Рішення

від 29.01.2025 по справі 128/2622/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2622/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2025 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши увідкритому засіданнів залісуду впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовноюзаявоюОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що « ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після смерті батька ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну частку (пай) розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Ім. Щорса» с. Широка Гребля, Вінницького району Вінницької області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №978877 від 25.10.2001, виданого на ім?я ОСОБА_2 . Спадщину після смерті батька ОСОБА_2 він прийняв, вступивши в оперативне управління спадковим майном, а саме: у нього на руках залишився сертифікат на право на земельну частку (пай), що у відповідності до діючого на той час законодавства, а саме: статті 549 ЦК УРСР, свідчить про прийняття ним спадщини. Інших спадкоємців першої черги та осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , окрім нього, немає. Дружина спадкодавця ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Широка Гребля, Вінницького району Вінницької області. Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася. Однак оформити спадщину в нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_2 на вищезазначену земельну частку (пай) розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «ім. Щорса» Вінницького району Вінницької області, він не може, так як його батько помер за межами території Вінницького району і спадкова справа після його смерті не була заведена. Крім того, на даний час він втратив сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН №978877 від 25.10.2001, виданий на ім?я ОСОБА_2 . Також спадщину неможливо оформити, так як з наявних у нього документів неможливо встановити факт родинних відносин між позивачем та його батьком ОСОБА_2 , оскільки містяться відмінності в написанні по батькові спадкодавця, а саме: в свідоцтві про народження позивача його батьком зазначено ОСОБА_2 , тоді коли у свідоцтві про смерть спадкодавця зазначено ОСОБА_2 . Аналогічні різнописання по батькові містяться у сертифікаті на право на земельну частку (пай). За кілька днів до смерті його батько ОСОБА_2 поїхав до свого товариша в м. Липецьк РФ, і, перебуваючи там, помер. Встановити факт родинних відносин та факт належності правовстановлюючого документу йому необхідно з метою оформлення спадщини. Враховуючи зазначене, з метою захисту спадкових прав, він змушений звернутися до суду. Тому просить встановити факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме: що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН №978877, виданий Вінницькою районною державною адміністрацією 25.10.2001, зареєстрований 25.10.2001 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №9, на земельну частку (пай) розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Ім. Щорса», виданий на ім?я ОСОБА_2 , належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну частку (пай) розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Ім. Щорса», відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №978877, виданого Вінницькою районною державною адміністрацією 25.10.2001, зареєстрованого 25.10.2001 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №9».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 05.07.2024 позовну заяву залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.

18.07.2024 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 05.07.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Білозор О.Л. подав відповідну заяву.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 23.07.2024 відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання; витребував з Вінницької районної державної нотаріальної контори відомості про те, чи звертався хтось до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 та чи була заведена спадкова справа; якщо хтось звертався та було заведено спадкову справу, надати копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .

30.07.2024 з Вінницької районної державної нотаріальної контори надійшла відповідь на ухвалу судді Вінницького районного суду Вінницької області від 23.07.2024.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 25.11.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

В судове засідання 23.01.2025 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Білозор О.Л. попередньо подав до суду заяву, у якій просить розглянути цивільну справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.

Представник відповідача Якушинецької сільської ради сільський голова Романюк В. попередньо подав до суду клопотання, у якому просить розглянути справу за відсутності представника сільської ради, при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду.

В частині третій статті 211ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 23.01.2025 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Липецьк, Липецької області, Росія помер « ОСОБА_2 », що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.05.2002 (а.с. 8).

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 18.08.2023 батьками ОСОБА_1 записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією такого свідоцтва, виданого повторно (а.с. 10).

Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 15.09.2023, 18.11.1950 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Широка Гребля, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 28.07.2003 (а.с. 9).

Відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №978877 від 25.10.2001, сертифікат на право на земельну частку (пай) видано громадянину України члену колективного сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства) КСП ім. Щорса с. Широка Гребля Вінницького району Вінницької області ОСОБА_2 на підставі рішення Вінницької районної державної адміністрації від 26.09.2001 №562 в тому, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Щорса розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 12).

