Постанова

від 22.01.2025 по справі 904/592/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/592/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "РАДОС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 (суддя Манько Г.В.)

у справі № 904/592/24

за позовом - Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Приватного підприємства "РАДОС"

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Радос" штрафу у розмірі 408 000, пені у сумі 408 000 грн. та судових витрат у справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 Позов задоволено, стягнуто з приватного підприємства "Радос" до Державного бюджету (код бюджетної класифікації 21081100, символ банку 106, "Адміністративні штрафи та інші санкції") штраф у розмірі 408 000 гривень та пеню у розмірі 408 000 гривень. Стягнуто з приватного підприємства "РАДОС" на користь Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету судовий збір у розмірі 12 240 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням Приватним підприємством "РАДОС" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі № 904/592/24, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- Господарським судом Дніпропетровської області не досліджено факту розбиття Позивачем запитуваної інформації по блокам, що в свою чергу призвело до нарахування суми надмірного штрафу. ПП «РАДОС» вважає, що у територіального органу АМКУ були відсутні будь-які підстави для їх дроблення на окремі блоки, так як інформація, яка витребовувалася від ПП «РАДОС» є повністю взаємопов`язаною, більше того для дослідження територіального відділення АМКУ ця інформація необхідна була в цілому, а тому надання різних строків для відповіді є не об`єктивним критерієм для поділу вимоги та накладення трьох окремих штрафів за не надання відповіді на одну таку вимогу, при цьому більша частина витребуваної інформації містилося у відкритих даних. До сьогоднішнього дня ПП «РАДОС» не зрозуміло, а Позивачем ніяк не обґрунтовано, з яких же саме критеріїв та на яких підставах контролюючий орган розділив вимоги про надання інформації на відповідні блоки. Також, незрозумілим та законно необґрунтованим зі сторони контролюючого органу є надання різних строків ПП «РАДОС» по різним блокам запропонованих запитань;

- Господарським судом не досліджено матеріали справи №904/592/24, а саме щодо відсутності належних доказів інформування Відповідача про необхідність надати запитувану інформацію, а також відсутній належний доказ отримання ПП «РАДОС» Рішення №49-ріш від 27.12.2019 року. Керівництву ПП «РАДОС» не було відомо про існування вимог про надання інформації Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.11.2017 року №1-292/80-1599 та від 24.01.2018 року №1- 292/80-74, як наслідок, вказані вимоги не могли бути виконані вчасно. Директор ПП «РАДОС» Сушин С.В. не отримував жодних вимог про надання інформації, а тому йому не відомо було у які строки необхідно надати інформацію та такий строк не міг настати відповідно. Керівництву ПП «РАДОС» до сьогоднішнього часу не відомо, хто отримував за нього дані листи та чи були отримані вони насправді, так як ані директор ані уповноважені особи не отримували кореспонденцію від Позивача в даний період;

- судом першої інстанції не взято до уваги надмірний розмір нарахування штрафних санкцій територіальним органом АМКУ;

- територіальним органом АМКУ недотримано вимог, передбачених ст. 61 Конституції України;

- Господарським судом Дніпропетровської області не враховано очевидного порушення Позивачем прав ПП «РАДОС» та передчасне нарахування Позивачем пені у розмірі 408 000,00 грн. Так, Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повинно було направити на адресу Відповідача вимогу із дійсними реквізитами для можливості своєчасно та добровільно виконати оплати нарахованого штрафу за рішенням №49-ріш від 27.12.2019 року. Натомість, Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, зловживаючи своїм становищем, не надало ПП «РАДОС» такої можливості, що призвело до додаткового нарахування пені у надмірному розмірі 408 000,00 грн;

- Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України є адміністративним органом, який приймає рішення відносно суб`єкта господарювання, а тому такому суб`єкту повинно бути забезпечено право на участь у процесі прийняття спірного рішення;

