбитого скляного стакану чи будь-якого іншого предмету з подібною характеристикою, в напрямку зліва-направо та із застосуванням достатньої сили.

Таким чином дії ОСОБА_9 суд кваліфікує за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вчинення умисного вбивства.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

У п.3постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації, відповідно до положень ст.12 КК України, а також враховує конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та ступінь тяжкості наслідків, що настали.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має непогашені судимості, неодружений, офіційно не працевлаштований, під наглядом в КП «Полтавський обласний Центр терапії залежностей ПОР» не перебуває, востаннє звертався за медичною допомогою у відокремлений підрозділ №1 Обласної консультативної психоневрологічної поліклініки зі стаціонаром 30.04.1999 з діагнозом психопатія нестійкий тип, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, як особа, яка зловживає алкогольними напоями та вживає наркотичні речовини, скарг від сусідів на нього не надходило (т.1 а.с.175-183).

Обставинами, які обтяжують покарання суд враховує вчинення кримінального правопорушення у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів та рецидив злочинів. Обставиною, яка пом`якшує покарання суд визнає щире каяття. Інших обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання судом на встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, враховуючи наведені вище характеризуючи дані обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень необхідним і достатнім є покарання в межах санкції ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі, з урахуванням положень ст.68 КК України щодо призначення покарання за вчинення замаху.

Підстави для застосування положень статей 69, 69-1, 75 КК України відсутні.

Тільки таке покарання, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, принципу індивідуалізації покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, засадам гуманності і справедливості.

При цьому справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, з огляду на що суд не знаходить підстав для призначення найсуворішого покарання, передбаченого санкцією.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 17.03.2023 ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та йому призначено покарання в порядку ч.4 ст.70 КК України у виді 2 років 1 місяця обмеження волі, із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки.

Таким чином, встановлене цим вироком кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим у період іспитового строку призначеного попереднім вироком, а отже остаточне покарання ОСОБА_4 необхідно призначити виходячи з положень ст.ст.71,72 КК України за сукупністю вироків.

Питання про речові докази вирішено судом у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Застосовані в межах досудового розслідування заходи забезпечення у виді арешту майна підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд наголошує, що на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 19.03.2024 до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та згідно із матеріалами справи останнього фактично затримано 17.03.2024.

За таких обставин, в межах кримінального провадження, що розглядається, до обвинуваченого застосовано запобіжний захід, а від так у строк покарання ОСОБА_4 необхідно зарахувати попереднє ув`язнення у період з 17.03.2024 до винесення вироку, відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Оскільки підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів судом не встановлено, до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_4 слід залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В межах судового провадження прокурором пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого про стягнення витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 в розмірі 8609,15 грн (т.1 а.с.45-67).

Обвинувачений цивільний позов прокурора визнав повністю.

Вирішуючи заявлений у кримінальному провадженні позов, суд зазначає, що згідно із ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Частиною 5статті 128 КПК Українипередбачено, що Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, визначених ст.ст.1166, 1167 ЦК України, майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1, ч.3ст. 1206 ЦК Україниособа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Враховуючи, що згідно із приєднаними до справи матеріалами потерпілий ОСОБА_6 знаходився на лікуванні в закладі охорони здоров`я і витрати на його лікування у КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» склали 8609,15 грн, в тому числі за лікування в хірургічному відділенні стаціонару 7417,00 грн (фінансування витрат на лікування здійснювалось за рахунок коштів НСЗУ) та комунальні послуги за перебування і харчування 1192,15 грн (фінансування витрат здійснювалось за рахунок місцевого бюджету), цивільний позов прокурора в інтересах держави підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 07 років.

На підставі ст.ст.71,72 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 17.03.2023 та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 07 (сім) років 01 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 29.01.2025.

У строк покарання ОСОБА_4 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 17.03.2024 по 28.01.2025 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили застосований до обвинуваченого запобіжний захід залишити тримання під вартою.

Цивільний позов прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської міської ради, Національної служби здоров`я України до обвинуваченого ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне підприємство «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення у розмірі 7417,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Полтавської міської ради витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення у розмірі 1192,15 грн.

Скасувати арешти, накладені за ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 21.03.2024 на вилучене в ході обшуку та під час особистого обшуку затриманої особи майно.

Речові докази у справі:

залишки скляного бокалу, кухонний ніж, змиви зі слідами РБК, футболку, які були вилучені в ході обшуку та зберігаються у відділенні поліції №1 Полтавського районного управління - знищити;

пару черевиків бежевого кольору, мобільний телефон, зв`язку ключів, які були вилучені під час затримання підозрюваного ОСОБА_4 та зберігаються у відділенні поліції №1 Полтавського районного управління повернути власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження теж мають право отримати копію вироку.

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_1