Згідно з копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.03.2023 №377/02-31, ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 на майно, яке належить ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки « ОСОБА_1 у встановлений законом строк не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; спадкоємцем не надано належних документів, які б могли підтвердити місце відкриття спадщини по Вінницькому району, а нотаріальний округ Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області є Вінницький районний нотаріальний округ, то видати свідоцтво про право на спадщину нотаріальна контора не може» (а.с. 13).

У довідці від 05.02.2024 №2-2-68, виданій старостою Якушинецької сільської ради Фостиком А., зазначено, що « ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно являється рідним батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 » (а.с. 28).

У довідці від 12.07.2024 №2-2-216, виданій старостою Якушинецької сільської ради Фостиком А., зазначено, що «сертифікат на право на земельну частку (пай) РН №978877 від 25 жовтня 2001 року виданий на ім`я ОСОБА_2 належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 29).

Відповідно до довідки від 12.07.2024 №2-2-217, виданої старостою Якушинецької сільської ради Фостиком А., ОСОБА_1 після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , користувався предметами домашнього вжитку, здійснював догляд за житловим будинком та обробляв присадибну земельну ділянку (а.с. 30).

З копій погосподарських книг (1961-2000 роки) убачається, що членами колгоспного двору являлися: ОСОБА_2 голова господарства, ОСОБА_3 дружина, ОСОБА_6 дочка, ОСОБА_1 син, ОСОБА_7 син; зазначені члени колгоспного двору проживали за однією адресою (а.с. 31-42).

Установлено, що спадкова справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилися.

Юридичні факти це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. З точки зору права всі життєві факти, які так чи інакше зачіпають суспільні відносини, поділяються на юридично значущі та юридично байдужі, з якими пов`язують виникнення будь-яких юридичних наслідків.

Однак не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами не самі по собі або в силу якихось особливих властивостей, а внаслідок визнання їх такими державою і закріплення в законі.

Закон надає юрисдикції суду встановлювати факти, що мають юридичне значення, але при певних умовах: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відмовити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Спір про право характеризує такий стан відносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких неможливо без судового втручання.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Встановлення фактів, про які просить ОСОБА_1 , породжує для останнього юридичні наслідки, від яких залежить виникнення права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

У статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Варто зазначити, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту родинних відносин, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Наявність факту родинних відносин можуть підтвердити такі докази: автобіографії, фотографії, листи, як ділового так і особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, господарські книги, домові книги, а також інші документи; листи органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; покази свідків, котрі можуть підтвердити про взаємовідносини померлого із заявником.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, у копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.08.2023 батьками ОСОБА_1 записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Однак, незважаючи на те, що у свідоцтві про народження батько позивача записаний як « ОСОБА_2 », а у свідоцтві про смерть спадкодавця зазначено « ОСОБА_2 », факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , крім іншого, підтверджується довідкою №2-2-68 від 05.02.2024, виданою Якушинецькою сільської радою, у якій зазначено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно являвся батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , копіями погосподарських книг, а також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які стверджують, що дійсно ОСОБА_2 являвся батьком ОСОБА_1 .

Таким чином, з досліджених судом письмових доказів убачається, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , являвся батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

З аналізу вищевикладеного убачається, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення права позивача на земельну частку (пай), а чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

Так, у копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №978877 від 25.10.2001 зазначено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) видано громадянину України члену колективного сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства) КСП ім. Щорса с. Широка Гребля Вінницького району Вінницької області ОСОБА_2 .

Незважаючи на те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) видано ОСОБА_2 , а у свідоцтві про смерть спадкодавця зазначено « ОСОБА_2 », належність сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №978877 від 25.10.2001 ОСОБА_2 , крім іншого, підтверджується довідкою №2-2-216 від 12.07.2024, виданою Якушинецькою сільської радою, у якій зазначено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН №978877 від 25.10.2001, виданий на ім`я ОСОБА_2 , належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які стверджують, що дійсно сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Щорса с. Широка Гребля Вінницького району Вінницької області, серії РН №978877 від 25.10.2001, що виданий на ім`я ОСОБА_2 , належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги те, що невідповідність у написанні по батькові спадкодавця у правовстановлюючому документі перешкоджає позивачу оформити спадкові права на земельну частку (пай), а також зважаючи на те, що в іншому порядку встановити факт належності документа на даний час є неможливим, на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи, підтвердженими доказами, суд вважає за можливе встановити факт належності спадкодавцю ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №978877, виданого Вінницькою районною державною адміністрацією 25.10.2001, зареєстрованого 25.10.2001 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №9, на земельну частку (пай) розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Щорса с. Широка Гребля Вінницького району Вінницької області, виданого на ім?я ОСОБА_2 .

Установлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Липецьк, Липецької області, Росія.

Іноземний елемент у спадкуванні може виражатися в одній з таких трьох ознак: 1) спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) спадщина знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо).

За наявності хоча б однієї із вказаних ознак до відносин спадкування будуть застосовуватися положення Закону України «Про міжнародне приватне право».

У статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України, тобто спадкування нерухомого майна здійснюється за матеріальним правом держави, на території якого це майно знаходиться.

Тлумачення вказаних норм свідчить про те, що спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто в Україні.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 (справа № 398/1796/20) відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.02.2021 (справа № 320/5056/17-ц), згідно з яким «чинне законодавство, з урахуванням наявності між Україною та Російською федерацією відповідного договору про правову допомогу, не змушує спадкоємця одночасно звертатись із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори на території України та до нотаріальної контори на території Російської федерації».

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1223ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В частинах першій та другій статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В частині першій статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В частині першій статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

Таким чином, для оформлення спадкових прав після померлого необхідно звернутися до державної нотаріальної контори за місцем його проживання (реєстрації), оскільки відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень, Цивільний кодекс України 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

В пункті 5 Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, за змістом указаних норм відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому суд застосовує до даних правовідносин норми ЦК Української РСР.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Установлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну частку (пай) розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Щорса с. Широка Гребля Вінницького району Вінницької області.

За змістом частини третьої статті 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини. Тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Поняття земельного паю визначене в Указі Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Указ встановлює, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Пай це умовно виділена членові колективної сільськогосподарської організації земельна частка.

Спадкування земельного паю, як і іншого майна, відбувається на підставі заповіту або закону.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Судом установлено, що батько позивача ОСОБА_2 був членом КСП ім. Щорса с. Широка Гребля Вінницького району Вінницької області та мав право на земельну частку (пай), яке посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РH №978877, та яка після його смерті увійшла до складу спадкового майна.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, фактично вступивши в управління спадковим майном, оскільки у нього на руках залишився сертифікат на право на земельну частку (пай), проте на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Щорса с. Широка Гребля Вінницького району Вінницької області, розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), не оформив спадкових прав через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

Установлено, що оформити спадщину після смерті батька на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 не має можливості через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Установлено, що позивач ОСОБА_1 , являючись спадкоємцем за законом, прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , фактично вступивши в управління спадковим майном, проте на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Щорса с. Широка Гребля Вінницького району Вінницької області, розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), не оформив спадкових прав через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

За клопотанням позивача ОСОБА_1 суд вважає залишити за останнім судові витрати по справі.

Керуючись ст. 549 ЦК УРСР, ст.ст. 1216-1218, 1223, 1258, 1261, 1268-1270, 1296, 1298 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 76-81, 211, 247, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , являвся батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №978877, виданого Вінницькою районною державною адміністрацією 25.10.2001, зареєстрованого 25.10.2001 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №9, на земельну частку (пай) розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Щорса с. Широка Гребля Вінницького району Вінницької області, виданого на ім?я ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 2,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Щорса с. Широка Гребля Вінницького району Вінницької області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №978877, виданого Вінницькою районною державною адміністрацією 25.10.2001, зареєстрованого 25.10.2001 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №9.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Якушинецька сільська рада, адреса місцезнаходження: с. Якушинці, вул. Новоселів, 1, Вінницького району Вінницької області.

Дата складення повного судового рішення 29.01.2025.

СУДДЯ