Рішення

від 29.01.2025 по справі 908/129/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 16/2/22-26/16/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 Справа № 908/129/22(908/2732/24)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали господарської справи

за позовом: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Запорізька кондитерська фабрика (69063, м.Запоріжжя, вул.Святого Миколая, 7, код ЄДРПОУ 00382094)

про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 22 267,26 грн

в межах справи № 908/129/22

про банкрутство - Приватного акціонерного товариства Запорізька кондитерська фабрика (69063, м.Запоріжжя, вул.Святого Миколая, 7, код ЄДРПОУ 00382094)

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства Запорізька кондитерська фабрика про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 22 267,26 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.10.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2732/24 та визначено до розгляду судді Юлдашеву О.О.

Ухвалою суду від 11.11.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Запорізька кондитерська фабрика про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 22 267,26 грн, для розгляду в межах справи № 908/129/22 про банкрутство відповідача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду 29.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача на позовну заяву. Відповідач повністю визнає суму боргу та не заперечує проти задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) був прийнятий на роботу на посаду механіка транспортної дільниці згідно наказу №15-к від 22.01.2019 та працював у ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» (далі Відповідач) з 24.01.2019, в подальшому згідно з наказом №60-к від 01.03.2019 був переведений на посаду начальника траспортної дільниці, про що зроблений відповідний запис до трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Згідно наказу №37-к від 25.07.2022 року Позивача було звільнено з посади начальника траспортної дільниці ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» на підставі ст. 38 КЗпП України (розторгнення трудового договору за власним бажанням працівника).

Проте, остаточних розрахунків із Позивачем під час звільнення Відповідачем проведено не було.

Наразі ПрАТ «Запорізька кондитерська фабрика» має перед Позивачем заборгованість по заробітній платі станом на дату звільнення (липень 2022 року) у розмірі 22 267,26 грн (двадцять дві тисячі двісті шістдесят сім гривень 26 копійок), що підтверджується довідкою про заборгованість по заробітній платі №84 від 25.07.2022 року (копії документів в матеріалах справи).

Статтею 124 Конституції України посилено гарантії захисту конституційних прав і свобод, у тому числі трудових, оскільки право громадян на працю є одним з головних у системі конституційних прав у нашій державі. Так, за змістом цієї статті юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу, визначену законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За вимогами ст.47 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За приписами ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За приписами чинної ст.116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно приписів статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно статті 97 КЗпПУ та статті 15, статті 24 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Разом з цим, Відповідач порушив вказані норми чинного трудового законодавства України, що призвело до невиплати Позивачу заробітної плати, розмір якою на момент звернення до суду із позовною заявою складає 22 267,26 грн. (двадцять дві тисячі двісті шістдесят сім гривень 26 копійок).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що сплата судового збору за подання позовної заяви є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст. 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені повністю на суму 22 267,26 грн, у відповідності до положень ч. 2 ст. 129 ГПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір", до стягнення з відповідача в дохід бюджету підлягає судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізька кондитерська фабрика (69063, м.Запоріжжя, вул.Святого Миколая, 7, код ЄДРПОУ 00382094) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 22 267 (двадцять дві тисячі двісті шістдесят сім) грн 26 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізька кондитерська фабрика (69063, м.Запоріжжя, вул.Святого Миколая, 7, код ЄДРПОУ 00382094) на користь Державного бюджету України 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

4. Видати накази.

Рішення складено та підписано-29.01.25.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.