Постанова

від 29.01.2025 по справі 906/34/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Справа № 906/34/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2024 року (повний текст складено 31.10.2024) у справі №906/34/24 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Іршанської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"

про повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 126 191,47 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2024 року у справі №906/34/24 позов Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Іршанської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" про повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 126 191,47 грн задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" на користь Іршанської селищної ради Коростенського району Житомирської області 126 191,47 грн безпідставно сплачених бюджетних коштів.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" на користь Житомирської обласної прокуратури 2684,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2024 року у справі № 906/34/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.

16.12.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, до якої долучає платіжну інструкцію № 376 від 13 грудня 2024 року про сплату судового збору в розмірі 3220,80 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2024 року у справі №906/34/24. Встановлено позивачу та органу прокуратури строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - змінити.

Як вбачається з матеріалів справи, Іршанським навчально-виховним комплексом "Гімназія-дошкільний навчальний заклад" Хорошівського району Житомирської області (позивач-1) (правонаступник якого є Іршанський ліцей Житомирської області) проведено процедуру закупівлі природного газу у кількості 164000м. куб. ДК 021:2015:09120000-6- "Газове паливо" з очікуваною вартістю 2263200,00 грн.

22 січня 2019 року за результатами проведення процедури закупівлі між Іршанським навчально-виховним комплексом "Гімназія-дошкільний навчальний заклад" Хорошівського району Житомирської області, правонаступник якого є Іршанський ліцей Житомирської області, (споживач) та ТОВ "Житомиргаз Збут" (постачальник/відповідач) був укладений договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №№11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 (далі - договір), за п. 1.1 якого постачальник зобов`язувався передати у власність споживачу у 2019 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язувався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (т.1, а. с. 118-120).

Згідно з п. 1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу - до 164 тис. куб. м, в т. ч. планові обсяги постачання газу по місяцях відповідно до таблиці наведеної у цьому пункті.

У п. 3.1 договору сторони визначили, що розрахунки за поставлений споживачу газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Сторони дійшли згоди щодо ціни газу за 1000 куб.м, визначивши її у розмірі 8500,00 грн з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору складає 1394000,00 грн з ПДВ (п. 3.2 договору).

Ціна, зазначена п. 3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору, його загальна сума складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачу за даним договором.

У подальшому між сторонами підписано ряд додаткових угод, якими, серед іншого, збільшено ціну за одиницю товару в загальному на 42,2%, а саме:

- додаткова угода №ДУ_1_/11410Y48FGCB029/41СВ107-182-19 від 05.02.2019 (далі - додаткова угода №1), у якій сторони дійшли згоди з 01.02.2019 вважати п. 3.2 договору правильним в такій редакції: "3.2 Ціна газу становить 7791,67 грн за 1000 куб. м, крім того ПДВ - 1558,33 грн, всього з ПДВ - 9350,00 грн. Загальна сума договору може змінюватись у порядку зміни ціни газу в порядку, визначеному п. 3.3 даного договору, або корегування обсягів" (т.1, а.с. 121). Підставами для внесення змін до істотних умов договору став лист ТОВ "Житомиргаз Збут" від 06.02.2019 вих. №10704-Сн-1520-0219 та експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати №В-5 від 11.01.2019 (т.1, а.с. 57, 60);

- додаткова угода №ДУ_2_/11410Y48FGСВ029/41СВ107-182-19 від 11.02.2019 (далі - додаткова угода №2), за змістом якої підвищено ціну на природний газ з 01.02.2019 до 10285,00 грн за 1000 куб. м (т.1, а.с. 122). Підставами для внесення змін до істотних умов договору став лист ТОВ "Житомиргаз Збут" від 11.02.2019 вих. №10704-Сн-1521-0219 та експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати №В-5 від 11.01.2019 (т.1, а.с. 58, 61);

- додаткова угода №ДУ_3_/11410Y48FGСВ029/41СВ107-182-19 від 14.02.2019 (далі - додаткова угода №3), якою підвищено ціну на природний газ з 01.02.2019 до 11313,50 грн за 1000 куб. м (т.1, а.с. 62). Вказане підвищення, як зазначає прокурор, є обґрунтованим;

- додаткова угода №ДУ_4_/11410Y48FGСВ029/41СВ107-182-19 від 26.02.2019 (далі - додаткова угода №4), у якій підвищено ціну на природний газ з 01.02.2019 до 12087,36 грн за 1000 куб. м (т.1, а.с. 123). Підставами для внесення змін до істотних умов договору став лист ТОВ "Житомиргаз Збут" від 25.02.2019 за вих. №10704-Сн1658-0219 та експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати №В-299 від 18.02.2019 (т.1, а.с. 59, 66).

На виконання договору та спірних додаткових угод згідно актів на оплату №69003364 від 18.02.2019, №69004236 від 01.03.2019, №69005437 від 18.03.2019, №69012118 від 23.09.2019, №69013013 від 10.10.2019 споживачу поставлено природного газу на загальну суму 991726,42 грн (т.1, а.с. 124, 125, 127, 129, 131).

Іршанський НВК, у свою чергу, сплатив за поставлений газ зазначену суму, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (т.1, а. с. 124а, 126, 128, 130, 132).

Згідно листа Відділу освіти, культури, спорту, молодіжної політики та охорони здоров`я Іршанської селищної ради від 03.04.2024 вих. №89 повідомлено, що Іршанський НВК за поставлений природний газ розраховувався коштами місцевого бюджету Іршанської територіальної громади (т.1, а.с. 187).

Прокурор, посилаючись на те, що листи ТОВ "Житомиргаз збут" та експертні висновки не підтверджують коливання ціни товару, що є предметом закупівель на ринку в сторону їх збільшення в період між укладенням договору та Додаткових угод до нього, а тому в силу Закону України "Про публічні закупівлі" є нікчемними, при цьому, внаслідок укладення додаткових угод №1 від 05.02.2019, №2 від 11.02.2019 та №4 від 26.02.2019 ціна за 1000 куб. м газу збільшена з 8500,00 грн до 12087,36 грн (на 42,2%), що суперечить п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 4.3 Тендерної документації, затвердженої рішенням тендерного комітету Іршанського НВК від 17.12.2018, звернувся до суду з позовом про визнання додаткових угод №№ 1,2,4 недійсними та стягнення з відповідача на користь Іршанської селищної ради безпідставно отриманих коштів в сумі 126 191,47 грн.

На підтвердження вказаних обставини прокурором додано акт перевірки закупівлі за предметом "природний газ", здійсненої Іршанським навчально-виховним комплексом "Гімназія-дошкільний навчальний заклад" Хорошівського району Житомирської області, проведеної Управлінням північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 21.11.2019 (далі - Управління) (т.1, а.с. 26-31).

03.12.2019 Управління направило лист Іршанському НВК про усунення порушень законодавства, в якому, зокрема, зазначено, що укладені додаткові угоди №№ 1, 2, 4 до договору №41СВ107-182-19 від 22.01.2019 на зміну ціни за одиницю товару без документального підтвердження коливання ціни товару на ринку, у зв`язку з чим необхідно застосувати наслідки недійсності (нікчемності) правочину в частині укладання додаткових угод №1, №2, №4 до договору № 41СВ107-182-19 від 22.01.2019 та зобов`язано в термін до 03.01.2020 надати вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень (т.1, а.с. 25).

13.01.2020 Іршанським НВК надано пояснення про результати розгляду вимоги, в якому, серед іншого, зазначив, що висновки Держаудитслужби про нікчемність спірних додаткових угод є безпідставними (т.1, а.с. 32-34).

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.04.2022, серед іншого, закрито провадження у справі №906/803/20 в частині визнання недійсними вказаних додаткових угод до договору №11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 22.01.2019 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Іршанського ліцею, Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області та Іршанської селищної ради до ТОВ "Житомиргаз збут" про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 126191,47 грн у зв`язку з відмовою прокуроравід позову в цій частині (т.1, а.с. 196-213).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 зазначене рішення в частині закриття провадження щодо визнання недійсними вказаних додаткових угод до договору залишено в силі, однак залишено без розгляду позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Житомиргаз збут" на користь Іршанського ліцею Житомирської області 126191,47 грн надмірно сплачених бюджетних коштів (т.1, а.с. 214-223).

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Іршанський ліцей, в особі якого прокурор подав позов в інтересах держави, не є органом державної влади, місцевого самоврядування або суб`єктом владних повноважень. Тому цей ліцей як юридична особа спроможний захищати в суді свої права та законні інтереси в разі їх порушення, тоді як підстави для представництва прокурором інтересів держави у справі в особі цього ліцею відсутні.

Постановою Верховного Суду від 02.08.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 скасовано в частині залишення без розгляду позову керівника Коростишівської окружної прокуратури, поданого в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області та Іршанської селищної ради. Справу в цій частині передано до апеляційного суду для продовження розгляду, оскільки Верховний Суд дійшов висновку, що проаналізувавши обставини дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та зробивши висновок про підставне заявлення позову в інтересах держави в особі позивачів - Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області та Іршанської селищної ради, суд апеляційної інстанції не зробив будь-яких висновків чому, в такому випадку, позов заявлений в їх інтересах залишається без розгляду (т.1, а.с. 224-227).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2022 у справі №906/803/20 скасовано в частині стягнення з ТОВ "Житомиргаз збут" 126191,47 грн на користь Іршанського ліцею, вказаний позов в цій частині залишено без розгляду (а. с. 228-242 у т. 3).

Апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави у цій справі, оскільки у Державної аудиторської служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є повноваження щодо звернення до господарського суду з відповідними позовами. Натомість позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача 3 - Іршанської селищної ради спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а комунального підприємства (комунального закладу) оскільки позивач 1 - Іршанський ліцей Житомирської області в даній справі знаходиться у комунальній власності, засновком якої є - позивач 3 - Іршанська селищна рада. Прокурором визначено порушення прав саме комунального закладу як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.01.2024 у справі №906/34/24 відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання недійсними вказаних додаткових угод на підставі п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України (т.1, а.с. 108).

Відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

З огляду на вищевикладене, у даній справі розгляду підлягає позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 126191,47 грн безпідставно сплачених бюджетних коштів.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що прокурором при розгляді справи №906/803/20 подано заяву про відмову від позову в частині визнання недійсними додаткових угод №ДУ_1_/11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 05.02.2019, №ДУ_2_/11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 11.02.2019 та №ДУ_4_/ 11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 26.02.2019 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 22.01.2019, оскільки в силу вимог ст.ст. 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі" останні є нікчемними. Як наслідок, Господарський суд Житомирської області рішенням від 28.04.2022 закрив провадження у справі №906/803/20 в цій частині.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини щодо нікчемності спірних додаткових угод встановлені судом у вищевказаному рішенні, а відтак з огляду на положення частини 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, однак не в повній мірі погоджується з його обгрунтуванням з огляду на таке.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Водночас, колегія суддів зазначає, що статтею 191 ГПК України надано позивачеві право відмовитися від позову, а відповідачеві - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу.

Пунктом 4 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо позивач втратив інтерес до заявлених ним вимог та до результатів вирішення спору, останній має право відмовитися від позову.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.04.2022, серед іншого, закрито провадження у справі №906/803/20 в частині визнання недійсними вказаних додаткових угод до договору №11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 22.01.2019 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Іршанського ліцею, Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області та Іршанської селищної ради до ТОВ "Житомиргаз збут" про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 126191,47 грн у зв`язку з відмовою прокуроравід позову в цій частині (т.1, а.с. 196-213). Рішення в цій частині залишене без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 та Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №906/803/20.

При цьому, колегія суддів зазначає, що під час закриття провадження у справі №906/803/20 судом першої інстанції не надавалася оцінка спірним додатковим угодам, не встановлювалися обставини щодо правомірності укладення додаткових угод, як і не встановлювалися обставини щодо їх нікчемності.

Отже, рішенням суду у справі №906/803/20 не встановлювались обставини, які б мали преюдиціальне значення для розгляду даної справи.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та безпідставно застосував частину четверту статті 75 ГПК України замість детального аналізу та оцінки наявних доказів щодо обґрунтування нікчемності спірних додаткових угод.

Так, відповідно до ст. ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобов`язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до договору та закону.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзацом другим частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно вимог ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами (частина 1).

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 2).

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина 3).

Частина 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачає, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу, за таким договором продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662); покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Вказаний Закон (в редакції, яка діяла на момент укладення Договору і додаткових угоди до нього) передбачав, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону).

За приписами ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Як встановлено матеріалами справи, договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 22.01.2019 укладено за результатами публічних закупівель відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

Станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором.

До вказаного договору укладено додаткові угоди №№ 1,2,4, за якими збільшено ціну за одиницю товару.

Закон України "Про публічні закупівлі", який діяв в редакції на момент укладення Договору і додаткових угод, встановлював імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10 % та не збільшуючи загальну суму договору.

Згідно наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що підставами для підвищення ціни природного газу стали подані відповідачем до споживача експертні висновки Житомирської торгово-промислової палати №В-5 від 11.01.2019 та №В-299 від 18.02.2019.

Суд зауважує, що метою регулювання, передбаченої ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі" можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Так, ст. 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Отже, для внесення змін до вже укладеного договору постачальник повинен обґрунтувати, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендерній ціні та довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Разом з тим, суд, дослідивши зазначені документи, погоджується з доводами прокурора про те, що такі не містять інформації щодо коливання ціни на природний газ, що за змістом вищенаведених приписів ст. 36 Закону є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. У вказаних документах лише визначено вартість природного газу на конкретну дату та не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення; у них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, відтак наведені документи не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

Окрім того, необхідно звернути увагу, що на офіційному веб-сайті НАК "Нафтогаз України" (http:www.naftogaz.com) міститься інформація про ціну природного газу як товару для вказаної вище категорії споживачів з 1 січня 2019 року та з 1 лютого 2019 року, що дозволяє відслідкувати тенденцію до зміни ціни (її коливання) на природний газ.

Так, згідно прейскуранта НАК "Нафтогаз України" ціна природного газу як товару з урахуванням ПДВ (за умови попередньої оплати до періоду (календарний місяць) поставки газу, без урахування тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами) для споживачів, які не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу з 1 грудня 2018 року складає 11152,80 грн. 1000 куб. м., з 1 січня 2019 року складає 10822,80 грн. за 1000 м3, а з 1 лютого 2019 року - 10460,40 грн за 1000 куб. м.

Таким чином, протягом січня - лютого 2019 року спостерігалась тенденція до зниження ціни на природний газ для зазначеної категорії споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про публічні закупівлі", тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель. Документ з тендерною пропозицією подається в електронному вигляді шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де з-поміж іншого зазначається, інформація про ціну.

Так, у тендерній пропозиції відповідача, запропоновано ціну на постачання 64 тис. куб. м природного газу у сумі 1 394 000,00 грн. Зазначена ціна під час проведення аукціону не змінювалась та залишилась остаточною пропозицією вказаного учасника.

Як вбачається з реєстру отриманих тендерних пропозицій за закупівлею UA-2018-12-17-002964-C, розміщеного на веб-порталі "Prozorro", TOB "Житомиргаз збут" подало свою тендерну пропозицію із запропонованою ціною 22 грудня 2018 року.

Отже, під час надання своєї пропозиції ТОВ "Житомиргаз Збут" ціна на природний газ за інформацією НАК "Нафтогаз України" складала 11152,80 грн за 1000 м3. Водночас, станом на день укладення Договору (22.01.2019) та додаткових угод до нього (05.02.2019, 11.02.2019 та 26.02.2019) ціна на природний газ зменшилась.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що за вказаний період дійсно відбулось коливання ціни на природний газ для вказаної категорії споживачів, однак не в бік збільшення, а в бік зменшення, тому підстав для внесення змін до договору про збільшення ціни на газ у його сторін не було.

Отже, з укладених між ТОВ "Житомиргаз Збут" та Іршанським ліцеєм Житомирської області додаткових угод №№ 1,2,4 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №№11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 22.01.2019 вбачається, що вказаними додатковими угодами збільшено кінцеву вартість газу за 1000 кубічних метрів газу з 850000 грн до 12087,36 грн, тобто на 42,2% від первинної ціни.

В ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Відповідно до Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Поміж тим, укладення додаткових угод №1 від 05.02.2019, №2 від 11.02.2019, №4 від 26.02.2019 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №№11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 22.01.2019, за якими підвищено ціну, призвело до нівелювання результатів відкритих торгів. Таким чином, замовник втратив можливість скористатися пропозиціями іншого учасника відкритих торгів, але газ по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити не зміг.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону "Про публічні закупівлі".

Наведене, в свою чергу, свідчить про те, що додаткові угоди №1 від 05.02.2019, №2 від 11.02.2019, №4 від 26.02.2019 договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №№11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 22.01.2019 укладені з порушенням вимог, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, яка діяла на момент укладення додаткових угод.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Як зазначено, в ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на дату укладення додаткових угод) передбачалось, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 вказано, що договори, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі", є нікчемними в силу закону і не потребують визнання їх недійсними судом.

Враховуючи наведене та за встановлених судом обставин укладення спірних додаткових угод до договору, за якими збільшено ціну на природний газ з порушенням вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі", апеляційний господарський суд дійшов висновку, що такі угоди є нікчемними в силу приписів ст. 37 зазначеного Закону, і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін.

Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як вже зазначалося вище, на виконання договору та спірних додаткових угод згідно актів на оплату №69003364 від 18.02.2019, №69004236 від 01.03.2019, №69005437 від 18.03.2019, №69012118 від 23.09.2019, №69013013 від 10.10.2019 споживачу поставлено природного газу на загальну суму 991726,42 грн (т.1, а.с. 124, 125, 127, 129, 131).

Іршанський НВК, у свою чергу, сплатив за поставлений газ зазначену суму, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (т.1, а.с. 124а, 126, 128, 130, 132).

Оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додаткові угоди №ДУ_1_/11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 05.02.2019, №ДУ_2_/11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 11.02.2019, №ДУ_4_/ 11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 26.02.2019 до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410Y48FGCB029/41CB107-182-19 від 22.01.2019 є нікчемними та не породжують правових наслідків, правовідносини між навчальним закладом та відповідачем щодо ціни природнього газу, поставленого за договором, мали регулюватись п. 3.2 договору, згідно з яким ціна природного газу з урахуванням податку на додану вартість становить 8500,00 грн за 1000 куб. м.

За розрахунком, наведеним в акті перевірки закупівлі за предметом "природний газ", здійсненої Іршанським навчально-виховним комплексом "Гімназія-дошкільний навчальний заклад" Хорошівського району Житомирської області, проведеної Управлінням північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 21.11.2019, внаслідок укладання спірних додаткових угод до договору про збільшення ціни товару, замовник надмірно сплатив, а постачальник отримав кошти на загальну суму 126191,47 грн (т.1, а.с. 26-31).

Оскільки внаслідок неправомірного збільшення ціни природнього газу шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 126191,47 грн, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для їх стягнення з відповідача на користь позивача та, відповідно, задоволення позовних вимог.

Щодо представництва прокурора, то суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 4, абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

За ч. 1-3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У п. 37 - 40, 43 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Велика Палата ВС звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

У даному випадку укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/989/18).

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод відповідачем-2 фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №4/166 "б".

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі Іршанської селищної ради (позивач), прокурор посилається на той факт, що Іршанський НВК знаходиться у комунальній власності, його засновником є селищна рада, а у спірних правовідносинах діяв як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня та був замовником товару в обсязі та в межах видатків, що визначені органом місцевого самоврядування (розпорядник бюджетних коштів вищого рівня). Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, у той же час виконання зобов`язання за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів.

Коростенська окружна прокуратура у листі від 25.10.2023 вих. №52-9934вих-23 повідомила селищну раду про виявлені порушення Закону України "Про публічні закупівлі" з метою вжиття останнім відповідних заходів, а орган місцевого самоврядування у листі вих. №1342/05-22 від 02.11.2023 зазначив, що справа №906/803/20 про визнання визначених додаткових угод до договору недійсними та стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів перебуває на розгляді у Північно-західному апеляційному господарському суді, одночасно просить прокуратуру представляти інтереси Іршанського НВК у судових засіданнях по справі №906/803/20 (т.1, а. с. 91-92, 97).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що прокурором дотримано встановленого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" порядку щодо звернення до органу, уповноваженого на захист майнових інтересів держави/територіальної громади, яким у даній справі є Іршанська селищна рада з повідомленням про виявлені порушення та надання розумного строку для реагування на стверджуване порушення. У зв`язку з отриманням відповіді зазначеного компетентного органу про непред`явлення позову та відсутність будь-яких посилань цих органів на вчинення дій для усунення виявлених порушень, прокурор правомірно скористався процесуальними повноваженнями щодо звернення з даним позовом до суду.

Щодо доводів скаржника про неналежного позивача, то суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"),

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

За ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

За нормами ч. 1, 4 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, серед іншого, виконавчі органи та апарати місцевих рад.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Іршанського ліцею Житомирської області (раніше - Іршанський навчально-виховний комплекс "Гімназія - дошкільний навчальний заклад" Хорошівського району Житомирської області) є Іршанська селищна рада, яка, відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", управляє закріпленим за нею майном і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету.

Оскільки засновником навчального закладу та власником її майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання навчальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

За приписами п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частини або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України підставами, зокрема, для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.4 цієї статті Кодексу зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної частини.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, однак не погоджується з висновками суду, викладеними в мотивувальній частині рішення.

Водночас, оскільки зазначене не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, Північно-західний апеляційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями (ч.4 ст.277 ГПК України), вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення шляхом викладення її в редакції даної постанови.

З огляду на це, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2024 у справі №906/34/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2024 року у справі №906/34/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В решті рішення залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.