Ухвала

від 29.01.2025 по справі 344/1629/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/1629/25

Провадження № 1-кс/344/912/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12024090000000300 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого посилався на те, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 22.04.20224 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024090000000300 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадова особа ТОВ «Карпати- Сервіс», яка здійснює діяльність у сфері будівництва на території Івано-Франківської області, внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що 11 березня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області на замовлення ТОВ «Карпати-Сервіс`код ЄДРПОУ: 32077011 видано Сертифікат відповідності № ІФ 000360 від 11.03.2011 року закінченого будівництвом об`єкта: багатоквартирного житлового будинку, що по вул. Горбачевського, 40Б, в м. Івано-Франківську на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 20 січня 2011 року.

Згідно, інформації з Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, заходів державного архітектурно-будівельного контролю за адресою вул. Горбачевського, 40 Б, в м. Івано-Франківську управлінням не проводилося.

Відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва інформація стосовно наявності дозвільних документів та введення об`єкта в експлуатацію за вищевказаною адресою відсутня.

Так, відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на вул. Горбачевського, 40Б у м. Івано-Франківську не видавались.

Крім того, у реєстрі рішень виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна за адресоювул. Горбачевського, 40Б у м. Івано-Франківську.

В подальшому, 21.11.2023 року державним реєстратором Тисменицької міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_5 , за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності № 58067696 від 17.11.2023, прийнято рішення про державну реєстрацію права власності № 70325033 від 21.11.2023, на підставі якого відкрито розділ у Державному реєстрі № 2834150926040 на об`єкт нерухомого майна квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 69.9кв.м., за ОСОБА_6 та внесено запис про право власності в реєстрі № 52621639.

У ході проведення досудового розслідування слідчим у кримінальному провадженні скеровано лист до Міністерства юстиції України про призначення камеральної перевірки, щодо законності проведення реєстраційних дій державного реєстратора Тисменицької міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_5 .

За результатами проведеної камеральної перевірки встановлено, що державним реєстратором ОСОБА_5 порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктів 12, 78 Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки проведено державну реєстрацію: за відсутності відомостей про прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію; за відсутності відомостей про присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси; за відсутності пошуків відомостей у базі даних заяв про зареєстровані заяви у сфері державної реєстрації прав, судових рішень щодо заборони вчинення реєстраційних дій; на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За вище вказані протиправні дії згідно наказу 3071/5 від 28.10.2024 Міністерства юстиції України державному реєстратору Тисменицької міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_5 тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

16 грудня 2024 року квартиру АДРЕСА_2 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 , на праві власності належать ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

З метою запобігання можливості перетворення та відчуження майна об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2834150926040, власником, якої ОСОБА_7 , оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчий в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розгляд клопотання проводити без його участі.

З метою забезпечення арешту майна в судове засідання власникмайна не викликався, що не суперечить положеннюдо ч. 2ст. 172 КПК України.

Дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб..

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а згідно з ч. 2 - документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як встановлено, 16 грудня 2024 року квартиру АДРЕСА_2 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 , на праві власності належать ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Отже, беручи до уваги вищенаведене, з метою забезпечення збереження речових доказів, перетворення, відчуження майна, вважаю вказаний захід забезпечення доцільним, співмірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження, тому клопотання слід задоволити.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України

У Х В А Л И В:

Клопотання задоволити.

Накласти арешт на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2834150926040, власником якої являється ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , із забороною розпорядження та відчуження.

Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1