Ухвала

від 17.01.2025 по справі 487/2640/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/2640/24

Провадження № 1-кс/487/941/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Миколаєва клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62023150010001668 ,-

ВСТАНОВИВ:

16.01.2025 представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив частково скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.04.2024, на речі вилучені в ході проведення обшуку 08.04.2024 адміністративної будівлі Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління за адресою: м. Миколаїв, проспект Миру 62а, а саме на: мобільний телефон «Iphone 13pro» сім-карта НОМЕР_1 .

В обґрунтування клопотання зазначив, що в рамках розгляду кримінального провадження № 62023150010001668 від 14.12.2023, накладено арешт на майно вилучене 08.04.2024 в ході проведення обшуку, зокрема на мобільний телефон «Iphone 13pro» сім-карта НОМЕР_1 , належний ОСОБА_3 .

Крім того зазначив, що на теперішній час потреба у перебуванні вказаного майна під арештом відсутня. З часу вилучення вищезгаданого мобільного телефону, органом досудового розслідування не вжито жодних заходів по виявленню в ньому будь-яких слідів інкримінованого кримінального правопорушення. Належний ОСОБА_3 мобільний телефон не має жодного доказового значення у кримінальному провадженні, отже подальше перебування майна під арештом є грубим порушенням прав власника.

Посилаючись на відсутність потреб у подальшому арешті на майно, просив про задоволення клопотання.

В судове засідання адвокат ОСОБА_4 не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі.

Слідчий Першого СВ (з дислокацією у м.Миколаєві) ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_5 не з`явився, надав заяву в якій зазначив, що 20.12.2024 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023150010001668 за підозрою ОСОБА_3 за ч.5 ст. 191 КК України, в рамках розгляду якого було вилучено майно ОСОБА_3 завершено, на теперішній час у кримінальному провадженні виконуються вимоги ст. 290 КПК України. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання та надані докази, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1ст. 98 КПК).

Крім того, згідно з вимогами ч. 10ст. 170 КПК Українине може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2ст. 174 КПК Україниарешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023150010001668 від 14.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В рамкахзазначеного кримінальногопровадження,ухвалою слідчогосудді Заводського районногосуду м.Миколаєвавід 22.04.2024 накладеноарешт на майно вилучене в ході проведення обшуку 08.04.2024 на речі вилучені в ході проведення обшуку 08.04.2024 адміністративної будівлі Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління за адресою: м. Миколаїв, проспект Миру 62а, зокрема на: мобільний телефон «Iphone 13pro» сім-карта НОМЕР_1 , належний ОСОБА_3 .

Арешт майна на вказане майно було застосовано, з метою реалізації завдань кримінального провадження на зазначеній стадії, оскільки майно відповідало критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а також з метою недопущення знищення чи зміни вказаного майна, зацікавленими особами, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Частинами першою, другою та четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснення. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадку та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу відсвавілля ( рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому вструктурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти ( рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, N 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчий суддя вважає, що на час розгляду слідчим суддею даного клопотання про скасування арешту майна, необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна ОСОБА_3 , відпала.

Слідчий, у поданих запереченнях просить відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту, посилаючись на завершення досудового розслідування та виконання вимог ст. 290 КПК України. При цьому слідчим не надано жодних доказів, та не зазначено жодних обставин, що вилучений мобільний телефон містить в собі інформацію, яка в подальшому при розгляді справи у судді, буде використана як доказ обставин інкримінованого кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність обставин які виправдовують подальше перебування майна під арештом.

Отже застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження на теперешній час є невиправданим, та подальше позбавлення права користування належним майном є грубим порушенням прав власника.

Що стосується посилання слідчого про завершення досудового розслідування як підставу для відмови в задоволенні клопотання, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до ЄРДР, та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування.

Окрім того, закон містить поняття "завершення" як проміжний етап досудового розслідування та пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК.

Тобто кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК України, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. До цього слід додати, що законодавчі обмеження на здійснення процесуальних дій ( продовження строків запобіжних заходів, зміна, скасування заходів забезпечення кримінального провадження), пов`язане саме з закінченням а не з завершенням досудового розслідування.

Таким чином, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, стадію кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт на майно належне ОСОБА_3 відпала потреба і з метою недопущення порушення прав власника майна, заявлене клопотання слід задовольнити.

Керуючись ст.ст.170,174,376 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт ( частково) накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 22.07.2024 на майно в рамках кримінального провадження № 62023150010001668, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вилучене в ході проведення обшуку 08.04.2024 адміністративної будівлі Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління за адресою: м. Миколаїв, проспект Миру 62а, а саме на: мобільний телефон «Iphone 13pro» сім-карта НОМЕР_1 , та повернути власнику .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1