Рішення
від 20.01.2025 по справі 904/4115/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4115/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пров. Квітки Цісик, буд. 9; ідентифікаційний код 03342184)

до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 25522449)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Криворізька міська рада (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 33874388)

про стягнення 276 473 грн. 24 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3925/24 від 18.09.2024) до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення 276 473 грн. 24 коп., що складає 265 771 грн. 33 коп. - заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 18.11.2023 по 28.03.2024, 159 грн. 30 коп. - суми за абонентське обслуговування за період з 01.11.2023 по 31.07.2024, 5 849 грн. 31 коп. - інфляційних нарахувань за період червень - липень 2024, 2 114 грн. 10 коп. - 3% річних за період з 01.06.2024 по 05.09.2024) та 2 579 грн. 20 коп. - пені за період з 01.06.2024 по 05.09.2024.

Також просить стягнути з відповідача 3 353 грн. 68 коп. - суму судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Криворізьку міську раду (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 33874388).

Третя особа у поясненні (вх.№46243/24 від 03.10.2024) зазначає про те, що: - враховуючи період нарахування заборгованості з 18.11.2023 по 28.03.2024, необхідним є зазначити, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ, що введено в дію з 01.05.2019 року, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках; - житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ); - відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами; - місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (частина 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"); - главою 2 вищезазначеного закону визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад; - згідно зі статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать (серед власних (самоврядних) повноважень) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; - частиною 1 статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад; - частиною 1 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" деталізовано, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи; - згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; - аналогічні положення містяться у пункті 3 Правил користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, відповідно до якого споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору; - відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; - як вбачається із приписів статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини; - як врегульовано частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; - згідно з частинами 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; - особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідач у відзиві (вх.№47465/24 від 11.10.2024) на позовну заяву просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 276 473,24 грн за період з 18.11.2023 по 28.03.2024 за послугу з постачання теплової енергії на нежитлове приміщення 65 на вул. Володимира Терещенка,13, судові витрати покласти на позивача, посилаючись на те, що: - Положенням про управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 23.09.2020 №5014 визначено, що основними завданнями та функціями управління є реалізація державної та місцевої політики, спрямованої на ефективне здійснення переданих міською радою повноважень щодо управління, користування та розпорядження комунальною власністю територіальної громади міста, приватизації, відчуження, передачі в орендне користування комунального майна; - повноваження управління чітко визначені міською радою, здійснюються в межах рішень міської ради і не свідчать про виконання всіх функцій власника комунального майна; - серед делегованих відсутні повноваження утримання, оплати послуг за користування нерухомим майном комунальної власності; - Управління комунальної власності міста відповідно до Положення про управління, обліковує об`єкти нерухомості нежитлового призначення на власному балансі, тобто є балансоутримувачем цих об`єктів з метою надання їх в орендне користування або приватизації для своїх власних потреб, а саме розміщення працівників, ведення будь-якої діяльності зазначені нежитлові приміщення не використовуються; - Управління не є суб`єктом господарювання, якому власник передав в оперативне управління нежитлові приміщення; - Управління є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування, яке утримується бюджетом Криворізької міської територіальної громади; - ураховуючи те, що дія нормативно-правового акту поширюється на відносини, які виникли після набуття ним чинності, в даному випадку з 01.09.2023 по 30.04.2024, тобто після набрання чинності Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 (далі - Закон №2189), який відповідно до Прикінцевих та перехідних положень введено в дію з 1 травня 2019 року, до спірних правовідносин щодо стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги підлягають застосуванню приписи саме цього Закону; - основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом №2189; - учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг відповідно до Закону №2189 є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг; - балансоутримувач взагалі не є учасником правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг (стаття 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"); - відповідно до пунктів 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; - тобто укладати договір на споживання має власник, або інша особа, яка користується приміщенням і отримує житлово-комунальні послуги; - ураховуючи те, що відповідач не є власником вказаних нежитлових приміщень та споживачем послуг та вказаними адресами (не перебувають працівники відповідача, взагалі приміщення зачинено і не використовується), тому відповідний договір чи заяву про приєднання до Договору з боку відповідача не було підписано, про що повідомлено позивачу у відповідь на претензію; - необхідність подання заяви про приєднання передбачена пунктом 2 цього ж публічного договору від 05.10.2021, на який посилається позивач, а також відповідно до пункту 13 Правил надання послуг з теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, визначено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги; - тобто позивач хибно трактує вимоги власних нормативних документів і безпідставно ототожнює відповідача зі споживачем житлово-комунальних послуг; - позивачем не надано жодного документа, який підтверджує, що власник нежитлових приміщень зобов`язує відповідача укласти договори споживання теплової енергії за спірною адресою; - позивачем не надано доказів отримання відповідачем послуг з теплопостачання за спірною адресою у вказаний період, а також доказів надання позивачем житлово-комунальних послуг, спрямованих на забезпечення умов перебування осіб у нежилих приміщеннях, а тому відсутні підстави оплати послуг, якими відповідач не користувався і не виявив наміру користуватися; - жодна довідка, розрахунок, акт, який надано позивачем у матеріалах справи як доказ надання послуги теплопостачання, не містить підпису та погодження управління комунальної власності міста; - відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; - Управління комунальної власності міста не є ані власником, ані споживачем послуг за спірною адресою, а поняття "балансоутримувач" у новому Законі №2189 взагалі відсутнє; - частина спірного приміщення являє собою підвал; - відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); - відповідно до пункту 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 нарахування на такі приміщення здійснюються відповідно до зазначеної Методики не як на послугу централізованого опалення, а на загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень; - із наданих позивачем документів не вбачається чи виконана ним дана норма законодавства.

Позивач у відповіді (вх.№47714/24 від 14.10.2024) на відзив зазначає про те, що: - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 (поточна редакція) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", затверджено "Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності)" (надалі - Постанова №311), де зазначено, що до комунальної власності передається житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду (витяг з постанови додається); - весь нежитловий фонд свого часу було передано з державного майна України до територіальних громад, відповідно до територіально-адміністративного устрою, і це юридичний факт; - законодавець у 1997 у пункті 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" зазначив що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження; - спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини; - підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою (що і було зроблено свого часу, ще в 1991 році Постановою №311), іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом; - відповідно до частини 1 статті 329 Цивільного кодексу України - юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність; ця норма передбачає автоматичне набуття права власності на передане майно відповідачем, і це також юридичний факт; - єдине, на що посилається відповідач, це не існування того юридичного факту, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України), тобто невнесення відомостей про зареєстровані права за відповідачем до Державного реєстру речових прав щодо власника; - невнесення відомостей до державного реєстру про зареєстровані права власника зумовлені бездіяльністю самого відповідача, який не реєструє права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав в процесі володіння та користування цим майном; - непроведення державної реєстрації не повинно ставитися в залежність до правових висновків на користь позивача й зараз, оскільки після передачі житлового фонду згідно з постановою №311 відповідач, як орган, що відповідає у місті за облік певного нерухомого майна територіальної громади міста (наділений повноваженнями міською радою) фактично володів (та володіє на даний час) користувався на правах власника вказаними приміщеннями, усував чужий вплив на вказане нерухоме майно, так як згідно з частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" - органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності, окрім іншого щодо володіння об`єктами права комунальної власності; - державою, свого часу на законодавчому рівні Криворізькій міській раді, як уповноваженому органу, було передано у власність житловий фонд, а разом із тим надано повноваження щодо обліку, передачі та розпорядження власністю житлового фонду; - отже виконавчий комітет Криворізької міської ради повинен був вести облік такого майно та забезпечити реєстрацію права власності за територіальною громадою міста житлового фонду, який не було приватизовано та який не знаходиться у державній власності; - форма права власності власників приміщень (як житлових так і не житлових) згідно цивільного законодавства існує лише трьох видів: приватна, державна та комунальна; - в даному випадку вказані приміщення в позові перебувають в комунальній власності, а УКВМ, як їх балансоутримувач, повинен їх утримувати, у тому числі оплачувати комунальні послуги; - стосовно того, що УКВМ не укладено договір, що УКВМ не є споживачем комунальних послуг, в даному випадку послуги з постачання теплової енергії, й відповідно не користуванням даною послугою тощо; - КПТМ "Криворіжтепломережа" під час надання послуг з постачання теплової енергії в опалювальний період подає теплоносій до спірних будинків та споруд в місті Кривому Розі в цілому; - послугу з постачання теплової енергії (опалення) отримує весь будинок/споруда - житлові приміщення, нежитлові приміщення, а також місця загального користування (сходові клітини, горища, підвали, комори тощо); - від УКВМ, як балансоутримувача, не поступала до позивача вимога про відмову від отримання послуги з постачання теплової енергії на вказані в позові приміщення; - вказані в позові нежитлові приміщення вбудовані в загальну структуру опалення будинків/споруд (згідно вказаних відповідних адрес у позові), а, отже, система опалення спірних приміщень не виокремлена із системи опалення споруд, до яких подавався теплоносій в опалювальний період (акти подання та припинення подання теплоносія до споруд, в яких містяться спірні приміщення додавалися до позовної заяви), а навпаки інтегрована в систему опалення споруд; - будь-яких доказів того, що приміщення відключені у законодавчий спосіб від внутрішнього комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів споруди відповідач не надає; - УКВМ не спростовує факт отримання послуги з постачання теплової енергії; - за відсутності доказів відключення (відокремлення) нежитлових приміщень від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення, відсутності заяв про відмову від послуг - відповідач отримував теплову енергію, тому це і є фактом отримання послуги, проти якої безпідставно заперечує відповідач; - відповідно до пункту 1 частини 7 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок укладання договору покладено на споживача, також вказаний обов`язок покладено статтею 24 Закону України "Про теплопостачання"; - відповідно до частини 4.3 рішення виконавчого комітету КМР від 09.07.2008 № 531 про переведення житлових приміщень у нежитлові (де відповідача зобов`язували укласти договір з житлово-комунальними підприємствами на постачання комунальних послуг); - відповідач, в порушення покладених на нього зобов`язань та норм законодавства, не уклав договір про надання послуг з теплопостачання із позивачем; - у частині 39 Правил надання послуги з постачання теплової енергії від 21.08.2019 №830 передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору; - КПТМ "Криворіжтепломережа" відповідно до приписів Закону України "Про природні монополії" відноситься до суб`єктів природної монополії; - як монополіст такої природної монополії згідно зі статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" позивач не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності можливостей на приєднання споживача до теплової енергії; - в силу законодавства позивач не може відмовитися від надання послуг з теплопостачання споживачам; - пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач, зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором; - споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 вказаного Закону), та відповідно до статті 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 "Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим…"; - не заслуговує на увагу посилання відповідача на те, що у діючому Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутній такий суб`єкт як балансоутримувач; - дійсно у новій редакції вищевказаного закону зникло поняття балансоутримувача, але законодавець суттєво розширив поняття споживача, зазначивши у законі, що індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1); - поняття балансоутримувача присутнє в статті 1 Закону України "Про теплопостачання" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; - свої зобов`язання КПТМ "Криворіжтепломережа" виконало, а саме постачання теплоносія протягом всього періоду, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду", але відповідач у порушення статті 67,68,162 Житлового Кодексу України, статті 20, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" оплату за отриману теплову енергію не здійснив; - відсутність письмового договору щодо теплопостачання сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати отриманих послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг; - відповідач отримував послуги, в законний спосіб від послуг не відмовлявся; - за умов постачання однією стороною теплоносія та отримання теплової енергії іншою стороною, у сторін фактично склалися договірні відносини; - послуга з постачання теплової енергії є специфічною житлово-комунальною послугою; - фізична не присутність споживача в спірних приміщеннях (їх не використання ним, нездання ним їх в оренду тощо), як заперечення факту отримання послуги не може ставитися в залежність від отримання чи неотримання послуги споживачем, а, отже, не може бути підставою для висновку що, відповідач не користувався послугою, та відмови у позивних вимогах на цій підставі; - не заслуговує на увагу й посилання відповідача на те, що він як балансоутримувач лише обліковує спірне (спірні) приміщення на своєму обліку, не користується ним, та що він діє в межах повноважень наданих йому міської радою тощо; - відповідач, посилаючись у відзиві на приписи Положення про УКВМ, навмисно не вказує наступні пункти 2.2.1.10.2 Положення, де мова йде про обов`язок відповідача безоплатного приймати до комунальної власності територіальної громади міста об`єктів права державної та інших форм власності (у тому числі розташованих за його межами), безхазяйного та відумерлого нерухомого майна (тобто фактично набуття права власності на майно, за допомогою судової системи, але в подальшому нездійснення дій відповідачем щодо реєстрації набутих прав в Державному реєстрі речових прав); пункт 2.2.3.4 Положення, де чітко вказано обов`язок відповідача утримувати та зберігати майно відповідно до чинного законодавства через виконкоми районних у місті рад, балансоутримувачів та Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради (а до утримання майна також входить й оплата за комунальні послуги); - приписами Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 передбачено, що споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором; - споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору; - споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб; - споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання); - індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання послуги у порядку і випадках, визначених законом (зокрема, з урахуванням рішення співвласників багатоквартирного будинку щодо обраної моделі договірних відносин у багатоквартирному будинку).

Відповідач у запереченні (вх.№49310/24 від 24.10.2024) на відповідь на відзив просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 276 473 грн. 24 коп. за період з 18.11.2023 по 28.03.2024 за послугу з постачання теплової енергії на нежитлове приміщення 65 на вул. Володимира Терещенка,13, судові витрати покласти на позивача та зазначає про те, що: - відповідач не є споживачем послуг теплопостачання, не надано доказів, обґрунтування факту споживання послуг теплопостачання у нежитловому приміщенні по вул. Володимира Терещенка, буд. 13, прим. 65 саме відповідачем; - позивач зазначає, що відповідач не надавав вимогу про відмову від отримання послуги з постачання теплової енергії за спірною адресою, але відповідач і не надавав заяву про подачу теплової енергії до нежитлового приміщення в будинку, яке не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин; - умовою приєднання споживача до Індивідуального договору є надання заяви-приєднання, сплата рахунка, факт отримання послуги; - відповідач вказаних документів не надав, а, отже, не заявив себе як споживача послуг за спірною адресою; - надання до суду актів про подачу теплоносія до житлового будинку, підписаних тільки з боку позивача і управителя Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют-2011" не свідчить про подачу теплової енергії до спірного приміщення та про факт споживання цієї теплової енергії відповідачем в цьому приміщенні (при тому, що представники відповідача не знаходяться в ньому), докази цьому відсутні, позивачем не надані; - копії актів подачі теплової енергії невідомо за чиєю згодою із зазначенням адреси вул. Володимира Терещенка, буд. 13 не можуть бути достовірними доказами споживання цієї теплової енергії саме відповідачем в нежитловому приміщенні за спірною адресою; - до площі нежитлового приміщення входить частина підвалу площею 668,5 кв.м; - відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); - відповідно до пункту 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 підвал належить до допоміжних приміщень; - нарахування на такі приміщення здійснюються відповідно до зазначеної Методики не як на послугу централізованого опалення, а на загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень; - із наданих позивачем документів не вбачається чи виконана ним дана норма законодавства; - додатково відповідач звертає увагу суду, що наразі діє правовий режим воєнного стану, відповідач є бюджетною установою, яка фінансується коштом бюджету Криворізької міської територіальної громади; - і в теперішніх умовах першочергово видатки бюджету спрямовуються на відновлення майна територіальної громади та її мешканців, пошкодженого ракетними обстрілами внаслідок військової агресії російської федерації проти України; - безпідставне виділення коштів міського бюджету не передбачено.

Отже, враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) є надавачем послуги з постачання теплової енергії у місті Кривому Розі.

На виконання своєї статутної мети Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" здійснює постачання теплової енергії до багатоквартирних будинків у місті Кривому Розі, зокрема за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Володимира Терещенка, будинок 13, приміщення №65. Оскільки будинок №13 по вул. Володимира Терещенка, є багатоповерховим, опалення до приміщення №65 здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, це свідчить про те, що відповідач отримує теплову енергію.

Подання теплоносія до відповідного будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача (у відповідності до пункту 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури №80 від 18.05.2005 "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05), які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.

Доказами подачі теплової енергії до будинку є акти про подачу теплоносія та про його відключення.

Окрім того, теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі (стаття 19 Закону України "Про теплопостачання"). Тобто надання послуги з постачання теплової енергії є обов`язком позивача як виконавця відповідної комунальної послуги.

Пунктами 36, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 31.03.2022 на підставі договору оренди від 29.09.2017 №22/3 Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради приймає, а Акціонерне товариство "Укртелеком" передає нежитлові приміщення на 1-му поверсі та в підвалі житлового будинку, загальною площею 1 340,8 кв.м. за адресою: вул. Володимира Терещенка, 13. Балансоутримувачем об`єкту оренди є Управління комунальної власності міста Криворізької міської ради (а.с.16).

При цьому з 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який в силу законодавства є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://кpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VII (далі - індивідуальний договір). Індивідуальний договір згідно з частиною 2 договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті Виконавця (КПТМ "Криворіжтепломережа"). Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021 (надалі - Договір) (а.с.10-15).

Відповідно до пункту 5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 Договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 Договору).

Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги.

Згідно з пунктом 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі - Методика розподілу №315).

Пунктом 16 Договору визначено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв`язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.

У пункті 30 Договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

1) плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 8 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу №315, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

2) плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не від граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

У пункті 31 Договору зазначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

Пунктом 32 Договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

У пункті 34 Договору зазначено, що споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з пунктом 47 Договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У пунктах 51, 52 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Позивач стверджує, що відповідач зобов`язань за Договором про надання послуги з постачання теплової енергії в частині повного та своєчасного розрахунку за надану позивачем у період з 18.11.2023 по 28.03.2024 послугу з постачання теплової енергії, а також за абонентське обслуговування у період з 01.11.2023 по 31.07.2024, не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається, Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, як балансоутримувач нежитлового приміщення №65 по вул. Володимира Терещенка, буд. 13, м. Кривого Рогу отримувало теплову енергію для опалення приміщення площею 1 340,8 кв.м, так як зазначене приміщення не відокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення будинків.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання своєї статутної мети Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" здійснює постачання теплової енергії до житлових та нежитлових споруд у місті Кривому Розі, у тому числі до нежитлового приміщення №65 площею 1 340,8 кв.м по вулиці Володимира Терещенка, 13 в м. Кривому Розі, яке перебуває на балансовому обліку Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.

Площа та теплове навантаження зазначеного приміщення були визначені згідно з вихідними даними, які були наявні у позивача.

Слід зазначити, що постачання теплової енергії є комунальною послугою (стаття 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Пунктом 1 частини 2 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплюється обов`язок надання комунальної послуги виконавцем.

Згідно із частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання комунальних послуг здійснюються безперервно, зокрема, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.

Окрім того, теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі (стаття 19 Закону України "Про теплопостачання"). Тобто надання послуги з постачання теплової енергії є обов`язком позивача, як виконавця відповідної комунальної послуги.

Відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 №2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Згідно зі статтею 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно з частинами 1-4 статті 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону).

За приписами пункту 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідач - Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, зазначає, що є неналежним відповідачем у даній справі, будь-яких відносин та договорів за спірною адресою з позивачем не має, послуги від позивача також не отримував.

Так, посилаючись на те, що за відповідачем не зареєстровано право власності на нежитлове приміщення №65 площею 1 340,80 кв.м. по вулиці Володимира Терещенка, 13 в м. Кривому Розі, до якого здійснювалась поставка теплоносія, а також на те, що відповідач не є фактичним ні користувачем об`єктами нерухомого майна, ні користувачем послуги, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом вказані заперечення відповідача відхиляються, з огляду на таке.

На законодавчому рівні Криворізькій міській раді, як уповноваженому органу, було передано у власність житловий фонд, а разом із тим надано повноваження щодо обліку, передачі та розпорядження власністю житлового фонду (постанова Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 (поточна редакція) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю, затверджено "Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності)").

Відповідно до частини 1 статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність. Ця норма передбачає автоматичне набуття права власності на передане майно відповідачу.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечує того факту, що спірний об`єкт нерухомого майна, до якого здійснювалось постачання теплоносія, є комунальною власністю.

Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є юридичною особою публічного права та знаходиться в структурі органів місцевого самоврядування.

Рішенням сесії Криворізької міської ради LXVI сесії VII скликання № 5014 від 23.09.2020 затверджено нову редакцію Положення про управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (а.с. 76-81).

Згідно з пунктом 1.1 Положення Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (надані Управління) є самостійним структурним підрозділом виконавчого комітету міської ради, створюється та ліквідується відповідно до міської ради в межах затвердженої нею структури за пропозицією міського голови та реєструється в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" й іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність неприбуткової організації. Скорочена назва Управління УКВМ.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Положення основними завданнями та функціями Управління, зокрема, є реалізація державної та місцевої політики, спрямованої на ефективне здійснення переданих міською радою повноважень щодо управління, користування та розпорядження комунальною власністю територіальної громади міста, приватизації, відчуження, передачі в орендне користування комунального майна.

За приписами підпунктів 2.2.1, 2.2.1.8, 2.2.1.9 пункту 2.1, підпункту 2.2.3.1 пункту 2.2 Управління відповідно до переданих йому повноважень і покладених на нього завдань:

у сфері управління об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу:

- надає до управління з питань реєстрації виконкому Криворізької міської ради документи щодо оформлення права власності за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради на нерухоме майно, що перебуває на його балансі;

- здійснює закупівлю товарів, робіт і послуг у межах виділених бюджетних коштів для виконання наданих повноважень тощо;

у сфері оренди об`єктів комунальної власності територіальної громади міста:

- укладає договори;

- обліковує об`єкти нерухомості нежитлового призначення на власному балансі;

- передає договори про надання послуг, укладені із суб`єктами господарювання, для подальшої реєстрації зобов`язань до управління Державної казначейської служби України у м.Кривому Розі Дніпропетровської області.

Згідно з пунктом 3.3. Положення Управління в межах наданих йому повноважень зобов`язане здійснювати управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста в межах, визначених чинним законодавством України, рішеннями міської ради, цим Положенням; контроль за збереженням, ефективним використанням комунального майна, що перебуває на його балансовому обліку; оперативно вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Відтак, з урахуванням визначення у Законі поняття "індивідуальний споживач" та переліку прав і обов`язків Управління згідно з вищевказаним Положенням, саме Управління є особою, якій за згодою власника передано нерухоме майно для користування і, відповідно, отримання житлово-комунальної послуги.

При цьому, саме на Управління покладений обов`язок передачі документів для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є у нього на балансі, за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Враховуючи вказане, висновок відповідача про пред`явлення позову до неналежного відповідача є помилковим та таким, що ґрунтується на невірному розумінні наведений вище положень. Отже, судом відхиляється твердження відповідача про те, що відсутність реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна судом не є підставою .

У той же час суд відзначає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У офіційному виданні "Голос України" № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон).

Відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В частині 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону №1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, які набрали чинності 01.10.2021 Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Відповідно до частин 1-2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку, виключно, на підставі рішення прийнятого відповідно до закону.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 4 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 5 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів від 08.09.2021 № 1022) (далі - Правила № 830).

Як було зазначено вище, КПТМ "Криворіжтепломережа", як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, 05.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання (далі - типовий договір).

У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін), доказів наявності заперечень або протоколу розбіжностей до договору матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті http://spts.ap.ua/dogovorte.php індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Володимира Терещенка, 13 щодо нежитлового приміщення №65 площею 1 340,8 кв.м. між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є укладеним з 05.11.2021.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку і відповідача, як власника нежитлового приміщення обладнаного індивідуальною системою опалення.

На вищевказаний багатоквартирний будинок встановлено прилад комерційного обліку, яким здійснюється облік всієї загальної кількості послуги з постачання теплової енергії (відповідно яку було подано на багатоквартирний будинок та яку було спожито всіма співвласниками будинку). Кількість постачання теплової енергії до будинку фіксується показами вищевказаного лічильника, та зведені відомості споживання теплової енергії по приладу обліку.

Обсяг спожитої споживачем послуги, визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22.06.2017 № 2119-VIII.

Для кожного споживача, платіж за послугу з постачання теплової енергії складається з саме його спожитої частки теплової енергії від загальнобудинкового обсягу (що розрахований та розподілений у відповідності Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методики розподілу № 315) помножений на тариф, що затверджується місцевими органами самоврядування.

Розрахунок за спожиту послугу було здійснено відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 2211.2018 № 315 зі змінами "Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" згідно з Наказом Мінрегіону від 28.12.2021 № 358 (надалі - Методика № 315), що відображено в Порядку нарахувань заборгованості за послугу з постачання теплової енергії по споживачу УКВМ договір №13040 за період з 01.11.2023 по 31.07.2024, а саме: загальний обсяг спожитої теплової енергії на опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) та розподіляється на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень пропорційно до опалювальної площі.

Згідно із загальними положеннями Методики №315 нормою споживання теплової енергії у будівлі/будинку - є кількість теплової енергії, витраченої на опалення 1 м2 загальної опалювальної площі будівлі/будинку за опалювальний період, що встановлюється органом місцевого самоврядування. Тобто розрахунок заборгованості відбувався на вищевказані приміщення (об`єкти споживання) виходячи із площі відповідного приміщення.

Площі нежитлових приміщень визначені в розрахунку заборгованості щодо опалювальних площ по об`єктам, балансоутримувачем яких є УКВМ, які бралися позивачем для розрахунку із Актів приймання-передачі основних засобів.

Посилання відповідача на те, що частина спірного нежитлового приміщення №65 иістить частину підвалу площею 668,5 кв.м розцінюється судом критично, оскільки не підтверджена належними доказами; так, відповідачем не надано, матеріали справи не містять достовірної інформації щодо складу та характеристики нежитлового приміщення площею 1 340,8 кв. м по вулиці Володимира Терещенка, 13 в м. Кривому Розі.

Подання теплоносія до будинків здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку і відповідача, як власника нежитлового приміщення.

На вищевказаний багатоквартирний будинок встановлено прилад комерційного обліку, яким здійснюється комерційний облік всієї загальної кількості послуги з постачання теплової енергії (відповідно яку було подано на багатоквартирний будинок та яку було спожито всіма співвласниками будинку). Кількість постачання теплової енергії до будинку фіксується показами вищевказаного лічильника, зведені відомості споживання теплової енергії по приладу обліку.

Для кожного споживача, платіж за послугу з постачання теплової енергії складається з саме його спожитої частки теплової енергії від загальнобудинкового обсягу (що розрахований та розподілений у відповідності Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методики розподілу №315) помножений на тариф, що затверджується місцевими органами самоврядування.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Відповідно до статті 24 "Правил надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 № 830 визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Постачальник (позивач) згідно з приписами законодавства має право здійснювати нараховування відповідачу виходячи із загального обсягу спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді, який (обсяг) визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) багатоквартирного будинку та розподіляється, згідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг: на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Q прим.) (у разі наявності); опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021); на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) (з 01.01.2022); втрати від транзитних мереж (з 01.01.2022) (у разі наявності), про що вказано позивачем у порядку нарахування заборгованості.

Відповідачу було здійснено нарахування на: потреби опалення нежитлових приміщень (централізоване опалення присутнє в приміщеннях); забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) (з 01.01.2022); абонентське обслуговування (абонплату).

На виконання своєї статутної мети КПТМ "Криворіжтепломережа" здійснювало у спірний період постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач отримував теплову енергію, так як нежитлове приміщення вбудоване та не відокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку.

Доказами подачі теплової енергії до будинку є Акт про подачу теплової енергії на будинок від 18.11.2023 та Акт про припинення подачі теплової енергії від 28.03.2024 (а.с.30), Зведені відомості добових даних щодо споживання теплової енергії по приладу обліку (а.с.27-29).

Згідно з приписами Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники зобов`язані, окрім іншого, забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги (стаття 7 Закону).

Приміщення відповідача є вбудоване до багатоквартирного житлового будинку, а отже відповідач зобов`язаний приймати участь у оплаті потреб на опалення багатоквартирного житлового будинку, в який, та до якого вбудовані його нежитлові приміщення.

Відповідно частини 4 статті 319 і статті 322 Цивільного Кодексу України, власність зобов`язує і власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Свої договірні зобов`язання позивач виконав, а саме: надання послуги з постачання теплової енергії, передбаченої договором, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду"; абонентське обслуговування проводилось протягом спірного періоду в повному обсязі, доказів іншого відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом, за їх відсутності, що передбачено пунктом 5 договору та пунктами 11, 16 Індивідуального договору.

Плата за абонентське обслуговування визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ від 09.11.2017, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 928.

У даному випадку, згідно з рішенням Криворізької міської ради від 18.10.2023 № 1272 тариф на теплову енергію у період з 18.10.2023 по теперішній час складає 3 880 грн. 44 коп. (з ПДВ) за 1 Гкал (а.с. 31).

Відповідно до пунктів 36, 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем були порушені зобов`язання за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.11.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за надану позивачем у період з 18.11.2023 по 28.03.2024 послуги з постачання теплової енергії, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 265 771 грн. 33 коп., а також за надані у період з 01.11.2023 по 31.07.2024 послуги абонентського обслуговування, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 159 грн. 30 коп.

Розрахунок заборгованості наявний в матеріалах справи (а.с. 9) та відповідачем не оспорений та не спростований.

З матеріалів справи також вбачається, що у період з травня по серпень 2024 року позивачем складались та надсилались для оплати відповідачу рахунки-фактури, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 17-26).

Також позивач претензією від 31.07.2024 №2864/13 вимагав від відповідача сплатити суму заборгованості та попереджав про звернення до суду у разі не проведення сплати.

Слід також відзначити, що відповідно до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Суд відзначає, що доказів складання актів-претензій щодо ненадання у спірний період послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", матеріали справи не містять. Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.

При цьому, враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця (теплопостачальної організації) за договором надати послуги з постачання теплової енергії відповідає обов`язок споживача оплатити вартість цих послуг.

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також, законом визначений обов`язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов`язань за договором позивачем, в свою чергу відповідачем вони систематично порушувались - надана у період з 18.11.2023 по 28.03.2024 послуга з постачання теплової енергії не була оплачені відповідачем, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 265 771 грн. 33 коп., також не були оплачені відповідачем надані у період з 01.11.2023 по 31.07.2024 послуги абонентського обслуговування, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 159 грн. 30 коп.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На час розгляду справи доказів на підтвердження оплати наданих у період з 18.11.2023 по 28.03.2024 послуг з постачання теплової енергії на загальну суму 265 771 грн. 33 коп., а також наданих у період з 01.11.2023 по 31.07.2024 послуг абонентського обслуговування на суму 159 грн. 30 коп. відповідачем не надано, матеріали справи не містять, доводи позивача щодо наявності боргу шляхом надання належних та допустимих доказів не спростовано.

При цьому, господарським судом встановлено, що строк оплати вказаних послуг є таким, що настав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 18.11.2023 по 28.03.2024 в розмірі 265 771 грн. 33 коп., а також заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01.11.2023 по 31.07.2024 в розмірі 159 грн. 30 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 5 849 грн. 31 коп. за загальний період з червня 2024 по липень 2024, а також нараховано 3% річних у розмірі 2 114 грн. 10 коп. за загальний період з 01.06.2024 по 05.09.2024 включно.

Відповідачем контррозрахунок не надано, матеріали справи не містять.

Суд погоджується з наданими розрахунками, вважає їх арифметично вірними.

Щодо нарахування пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 45 Індивідуального договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Як вбачається, позивачем нараховано пеню в розмірі 2 579 грн. 20 коп. за загальний період з 01.06.2024 по 05.09.2024 включно, при цьому, судом враховано, що розрахунок за кожний окремий період здійснено в межах строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично вірним.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 317 грн. 68 коп. - витрат на сплату судового збору.

Як вбачається, за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі більшому, ніж передбачено законом.

Так, з урахуванням розміру позовних вимог, які складають 276 473 грн. 24 коп., сума судового збору, яку повинен був сплати позивач складає 3 317 грн. 68 коп. (276 473 грн. 24 коп. х 1,5% х 0,8), проте, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 353 грн. 68 коп., що є більшим на 36 грн. 00 коп. (3 353 грн. 68 коп. - 3 317 грн. 68 коп.).

Отже, за клопотанням позивача підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 36 грн. (3 353 грн. 68 коп. - 3 317 грн. 68 коп.).

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пров. Квітки Цісик, буд. 9; ідентифікаційний код 03342184) до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 25522449) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Криворізька міська рада (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 33874388) про стягнення 276 473 грн. 24 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 25522449) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пров. Квітки Цісик, буд. 9; ідентифікаційний код 03342184) 265 771 (двісті шістдесят п`ять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 33 коп. - заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, 159 (сто п`ятдесят дев`ять) грн. 30 коп. - заборгованості за абонентське обслуговування, 5 849 (п`ять тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн. 31 коп. - інфляційних нарахувань, 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 10 коп. - 3% річних, 2 579 (дві тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 20 коп. - пені та 3 317 (три тисячі триста сімнадцять) грн. 68 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України

27.01.2025


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	20.01.2025
Оприлюднено	31.01.2025
Номер документу	124763807
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —904/4115/24

Рішення від 20.01.2025

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Загинайко Тетяна Володимирівна

Ухвала від 23.09.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Загинайко Тетяна Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 20.01.2025 по справі 904/4115/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/4115/24

Рішення від 20.01.2025

Ухвала від 23.09.2024

Рішення
від 20.01.2025 по справі 904/4115/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