Рішення

від 29.01.2025 по справі 703/5255/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/5255/24

2/703/138/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретар судових засідань Дегтярь Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із даним позовом, з якого вбачається, що 26 жовтня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено договір №101096517 добровільного страхування «Граве КАСКО» відносно майнових інтересів власника автомобіля «Mercedes-benz Sprinter», н.з. НОМЕР_1 . 08 грудня 2023 року о 18 год. 26 хв. у с. Балаклея Черкаської обл., по вул. Миру, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобілю «Mercedes-benz Sprinter», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . Відповідно до постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2024 року по справі №703/6156/23, встановлено, що дорожньо- транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 . У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до звіту № 9986 від 17 квітня 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mercedes-benz Sprinter», н.з. НОМЕР_1 , становить 197272 грн. 14 коп., а відповідно до рахунку №004416 від 10 квітня 2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes-benz Sprinter», н.з. НОМЕР_1 , становить 274123 грн. 56 коп. Відповідно до платіжної інструкції №0424126612 від 29 квітня 2024 року ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» сплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу «Mercedes-benz Sprinter», н.з. НОМЕР_1 , в загальному розмірі 160000 грн. Таким чином, фактичні витрати ПрАТ «СК «Граве Україна» пов`язані з цим страховим випадком складають 160000 гривень. Таким чином просить стягнути із відповідача затрати по виплаті страхового відшкодування розмірі 160000 грн., судовий збір в розмірі 3028 грн. та витрати на професійну правничу у розмірі 10000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у поданій заяві просить розглядати дану цивільну справу без його участі, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надходив. Ця обставина підтверджується матеріалами поштової кореспонденції.

За наявності сукупності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

26 жовтня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено договір №101096517 добровільного страхування «Граве КАСКО» відносно майнових інтересів власника автомобіля «Mercedes-benz Sprinter», н.з. НОМЕР_1 .

08 грудня 2023 року о 18 год. 26 хв. у с. Балаклея Черкаської обл., по вул. Миру, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобілю «Mercedes-benz Sprinter», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2024 року по справі №703/6156/23 , встановлено, що дорожньо- транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 .

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до звіту № 9986 від 17 квітня 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mercedes-benz Sprinter», н.з. НОМЕР_1 , становить 197272 грн. 14 коп. , а відповідно до рахунку №004416 від 10 квітня 2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes-benz Sprinter», н.з. НОМЕР_1 , становить 274123 грн. 56 коп.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що фахівцями ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА було складено страховий акт № 11.98033332.1/KOS, відповідно до якого загальний розмір страхове відшкодування становить 160000 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №0424126612 від 29 квітня 2024 року ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» сплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу «Mercedes-benz Sprinter», н.з. НОМЕР_1 , в загальному розмірі 160000 гривень, з яких 137757 грн. 47 коп. було перераховано на рахунок страхувальника, а 22242 грн. 53 коп. зараховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу. Таким чином, фактичні витрати ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» пов`язані з цим страховим випадком складають 160000 грн.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ч.1 ст. 18 ЦПК України).

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно ч.2 ст.1187 ЦК України: «Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».

Згідно ст.1191 ЦК України: «Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом».

Згідно ст.1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов`язковим. Обов`язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов`язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Відповідно до ст.993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 755/18006/15-ц, стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Як зазначив Верховний Суд України (судові палати у цивільних та господарських справах) в постанові від 10.02.2016 у справі № 6-2878цс15, за змістом статті 1194 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 3028 грн., що підтверджено платіжною інструкцією, яка міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 3028 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та судового збору суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновими вимогами, з огляду на приписи ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 10000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.141, 258, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА", місцезнаходження - місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 65, код ЄДРПОУ 19243047, страхове відшкодування в розмірі 160000 грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 13028 гривень, загалом 173028 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: В. О. Прилуцький