Постанова

від 20.01.2025 по справі 922/2111/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/2111/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи:

від позивача: Шевченко О.С. представник

від відповідача 1: Чуб С.Д. директор

від відповідача 2: ОСОБА_1 особисто

від заявниці апеляційної скарги: ОСОБА_2 особисто, Міщенко Н.О. -представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 смт. Мала Данилівка на рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 року у справі №922/2111/24

за позовом - ОСОБА_3 , м. Харків

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісне", м. Харків

2. ОСОБА_1 , смт. Мала Данилівка

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача 2 - ОСОБА_2 смт. Мала Данилівка

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_3 (далі- Позивачка) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісне» (далі- Відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі- Відповідач 2) в якому просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.07.2008 нежитлових приміщень першого поверху №№ 1-1, 1-11, 1-13, 1/1 частина приміщення №1-12, 1/3 частина приміщення 1-14, 1/3 частина приміщення №1-15 (цегла) в літері А5 загальною площею 156,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та вартістю 6999,87 грн.;

- зобов`язати Відповідача 2 повернути у власність Відповідача 2 нежитлові приміщення першого поверху №№ 1-1, 1-11, 1-13, 1/1 частина приміщення №1-12, 1/3 частина приміщення 1-14, 1/3 частина приміщення №1-15 (цегла) в літері А5 загальною площею 156,9 кв.м., що розташовані за адресою: провулок 1-й Лісопарківський, 1, м. Харків.

Позовні вимоги мотивовані укладенням спірного Договору на відчуження нерухомого майна особою, докази повноважень якої на підприємстві відсутні, а вартість спірного майна є заниженою та не відповідає його дійсній вартості, Договір укладено на шкоду власнику майна ТОВ ЛІСНЕ, без отримання грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 року у справі №922/2111/24 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.10.2024) визнано недійсним Договір купівлі - продажу №б/н від 23 липня 2008 року, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за номером 249, номер правочину у Державному реєстрі правочинів 3037987, нежитлових приміщень першого поверху № 1-1-:-1-11, 1-13, 1/3 частина приміщення № 1-12, 1/3 частина приміщення 1-14, 1/3 частина приміщення № 1- 15 (цегла) в літері «А-5» загальною площею 156, 9 кв. метрів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та вартістю 6999, 87 грн., зобов`язано Відповідача 2 повернути у власність Відповідача 1 нежитлові приміщення першого поверху № 1-1-:-1-11, 1-13, 1/3 частина приміщення № 1-12, 1/3 частина приміщення 1-14, 1/3 частина приміщення № 1-15 (цегла) в літері «А-5» загальною площею 156, 9 кв. метрів, що розташовані за адресою: провулок 1-й Лісопарківський, будинок № 1, м. Харків; стягнуто з Відповідача 2 на користь Позивача 6 056,00 грн. судового збору.

Особа, яка не є учасником справи, ОСОБА_2 , не погодившись з означеним рішенням, звернулася з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, за змістом якої просила суд залучити її та приватного нотаріуса Харківського міського округу Саварінську Н.В. до участі у справі як третіх осіб щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків яких суд прийняв оскаржуване рішення, а також скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 року у справі №922/2111/24 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи порушене право та охоронюваний інтерес, апелянт акцентувала увагу суду, що позовні вимоги стосуються повернення нерухомого майна Відповідачем 2 до статутного капіталу Відповідача1, під час перебування у шлюбі. Водночас ОСОБА_2 , будучи дружиною ОСОБА_1 , який є Відповідачем 2, не була залучена до участі у справі №922/2111/24, тоді як рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки такої особи, оскільки дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (стаття 63 Сімейного кодексу України, стаття 369 Цивільного кодексу України).

Таким чином вважала, що суд першої інстанції прийняв незаконне рішення, неповно встановив обставини справи, не залучив до участі осіб, щодо прав та обов`язків яких прийняв рішення.

Зокрема наголошувала на наступному:

- придбання нерухомого майна за спірним правочином відбувалось за спільні кошти подружжя і вона, як дружина, надавала згоду на укладення цього правочину, однак Відповідач 2 про такі обставини суд першої інстанції не повідомив;

- Відповідач 2 є директором та єдиним учасником Відповідача 1 більше 20 років, а Позивачка стала учасником Відповідача 1 лише 07.05.2024 з часткою 0.5%, отже укладений в 2008 році договір не стосується прав та інтересів Позивачки;

- спірний договір був укладений повноваженими особами та належним чином, оскільки під час угоди були присутні і представник Відповідача 1 з відповідними повноваженнями, і Відповідач 2 , який і був другою стороною правочину;

- твердження Позивачки, що представник Відповідача 2 ОСОБА_4 діяла всупереч його інтересам, не відповідає дійсності, оскільки ціна продажу була узгодженою та її повноваження були засвідчені: протоколом № 8 загального трудового колективу від 16.07.2008 року та наказом директора ТОВ «Лісне» № 1/1 від 02.07.1996 р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 року у справі 922/2111/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 смт. Мала Данилівка на рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 року у справі №922/2111/24 та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи, а також запропоновано учасникам справи в означений строк надати до суду заяви та клопотання, з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 16.12.2024р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 призначено до розгляду на 20.01.2025р о 12:00.

Позивачка надіслала відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначала, що заявниця апеляційної скарги не має жодних прав на дане приміщення, підпис ОСОБА_1 не відповідає підпису, в наданій заявницею копії Договору, відтак спірний договір шкодить інтересам підприємства, тому вважала, що відсутні підстави до залучення заявниці до участі у справі.

Відповідач 2 надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого вважав подану апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду законним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства. Заперечував проти залучення апелянта у якості третьої особи, оскільки вона не є стороною оспорюваного Договору, а тому рішення суду не стосується її прав та обов`язків.

Інші учасники справи не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025р. ОСОБА_2 залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 2, у залученні приватного нотаріуса Харківського міського округу Саварінську Н.В. до участі у розгляді справи у справі -відмовлено.

Третя особа та її представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог .

Представник Позивачки вважала рішення суду законним та обґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, наполягала на тому, що спірний правочин було укладено всупереч та на шкоду інтересам Відповідача-1, що порушує також її права та законні інтереси, як учасниці останнього.

Відповідач 2, що діяв також від імені Відповідача1, пояснив, що спірний договір був укладений формально та жодних коштів від продажу Відповідач 2 не отримував, вважав апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

-створення 17.06.1996 ТОВ ЛІСНЕ (Відповідач 1) ЄДРПОУ 24337454 за юридичною адресою: провулок 1-й Лісопарківський, будинок № 1, м. Харків;

-укладення 06.02.1997 ТОВ ЛІСНЕ Договору купівлі продажу нерухомого майна із Фондом Державного майна України у м. Харкові № 1031 В, розташованого за юридичною адресою: провулок 1-й Лісопарківський, будинок № 1 у м. Харкові за вартістю 13 039, 00 грн.;

- укладення 23.07.2008 між Відповідачем 1 в особі головного бухгалтера ОСОБА_4 та Відповідачем 2 Договору купівлі - продажу нерухомого майна: нежитлові приміщення першого поверху № 1-1-:-1-11, 1-13, 1/3 частина приміщення № 1-12, 1/3 частина приміщення 1-14, 1/3 частина приміщення № 1-15 (цегла) в літері А-5 загальною площею 156, 9 кв. метрів, що розташовані за адресою: провулок 1- й Лісопарківський, будинок № 1, м. Харків за вартістю 6 999, 87 грн.;

- набуття Позивачем статусу учасника ТОВ ЛІСНЕ, що підтверджується актом № 1 приймання передачі частки у статутному капіталі ТОВ ЛІСНЕ від 07.05.2024, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1786, 1787.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивачка стверджувала, що в ході проведення нею інвентаризації встановлено, що спірне нерухоме майно в 2008 році було неправомірно відчужене третім особам за заниженою ціною, що спричинило шкоду підприємству, керівник підприємства не уповноважував головного бухгалтера ОСОБА_4 для укладання спірного договору відчуження даного майна, не приймав рішень учасника про відчуження основного засобу виробництва та не отримував за нього грошових коштів.

Відповідач 2, який одночасно є керівником Відповідача-1, в суді першої інстанції визнавав позовні вимоги в повному обсязі та проти задоволення позову не заперечував.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір купівлі- продажу від 23.07.2008 нежитлових приміщень підлягає визнанню недійсним, оскільки його укладено представником, який діяв без відповідних на то повноважень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачка вимагає визнати недійсним Договір купівлі - продажу №б/н від 23 липня 2008 року, зазначаючи у якості підстави позову укладення його неуповноваженою особою та за заниженою ціною. Обґрунтовуючи необхідність захисту свого права в судовому порядку, Позивачка стверджувала, що будучи учасником Відповідача-1, має законні сподівання на задоволення своїх вимог за рахунок спірного нерухомого майна при виході з учасників товариства.

Інших підстав до захисту своїх прав у обраний спосіб Позивачка не зазначила.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Звертаючись з позовом про визнання недійсними правочинів, позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення цих обставин суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 167 ГК України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2024року Відповідач 2, який володів 100% частки Відповідача 1, відчужив Позивачці частку статутного капіталу у розмірі 0,5%.

Зазначені зміни підтверджуються актом № 1 приймання передачі частки у статутному капіталі ТОВ ЛІСНЕ від 07.05.2024, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1786, 1787.

Протоколом загальних зборів учасників Товариства №1 від 08.05.2024р, керівником підприємства обрано Позивача.

Як свідчать матеріали справи, оспорюваний Договір купівлі-продажу було укладено 23.07.2008 між Відповідачами задовго до моменту передачі Позивачці частки статутного капіталу ТОВ ЛІСНЕ і на час укладення оспорюваного правочину саме Відповідач 2 був керівником та володільцем 100% статутного капіталу ТОВ ЛІСНЕ.

Судовою колегією встановлено, що на час укладення спірного договору вони з Відповідачем 2 перебували у шлюбі і вона, як дружина, надавала згоду на укладення такого правочину, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 23.06.2008, зареєстрованою в реєстрі за №243 та встановлено заочним рішенням Дергачівського районного суду від 18.04.2024р у справі №619/789/24, яким такий шлюб було розірвано та яке набуло законно сили.

Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК). Аналогічні положення закріплені в частинах 1, 3 ст.368 ЦК.

Вказані норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17.

Подібні висновки щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно наведені у постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №922/3059/16.

Судовою колегією також встановлено, що спірне майно, яке Позивач вимагає витребувати у Відповідача 2 на користь Відповідача 1 (беніфіціаром якого також є Відповідач 2), з початку 2024 року є предметом спору між Третьою особою та Відповідачем 2 в межах цивільної справи №619/788/24 про поділ майна подружжя і на це майно накладено заборону про його відчуження ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 09.02.2024.

За таких обставин, судова колегія доходить до висновку, що Позивачкою, яка з 07.05.2024року набула права на 0,5 % частки статутного капіталу Відповідача-1, не доведено наявності порушення його права внаслідок укладення Відповідачами Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.07.2008 , за захистом якого вона звернулася до суду, як і не доведено, що укладання спірного договору порушує її корпоративні права учасника товариства.

За змістом численної судової практики Верховного Суду, недійсність договору як приватно- правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. ( постанова Верховний Суд у складі ОП КЦС від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17 ).

Оскільки факту порушення прав та законних інтересів Позивачки укладеним між Відповідачами правочином не встановлено, аналіз інших доводів учасників справи щодо обставин його укладення та надання їм правової оцінки судовою колегією не здійснюється.

Отже судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та помилковість висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, яким взагалі не досліджено факт порушення права Позивачки, за захистом якого вона звернулася до суду, хоча зазначена особа не тільки не є стороною даного правочину, а й взагалі не мала відношення до Відповідача 1 на момент укладенні спірного Договору.

На підставі викладеного, рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 року у справі №922/2111/24 підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.277 ГПК у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог та нового розподілу судових витрат.

За таких обставину справі слід прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним Договору купівлі - продажу №б/н від 23 липня 2008 року, зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за номером 249, номер правочину у Державному реєстрі правочинів 3037987, нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісне» зазначені нежитлові приміщення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, що понесені сторонами в суді першої та апеляційної інстанції, в тому числі, по сплаті судового збору- відносяться на Позивача, у зв`язку з чим з Позивача на користь Третьої особи слід стягнути 9084,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Про наявність інших судових витрат, зокрема, витрат на правову допомогу- учасниками справи не заявлено, отже такі витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 смт. Мала Данилівка на рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 року у справі №922/2111/24 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2024 року у справі №922/2111/24 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним Договору купівлі - продажу №б/н від 23 липня 2008 року, зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за номером 249, номер правочину у Державному реєстрі правочинів 3037987, нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісне» зазначені нежитлові приміщення відмовити.

Судові витрати, понесені у суді першої та апеляційної інстанції, віднести на ОСОБА_3 , м. Харків.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (62341, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, ІПН НОМЕР_2 ) 9084,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 27.01.2025

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця