Рішення

від 21.01.2025 по справі 487/4731/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/4731/24

Провадження № 2/487/277/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21.01.2025 м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді - Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання - Мосензової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу № 487/4731/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

28.05.2024 представник позивачки - адвокат Ткачук Ганна Миколаївна звернулася до суду із позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Вимоги позову мотивувала тим, що дитина сторін проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні, з 2014 року відповідач повністю припинив спілкування з сином, не цікавиться ним, не проявляє щодо нього батьківського піклування та ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню. На даний час шлюб між сторонами розірвано, стягнуто з відповідача аліменти на утримання сина.

Суд своєю ухвалою від 27.06.2024 відкрив провадження та призначив справу до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.

Суд своєю ухвалою від 05.12.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник - адвокат Ткачук Г.М. у судове засідання не з`явились, надали до суду заяву, в якій зазначили, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просили розглянути справу за їх відсутності, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Надав письмові пояснення, у яких позовні вимоги матері про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав просив задовольнити.

Третя особа - ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Надав письмові пояснення, у яких вказав, що позовні вимоги підтримує та вважає за необхідне їх задовольнити.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, просила врахувати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

Судом було ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.12.2007, який було розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.05.2017.

У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіє свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.11.2008.

Позивачка у позовній заяві зазначає, що з 2014 року відповідач сина не бачив, з ним не спілкується, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, ніякої матеріальної допомоги не надає.

Так із копії акту підтвердження спільного проживання дитини з вітчимом від 17.05.2024, засвідченого директором ТОВ УК «Бриз Про», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 з 2017 року проживає разом зі своєю сім`єю: дружиною ОСОБА_6 , дитиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_7 .

Відповідно до копії довідки № 67/01-21 від 28.05.2024, виданої Миколаївською гімназією № 6 Миколаївської міської ради Миколаївської області зазначено, що ОСОБА_3 навчається у 9-Б класі, виховується матір`ю ОСОБА_1 та вітчимом ОСОБА_4 . Батько - ОСОБА_2 з дитиною не проживає та не спілкується, участі у вихованні сина не бере, не відвідує батьківські збори та не цікавиться навчальними досягненнями сина.

Згідно із копією довідки від 13.06.2024 № 553/01-09, виданої директором КНП ММР «ЦПМСД № 6» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігається в КНП ММР «ЦПМСД № 6», регулярно проходить планові профілактичні огляди, на прийом приходить з матір`ю ОСОБА_1 та вітчимом ОСОБА_4 .

Крім того з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , що підтверджується копією судового наказу, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва від 18.03.2019.

Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 02.05.2024, виданого головним державним виконавцем Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) Янєвою Н.М., заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 станом на 30.04.2024 складає 206728,29 грн.

Разом з цим відповідно до соціально-психологічного висновку Миколаївського міського центру соціальних служб від 02.10.2024 № 755-02 встановлено, що ОСОБА_3 як свою сім`ю сприймає себе, маму, сестру та вітчима ОСОБА_8 . Стосунки з батьком є невизначеними, оскільки дитина тривалий час з ним не спілкується.

Отже встановлені фактичні обставини справи, на думку суду, свідчать про тривале, злісне, свідоме нехтування відповідачем виконанням своїх обов`язків по забезпеченню виховання, необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний та психологічний розвиток, як складову виховання.

До суду також було надано висновок органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 20.11.2024 № 21654/02.02.01-22/03/14/24 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини, ОСОБА_3 .

Положеннями ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розумінні. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним зокрема, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2009 року в справі «Савіни проти України» визначено, що під час розгляду справи суд повинен з`ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, що є найважливішими обов`язками матері та батька.

Батьки мають право на переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини; мають право вибирати форми й методи виховання, за винятком тих, які суперечать закону, моральним принципам суспільства (ст. 151 СК України).

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Статтею 165 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також положення статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначають, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, а також той факт, що відповідач тривалий час свідомо не виконує своїх обов`язків по відношенню до сина - ОСОБА_3 , суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з інтересів дитини.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені ст. 166 СК України.

Так згідно зі ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Разом з цим відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків встановлених ЦПК України не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9, ЄДРПОУ 24060001.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 29.01.2025.

Головуючий суддя І. В. Боброва