Рішення

від 23.01.2025 по справі 757/23627/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23627/24-ц

пр. 2-6474/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Вовк С. В.,

за участі секретаря судових засідань Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинського районного в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинського районного в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проживаючи окремо, мати та батько малолітнього ОСОБА_2 не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, у зв`язку з чим між ними існує спір.

Позивач та малолітня дитина ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить матері позивача.

Позивач є ФОПом, зареєстрованою у відповідності до норм чинного законодавства, із стабільним доходом, у зв`язку з чим має матеріальні можливості для забезпечення належного способу та рівня житія малолітньої дитини.

Батько малолітньої дитини, проживає з новою сім`єю з іншою жінкою, аліменти на утримання дитини сплачуються виключно через виконавчу службу, в розмірі визначеному судовим наказом, участі у вихованні дитини батько не приймає, не переймається духовним, психологічним станом дитини, останній раз відвідував малолітнього сина майже два місяці назад, хоча мама та бабуся дитини не забороняють їй зустрічатися з батьком, який періодично забирав дитину до себе.

Таким чином, дитині буде більш комфортно розвиватися у безпечному середовищі, до якого вона звикла, оскільки ОСОБА_1 створено належні умови для проживання, виховання, розвитку дитини з належним піклуванням про її здоров`я.

Проживання малолітнього сина з матір`ю відповідатиме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи у зв`язку з віковими особливостями, позитивно сприятиме як психологічному так і фізичному його розвитку.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, подала заяву про вирішення спору за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2024 року відкрито у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 24.04.2021.

Сторони у справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданим Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 2282.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06.11.2023 у справі № 759/18217/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено, вирішено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвати.

08.11.2023 Святошинським районним судом м. Києва у справі № 759/18218/23 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19.09.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

За вказаним судовим наказом державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 17.11.2023 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_4.

Встановлено, що відповідач (Боржник за ВП) згідно відповіді ДФС отримує дохід в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», у зв`язку з чим державним виконавцем 04.12.2023 винесено постанову про звернення стягнення на доходи Боржника.

Зобов`язано AT «Ощадбанк» м. Київ, вул. Госпітальна, 12 здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 25% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням.

Позивач та малолітня дитина ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана квартира належить на праві власності матері позивача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 25.05.2007 Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради виданого на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 04.05.2007 № 771-С та складається з 3 кімнат , жилою площею 42,00 кв.. загальною 71,90 кв.м.

Позивач є Фізичною - Особою підприємцем, зареєстрованою у відповідності до норм чинного Законодавства, із стабільним доходом, у зв`язку з чим має матеріальні можливості для забезпечення належного способу та рівня житія малолітньої дитини.

Відповідно до характеристики з місця проживання, наданої ЖБК «АТЕК» ОСОБА_1 , остання проживає в будинку по АДРЕСА_1 з 09.03.1995 року. За вказаний час зарекомендувала себе як доброзичлива, освічена, працьовита, відповідальна людина. Одночасно з цим, ОСОБА_1 завжди готова надати допомогу сусідам, приймає активну участь у громадських роботах та вирішенні організаційних питань будинку. У родині ОСОБА_1 панує атмосфера взаєморозуміння та доброзичливого ставлення членів сім`ї один до одного. ОСОБА_1 є дуже турботливою мамою свої дитини - ОСОБА_3 , дитина завжди охайна, вбрана в чисті сучасні речі, дуже чемна, привітлива та соціалізована, проводить достатньо часу з мамою на подвір`ї, ОСОБА_1 під час прогулянок на подвір`ї заохочує свою дитину і інших дітей до розвиваючих ігор відповідного віку.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Відповідно до статей 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» (далі - Закон № 1906-IV) міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб`єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов`язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

У пунктах «а», «b» частини першої статті 2 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року визначено, що для цілей цієї Конвенції «договір» означає міжнародну угоду, укладену між державами в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв`язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування; «ратифікація», «прийняття», «затвердження» і «приєднання» означають, залежно від випадку, міжнародний акт, який має таке найменування і за допомогою якого держава виражає в міжнародному плані свою згоду на обов`язковість для неї договору.

Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 року, принципом 6 якої передбачено, що малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю, не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку з цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України, не є міжнародним договором, хоча є визнаним джерелом міжнародного права.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини необхідно розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому положення Конвенції про права дитини, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, її норми мають вищу юридичну силу, мають імперативний характер. Норми Конвенції зобов`язані враховувати всі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ зазначив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У згаданих рішеннях ЄСПЛ не визначав обов`язкового та беззаперечного врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18)

Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією складено Висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з яким Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

У вказаному висновку зазначено, що у своїх поясненнях наданих до Служби батько ОСОБА_2 повідомив, що він не заперечує проти проживання дитини із матір`ю, так як після розлучення малолітній син ОСОБА_3 залишився проживати з матір`ю, та будь-якого спору щодо цього питання між батьками не виникало. Поряд із цим батько зазначив, що проти визначення місця проживання дитини у судовому порядку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач належним чином опікується дитиною, займається вихованням і розвитком сина, позитивно характеризується за місцем проживання, має стабільний дохід та житло.

При цьому, відповідач не опікується дитиною, лише сплачує аліменти в порядку примусового виконання судового наказу шляхом відрахування із суми доходів у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 25% доходів щомісяця.

Суд враховує те, що за час проживання дитини разом із матір`ю, не встановлено жодної обставини, яка б ставила під сумнів, що подальше таке проживання не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

На переконання суду, визначення місця проживання дитини разом із матір`ю забезпечить її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є неблагонадійним.

Враховуючи наведене, а також аргументований висновок Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд приходить до висновку про доцільність визначення місця проживання дитини разом із матір`ю.

Суд зазначає, що цим рішенням батько дитини не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування з дитиною, вияв турботи стосовно дитини та участь у її вихованні. Він може реалізувати свої права шляхом досягнення домовленості з матір`ю дитини про встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинського районного в м. Києві державної адміністрації (адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 422; код ЄРДПОУ 37498740) про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя С. В. Вовк