Рішення

від 15.01.2025 по справі 910/2417/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2025Справа № 910/2417/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр духовного розвитку" до Міністерства юстиції України, третя особа Релігійна організація "Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області" про визнання недійсним наказу та поновлення державної реєстрації, за участю представників: позивача - Лазаренко Н.О., відповідача - Барановської А.М., третьої особи - Щербини Л.А.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр духовного розвитку" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання недійсним наказу та поновлення державної реєстрації на підставі статей 182, 334 Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 року відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.04.2024 року.

11.03.2024 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр духовного розвитку" про забезпечення позову відмовлено.

21.03.2024 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

28.03.2024 року позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача.

01.04.2024 року відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив позивача.

01.04.2024 року позивачем до суду подано заяву про залучення до участі у справі третьої особи Релігійної організації "Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області".

У судовому засіданні 01.04.2024 року судом протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи у зв`язку з його необґрунтованістю та оголошено перерву у справі на 29.04.2024 року.

29.04.2024 року позивачем до суду подано заяву про залучення до участі у справі третьої особи Релігійної організації "Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 року викликано представників сторін на 29.07.2024 року у зв`язку з тим, що судове засідання 29.04.2024 року не відбулось.

29.07.2024 року Релігійною організацією "Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області" до суду подано заяву про залишення заяви про залучення до участі у справі третьої особи Релігійної організації "Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області" без розгляду.

29.07.2024 року відповідачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 29.07.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 04.09.2024 року.

У судовому засіданні 04.09.2024 року оголошено перерву у справі на 18.09.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 року залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Релігійну організацію "Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області" та відкладено підготовче засідання на 14.10.2024 року.

14.10.2024 року третьою особою до суду подано пояснення у справі.

У судовому засіданні 14.10.2024 року оголошено перерву у справі на 23.10.2024 року.

16.10.2024 року позивачем до суду подано відповідь на пояснення третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2024 року.

У судовому засіданні 11.11.2024 року оголошено перерву у справі на 02.12.2024 року.

У судовому засіданні 02.12.2024 року оголошено перерву у справі на 15.01.2025 року.

15.01.2025 року позивачем до суду подано пояснення у справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є вимоги позивача про скасування наказу Міністерства юстиції України № 3763/5 від 26.10.2023 року "Про задоволення скарги" на підставі статей 182, 334 Цивільного кодексу України, оскільки позивач вважає його незаконним через те, що відповідачем порушено цивільне право позивача щодо його права власності на нерухоме майно у зв`язку з чим, наказ виданий відповідачем підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що 13.09.2023 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга на рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав голови Релігійної організації "Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області", зареєстрована 13.09.2023 за № СК-3658-23 (скарга) на рішення від 13.07.2023 року № 68442526 (оскаржуване рішення) приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Нельзіна Максима Сергійовича (приватний нотаріус), щодо церкви, розташованої за адресою: Київська область, Бучанський район, смт Бородянка, вулиця Центральна, будинок 224-Г (церква), з вимогою застосувати санкцію до приватного нотаріуса у вигляді тимчасового блокування/анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав).

У скарзі, зокрема, зазначено, що на підставі Договору дарування № 989 від 13.07.2023 року посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Нельзіним Максимом Сергійовичем було внесено запис до державного реєстру речових прав про державну реєстрацію будівлі церкви, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, смт Бородянка, вулиця Центральна, будинок 224-Г за Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр духовного розвитку".

Скарга мотивована тим, що Релігійна організація "Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області" була власником приміщення церкви та постійним користувачем земельної ділянки на якій розміщена церква з кадастровим номером 3221055100:91:003:0109, за адресою: Київська область, Бучанський район, смт Бородянка, вулиця Центральна, будинок 224-Г, а отже факт реєстрації права власності на Храм Святого Архистратига Михайла та передачі її фізичній особі фактично створює передумови для вибуття даної земельної ділянки з постійного користування релігійної громади у приватну власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр духовного розвитку".

