Рішення

від 29.01.2025 по справі 752/15935/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/15935/24

Провадження №2/752/1922/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс Груп» (далі - ТОВ «Житло-Сервіс Груп») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 01.11.2020 між ТОВ «Житло-Сервіс Груп» та співвласниками багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 , на підставі рішення зборів співвласників багатоповерхового будинку від 24.10.2020, укладено Договір про надання послуг з управління багатоповерховим будинком.

З 01.05.2020 по 31.03.2024 позивачем надавались послуги для функціонування багатоповерхового будинку.

ОСОБА_1 є власником та споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 .

За цією квартирою обліковується заборгованість за надані послуги, яка станом на 31.03.2024 становить 25 269,73 грн., а також на суму заборгованості за період з лютого 2021 по січень 2022 року нараховані інфляційні втрати в сумі 500,19 грн. та 3% річних в сумі 127,52 грн.

Просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену вище заборгованість та судові витрати.

02.08.2024 постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

30.09.2005 зареєстровано ТОВ «Житло-Сервіс Груп», основним видом діяльності якого є комплексне обслуговування об`єктів.

01.11.2020 року між ТОВ «Житло-Сервіс Груп» та співвласниками багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 , що діють на підставі рішення зборів співвласників багатоповерхового будинку від 24.10.2020, укладено Договір про надання послуг з управління багатоповерховим будинком, відповідно до якого, а також додатків до нього, встановлено розміри плати за послуги в галузі житлово-комунального господарства з наданням послуг управління, а співвласники зобов`язались оплачувати виконавцю послуги відповідно до вимог законодавства та умов Договору.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.10.2020 № 227807807.

Відповідно до розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_2 , за період з січня 2021 року по травень 2024 року за спожиті житлово-комунальні послуги складає 25 269,73 грн., за період з лютого 2021 року по січень 2022 року нараховані 3% річних в розмірі 127,52 грн., інфляційні втрати в розмірі 500,19 грн.

За цей період відповідач ОСОБА_1 надані послуги оплачувала не в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України, визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з п. 10 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту технічного перепланування спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.

В той же час, відповідно до ст. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зобов`язання з оплати послуги з управління багатоквартирним будинком у таких будинках, гуртожитках у разі здачі в найм (оренду) квартир, житлових та/або нежитлових приміщень несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Судом встановлено, що споживачем житлово-комунальних послуг по квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , є відповідач ОСОБА_1 .

Свої зобов`язання відповідач, як споживач житлово-комунальних послуг, належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.

Отже, відповідач як споживач вказаних послуг має обов`язок оплатити позивачу їх вартість. Суд відзначає, що зобов`язання з оплати послуги з управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир, житлових та/або нежитлових приміщень несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Відповідачем не було надано доказів не надання послуг відповідачем або надання ним послуг неналежної якості.

Водночас, судом встановлено, що свої обов`язки щодо оплати отриманих житлово-комунальних послуг виконувала неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд відзначає наступне.

На спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання.

Проте слід врахувати, що 24.02.2022 з 5-30 год. в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено воєнний стан.

Постановою КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 №206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині інфляційних втрат в розмірі 500,19 грн. та 3% річних в розмірі 127,52 грн., нарахованих на суму заборгованості підлягають задоволенню, оскільки нараховані правильно з урахуванням вимог вищенаведеної постанови КМУ від 05.03.2022 №206.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору у сумі 3 028 грн.

Щодо судових витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 7 000 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані підтверджуючи документи.

Таким чином враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених у Договорі про надання правової допомоги від 30.06.2023 та Акті № 3 приймання-передачі наданої правової допомоги від 10.07.2024, а також з урахуванням засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7 000 грн. витрат на правову допомогу.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідала становить 10 028 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс Груп» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс Груп» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з січня 2021 року по травень 2024 року у розмірі 25 269 (двадцять п`ять тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн. 73 коп., 3% річних за період з лютого 2021 року по січень 2022 року у розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 52 коп., інфляційні втрати за період з лютого 2021 року по січень 2022 року у розмірі 500 (п`ятсот) грн. 19 коп. та судові витрати у розмірі 10 028 (десять тисяч двадцять вісім) грн. 00 коп..

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс Груп», місцезнаходження: м. Київ, Градинська, 20, оф. 1/1, код ЄДРПОУ 33739577.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення складене 29.01.2025.

Суддя Ж. І. Кордюкова