- Господарським судом Дніпропетровської області не враховано суми стягнення надмірного штрафу та пені в період дії воєнного стану в Україні. На сьогоднішній день, ПП «РАДОС» фактично не здійснює господарської діяльності та не має стабільного доходу від своєї господарської діяльності. Із-за постійних обстрілів м. Нікополя зі сторони окупаційних військ російської федерації, підприємством призупинено свою господарську діяльність. Додатково, ПП «РАДОС» втратило велику кількість свого Товару, на який було витрачено кредитні кошти. Господарським судом Дніпропетровської області проігноровано докази тяжкого матеріального становища ПП «РАДОС» та реальну загрозу для господарської діяльності підприємства через необґрунтоване стягнення штрафу та пені за рішенням №49-ріш від 27.12.2019 року у загальному розмірі 816 000,00 грн;

- мало місце завищення розміру штрафу в порівнянні із накладеним на товариство у 2023 році. 14.09.2023 року рішенням Південного міжобласного територіального відділення АМКУ, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, на підприємство накладено штраф у загальному розмірі 5 447,00 грн. В свою чергу, Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято рішення №49-ріш від 27.12.2019 року про накладання на ПП «РАДОС» штрафу у нереально великому розмірі 408 000,00 грн. за менш значиме порушення;

- Господарським судом Дніпропетровської області проігноровано право Відповідача на захист, безпідставно закрито підготовче провадження, не з`ясовано всіх обставин справи, винесено рішення від 23.04.2024 року по справі №904/592/24 без врахування пояснень та думок сторін.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

01.07.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні 22.01.2025 приймали участь представники сторін.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішення № 49-ріш пройшло процедуру судового оскарження, є чинним та відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Строк сплати штрафу, накладеного Рішенням № 49-ріш, для ПП "Радос" закінчився 30.03.2020р.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

На час прийняття рішення у справі інформації щодо сплати штрафу, встановленого Рішенням № 49-ріш, у добровільному порядку з боку відповідача не надходило.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції суд не вбачав підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та виснував, що наявні у справі докази є підставою для задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Радос" штрафу у розмірі 408 000, пені у сумі 408 000 грн. та судових витрат у справі.

Позов обґрунтований невиконанням ПП "Радос" рішення № 49-ріш та несплати штрафу, в результаті чого останньому також було донараховано пеню.

Позивач зазначає, що Відповідачем вже оскаржувалось у судовому порядку рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2019 № 49-ріш у справі № 2-26.250/45-2019 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Судом встановлено, що ПП "Радос" зверталося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2019 № 49-ріш у справі № 2-26.250/45-2019 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що Рішення АМК прийняте: за неповного з`ясування обставин справи, які мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнані встановленими, що призвело до неправильного застосування Відділенням норм матеріального права, а саме, приписів статей 50, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Позивач зазначав, що відповідачем-1 необґрунтовано накладено штраф па позивача, розмір якого (штрафу) визначений без урахування законодавчих обмежень та всупереч Конституції України, оскільки позивача фактично двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Зокрема, рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.12.2020 у справі №915/296/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021, в позові було відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 915/296/20 касаційну скаргу приватного підприємства "Радос" було задоволено частково. Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 зі справи № 915/296/20 скасовано. Справу № 915/296/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

При новому розгляді справи Господарським судом Миколаївської області у рішенні від 15.03.2023 встановлено, що: «Згідно розпорядження Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 № 23-рп "Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України" (в редакції розпорядження АМКУ від 07.05.2020 № 5-рп) постановлено:

01.06.2020 припинити Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України шляхом приєднання до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України; визначити Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України правонаступником всіх майнових прав та обов`язків Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України; Голові Антимонопольного комітету України утворити комісію з припинення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та затвердити її склад, включаючи голову комісії; голова комісії з припинення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України уповноважується представляти інтереси Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у судах, органах державної влади та у відносинах з третіми особами.

Миколаївське відділення Антимонопольного комітету України є належним відповідачем у даній справі, оскільки Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не є учасником спірних правовідносин, а тому підстави для задоволення позову до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відсутні.

Адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у межах визначених законом повноважень та відповідно до норм законодавства про захист економічної конкуренції у рішенні № 49-ріш від 27.12.2019, прийнятому за результатами розгляду справи № 2-26.250/45-2019, правильно кваліфіковано бездіяльність Приватного підприємства "Радос" як передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції та застосовано передбачені Законом України "Про захист економічної конкуренції" заходи відповідальності у вигляді накладення штрафу за кожне з цих порушень окремо.

Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України було наділене компетенцією щодо проведення дослідження фактів наявності у діях Приватного підприємства "Радос" під час участі останнього у вищенаведеній процедурі закупівлі ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі повноваженням на звернення до позивача з вимогами про витребування необхідних для такого дослідження інформації та документів, у зв`язку з чим відхиляються посилання скаржника щодо порушення вказаним територіальним відділенням правил підвідомчості.

Відповідно до п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

В силу частини третьої статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення необхідні документи здано на пошту. У разі неотримання документів Антимонопольним комітетом України чи його територіальним відділенням відповідна особа надає належні докази на підтвердження факту направлення таких документів поштою.

Орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Комітету справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.

Неподання суб`єктом господарювання інформації на вимогу органу Комітету є актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України засобами поштового зв`язку надіслало Приватному підприємству "Радос" за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, а саме: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, вимогу про надання інформації №1-292/80-1599 від 17.11.2017 та в подальшому, з огляду на неотримання інформації та копій документів, запитуваних вищенаведеною вимогою, відповідач звернувся до позивача з вимогою про надання інформації №1-292/80-74 від 24.01.2018.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю (пункт 11 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Системний аналіз Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить про те, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення.

З наявних у матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №5400131715133 та №5400132236719 вбачається, що обидва вказаних поштових відправлення, якими Миколаївське обласне територіальне відділенням Антимонопольного комітету України за належною адресою надіслало позивачу відповідні вимоги про витребування інформації та документів, були вручені представнику Приватного підприємства "Радос" - Сушину С.В., уповноваженому на отримання поштової кореспонденції позивача на підставі довіреностей від 04.01.2017 та від 02.01.2018.

Факт отримання зазначеним представником Приватного підприємства "Радос" даних поштових відправлень підтверджується також адресованим Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у листі Дніпропетровської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" № 39-А-02-21373-1503 від 20.06.2018, до якого було додано копії вказаних довіреностей від 04.01.2017 та від 02.01.2018.

При цьому наявні у матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №5400137374060, №5400138524406 та №5400138781085 підтверджують факти отримання позивачем розпорядження Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №46-р від 23.07.2019 про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 2-26.250/45-2019 за ознаками вчинення Приватним підприємством "Радос" порушень, передбачених пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", копію подання з попередніми висновками № 64-03/124-пв від 15.11.2019 у справі №2-26.250/45-2019 та супровідним листом №64-02/2044 від 18.11.2019, в якому позивачу було роз`яснено його право на подання у встановленому законом порядку доказів, клопотань та пояснень, а також лист-повідомлення №64-02/2195 від 10.12.2019 про дату, час і місце розгляду справи №2-26.250/45-2019 з пропозицією взяти участь у цьому розгляді.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи, зокрема, на юридичних осіб.

Відповідно до абзацу 4 частини другої, частини шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Територіальне відділення Антимонопольного комітету України має право накладати штрафи у розмірі 68 000 грн.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом №38720/10/04-36-58-30 від 03.12.2019, наданим у відповідь на запит Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 64002/1999 від 08.11.2019, повідомило вказаного відповідача про те, що визначений за правилами бухгалтерського обліку дохід Приватного підприємства "Радос" від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) за 2018 рік складає 9 604 172 грн, на підтвердження чого зазначеним управлінням до даного листа додано фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва позивача.

Оскаржуваним позивачем рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №49-ріш від 27.12.2019 у справі №2-26.250/45-2019 на Приватне підприємство "Радос" за кожне порушення законодавства про захист економічної конкуренції було накладено штраф у розмірі 68 000 грн., який не перевищує максимально допустимий розмір за одне порушення відповідно до абзацу 4 частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що становить 96041,72 грн.

У вимогах № 1-292/80-1599 від 17.11.2017 та №1-292/80-74 від 24.01.2018 Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України певними пунктами, згрупованими по трьом блокам питань в кожній вимозі, було витребувано у позивача різну інформацію та встановлено окремі строки подання такої інформації по кожній групі (блоку) пунктів вимоги, відтак кожний факт неподання Приватним підприємством "Радос" інформації на відповідні пункти вимоги у встановлений строк містить ознаки окремого порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Позивачем фактично було вчинено шість самостійних порушень законодавства про захист економічної конкуренції (три порушення за вимогою №1-292/80-1599 від 17.11.2017 та три порушення за вимогою №1-292/80-74 від 24.01.2018), у зв`язку з чим Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України обґрунтовано було накладено штраф за кожне з цих порушень окремо.

Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у постанові від 20.10.2021 у справі №915/296/20 уточнено висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 915/482/17, у зв`язку з чим зазначено про те, що Закон не встановлює певної форми витребування інформації, у зв`язку з чим воно може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону.

Чинне законодавство про захист економічної конкуренції не містить обмежень або заборони органу Антимонопольного комітету України встановлювати в одному запиті про надання інформації вимоги щодо окремих пунктів, груп пунктів вимоги та зазначати різні строки подання інформації, тобто встановлювати декілька строків для подання інформації на різні (окремі) пункти або групи пунктів вимоги.

Кожний факт неподання інформації на відповідні блоки (пункти) вимоги у встановлений строк, за наявності об`єктивних причин для групування (поділу) органом Антимонопольного комітету України запитуваної інформації по блоках (пунктах) із встановленням у запиті різних строків для подання витребуваних документів та інформації, містить ознаки окремого порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону, в яких наявний різний склад правопорушення - інформація не подана з різних блоків (пунктів) вимоги, щодо яких встановлено різні строки подання інформації.

Дослідивши вимоги про надання інформації від 17.11.2017 №1-292/80-1599 та від 24.01.2018 №1-292/80-74, суд доходить висновку, що причини групування (поділу) органом Антимонопольного комітету України запитуваної інформації по блоках із встановленням у запитах різних строків для подання витребуваних документів та інформації мали об`єктивний характер, тому є обґрунтованою визначена органом Антимонопольного комітету України кількість допущених позивачем порушень законодавства про захист економічної конкуренції, правомірність нарахованого штрафу.

Отримавши вимоги про надання інформації від 17.11.2017 №1-292/80-1599 та від 24.01.2018 №1-292/80-74, позивач правом на подання клопотання про продовження строку надання інформації не скористався».

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 у справі № 915/296/20 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Радос" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2023 у справі №915/296/20 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 915/296/20 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного підприємства "Радос" на рішення господарського суду Миколаївської області від 15.03.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 у справі № 915/296/20.

Згідно з п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення № 49-ріш є чинним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання.

Відтак, судом з відповідача підлягає до стягнення визначена даним рішенням сума штрафу у розмірі 408 000 грн.

Щодо доводів скаржника про те, що Господарським судом Дніпропетровської області не досліджено факту розбиття Позивачем запитуваної інформації по блокам, що в свою чергу призвело до нарахування суми надмірного штрафу, то такі спростовуються встановленими у справі № 915/296/20 обставинами, де судами досліджувалася правомірність групування (поділу) органом Антимонопольного комітету України запитуваної інформації по блоках за вимогами про надання інформації від 17.11.2017 №1-292/80-1599 та від 24.01.2018 №1-292/80-74 із встановленням у запитах різних строків для подання витребуваних документів та інформації.

На виконання вказівок Верховного Суду суди попередніх інстанцій дослідивши вимоги про надання інформації від 17.11.2017 №1-292/80-1599 та від 24.01.2018 №1-292/80-74 встановили, що у надісланих на адресу Підприємства вимогах про надання інформації, саме враховуючи великий обсяг інформації та її різний характер, для зручності та мінімізації завантаженості суб`єкта господарювання, головою Миколаївського відділення АМК і було встановлено декілька строків для надання інформації. Зокрема, в залежності від виду інформації, що вимагалась, складності питань, часу, який потрібен для підготовки інформації.

Так, десятиденний (найменший) строк було надано для надання загальної інформації, яку не потрібно створювати, систематизувати і обробляти: копій установчих та реєстраційних документів, податкових декларацій, балансу, штатного розкладу, певних наказів, документів, що підтверджують право власності на майно та майнові права, документів, що готувались для участі в торгах. П`ятнадцятиденний строк надано для подання більш детальної інформації, яку необхідно було створювати та систематизувати, зокрема, пояснень щодо певних обставин, інформації щодо банківських рахунків тощо. Двадцятиденний строк надано для подання інформації, підготовка якої потребувала пошуку відомостей у декількох джерелах, формування та систематизації, а саме: даних щодо замовників, субпідрядників і постачальників за певний період часу (2015 - 2017 роки); реєстру та копій господарських договорів за цей період, копій документів, що містять дані щодо кількісних та якісних характеристик предмету певної процедури закупівлі; даних щодо інших процедур закупівель з аналогічним предметом; копій розгорнутих розшифровок кожної статті витрат та інших складових, включених до калькуляції певної цінової пропозиції; інформації про відносини контролю товариства, про його керівні та контролюючі органи.

Суди попередніх інстанцій перевіривши подані сторонами докази, з дотриманням приписів норм матеріального та процесуального права, дійшли висновку, що причини групування (поділу) органом АМК запитуваної інформації по блоках із встановленням у запитах різних строків для подання витребуваних документів та інформації мали об`єктивний характер. За висновками судів, при встановлені строку для надання інформації головою Миколаївського відділення АМК, в межах своїх законодавчо-визначених повноважень враховано такі обставини (фактори): обсяг та вид інформації; складність і характер такої інформації, необхідність її систематизації та обробки суб`єктом господарювання (Підприємством), отримання певних відомостей від інших осіб для надання органу АМК; підстава запитування інформації. При цьому більш довгий строк для подання інформації наданий у зв`язку з можливою необхідністю Підприємства отримати таку інформацію відповідно до статті 63 Закону №2210 від інших суб`єктів господарювання.

З огляду на наведене, суди визнали обґрунтованою визначену органом АМК кількість допущених позивачем порушень законодавства про захист економічної конкуренції та правомірність нарахованого штрафу.

Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані аргументи апелянта про те, що Господарським судом не досліджено матеріали справи № 904/592/24, а саме щодо відсутності належних доказів інформування Відповідача про необхідність надати запитувану інформацію, а також відсутній належний доказ отримання ПП «РАДОС» Рішення №49-ріш від 27.12.2019 року, адже такі також спростовуються встановленими у справі № 915/296/20 обставинами, а саме: «Як встановили суди, у відповіді від 20.06.2018 №39-А-02-21373-1503 Дніпропетровська дирекція публічного акціонерного товариства "Укрпошта" повідомила про те, що рекомендований лист з повідомленням про вручення від 26.01.2018 №5400132236719 вручений уповноваженій особі Підприємства Сушину С.В., який діяв на підставі довіреності від 02.01.2018; рекомендований лист з повідомленням про вручення від 17.11.2017 №5400131715133 вручений 21.11.2017 уповноваженій особі Підприємства Сушину С.В., який діяв на підставі довіреності від 04.01.2017.

В свою чергу, у позовній заяві про визнання недійсним та скасування Рішення № 49-ріш (копія знаходиться в матеріалах справи) ПП «РАДОС» зазначило про отримання ним Рішення № 49-ріш 16.01.2020. Більше того, ПП «РАДОС» у своїй позовній заяві вказувало, що оригінали Рішення № 49-ріш, супровідного листа про надіслання рішення № 64-02/55 від 13.01.2020 та конверту із штрихкодом знаходяться у Позивача, при цьому, завірені копії вказаних документів додано ПП «РАДОС» як додатки до позовної заяви.

А у постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 у справі № 915/296/20 зазначено, що: «Беручи до уваги надіслання Приватному підприємству "Радос" поштових відправлень №5400131715133 та №5400132236719 з вимогами про витребування інформації та документів №1-292/80-1599 від 17.11.2017 і №1-292/80-74 від 24.01.2018 за належною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, повернення відповідних повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень відправнику з відміткою про доставку (вручення) адресату та відсутність у матеріалах справи жодного доказу на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду про отримання даної поштової кореспонденції уповноваженою позивачем особою, у зв`язку з чим доводи останнього про невиконання вищенаведених вимог Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України внаслідок необізнаності про їх існування є безпідставним. Доводи апелянта про те, що вимога Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 1-292/80-1599 від 17.11.2017 була підписана неповноважною особою, до уваги судом не приймаються, оскільки дана вимога підписана в.о. голови територіального відділення, при цьому в силу пункту 8 Положення, особа, яка виконує обов`язки голови відділення, має повноваження, установлені для голови відділення, у тому числі і повноваження на звернення до суб`єкта господарювання з вимогами про витребування інформації та документів».

Безпідставними є й посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взято до уваги надмірний розмір нарахування штрафних санкцій територіальним органом АМКУ, адже Територіальне відділення Антимонопольного комітету України має право накладати штрафи у розмірі 68 000 грн, а рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №49-ріш від 27.12.2019 у справі №2-26.250/45-2019 на Приватне підприємство "Радос" за кожне порушення законодавства про захист економічної конкуренції було накладено штраф у розмірі 68 000 грн, який не перевищує максимально допустимий розмір за одне порушення відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що становить 96 041,72 грн. Вказане спростовує твердження скаржника про вихід Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за межі своїх повноважень при визначенні суми штрафу та перевищення відповідачем максимально допустимого розміру останнього.

Щодо доводів апелянта про те, що територіальним органом АМКУ недотримано вимог, передбачених ст. 61 Конституції України та фактично двічі притягнуло позивача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, то такі також безпідставними, адже територіальне відділення надіслало Приватному підприємству "Радос" дві різні вимоги, які позивачем виконані не були, при цьому факти неодноразового неподання одним і тим самим суб`єктом господарювання інформації на запити органу Антимонопольного комітету України не є триваючим порушенням у розумінні статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а являють собою самостійні (окремі) порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в постановах від 20.02.2018 у справі № 910/8001/17 та від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18.

Апеляційним судом визнаються необґрунтованими та відхиляються твердження скаржника, що Господарським судом Дніпропетровської області не враховано очевидного порушення Позивачем прав ПП «РАДОС» та передчасне нарахування Позивачем пені у розмірі 408 000,00 грн, оскільки накладений адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» штраф є видом відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані АМК на підставі Закону № 2210 та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі № 922/4378/17, від 16.06.2022 у справі № 917/530/21.

При цьому варто зауважити, що порядок, розмір і період нарахування пені, як гарантії сплати штрафу, накладеного на Відповідача, передбачено вимогами спеціального закону, яким в даному випадку є Закон України «Про захист економічної конкуренції».

Натомість детальний розрахунок пені з правовим обґрунтуванням її нарахування Відділенням викладений у позовній заяві.

Як вже було зазначено, строк сплати штрафу, накладеного Рішенням № 49-ріш, для ПП "Радос" закінчився 30.03.2020р.

У застосуванні приписів статті 56 Закону № 2210 (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) судом враховується таке.

Абзацами 3-5 частини п`ятої зазначеної статті Закону № 2210 передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Щодо застосування абзаців третього - п`ятого частини п`ятої статті 56 Закону № 2210 у спорах про стягнення пені у зв`язку з невиконанням рішень органів АМК існує стала судова практика, викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.06.2019 №910/9272/18, від 04.07.2019 у справі № 910/14288/18, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18, яка була врахована Відділенням та судом.

Так, нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням № 49-ріш, розпочалось 03.12.2020 (перший день після закінчення розгляду Господарським судом Миколаївської області справи № 915/296/20) та зупинялось:

- з 08.02.2021 по 12.05.2021 (на час перегляду Південно-Західним апеляційним господарським судом рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020);

- з 16.07.2021 по 20.10.2021 (на час перегляду Верховним Судом постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020);

- з 08.11.2021 по 15.03.2023 (новий розгляд справи № 915/296/20 Господарським судом Миколаївської області);

- з 01.05.2023 по 22.06.2023 (розгляд справи № 915/296/20 Південно-Західним апеляційним господарським судом);

- з 10.07.2023 по 10.08.2023 (розгляд справи № 915/296/20 Верховним Судом).

Станом на 20.12.2023 загальна кількість днів для нарахування пені склала 344 дні.

Розмір пені за один прострочення сплати штрафу становить:

408 000 х 1,5% = 6 120 грн, де

408 000 розмір штрафу, накладеного Рішенням № 49-ріш;

1,5% - відсоток від суми штрафу, відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Загалом сума пені за 344 дні прострочення сплати штрафу:

6 120 х 344 = 2 105 280 грн.

Натомість зважаючи на те, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), сума пені, яку необхідно сплатити ПП «Радос» становить 408 000 грн.

Контррозрахунку відповідачем не надано, а арифметичних чи методологічних помилок при обчисленні пені судом не встановлено.

Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з відповідача, складає:

408 000 грн штрафу + 408 000 грн пені = 816 000 грн.

Стосовно посилань в апеляційній скарзі на те, що Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України є адміністративним органом, який приймає рішення відносно суб`єкта господарювання, а тому такому суб`єкту повинно бути забезпечено право на участь у процесі прийняття спірного рішення, необхідно наголосити, що предметом судового розгляду у даній справі є вимоги АМК до суб`єкта господарювання про стягнення штрафу та пені, а не перевірка законності рішення органу АМК, яким цей штраф накладено. В даному випадку законність рішення № 49-ріш підтверджена судовими рішеннями у справі №915/296/20, які набрали законної сили та є чинними. До того ж, як зазначено у постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023: «Приватне підприємство "Радос" було обізнане щодо здійснення стосовно нього Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, змісту вчиненого порушення, доказів якими територіальне відділення обґрунтовує свої доводи, проте позивач не вчинив жодних дій щодо своєчасного припинення порушення та надання запитуваної вимогами № 1-292/80-1599 від 17.11.2017 та №1-292/80-74 від 24.01.2018 інформації, у зв`язку з чим відхиляються доводи скаржника, що він був позбавлений права на участь у процесі прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, зокрема, шляхом подання відповідних пояснень та доказів».

Щодо аргументів апелянта про те, що Господарським судом Дніпропетровської області не враховано суми стягнення надмірного штрафу та пені в період дії воєнного стану в Україні, апеляційним судом наголошується, що у застосуванні приписів статті 56 Закону № 2210 (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/20661/16, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 10.10.2019 у справах № 916/186/19, № 910/14537/18, № 916/492/19, від 16.06.2022 у справі № 917/530/21.

Так само колегія суддів відхиляє твердження скаржника, що мало місце завищення розміру штрафу в порівнянні із накладеним на товариство у 2023 році, адже нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» має обов`язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і у зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно - господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Отже, нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані Відділенням на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відносно посилань в апеляційній скарзі на те, що Господарським судом Дніпропетровської області проігноровано право Відповідача на захист, безпідставно закрито підготовче провадження, не з`ясовано всіх обставин справи, винесено рішення від 23.04.2024 року по справі №904/592/24 без врахування пояснень та думок сторін, слід наголосити на тому, що відповідно до приписів ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Матеріалами справи засвідчується, що Відповідач скористався наданими йому процесуальними правами, надав відзив на позов, заявив клопотання про зменшення розміру пені та витребування доказів.

А посилання скаржника з приводу неповно встановлених обставин судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Решта доводів заявника апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів та встановленими обставинами, які не спростовані в апеляційному порядку, відтак відхиляються судом апеляційної інстанції.

За таких умов, правильними видаються висновки місцевого господарського суду про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі № 904/592/24.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "РАДОС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі № 904/592/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/592/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "РАДОС".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 28.01.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко