Рішення

від 28.01.2025 по справі 753/9446/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9446/24

провадження № 2/753/2245/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі

головуючої судді Шаповалової К.В.

за участю секретаря судового засідання Давидюк В.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України "Оборонавторемонтсервіс", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Міністерство оборони України про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ДП Міністерства оборони України "Оборонавторемонтсервіс" про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 04 серпня 2021 року на ім`я директора ДП МОУ "Оборонавторемонтсервіс" надійшла заява від ОСОБА_1 про одержання у користування приміщення у гуртожитку ДП МОУ "Оборонавторемонтсервіс". Наказом директора ДП МОУ "Оборонавторемонтсервіс" № 20-АГД від 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 було надано житлове приміщення у гуртожитку, а саме кімнату № 23 , на другому поверсі гуртожитку. 25 серпня 2021 року між ДП МОУ "Оборонавторемонтсервіс" та ОСОБА_1 було підписано договір найму житлового приміщення гуртожитку. 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 було видано ордер № 000016 серія АА на заняття особою із сім`єю з однієї особи житлового приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_1 площею 41,8 м/кв. Цього ж дня сторони підписали акт поселення. 31 грудня 2022 року ДП МОУ "Оборонавторемонтсервіс" розірвало договір найму житлового приміщення, на підставі того, що у гуртожитку довгий час ніхто не проживає та не сплачує за комунальні послуги. Окрім того, у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 753/15578/23 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Оборонавторемонтсервіс" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України, про виселення та стягнення компенсації. Позивач зазначає, що об`єктивних підстав для розірвання договору найму не було, а тому просить суд зобов`язати ДП МОУ "Оборонавторемонтсервіс" укласти з ОСОБА_1 договір найму кімнати АДРЕСА_2 . Окрім того, просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/9446/24 між суддями від 14 травня 2024 року матеріали позову передано в провадження судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 17 травня 2024 року.

Ухвалою суду від 21 травня 2024 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

23 травня 2024 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 28 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі із призначенням підготовчого засідання на 18 липня 2024 року. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Міністерство оборони України.

4 червня 2024 року до суду від представника третьої особи надійшли пояснення стосовно поданої позовної заяви, в яких було зазначено про те, що строк дії договору найму житлового приміщення, який був укладений між позивачем та відповідачем, закінчувався 31 грудня 2022 року, відповідач не мав наміру продовжувати дію цього договору з позивачем, про що надіслав йому не одне повідомлення, завчасно. Також відповідач повідомляв позивача про необхідність погасити заборгованість за цим договором на загальну суму 7771,79 грн та звільнити займане приміщення до 1 січня 2023 року. Крім того, відповідач повідомив позивачу про припинення договору надання юридичних послуг від 4 січня 2022 року, який також був підставою для отримання позивачем у користування кімнату у гуртожитку по АДРЕСА_3 . Вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

18 червня 2024 року від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання на іншу дату.

Крім того, 18 червня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення проти заявлених позовних вимог.

18 липня 2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Підготовче засідання у справі 18 липня 2024 року було відкладено за клопотанням позивача на 29 серпня 2024 року.

Підготовче засідання 29 серпня 2024 року було відкладено на 10 жовтня 2024 року у зв`язку з неявкою позивача у режимі відеоконференцзв`язку.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2024 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі. Підготовче засідання було відкладено на 19 листопада 2024 року.

Підготовче засідання призначене на 19 листопада 2024 року не відбулося у зв`язку із відсутністю електроенергії у приміщенні суду. Згодом підготовче засідання було призначено на 10 грудня 2024 року.

Ухвалою суду від 10 грудня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 27 січня 2025 року.

27 січня 2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про можливість розгляду справи у його відсутність, оскільки через хворобу він не може з`явитись у судове засідання. Щодо задоволення позовних вимог заперечував.

У судове засідання 27 січня 2025 року у режимі відеоконференцзв`язку з`явився позивач, представник відповідача та третьої особи не з`явились.

Суд, заслухавши думку позивача, враховуючи подану заяву представником відповідача, а також те, що представник третьої особи про день та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується, зокрема протоколом судового засідання від 10 грудня 2024 року, зважаючи на те, що від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких викладена позиція щодо заявлених позовних вимог, суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутність осіб, які не з`явились.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, вказав, що відповідно до умов договору найму житлового приміщення у гуртожитку після закінчення строку дії договору він має переважне право на його пролонгацію. Вважає, що відповідачем безпідставно в односторонньому порядку розірвано цей договорі, без будь-яких правових підстав, він використовує вказане приміщення не лише для проживання, а й як офіс, де здійснює адвокатську діяльність. Відповідач з квітня 2022 року чинить йому перешкоди у користуванні вказаним майно, опечатали приміщення, не надають доступ до нього ані йому, ані його родичам. Зазначив, що немає жодної заборгованості по оплаті за вказаним договором, всі платежі ним сплачено, докази долучено до позову. Просив позовні вимоги задовольнити, зобов`язати відповідача укласти з ним договір найму житлового приміщення у гуртожитку на попередніх умовах.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, вивчивши доводи інших учасників справи, зазначені у їх заявах по суті, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 серпня 2021 року між ДП МОУ «Оборонавторемсерівс» (наймодавець) та ОСОБА_1 (наймач) був укладений договір найму житлового приміщення у гуртожитку ДП МОУ «ОАРС» № 16-г (а.с. 31-36).

Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах даного договору наймодавець зобов`язується передати наймачеві за плату у володіння та користування придатне для постійного проживання вільне житлове приміщення, що знаходиться у гуртожитку, який перебуває у господарському віданні наймодавця та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . За даним договором надається житлове приміщення кімната № 23 з жилою площею 41,8 кв.м, що розташована на другому поверсі гуртожитку (п. 1.2 договору). За пунктом 1.5 договору таке приміщення надається особисто наймачу (проживання інших членів родини не передбачено).

Згідно із пунктом 1.7 договору за проживання у гуртожитку наймач сплачує наймодавцю плату, яка включає в себе компенсацію витрат на оплату житлово-комунальних послуг, в обсязі спожитому наймачем за тарифами, затвердженими наказом директора ДП МОУ «ОАРС» та діючими на момент отримання таких послуг, а також щомісячний внесок на компенсацію інших витрат, необхідних для управляння гуртожитком та забезпечення належних умов для проживання у гуртожитку, що становить 200 грн.

Розділом 4 договору було визначено, що наймач в праві за згодою осіб, що постійно проживають разом з ним, за наявності таких осіб, у будь-який час розірвати даний договір з письмовим попередженням про це наймодавця за три місяці до дати розірвання договору. Даний договір може бути розірваний у судовому порядку на вимогу наймодавця у випадках: систематичного пошкодження приміщення та іншого майна наймодавця або інших мешканців гуртожитку: - використання приміщення не за призначенням; - створення умов, непридатних для спільного проживання з іншими мешканцями гуртожитку; - систематичного порушення правил користування гуртожитком та Інструкції з охорони праці та пожежної безпеки для мешканців гуртожитку; - порушення порядку та умов внесення на користь наймодавця плати за проживання у гуртожитку.

Дани договір може бути припинений у будь-який час за взаємною згодою сторін, яка оформлюється у вигляді додаткової угоди до даного договору (пункт 4.3 договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року та може бути продовжений на будь-який строк за домовленістю сторін шляхом підписання додаткової угоди до даного Договору. На вимогу наймача та за згодою наймодавця у даному договорі особи, що постійно проживають разом з наймачем можуть бути змінені за умови, що такі особи є повнолітніми. Після закінчення строку даного договору наймач мас переважне право на укладення договору найму приміщення на новий строк.

На умовах договору про надання юридичних послуг від 19 травня 2021 року № 7 ОСОБА_1 було видано ордер на право зайняття однією особою жилого приміщення в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , будівля літ. І, кімнати № 23, площею 41,8 кв.м., що розташована на другому поверсі гуртожитку, що підтверджується корінцем ордеру на житлову площу у гуртожитку від 25 серпня 2021 року серії АА № 000016 (а.с. 37).

Відповідно до акту поселення від 25 серпня 2021 року, який підписаний позивачем та представником наймодавця (відповідача) 25 серпня 2021 року наймач поселився в житлове приміщення гуртожитку ДП МОУ «ОАРС»: кімната 23, площею 41,8 кв.м., що розташована на другому поверсі гуртожитку (а.с. 38).

Листом від 28 листопада 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про намір продовжити дію договору найму житлового приміщення у гуртожитку № 16-г (а.с. 39).

Відповідач листом від 19 грудня 2022 року № 389 повідомив позивачу проте, що 14 грудня 2022 року ним було отримано заяву від позивача про намір продовжити дію договору найму житлового приміщення у гуртожитку та повідомив про відсутність наміру продовжувати з ним дію цього договору, а також вказав, що про відсутність наміру продовжити дії договору наймодавець повідомляв наймача листом від 22 листопада 2022 року № 334. Також просив наймача у строк до 1 січня 2023 року звільнити вказане приміщення, враховуючи умови укладеного між ними договору найму житлового приміщення у гуртожитку (а.с. 110-111).

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків (стаття 6 ЖК України).

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і прибудинкової території затверджуються Радою Міністрів Української РСР.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема , договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 810 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом.

Відповідно до статті 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п`ять років. До договору найму житла, укладеного на строк до одного року (короткостроковий найм), не застосовуються положення частини першої статті 816, положення статті 818 та статей 822-824 цього Кодексу.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, відповідач 22 листопада 2022 року (вих. № 334) надіслав позивачу повідомлення про припинення дії договору найму житлового приміщення у гуртожитку ДП МОУ «ОАРС» від 25 серпня 2021 року № 16-г, в якому зазначив, що строк дії укладеного між сторонами договору закінчується 31 грудня 2022 року та продовжувати дію цього договору наймодавець не планує, про що повідомляє наймача. Також у вказаному повідомленні зазначено про необхідність позивача в строк до 1 січня 2023 року звільнити займане приміщення. Вказане повідомлення було надіслано рекомендованим повідомлення на адресу місця знаходження орендованого позивачем майна ( АДРЕСА_1 ), а також за адресою: АДРЕСА_6 , яка була вказана позивачем у договорі найму від 25 серпня 2021 року (а.с. 102-104).

6 грудня 2022 року відповідачем на адресу позивача було надіслано повідомлення (вих. № 368) про припинення договору надання юридичних послуг від 4 січня 2022 року, в якому було зазначено, що 17 жовтня 2022 року на адресу позивача було надіслано повідомлення № 260 про розірвання договору про надання юридичних послуг від 4 січня 2022 року, укладеного між позивачем та відповідачем та надіслано додаткову угоду щодо дострокового припинення договору. Вказана оферта була проігнорована ОСОБА_1 , а тому відповідач повторно звернувся із таким повідомлення до нього. Вказане повідомлення було надіслано рекомендованим повідомлення на адресу місця знаходження орендованого позивачем майна ( АДРЕСА_1 ), а також за адресою: АДРЕСА_6 , яка була вказана позивачем у договорі найму від 25 серпня 2021 року та на електронну пошту позивача (а.с. 105-108).

19 грудня 2022 року відповідачем на адресу ОСОБА_1 було надіслано відповідь на заяву (вих. № 389) позивача про продовження дії договору найму житлового приміщення у гуртожитку ДП МОУ «ОАРС» від 25 серпня 2021 року № 16-г, в якому зазначено, що наймодавцем не ставилось питання про дострокове розірвання договору найму, термін дії якого визначений пунктом 5.1 договору, а саме до 31 грудня 2022 року, а тому твердження наймача про ініціювання дострокового розірвання дії договору з боку наймодавця є помилковим. Крім того, у цій заяві зазначено, що про відсутність намірів продовжувати дію договору найму наймача було повідомлено листом від 22 листопада 2022 року № 334, а також повторно вказано про відсутність намірів продовжувати дії договору найму та зазначено про необхідність звільнення приміщення в строк до 1 січня 2023 року (а.с. 110-118).

Також відповідачем позивачу надсилалась вимога про сплату заборгованості за користування житловим приміщенням у гуртожитку із актами наданих послуг від 29 жовтня 2021 року, 30 листопада 2021 року, на загальну суму 7756,96 грн, які були підписані в тому числі ОСОБА_1 (а.с. 113, 119-120).

Як зазначено у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, і вказане підтверджено позивачем у судовому засіданні, у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ДП МОУ «ОАРС» до ОСОБА_1 про виселення із гуртожитку та стягнення заборгованості за договором найму у розмірі 7523 грн. Станом на цей час рішення у справі не ухвалено.

Позивач, звертаючись із позовними вимогами про зобов`язання відповідача укласти з ним договір найму житлового приміщення, вказав, що відповідач чинить перешкоди йому у користуванні його житловим приміщенням № 23 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 з квітня 2022 року, а саме опечатано приміщення та відсутній до нього доступ.

Поряд з цим, позивач у судовому засіданні зазначив, що з квітня 2022 року по цей час він перебуває за межами України та жодного разу за цей час до України не приїздив, але відповідач не надає доступу до житлового приміщення його родичам, зокрема дружині.

Отже, судом встановлено, що позивач фактично з квітня 2022 року не користується житловим приміщенням № 23 у гуртожитку, зокрема для проживання, оскільки весь цей час проживає за межами України. Щодо не допуску його родичів (дружини) до вказаного приміщення, то суд зазначає, що відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору найму житлового приміщення, таке приміщення надавалось позивачу для користування у складі однієї людини - ОСОБА_1 , 1967 року народження, інших осіб, які мають право користування таким житловим приміщення як у договорі так і ордері не зазначено, за вказаною адресою вони не зареєстровані, а отже позивачем не надано доказів порушення їх прав відповідачем.

Доводам позивача щодо того, що він не має заборгованості з оплату послуг по вказаному приміщенні суд не надає оцінки, оскільки вказане є предметом розгляду в іншій справі, яка на разі перебуває у провадженні суду.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач як наймодавець завчасно (22 листопада 2022 року) повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору найму житлового приміщенні у гуртожитку, який закінчувався 31 грудня 2022 року та надсилав про це не одне повідомлення, в тому числі як відповідь на заяву позивача про продовження дії цього договору.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що він не отримував листи від відповідача, оскільки це спростовується долученими до матеріалів справи представником відповідача доказами. Крім того, у судовому засіданні позивач зазначив, що адреса АДРЕСА_6 , яка ним також зазначена у позовній заяві, є саме адресою для листування (отримання кореспонденції), оскільки він проживає за межами України.

Відповідно до витягу з ДРРП квартира АДРЕСА_7 на праві власності зареєстрована за позивачем ОСОБА_1 .

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відсутні підстави для одностороннього розірвання відповідачем договору найму із позивачем, а також про те, що не було спільної згоди сторін на розірвання договору, оскільки як було встановлено судом під час розгляду справи та це підтверджується листами-повідомленнями, що надсилались відповідачем позивачу, ДП МОУ «ОАРС» не розривало достроково договір з позивачем ані в односторонньому порядку, ані не надсилали позивачу таких пропозицій, відповідач чітко зазначав про те, що після закінчення строку дії договору - 31 грудня 2022 року не має наміру на продовження його дії.

Стосовно доводів позивача про наявність у нього переважного права на укладання договору найму із наймодавцем на новий строк, суд зазначає, що наймодавець попереджав наймача завчасно про відсутність у нього наміру на продовження строку дії договору найму після його закінчення - 31 грудня 2022 року, а також у відповідь на лист позивача про продовження строку дії договору найму надіслав повідомлення про відсутність такого наміру та згоди на пролонгацію діючого договору.

Статтею 822 ЦК України визначено, що у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.

Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

Якщо наймодавець відмовився від укладення договору на новий строк, але протягом одного року уклав договір найму житла з іншою особою, наймач має право вимагати переведення на нього прав наймача та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами першої, п`ятої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України "Оборонавторемонтсервіс", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Міністерство оборони України про зобов`язання вчинити дії не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 16, 19, 76-79, 81, 82, 133, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284,352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України "Оборонавторемонтсервіс", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Міністерство оборони України про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28 січня 2025 року.

Суддя Шаповалова К.В.