Ухвала

від 27.01.2025 по справі 953/9916/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/9916/24 (1-кс/953/8674/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/42/25 Суддя доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

представників

власників майна - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційні скарги представників власників майна адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2024 року, якою частково задоволено клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023052110000061 від 11.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 364, ч.3 ст. 201-2 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Київського районного судум.Харкова від28листопада 2024рокучастково задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратур у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42023052110000061 від 11.07.2023 за ч.3 ст. 332, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 364, ч.3 ст. 201-2 КК України, про арешт майна.

Цією ухвалою накладено арешт на майно, вилучене 20.11.2024 року під час проведення обшуку в приміщеннях, яке займає ТОВ «Міністерство спокою та відновлення» по вул. Героїв Рятувальників, 14, в м. Дніпро; а також вилучене 20.11.2024 року під час обшуку в міжрайонної психіатричної МСЕК № 4 КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР, що розташована на території КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Самойловича (Бехтерева) 1; а також вилучене 20.11.2024 року під час проведення обшуку в приміщенні психіатричного відділення (центр) № 10 комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Самойлова (Бетерева), 1; а також вилучене 20.11.2024 року під час обшуку за місцем знаходження КП «Дніпропетровська БКЛ з НПД» за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Самйловича (Бехтерева), 1; а також вилучене 20.11.2024 року під час проведення обшуку у приміщеннях, які для здійснення діяльності, використовуються міжрайонною психіатричною МСЕК № 2 КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР, яке розташоване на території комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради за адреою: м. Дніпро, вул. Данила Самойловича (Бехтерева), 1; а також вилучене 20.11.2024 року під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 ; а також вилучене 20.11.2024 року підчас обшуку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 ; а також вилучене 20.11.2024 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 ; а також вилучене 20.11.2024 року під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_4 ; а також вилучене 20.11.2024 року під час обшуку в приміщенні психіатричного відділення (центр) № 16 комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Самойлова (Бетерева), 1.

Місцем зберігання всіх вказаних мобільних телефонів, ноутбуків, макбуків, системних блоків, зарядних пристроїв до них, флеш носіїв, визначено СУ ГУ НП в Харківській області до 28.01.2025 року вклчно, протягом якого надати стороні обвинувачення строк для здійснення їх огляду, зняття виявленої інформації на електронні носії спеціалістами (експертами) в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій даних, які містяться на вказаних носіях, для залучення до матеріалів кримінального провадження № 42023052110000061 від 11.07.2023, а з 29 січня 2025 року зобов`язали слідчого передати на відповідальне зберігання всі вказані вище мобільні телефони, ноутбуки, макбуки, системні блоки, зарядні пристрої до них, флеш носії, особам, у яких воно було вилучено, та попередити таких осіб про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

На зазначену ухвалу слідчого судді, представник власника мана ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати в частині задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене 20.11.2024 рок під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_4 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні його клопотання про арешт майна в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги представник посилався на те, що слідчий суддя дійшов помилкових висновків, які не відповідають дійсності, істотно порушив вимоги кримінального процесуального законодавства. Вважав, що слідчий суддя неналежним чином дослідив докази у цьому провадженні, проігнорував доводи адвоката . Не взяв до уваги, що відсутні докази, які вказують на вчинення ОСОБА_13 кримінального правопорушення. Вважав, що відсутні докази процесуальної необхідності арешту майна, доказів того, що арештоване майно є доказом злочину чи має значення для кримінального провадження. Також зазначав, що слідчий не мав перешкод у доступі до інформації яка міститься у арештованих телефонах, що фактично було реалізовано слідчим при проведенні огляду телефонів. Вважав, що порушено співрозмірність та розумність обмеження права ОСОБА_13 на таке майно з завданням кримінального провадження.

Крім того з апеляційною скаргою звернувся представник власника майна КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради адвокат ОСОБА_7 , яка просила скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.11.2024 року про арешт майна, в частині накладення арешту на ноутбук ТМ АСЕР та зарядний пристрій до нього, а також медичні картки, в кількості 252 шт., мобільні телефони Айфон 15 Про Макс, Айфон 16 Про ОСОБА_14 , виписки з медичних карток, ноутбук Макбук, флеш носій на 32 ГБ. Зелений блокнот з чорновими записами, мобільний телефон Ксяомі Хайпер, посилаючись на те, що такими діями працівники правоохоронних органів порушили права та свободи пацієнтів, які передбачені ст.ст. 6, 25 ЗУ «Про психіатричну допомогу». Накладення арешту у цьому провадженні. Обмежує власника цього майна у реалізації ним права власності на належне йому майно. Вважала, що альтернативною накладення арешту на майно може бути заборона розпорядження таким майном. Накладений арешт, на думку апелянта, не відповідає принципу розумності та співрозмірності.

В судове засідання в суд апеляційної інстанції прокурор не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлений належним чином, про що свідчать відомості телефонного повідомлення, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 422 та ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду справи, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі прокурора.

Заслухавши доповідь судді, доводи представників власників майна адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів провадження вбачається, що відділом розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42023052110000061 від 11.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 364, ч.3 ст. 201-2 КК України.

26.11.2024 року прокурор звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотаннями, в якому просиву межах цього кримінального провадження накласти арешт на вилучене під час обшуків майно.

В обґрунтування клопотань прокурор зазначав, що підставою для накладення арешту на тимчасово вилучене майно є те, що існує сукупність розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Метою накладення арешту у цьому випадку є забезпечення речових доказів. Крім того, у органу досудового розслідування є необхідність у проведенні ряду експертиз, об`єктом дослідження яких буде саме вилучене майно.

Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя суду першої інстанції мотивував таке рішення тим, що провадження у цьому кримінальному провадженні триває, встановлюються всі обставини кримінального правопорушення, вказане майно має істотне значення для досудового розслідування, оскільки потребує подальшого експертного дослідження, враховуючи кваліфікацію кримінального правопорушення, а також те, що майно відповідає критеріям ч.1 ст. 98 КПК України та може бути використано як доказ у цьому кримінальному провадженні. Також судом встановлено, що не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки рішення щодо задоволення клопотання прокурора ґрунтується на нормах чинного КПК України.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПКпередбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність добровільно виданого мобільного телефону ознакам речових доказів, оскільки він може містити на собі сліди скоєння кримінального правопорушення або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Добровільно видані мобільні телефони та паролі до них, в тому числі, підлягають арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для арешту майна з підстав того, що вони не містять на собі слідів злочину не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки вилучене під час обшуків майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України.

Поряд з цим, відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах цього провадження вочевидь вбачається, що обшуки були проведені 20.11.2024 року та під час обшуків було вилучено певне майно.

Клопотання прокурор направив до суду поштовою кореспонденцією 21.11.2024 року, про що свідчать відомостей поштового трекера (т.1 арк. 237, т. 2, арк. 129, т.3 арк. 135).

Отже вочевидь вбачається, що орган досудового розслідування не порушив строки звернення до суду з клопотанням про арешт майна, що об`єктивно спростовує такі твердження апелянта.

Більш того, постановами слідчого від 20 листопада 2024 року вилучене під час обшуків майно визначено речовими ознаками у цьому кримінальному провадженні (т. 1 арк. 233-234, т.2 арк. 126-127, т.3 арк. 130-134).

Між тим, в судовому засіданні в суді першої інстанції слідчий зазначав, що дійсно в ході проведення обшуків та вилучення мобільних телефонів, ноутбуків, тощо, їх власники надавали доступ до них, але на теперішній час сторона обвинувачення не має відповідної техніки, яка б могла скопіювати інформацію з Айфон, що потребує їх подальшого огляду, з урахуванням можливості зняти інформацію з мобільних телефонів APPLE, який забороняє зняття інформації. Крім того, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, та перелік осіб, зазначений в ухвалах про надання дозволів на обшуки, стосовно яких надано дозвіл на вилучення медичної документації, не є вичерпним, органом досудового розслідування встановлено також інших осіб, обставини щодо яких встановлюються.

Поряд з цим, в судовому засіданні в суді першої інстанції було встановлено, що в цьому кримінальному провадженні вже призначено певні судові комп`ютерно-технічні експертизи.

Належить врахувати, що судом встановлено граничну дату, а саме 28.01.2025 року включно, до якої орган, який проводить досудове розслідування зобов`язаний провести всі необхідні дії, пов`язані з виявленням та зняттям інформації з усіх вилучених електронних носіїв та після цього передати їх власникам на відповідальне зберігання.

За наявністю таких відомостей, питання належності вилученого майна, а також можливості існування відомостей, які можуть міститись в ньому і мати відношення до цього кримінального правопорушення, належить з`ясовувати в межах, які зазначені слідчим суддею, а саме до 28.01.2025 року.

Враховуючи такі відомості, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити власникам майна, що вони не позбавлені можливості звертатись до суду першої інстанції з клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно їм може бути повернуто в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту майна, враховуючи можливість використання їх як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вилучене під час обшуків майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційних скарг стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власником майна, ані його представником не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимогст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 376, 392, 395, 404, 405, 407 ч.3 п.1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги представників власників майна адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого суддіКиївського районногосуду м.Харкова від28листопада 2024рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді :