Рішення

від 29.01.2025 по справі 908/3110/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025Справа № 908/3110/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД» (вул. Велика Васильківська, будинок 62-А, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи 36424505)

до відповідача: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛЄТРЕЙД» (вул. Сєдова. буд. 7, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 37129399)

про стягнення коштів в розмірі 508 259,10 грн

Без повідомлення (виклику) представників сторін

РУХ СПРАВИ.

27.11.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД» (скорочене найменування ТОВ «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД») до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛЄТРЕЙД» (скорочене найменування ТОВ «ЛЄТРЕЙД») про стягнення заборгованості за основним боргом в розмірі 450 000,00 грн, 3% річних у розмірі 4 189,42 грн, пені в розмірі 36 308,35 грн, інфляційних втрат в розмірі 17 761,33 грн. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 623,89 грн просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 справу № 908/3110/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3110/24 та присвоєний справі номер провадження 3/116/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Копію ухвали суду від 02.12.2024 про відкриття провадження у справі №908/3110/24 було направлено до електронного кабінету відповідача ТОВ «ЛЄТРЕЙД».

Згідно із наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 02.12.2024 про відкриття провадження у справі №908/3110/24) в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача ТОВ «ЛЄТРЕЙД», доставлено 02.12.2024.

Також про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції у позовній заяві зазначив, що на виконання умов договору оренди транспортного засобу з екіпажем №ОЕ-2024/1 від 10.07.2024 позивачем надано відповідачеві послуги в липні 2024 року на загальну суму 756 000,00 (сімсот п`ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок) гривень. Відповідач за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого сума основного боргу за договором перевезення становить 450 000,00 грн. За порушення строків оплати відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 4 189,42 грн, пені в розмірі 36 308,35 грн, інфляційних втрат в розмірі 17 761,33 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 450 000,00 грн за договором оренди транспортного засобу з екіпажем №ОЕ-2024/1 від 10.07.2024, а також 3% річних у розмірі 4 189,42 грн, пені в розмірі 36 308,35 грн, інфляційних втрат в розмірі 17 761,33 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами, чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були надані послуги, на яку суму, чи були своєчасно сплачені послуги), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

10 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД» код ЄДРПОУ 36424505, (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» код ЄДРПОУ 37129399, (Відповідач) було укладено Договір оренди транспортного засобу з екіпажем №ОЕ-2024/1 (надалі по тексту «договір оренди»).

Даний Договір оренди №ОЕ-2024/1 підписано разом з Додатком №1 від 10 липня 2024 року та Додатком №2 від 01 серпня 2024 року до даного договору, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 1.1. Договору оренди визначено, що відповідно до умов цього Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування транспортні засоби в тому числі, але не виключення великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, будівельні машини і механізми, перелік яких визначено у Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору (далі за текстом Об`єкт оренди, транспортний засіб) та зобов`язується сплачувати орендну плату та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 1.8. Договору оренди, визначено, що об`єкт оренди передається в оренду з метою використання у власній господарській діяльності Орендаря згідно з його технічними призначенням в межах митної території України.

Пунктом 2.3. Договору оренди зазначається, що сторони погоджуються, що вартість оренди визначена в Додатку 1 та Додатку 2 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.6. Договору оренди, визначено що остаточна сума Договору складається із розрахунку орендних та інших платежів, передбачених цим договором та погоджена Сторонами на оплату на підставі рахунку на оплату та Акту приймання-передачі послуг оренди наданого Орендодавцем.

Пунктом 2.8. Договору оренди, визначено, що орендна плата сплачується Орендарем протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі послуг оренди (Акт), на підставі рахунку на оплату. Відповідні Акти підписуються сторонами не рідше 1 разу на тиждень. У випадку не підписання Орендарем Акту у передбачений цим Договором строк без надання обґрунтованих заперечень щодо підписання, Акт вважається погодженим та підписаним Сторонами.

Пунктом 6.3. Договору оренди визначено, у випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов цього Договору Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення за весь період заборгованості до моменту її погашення та 3% (три відсотка) річних від простроченої суми.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2024 року.

На час виникнення спірних правовідносин договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена.

