Рішення

від 24.01.2025 по справі 905/1410/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.01.2025 Справа №905/1410/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Астерра» (49083, м.Дніпро, вул.Собінова, 1, код ЄДРПОУ 41096312)

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» (84411, Донецька область, Лиманський район, с.Рубці, вул.Шевченко, 33, код ЄДРПОУ 30833286)

про стягнення 20131,28 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Астерра», м.Дніпро звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба», с.Рубці про стягнення заборгованості у розмірі 20131,28 грн, яка складається з суми основного боргу в розмірі 8181 грн, інфляційного збільшення в розмірі 3405,93 грн, штрафних санкцій в сумі 8544,35 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між учасниками спору був укладений договір поставки у спрощений спосіб, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Астерра» здійснило постачання товару та оформило відповідні видаткові накладні, зокрема, на загальну суму 24278,34 грн. За твердженням позивача, з огляду на неналежне виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба» платіжних зобов`язань, у останнього утворилась заборгованість в сумі 8181 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних та пені.

Ухвалою суду від 11.11.2024 вказану позовну заяву залишено без руху на підставі п.п.3, 5 ч.3 ст.162, ч.2 ст.164, ч.ч.1-3 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та постановлено позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання належним чином засвідчених копій видаткових накладних та платіжних документів, на які є посилання у позовних матеріалах.

18.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 18.11.2024 про усунення недоліків, згідно з якою представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Астерра» наполягав на достатності викладених у позовній заяві доводів і наданих на їх підтвердження доказів, а також зазначав, що відповідні поставки і оплати вказані в акті звірки.

Ухвалою суду від 25.11.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1410/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи №905/1410/24, з огляду на наступне.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 вказаного кодексу, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як свідчать відомості комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба» має електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Тож, ухвала суду від 25.11.2024 надсилалась відповідачу за допомогою підсистеми «Електронний суд» та доставлена до електронного кабінету відповідача 09.12.2024, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка.

Станом на дату ухвалення рішення відповідач відзиву не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив.

Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним своїх прав на судовий захист, спір вирішено за наявними матеріалами в порядку норм ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вказує позивач, між ним та відповідачем було укладено договір поставки у спрощений спосіб. На підтвердження здійснених поставок позивачем надано наступні видаткові та податкові накладні:

-видаткова накладна №1178219 від 14.09.2021 на суму 6556,02 грн та податкова накладна №996 від 14.09.2021 на товар вказаний у видатковій накладній №1178219 від 14.09.2021;

-видаткова накладна №1178220 від 14.09.2021 на суму 2327,70 грн та податкова накладна №995 від 14.09.2021 на товар вказаний у видатковій накладній №1178220 від 14.09.2021;

-видаткова накладна №1180597 від 13.10.2021 на суму 4639,68 грн та податкова накладна №600 від 13.10.2021 на товар вказаний у видатковій накладній №1180597 від 13.10.2021;

-видаткова накладна №1180598 від 13.10.2021 на суму 3836,10 грн та податкова накладна №599 від 13.10.2021 на товар вказаний у видатковій накладній №1180598 від 13.10.2021;

-видаткова накладна №1183032 від 24.11.2021 на суму 6918,84 грн та податкова накладна №1015 від 24.11.2021 на товар вказаний у видатковій накладній №1183032 від 24.11.2021.

Крім того, позивачем надано акт звірки розрахунків від 23.09.2024, відповідно до якого за даними позивача за період з 05.05.2021 по 26.01.2022 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 8181 грн.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 вказаного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.662 цього кодексу України передбачений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В свою чергу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.530 зазначеного нормативно-правового акту, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В підтвердження факту передачі товару відповідачу та прийняття його останнім позивачем надано видаткові накладні щодо поставки товару на суму 24278,34 грн.

Однак, суд вважає, що зазначені документи не можуть розглядатись як докази передачі товару відповідачу, з огляду на наступне.

Відповідно до визначень термінів, що містяться в ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товарів) господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1 та 2 ст.3 цього закону визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, визначено, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 п.2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Всупереч наведеному, представлені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні містять підпис лише представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Астерра», скріплені печаткою цього підприємства. В свою чергу, підпис представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» на всіх вищевказаних документах відсутній.

Таким чином, видаткові накладні №1178219 від 14.09.2021 на суму 6556,02 грн, №1178220 від 14.09.2021 на суму 2327,70 грн, №1180597 від 13.10.2021 на суму 4639,68 грн, №1180598 від 13.10.2021 на суму 3836,10 грн, №1183032 від 24.11.2021 на суму 6918,84 грн не можуть бути прийняті як підтвердження здійснення господарських операцій з поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем, оскільки вони не містить обов`язкових реквізитів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Також, суд не бере до уваги наданий на підтвердження здійснення господарських операцій з поставки товару акт звірки розрахунків від 23.09.2024 у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.06.2024 року у справі № 914/3681/23, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 19.09.2019 у справі №910/14566/18.

Однак, наданий акт звірки розрахунків від 23.09.2024 підписаний з боку продавця його представником, підпис скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Астерра». Підпис представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» у вищевказаному акті відсутній.

Додана до позовної заяви платіжна інструкція №558 від 19.10.2021 свідчить про перерахування відповідачем на користь позивача 29232,96 грн «за запчастини згідно договору №17709/21 від 07.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 4872,16 грн». Проте, матеріали справи не містять доказів того, що укладений сторонами у спрощений спосіб договір обліковується продавцем і покупцем як договір №17709/21 від 07.09.2021.

Разом з цим, виходячи зі змісту акту звірки розрахунків від 23.09.2024 імовірна заборгованість відповідача перед позивачем формувалась в період з 05.05.2021 по 26.01.2022, продавець здійснив 21 поставку, покупець провів 6 оплат. Однак, первинні документи щодо цих поставок та їх оплат в матеріалах справи відсутні, що не дозволяє зробити висновок про наявність дебетового сальдо в сумі 8181 грн.

Одночасно, відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За приписами п.187.1 ст.187 цього кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

В силу норм п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом (п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України).

Позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні №996 від 14.09.2021, №995 від 14.09.2021, №600 від 13.10.2021, №599 від 13.10.2021, №1015 від 24.11.2021, у яких відображено операції, що оподатковуються у загальній сумі 24278,34 грн з ПДВ (продавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Астерра», покупець Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба»).

Однак, вказані документи суд також не може прийняти у якості доказу спірних тверджень позивача, оскільки, враховуючи вказані приписи закону, податкові накладні є звітними і одночасно розрахунковими документами у розумінні податкового обліку підприємства та відображають у ньому господарську операцію, проте, ці документи не засвідчують факт передання товару, оскільки складаються в односторонньому порядку та не передбачають наявності підпису отримувача, отже, не можуть підтверджувати факт здійснення сторонами господарської операції з продажу майна. Їх складання безпосередньо не призводить до змін у майновому статусі сторін.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 самі лише податкові накладні та декларації позивача (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у статті 664 Цивільного кодексу України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 конкретизувала висновок Верховного Суду, викладений у п.44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Проте, як зазначалось, окрім податкових накладних, які не є самостійними доказами підтвердження вчинених господарських операцій, інших доказів реального (фактичного) здійснення господарських операцій з постачання товару матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність у цих документів належного доказового значення.

Таким чином, документи, що представлені позивачем в якості доказів в підтвердження факту поставки товару відповідачу не мають доказової сили з вищезазначених причин.

Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 цього кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 8181 грн.

Висновки суду про відсутність підстав для стягнення основного боргу, зумовлюють відмову у задоволенні вимог про стягнення інфляційних у розмірі 3405,93 грн, штрафних санкцій в сумі 8544,35 грн, оскільки такі вимоги мають похідний характер.

Разом з тим, виходячи зі змісту позовної заяви, під штрафними санкціями Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Астерра» мало на увазі нарахування у вигляді пені.

Згідно із ст.547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки позовні вимоги ґрунтуються на тому, що між сторонами був укладений договір у спрощений спосіб, а отже між позивачем і відповідачем не було домовленості про можливість нарахування пені у разі порушення виконання зобов`язання по оплаті товару, такі нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Астерра» є безпідставними.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 3028 грн підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 24.01.2025.

Повний текст рішення складено 28.01.2025.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця