Постанова

від 21.01.2025 по справі 924/721/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року Справа №924/721/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Переходько К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліміт" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2024 (суддя Кочергіна В.О., повний текст рішення складено 18.10.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліміт"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани"

про стягнення 1195548,00 грн

за участю представників:

позивача - Раац К.В.,

відповідача - Мартинкова О.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2024 у позові відмовлено.

В обґрунтування свого рішення судом першої інстанції враховано, що у рішенні Господарського суду Хмельницької області у справі №924/668/16 від 24.10.2016 вказано про відсутність доказів на підтвердження сплати вартості земельних ділянок зі сторони покупців, а тому суд не застосував двосторонню реституцію на користь покупців.

При цьому, долучені до матеріалів даної справи позивачем копії платіжних інструкцій кредитового переказу коштів, господарський суд не прийняв до уваги, оскільки останні не є оригіналами.

Також суд врахував, що позивачем не долучено до матеріалів справи виписок по банківському рахунку про зарахування грошових коштів на рахунок відповідача. Доказів про те, що зазначений в платіжних інструкціях рахунок належить відповідачу матеріали справи також не містять.

Окремо суд звернув увагу на те, що станом на лютий, березень, травень 2015 рік (дати зазначені в платіжних інструкціях), діяв Порядок казначейського обслуговування небюджетних рахунків клієнтів, затверджений наказом МФУ від 21.07.2014 №770, згідно з яким для перерахування коштів з небюджетних рахунків клієнтів діяли платіжні доручення, форма яких була затверджена означеним порядком. Поняття ж "платіжна інструкція", замість "платіжного доручення" з`явилось з 01.08.2022 з набранням чинності Законом України "Про платіжні послуги", та введенням в дію Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг №163 від 29.07.2022.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів щодо зарахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, заперечення відповідача щодо долучених позивачем копій платіжних інструкцій, наявність сумнівів щодо достовірності долучених копій платіжних інструкцій, суд дійшов висновку про недоведеність обставин зарахування на розрахунковий рахунок відповідача коштів в сумі 1195548,00 грн, з огляду на що відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначив, що не вирішує питання про застосування позовної давності, оскільки дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Апелянт, зокрема, вказує, що питання щодо повернення ТОВ "Ліміт" коштів, сплачених на виконання договорів купівлі-продажу, у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 26.10.2016 року у справі №924/668/16 не вирішувалось. При цьому, вказане рішення підтверджує факт укладення договорів купівлі-продажу та повний розрахунок ТОВ "Ліміт" перед СТОВ "Агрофірма "Гречани".

Звертає увагу, що до суду подавалися належним чином завірені копії платіжних інструкцій, які мають таку ж юридичну силу, і таким їх засвідченням позивач несе повну відповідальність за достовірність наявних у цих платіжних документах відомостей. Крім того, матеріали даної справи містять виписки (реєстр документів по дебету) по банківському рахунку позивача ТОВ "Ліміт" № НОМЕР_1 у ПАТ "Кредобанк" (код банку 325365), які за клопотанням представника позивача в ході розгляду даної судової справи було долучено судом до матеріалів справи.

Також враховуючи те, що станом на липень-серпень 2024 року (період оформлення позовної заяви) з набранням чинності Законом України "Про платіжні послуги", та введенням в дію Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг №163 від 29.07.2022, з 01.08.2022 з`явилось поняття "платіжна інструкція", замість "платіжного доручення", а тому цілком логічно, що програма "1С" сформувала не платіжні доручення, а платіжні інструкції. Таким чином, висновок суду про неналежність чи недопустимість таких доказів як платіжні інструкції у даному випадку є хибним та необґрунтованим.

Скаржник зауважує, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2017 у справі №924/240/17 позов ПП "Зарічбуд" до СТОВ "Агрофірма "Гречани" про стягнення безпідставно набутих коштів задоволено.

Вважає, що спірні правовідносини у справі №924/240/17 та у даній справі №924/721/24 є аналогічними. Приватне підприємство "Зарічбуд", як і ТОВ "Ліміт", було відповідачем у справі №924/668/16, за результатами розгляду якої суд задовольнив позов СТОВ "Агрофірма "Гречани" та визнав недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок (в тому числі укладені з ПП "Зарічбуд"), які зобов`язав повернути позивачу.

Таким чином, у зв`язку з визнанням договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними за рішенням суду, у СТОВ "Агрофірма "Гречани" виник обов`язок по поверненню отриманого за недійсним правочином на підставі ст.216 ЦК України.

Окрім того, апелянт вказує, що в матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків на суму 1195548,00 грн, який на сьогодні не визнаний недійсним та є чинним, однак суд безпідставно не врахував цей доказ.

З огляду на викладене та встановлені рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2016 року обставини у справі №924/668/16, та відповідно визнання договорів купівлі-продажу недійсними в судовому порядку, фактично скасовується правова підстава для утримання СТОВ "Агрофірма "Гречани" коштів, які були перераховані йому ТОВ "Ліміт" на підставі договорів купівлі-продажу в загальній сумі 1195548,00 грн, а тому, в розумінні ст. 1212 ЦК України, такі кошти підлягають стягненню з СТОВ "Агрофірма "Гречани" як безпідставно отримані.

У відповідності до ст.263 ГПК України відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, однак з пропуском строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 02.12.2024 року.

Відповідач, зокрема, вказує про пропущення відповідного строку у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю керівника. Звертає увагу, що усі письмові заяви готуються та подаються безпосередньо керівником Мартинковою О.Л., оскільки у товариства відсутній інший представник з юридичною освітою. Оскільки товариство не подає додаткових доказів до відзиву та позиція побудована на уже досліджених обставинах справи, просить суд продовжити термін для подачі відзиву, прийняти його до розгляду та врахувати при прийнятті судового рішення.

Щодо вказаного клопотання суд зазначає, що відповідно до ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Частинами 1, 2 ст.119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву та обґрунтував причини пропуску встановленого судом строку, суд дійшов висновку про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву.

Як вбачається зі змісту відзиву на апеляційну скаргу, відповідач вказує, що позивач заявляє про безпідставність відмови у позові, базуючись на неіснуючому доказі, а саме виписки з банківського рахунку ТОВ "Ліміт". Більш того, позивачем жодного разу не заявлялося клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, і судом, відповідно, вони не задовольнялися.

Також зазначає, що надані позивачем докази не підтверджують ні факт списання цих коштів з рахунку ТОВ "Ліміт", ні факт надходження спірних сум на рахунок СТОВ "Агрофірма "Гречани". Жодних оригіналів не було надано на огляд до суду (хоча суд зобов`язав позивача це зробити ухвалою від 06.08.2024), а тому в суду першої інстанції були обґрунтовані підстави відмовити у позові через його недоведеність.

Крім того, звертає увагу, що до серпня 2022 року усі безготівкові розрахунки проводилися виключно на підставі платіжного доручення. Саме поняття платіжна інструкція виникло лише в 2022 році, а тому подані позивачем докази здійснення оплати в 2015 році саме шляхом формування платіжної інструкції (а не платіжного доручення), не є належними та викликають обґрунтовані сумніви щодо їх законності та способу отримання.

Відповідач вказує, що СТОВ "Агрофірма "Гречани" ніколи не визнавало наявність боргового зобов`язання перед ТОВ "Ліміт". Вважає, що акт звіряння взаємних розрахунків та лист від СТОВ "Агрофірма "Гречани", які підписані ОСОБА_1 як директором відповідача, не є належними доказами, оскільки Шевчук Ю.І. не є і ніколи не був учасником та законно призначеним директором СТОВ "Агрофірма "Гречани", про що ТОВ "Ліміт" було відомо, як учаснику справи №924/668/16 (одна з причин визнання договорів купівлі-продажу недійсними відсутність повноважень у Шевчука Ю.І.). Отже, будь-які підписані ним документи (від імені СТОВ "Агрофірма "Гречани"), не породжують ні для нього, ні для товариства, ні для третіх осіб жодних юридичних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, СТОВ "Агрофірма "Гречани" просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки нею не спростовано висновки суду першої інстанції, не доведено порушенням судом норм процесуального права чи невірного застосування норм матеріального права, а також не доведено обґрунтованість позовних вимог чи наявність хоч однієї законної підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09.04.2014 між СТОВ "Агрофірма "Гречани" (продавець) та ТОВ "Ліміт" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.1.1., 1.2. якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку площею 3,18 га (кадастровий номер земельної ділянки - 6810100000:14:004:0182), місце розташування - м. Хмельницький, вул. Вокзальна, 138, цільове призначення - для іншого сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - несільськогосподарські угіддя (господарський двір). Мета придбання - реалізація статутної діяльності в сфері будівництва.

Пунктом 2 договору передбачено, що продаж вчинено за ціною 340896,00 грн. Вказану суму покупець зобов`язаний перерахувати на рахунок продавця, або сплатити готівкою на протязі одного року з дня підписання договору. Факт повного розрахунку буде підтверджуватись відповідним документом про сплату коштів та актом прийому-передачі. При цьому, продавець не заперечує проти реєстрації права власності на дане майно за покупцем нотаріального посвідчення договору, до факту повного розрахунку.

Крім того, 22.12.2014 між СТОВ "Агрофірма "Гречани" (продавець) та ТОВ "Ліміт" (покупець) було укладено договори купівлі-продажу №2196, 2197, 2198.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договорів, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність земельні ділянки площею 13,2351 га (к.н.6810100000:33:001:0066), 6 га (к.н.6810100000:33:001:0067), 3,2751 га (к.н.6810100000:33:001:0071), і зобов`язується сплатити грошові суми за вказані земельні ділянки, визначені відповідними договорами.

Земельні ділянки, що відчужується за даними договорами знаходяться за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Західно-Окружна; цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, несільськогосподарські угіддя, землі тимчасової консервації, залуження.

Згідно з п. 2.1 договорів, продаж земельних ділянок за домовленістю сторін вчиняється за 494993,00 грн (договір №2196), 228000,00 грн (договір №2197), 131659,00 грн (договір №2198), які продавець отримав від покупця до підписання даного договору. Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2016 у справі №924/668/16, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 позов СТОВ "Агрофірма "Гречани" до ТОВ "Ліміт", ПП "Зарічбуд", ТОВ "Землевпорядно-геодезичний центр" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу задоволено.

Визнано недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09.04.2014 та договори купівлі-продажу земельної ділянки №2196, 2197, 2198 від 22.12.2014.

Зобов`язано ПП "Зарічбуд" повернути та передати на користь СТОВ "Агрофірма "Гречани" земельну ділянку площею 6 га (к.н.6810100000:33:001:0068).

Зобов`язано ТОВ "Ліміт" повернути та передати на користь СТОВ "Агрофірма "Гречани" земельні ділянки площею 3,18 га (к.н.6810100000:14:004:0182), площею 13,2351 га (к.н.6810100000:33:001:0066), площею 3,2751 га (к.н.6810100000:33:001:0071), площею 6 га (к.н.6810100000:33:001:0067).

Позивач, вказуючи, що ним у виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу, які були визнані судом недійсними, перераховано СТОВ "Агрофірма "Гречани" кошти за придбані земельні ділянки, звернувся з даним позовом до суду про стягнення 1195548,00 грн безпідставно набутих коштів у порядку ст.1212 ЦК України.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі №539/3403/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/16334/19).

Основна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання (постанова Верховного Суду від 01.10.2024 у справі №916/3575/23).

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України (аналогічна правова позиція зазначена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 зазначеного Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Системне тлумачення зазначених норм законодавства свідчить про те, що правила ч.1 ст.216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція, а в тому разі, коли тільки одна зі сторін недійсного правочину здійснила його виконання, для повернення виконаного підлягають застосуванню положення гл.83 зазначеного Кодексу.

Подібний за змістом висновок про застосування положень гл.83 Цивільного кодексу України до правовідносин щодо повернення сторонами виконаного за недійсним правочином викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області №924/668/16 від 24.10.2016, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2017, визнано недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09.04.2014 та договори купівлі-продажу земельної ділянки №2196, 2197, 2198 від 22.12.2014, які укладені між СТОВ "Агрофірма "Гречани" та ТОВ "Ліміт". Зобов`язано ТОВ "Ліміт" повернути та передати на користь СТОВ "Агрофірма "Гречани" земельні ділянки, передані продавцем у власність покупця згідно вказаних договорів.

Разом з тим, суд вказав, що за відсутності доказів на підтвердження сплати вартості земельних ділянок зі сторони покупців, суд не застосував двосторонню реституцію на користь покупців.

Водночас, позивач, звертаючись з позовною заявою у даній справі, у підтвердження перерахування відповідачу коштів за придбані земельні ділянки, надав, зокрема, копії платіжних інструкцій, а саме:

- №398 від 13.05.2015 на суму 10000,00 грн (призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул.Західно-окружна, площею 3,2751га у м. Хмельницькому відповідно до договору купівлі-продажу від 22.12.2014 без ПДВ);

- №324 від 06.03.2015 на суму 140896,00 грн (призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Вокзальна, 138 у м. Хмельницькому відповідно до договору купівлі-продажу від 10.04.2014 без ПДВ);

- №306 від 23.02.2015 на суму 244993,00 грн (призначення платежу: оплата за земельну ділянку 13,2351 га по вул. Західно-окружна, у м. Хмельницькому відповідно до договору купівлі-продажу від 22.12.2014 без ПДВ);

- №302 від 18.02.2015 на суму 250000,00 грн (призначення платежу: оплата за земельну ділянку 13,2351 га по вул. Західно-окружна, у м. Хмельницькому відповідно до договору купівлі-продажу від 22.12.2014 без ПДВ);

- №300 від 12.02.2015 на суму 200000,00 грн (призначення платежу: оплата за земельну ділянку по вул. Вокзальна, 138 у м. Хмельницькому відповідно до договору купівлі-продажу від 10.04.2014 без ПДВ);

- №311 від 27.02.2015 на суму 228000,00 грн (призначення платежу: оплата за земельну ділянку площею 6,00 га по вул.Західно-окружна, у м. Хмельницькому відповідно до договору купівлі-продажу від 22.12.2014 без ПДВ).

Оцінюючи вказані докази апеляційний суд враховує, що платіжні інструкції надані лише в копіях, достовірність яких заперечує відповідач. При цьому, оригінали таких платіжних інструкцій не були надані позивачем на огляд суду першої інстанції, в тому числі на вимогу суду згідно п.6 ухвали Господарського суду Хмельницької області від 06.08.2024 (а.с.55-56).

Також апеляційний суд звертає увагу, що у платіжних інструкціях №324 від 06.03.2015, №300 від 12.02.2015 у призначенні платежу вказано про оплату за земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу від 10.04.2014, однак судом беззаперечно встановлено обставини укладення договору купівлі-продажу, який визнано недійсним, саме 09.04.2014 року (а.с.12), що свідчить про неточність даних у таких платіжних інструкціях.

Окрім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, що станом на лютий, березень, травень 2015 рік - дати зазначені в платіжних інструкціях, діяв Порядок казначейського обслуговування небюджетних рахунків клієнтів, затверджений наказом МФУ від 21.07.2014 №770, згідно з яким для перерахування коштів з небюджетних рахунків клієнтів діяли платіжні доручення, форма яких була затверджена вказаним порядком.

Поняття ж "платіжна інструкція", замість "платіжного доручення" з`явилось з 01.08.2022 з набранням чинності Законом України "Про платіжні послуги", та введенням в дію Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг №163 від 29.07.2022. Таким чином, до серпня 2022 року усі безготівкові розрахунки проводилися виключно на підставі платіжного доручення.

Згідно з п.1.30 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в редакції станом на дати зазначені в платіжних інструкціях) платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Платіжне доручення є розрахунковим документом, за допомогою якого здійснюється ініціювання грошового переказу (ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Разом з тим, відповідно до Порядку казначейського обслуговування небюджетних рахунків клієнтів (в редакції станом на дати зазначені в платіжних інструкціях), клієнт має право в будь-який час до списання платежу з небюджетного рахунку відкликати платіжні доручення з органу Казначейства, що його обслуговує (п.14); платіжне доручення не приймається органом Казначейства та повертається не пізніше наступного робочого дня клієнту без виконання у визначених випадках (п.17).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що формування платіжного доручення не завжди призводить до зарахування коштів на рахунок одержувача, оскільки платник може в будь-який час до списання платежу відкликати таке платіжне доручення, або орган Казначейська може не прийняти його і повернути без виконання.

Водночас, будь-яких інших доказів в підтвердження фактичної сплати вартості земельних ділянок за недійсними договорами купівлі-продажу, в тому числі банківських виписок щодо перерахування/зарахування спірних коштів на рахунок відповідача, позивачем суду не надано.

Щодо довідки про склад дебіторської заборгованості від 03.01.2023 (а.с.19), наданої позивачем в підтвердження заборгованості СТОВ "Агрофірма "Гречани" у сумі 1195548,00 грн, колегія суддів зазначає, що остання є одностороннім внутрішнім документом ТОВ "Ліміт", який складений заінтересованою особою та підписаний директором позивача, а відтак вказана довідка є неналежним та недопустимим доказом в спірних правовідносинах у розумінні ст.76, 77 ГПК України та не може підтверджувати наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Крім того, оплату спірних сум на користь відповідача позивач також підтверджує актом звіряння взаємних розрахунків на суму 1195548,00 грн, підписаним директором ТОВ "Ліміт" ОСОБА_2 та директором СТОВ "Агрофірма "Гречани" Шевчуком Ю.І. (а.с.24).

Однак, вказаний доказ апеляційний суд оцінює критично, оскільки питання наявності у ОСОБА_1 прав учасника/директора СТОВ "Агрофірма "Гречани" було предметом розгляду ряду господарських справ, зокрема, у справі №910/713/23 суди дійшли висновків, що третьою особою-2, ОСОБА_1 , належними, допустимими і достовірними доказами не було підтверджено призначення керівника належним складом учасників товариства. Відтак, наявність будь-яких інших рішень загальних зборів чи не виключених записів в реєстрі, прийнятих та внесених третьою особою-2 ( ОСОБА_1 ) як учасником СТОВ "Агрофірма Гречани", в т.ч. і щодо вирішення питання призначення ОСОБА_1 директором, не породжує будь-яких правових наслідків.

Частинами 1-2 ст.74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги відсутність належних та допустимих доказів в підтвердження сплати коштів на виконання договорів купівлі-продажу, які визнані судом недійсними, та як наслідок недоведеність позивачем обставин, якими останній обґрунтовує позовні вимоги, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Окрім того, посилання апелянта на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2017 року у справі №924/240/17, яким задоволено вимоги ПП "Зарічбуд" до СТОВ "Агрофірма "Гречани" про стягнення коштів у порядку ст.1212 ЦК України, у зв`язку з визнанням недійсними договорів купівлі-продажу на підставі рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.10.2016 у справі №924/668/16, не заслуговують на увагу та не приймаються апеляційним судом, оскільки обставини встановлені у вказаному рішенні не є преюдиційними у межах даної справи у розумінні ч.4 ст.75 ГПК України.

Щодо застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.3, 4 ст.267 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право).

Отже, за змістом названих норм, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відтак, враховуючи, що при розгляді даного спору апеляційний суд встановив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, заява про застосування строків позовної даності задоволенню не підлягає, а вказаний строк до спірних правовідносин не може бути застосований, про що вірно вказано судом першої інстанції.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліміт" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2024 у справі №924/721/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліміт" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "29" січня 2025 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.