На виконання умов договору, між Позивачем та Відповідачем було складено акти виконання робіт (надання послуг), а саме:

1) акт виконання робіт (надання послуг) №45 від 16 липня 2024 року на загальну суму 184 500,00 (сто вісімдесят чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) гривень;

2) акт виконання робіт (надання послуг) №43 від 17 липня 2024 року на загальну суму54 000,00 (п`ятдесят чотири тисячі гривень 00 копійок) гривень;

3) акт виконання робіт (надання послуг) №62 від 20 липня 2024 року на загальну суму 40 500,00 (сорок тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) гривень;

4) акт виконання робіт (надання послуг) №46 від 20 липня 2024 року на загальну суму 139 500,00 (сто тридцять дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) гривень;

5) акт виконання робіт (надання послуг) №63 від 24 липня 2024 року на загальну суму 72 000,00 (сімдесят дві тисячі гривень 00 копійок) гривень;

6) акт виконання робіт (надання послуг) №66 від 24 липня 2024 року на загальну суму 40 500,00 (сорок тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) гривень;

7) акт виконання робіт (надання послуг) №64 від 31 липня 2024 року на загальну суму 139 500,00 (сто тридцять дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) гривень;

8) акт виконання робіт (надання послуг) №44 від 31 липня 2024 року на загальну суму 40 500,00 (сорок тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) гривень;

9) акт виконання робіт (надання послуг) №65 від 02 серпня 2024 року на загальну суму 45 000,00 (сорок п`ять тисяч гривень 00 копійок) гривень.

Загальна сума актів виконання робіт (надання послуг) становить 756 000,00 (сімсот п`ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок) гривень.

Згідно цих актів було виставлено рахунки на оплату: №52 від 31 липня 2024 року, №54 від 31 липня 2024 року, №55 від 02 серпня 2024 року, №42 від 17 липня 2024 року, №53 від 24 липня 2024 року, №45 від 16 липня 2024 року, №46 від 20 липня 2024 року, №43 від 17 липня 2024 року, №44 від 24 липня 2024 року.

Відповідач сплатив частину заборгованості:

- 54 000,00 грн 18 липня 2024 року (інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 1029 від 18.07.2024);

- 72 000,00 грн 30 липня 2024 року (інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 3799 від 30.07.2024);

- 40 500,00 грн 31 липня 2024 року (інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 3843 від 31.07.2024);

- 139 500,00 грн 02 серпня 2024 року (інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 3876 від 02.08.2024).

Загальна сума яку сплатив Відповідач згідно даних актів виконаних робіт (надання послуг) становить - 306 000,00 (триста шість тисяч гривень 00 копійок) гривень.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 450 000,00 грн.

18.10.2024 позивач направив на адресу ТОВ «ЛЄТРЕЙД» вимогу № 09/10/2024 сплатити на суму боргу, проте зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

Несплата відповідачем заборгованості у сумі 450 000,00 грн стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми заборгованості та 3% річних у розмірі 4 189,42 грн, пені в розмірі 36 308,35 грн, інфляційних втрат в розмірі 17 761,33 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як визначено статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди транспортного засобу з екіпажем №ОЕ-2024/1 від 10.07.2024, суд встановив, що такий Договір є змішаним і містить елементи договору оренди та елементи договору про надання послуг, оскільки екіпаж не може бути предметом орендних відносин, а оренда транспортних засобів з екіпажем передбачає виконання екіпажем певних робіт/послуг.

Відносини найму регулюються відповідними статтями Господарського та Цивільного кодексів України, зокрема частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із положеннями частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 2.8 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі послуг оренди (Акт), на підставі рахунку на оплату. Відповідні Акти підписуються сторонами не рідше 1 разу на тиждень. У випадку не підписання Орендарем Акту у передбачений цим Договором строк без надання обґрунтованих заперечень щодо підписання, Акт вважається погодженим та підписаним Сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором оренди транспортного засобу з екіпажем №ОЕ-2024/1 від 10.07.2024, що підтверджується актами виконання робіт (надання послуг) №45 від 16 липня 2024 року, №43 від 17 липня 2024 року, №62 від 20 липня 2024 року, №46 від 20 липня 2024 року, №63 від 24 липня 2024 , №66 від 24 липня 2024 року, № 64 від 31 липня 2024 року, №44 від 31 липня 2024 року, №65 від 02 серпня 2024 року на загальну суму 756000,00 грн.

Підписання відповідачем Актів виконаних робіт, які у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.

Також, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем зобов`язання за Договороморенди транспортного засобу з екіпажем №ОЕ-2024/1 від 10.07.2024, в частині направлення відповідачу рахунків на оплату: №52 від 31 липня 2024 року, №54 від 31 липня 2024 року, №55 від 02 серпня 2024 року, №42 від 17 липня 2024 року, №53 від 24 липня 2024 року, №45 від 16 липня 2024 року, №46 від 20 липня 2024 року, №43 від 17 липня 2024 року, №44 від 24 липня 2024 року.

Відповідачем факт надання відповідних послуг в липні 2024 року не спростовано, доказів ненадання таких послуг не надано, як не надано і доказів повної оплати наданих послуг чи правомірності дій відповідача щодо такої не сплати.

Правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 450 000,00 грн. суми основного боргу у цій справі за вказаним у тексті цього рішення договором. Відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 6.3. Договору оренди визначено, у випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов цього Договору Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення за весь період заборгованості до моменту її погашення та 3% (три відсотка) річних від простроченої суми.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 36 308,35 грн, нарахована відповідно до пункту 6.3. договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за загальний період з 22.07.2022 по 20.11.2024.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку пені не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі «Ліга:Закон», суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 36 308,35 грн є правильним.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 4 189,42грн 3% річних, які розраховані від суми заборгованості за загальний період з 22.07.2022 по 20.11.2024.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку 3% річних не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних у інформаційно-пошуковій системі «Ліга:Закон», суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 4 189,42 грн є правильним.

Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 17 761,33 грн, які розраховані від суми заборгованості за загальний період з 08.08.2024 по 31.10.2024.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі «Ліга:Закон», суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 17 761,33 грн є правильним.

Враховуючи, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних виконано у відповідності до положень діючого законодавства, є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення нарахувань в указаних сумах підлягають задоволенню.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором оренди транспортного засобу з екіпажем №ОЕ-2024/1 від 10.07.2024 (а.с. 17-24), Актами виконаних робіт (а.с. 25-29), Рахунками на оплату (а.с. 30-34), інформаційними повідомленнями про зарахування коштів (а.с. 35- 36), Актами приймання-передачі транспортних засобів з екіпажем (а.с. 37-49), Вимогою № 09/10/2024 від 18.10.2024 (а.с. 50-51), розрахунком штрафних санкцій, наведеному в позовній заяві.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

З положень ч. 1, п.п.1, п.п.2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Приймаючи до уваги, що ціна позову становить 508 259,10 грн та позовна заява подана в електронній формі, до сплати за подання цієї позовної належить судовий збір у розмірі 6 099,11 грн.

Позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію №2359 від 26.11.2024 про сплату суми 7 623,89 грн судового збору, тобто в розмірі більшому, ніж визначено законом.

Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати зі сплати судового збору слід покласти відповідача у розмірі 6 099,11 грн.

Зайво сплачений судовий збір повертається виключно за клопотанням особи, яка його платили.

Станом на дату ухвалення рішення відповідне клопотання від позивача не надходило.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛЄТРЕЙД» (вул. Сєдова. буд. 7, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 37129399) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД» (вул. Велика Васильківська, будинок 62-А, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи 36424505) суму 450 000,00 грн (чотириста п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) основного боргу, 4 189,42 грн. (чотири тисячі сто вісімдесят дев`ять гривень 42 копійки) 3% річних, 36 308,35 грн (тридцять шість тисяч триста вісім гривень 35 копійок) пені, 17 761,33 грн (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят одна гривня 33 копійки) інфляційних втрат. Видати наказ.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛЄТРЕЙД» (вул. Сєдова. буд. 7, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 37129399) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД» (вул. Велика Васильківська, будинок 62-А, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи 36424505) суму 6 099,11 грн (шість тисяч дев`яносто дев`ять гривень 11 коп) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 29.01.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич