Рішення

від 28.01.2025 по справі 567/1197/24

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №567/1197/24

Провадження №2/567/35/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

з участю представника позивачки - адвоката Орендарчук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в :

В Острозький районний суд Рівненської області звернулася адвокат Орендарчук В.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до Острозької міськоїради Рівненськоїобласті провизначення додатковогостроку,достатнього дляподання заявипро прийняттяспадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з двох земельних ділянок площею 1,62 га та 0,99 га, які розташовані на території Вілійської сільської ради Острозького району Рівненської області та належали ОСОБА_2 на підставі державних актів про право власності на землю серії ЯЕ №233974 та ЯД №264885.

Вказує, що ОСОБА_2 за життя 05.06.2012 року склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, а також все те, що буде належати їй на день її смерті, заповіла позивачці ОСОБА_1 .

Посилається на те, що позивачка про наявність заповіту складеного на її користь дізналася через декілька років після смерті ОСОБА_2 , оскільки не знала про наявність заповіту на свою користь.

Зазначає, що ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Вказує, що відразу після того, як позивачці стало відомо про наявність складеного на її ім`я заповіту остання звернулася у нотаріальну контору для оформлення спадкових прав за заповітом, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилається на те, що зазначений строк для прийняття спадщини був пропущений позивачкою з поважних причин, оскільки останній не було відомо про наявність заповіту складеного на її користь.

Вказує, що вищевказані обставини для позивачки стали об`єктивною перешкодою для своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , що й спонукало звернутися до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою судувід 15.07.2024року відкритозагальне позовнепровадження тапризначено підготовчезасідання,сторонам визначенострок дляподання заявпо сутісправи.Задоволено клопотанняпредставника позивачкипро витребуваннядоказів,витребувано від приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Конащук Л.М. інформацію зі Спадкового реєстру про наявність/відсутність зареєстрованої спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також витребувано інформацію зі Спадкового реєстру щодо наявності заповітів, спадкових договорів, складених ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 03.09.2024 року витребувано від старости старостинського округу №10 Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області книгу вчинення нотаріальних дій за 2012 рік та оригінал заповіту, складений 05.06.2012 р. ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 12.11.2024 р. витребувано з Острозького відділу ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомості про те, чи перебувала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зареєстрованому шлюбі, та з ким саме, а також відомості про дітей останньої; з старостату села Вілія Рівненського району Рівненської області погосподарські книги за 2012 рік та за 2024 рік, в яких містяться відомості по особовому рахунку щодо домогосподарства за адресою : АДРЕСА_1 ; з Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області відомості про посадову особу Йосиповецької сільської ради Білогірського району Хмельницької області, уповноважену посвідчувати заповіти в 2012 році, з наданням підтверджуючих документів.

Ухвалою суду від 05.12.2024р. закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Представник позивачки адвокат Орендарчук В.О. в судовому засіданні позов підтримала з підстав та доводів, викладених у позовній заяві. Пояснила, що зі слів позивачки їй відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були далекими родичами, проте документально підтвердити родинні стосунки не має можливості. ОСОБА_2 була похилого віку та у хворобливому стані, через що потребувала стороннього догляду, який їй надавала позивачка ОСОБА_1 . Пояснила, що ОСОБА_2 проживала в с.Вілія Острозького району Рівненської області та позивачка при погіршенні стану здоров`я ОСОБА_3 періодично забирала останню до себе додому в с.Йосипівці Білогірського району Хмельницької області, де ОСОБА_3 і померла. Зазначила, що поховання ОСОБА_2 здійснила сім`я позивачки ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшли дві земельні ділянки площею, які розташовані на території Вілійської сільської ради Рівненського району Рівненської області та належали померлій на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки. Посилається на те, що позивачка після смерті ОСОБА_2 час від часу їздила на заробітки до Республіки Польща та була відсутня по місцю свого проживання. Вказала, що про ймовірність складення ОСОБА_2 заповіту на користь ОСОБА_1 остання випадково дізналась від когось з односельчан через значний проміжок часу після смерті ОСОБА_2 , орієнтовно в кінці 2023 року - на початку 2024 року, а відтак вчасно не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, так як була необізнана про наявність такого заповіту. Зазначила, що з приводу отримання заповіту позивачка в березні 2024 року звернулася до сільської ради, де їй було видано дублікат заповіту. Після смерті ОСОБА_2 в належному їй домогосподарстві, що в с.Вілія ніхто не проживав і на даний час не проживає, оскільки ОСОБА_2 проживала сама, була неодружена та дітей не мала. З 2012 року після смерті ОСОБА_2 ніхто не претендував на спадщину, що відкрилась після її смерті.

Представник відповідача - Острозької міської ради Рівненської області в судове засідання не з`явився, в поданій до суду заяві позов визнав, просив розглядати справу у відсутності представника відповідача, не заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст.211ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.06.2012 року (актовий запис № 4 від 10.06.2012 року) (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з двох земельних ділянок площею 1,62 га та 0,99 га, які розташовані на території Вілійської сільської ради Рівненського району Рівненської області та належали померлій на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 233974 та серії ЯД № 264885 від 03.10.2008 року (а.с.10, 11).

На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була зареєстрована у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою старости села Вілія № 5-525 від 20.12.2023 р. (а.с.8).

За життя, 05.06.2012 року ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті за законом, заповіла ОСОБА_1 . Дублікат вказаного заповіту був отриманий ОСОБА_1 28.03.2024 р. (а.с.7).

На день смерті ОСОБА_2 вказаний заповіт змінено чи скасовано не було, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 26.09.2024 року (а.с.38-40).

Спадкові справи після смерті ОСОБА_2 не заводилися, що підтверджується Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 26.09.2024 року (а.с.37).

Таким чином, судом встановлено, що заяви про прийняття чи відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ніким неподавалися.

05.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Конащук Л.М. з приводу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском нею строку для подання заяви про прийняття спадщини, водночас для ОСОБА_1 роз`яснено про її право звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця або про встановлення факту проживання зі спадкодавцем спільно однією сім`єю на час відкриття спадщини (а.с.9).

Згідно інформаційної довідки Острозького відділу ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області від 04.12.2024 р. №920/672/34.11-04-01 в архіві відділу відсутній актовий запис про шлюб ОСОБА_2 та відсутні актові записи про народження дітей, матір`ю яких зазначена ОСОБА_2 (а.с.74).

Згідно погосподарських книг с.Вілія за 2011-2015 та 2021-2025 роки ОСОБА_2 на день смерті проживала одна, та станом на даний час в домогосподарстві ОСОБА_2 ніхто не зареєстрований та не проживає.

З оглянутої в судовому засіданні оригіналу книги заповітів Йосиповецької сільської ради Білогірського району Хмельницької області за 2012 рік встановлено, що 05.06.2012 р. ОСОБА_2 було складено заповіт, згідно якого остання все своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не було і з чого б не складалося, а також все те, на що вона за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_1 , який був посвідчений сільським головою Йосиповецької сільської ради Білогірського району Хмельницької області Начичком М.П. та зареєстрований в реєстрі за №3.

Відомості про посвідчення вищевказаного заповіту були зареєстровані у спадковому реєстрі, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 30753575 від 13.06.2012 року та Реєстром Йосиповецької сільської ради для реєстрації нотаріальних дій (заповітів) на 2012 рік.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої- п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що строк для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 закінчився 08.12.2012 р., та позивачка ОСОБА_1 в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини у строк, визначений ст.1270 ЦК України не зверталася, таким чином пропустила строк для її прийняття.

Статтею 1272 ЦК України визначені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

У відповідності до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановівід 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18 (провадження № 61-21447св19), від 26 березня 2020 року у справі №517/82/19 (провадження 61-1340св20).

Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст.1269 ЦК України, та набути право на спадщину відповідно до ч.5 ст.1268, ст.ст.1296-1299 ЦК України. Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, тощо.

Законом не визначено чіткого переліку обставин, які можуть бути поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Встановлення критерію поважності такої причини відповідно ч.3 ст.1272 ЦК України віднесено до дискреції суду, який при розгляді конкретної справи повинен врахувати усі обставини в їх сукупності, що не дали можливості або перешкодили спадкоємцеві прийняти спадщину у встановленому законом порядку та строки.

Таким чином, позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщинипідлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.

Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов`язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024р. у справі №686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду відступила від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке: необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини; спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

Статтею 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що пропустила строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , оскільки їй не було відомо про існування заповіту складеного на її користь. Вказані обставини у своїх сукупності створили для неї об`єктивні труднощі для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

За вказанихобставин судвважає слушнимидоводи позивачкищодо причининесвоєчасного зверненнядо нотаріусаіз заявоюпро прийняттяспадщини черезнеобізнаність пронаявність заповіту,оскільки вонане єспадкоємцем зазаконом першоїчерги та кожної наступної черги спадкоємців за законом і про своє право спадкування за заповітом достовірно дізналася лише 28.03.2024 року, отримавши дублікат заповіту, після чого вона і звернулася до нотаріальної контори. При цьому в даному випадку заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання позивачки про його існування не вимагало від неї вчинення дій щодо прийняття спадщини.

Звернення ОСОБА_1 з вищевказаним позовом суд розцінює як передбачений законом спосіб захисту своїх прав та інтересів з метою реалізації свого права на спадкування.

З огляду на встановлені обставини, враховуючи свободу заповіту, дотримуючись захисту прав позивачки в аспекті статті 6 Конвенції прав людини і основоположних свобод, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про наявність у позивачки об`єктивних та істотних перешкод для реалізації її прав на спадкування, що мало наслідком пропуск нею встановленого законом строку для прийняття спадщини.

Таким чином, право позивачки на прийняття спадщини підлягає захисту шляхом визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 10-13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.1272 ЦК України, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Острозької міської ради Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, вул. Героїв Майдану, 4 Рівненської області, індекс 35800, код ЄДРПОУ 05391005) про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тривалістю у чотири місяці, що починається з дня набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.01.2025 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.