Наказом Міністерства юстиції України № 3763/5 від 26.10.2023 року на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (Колегія) від 17.03.2023 року скаргу Релігійної організації "Релігійна громада парафія Святого архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області" задоволено частково, визнано прийнятим з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення про державну реєстрацію прав від 13.07.2023 року № 68442526 приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Нельзіна Максима Сергійовича, в іншій частині вимог відмовлено.

Позивач вважає, наказ Міністерства юстиції України № 3763/5 від 26.10.2023 року про анульована рішення про державну реєстрацію прав від 13.07.2023 року № 68442526 приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Нельзіна Максима Сергійовича недійсним, тому що колегія під час розгляду скарги не повно, всебічно та об`єктивно дослідила дії державного ресторатора, та вийшла за межі встановлених законом повноважень, а саме колегія Міністерства юстиції України розглянула подану скаргу, яка не містила жодного документа, який би підтверджував порушення прав скаржника оспорюваним рішенням приватного нотаріуса Нельзіна Максима Сергійовича та документів, які б свідчили про наявність у скаржника будь-яких прав на приміщення церкви та земельної ділянки, про які було зазначено в скарзі.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що рішення про державну реєстрацію прав від 13.07.2023 року № 68442526 приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Нельзіна Максима Сергійовича є законним та прийнятим у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а скасування Міністерством юстиції України рішення про державну реєстрацію права власності суперечить конституційному принципу непорушності права приватної власності, крім того позивач вважає, що центральна колегія Міністерства юстиції України формально підійшла до розгляду скарги, не витребувавши від скаржника документи на підтвердження вказаних ним обставин щодо його права власності на церкву та права постійного користування земельною ділянкою, чим вийшла за межі свої повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228 (Положення № 228), Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Відповідно до підпункту 83-10 пункту 4 Положення № 228 Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту та приймає обов`язкові до виконання рішення.

Пунктом 10 Положення № 228 визначено, що Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Правові засади та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Закон № 1952-IV) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (Порядок № 1127).

Порядок та процедура розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав визначено статтею 37 Закону № 1952-IV та Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128 (Порядок № 1128).

Абзацом 1 частини 1 статті 37 Закону № 1952-IV встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає, серед іншого, скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (пункт 1 частини 2 статті 37 Закону № 1952-IV) .

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Підпунктом 1 пунктом 13 Порядку № 1128 встановлено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту.

Таким чином, суд зазначає, що Мін`юст здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації у межах компетенції, визначеної законом, зокрема, на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, отже Міністерство юстиції України під час розгляду скарг перевіряє правильність оскаржуваних реєстраційних дій та не встановлює або спростовує (тобто, не може визнавати чи не визнавати) дійсність правочинів, які стали підставою для набуття чи припинення майнових і корпоративних прав, за винятком, якщо такі правочини є недійсними в силу закону (нікчемними).

У зазначеній вище скарзі релігійна організація зазначає, що остання була власником церкви, попри це, їй стало відомо, що колишній настоятель храму ОСОБА_1 подарував Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр духовного розвитку" церкву на підставі укладеного Договору дарування № 989 від 13.07.2023 року посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Нельзіним Максимом Сергійовичем.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 37 Закону № 1952-IV (в редакції, що була чинною на момент розгляду скарги) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно з абзацом 5 частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: 1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання; 2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні; 3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав; 4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено; 5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень; 6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду; 7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані; 8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 01.01.2016 року.

Суд додатково зазначає, що протоколом від 09.07.2023 року № 1 загальних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви Архистратиго-Михайлівської парафії Київської єпархії смт Бородянка Київської області, серед іншого, вирішено розпочати процедуру зміни підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, змінити найменування релігійної громади, а також внести зміни до статуту релігійної громади.

Окрім цього, Релігійна організація "Релігійна громада парафія Святого Архистратига Михаїла Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) смт Бородянка Київської області" не припинила своє існування (тобто не була ліквідована), а лише прийняла рішення про внесення зазначених змін, це спростовує доводи позивача про те, що релігійна громада Української Православної Церкви Архистратиго-Михайлівської парафії Київської єпархії смт Бородянка Київської області (ЄДРПОУ: 25567529) та релігійна організація Українська православна церква Святого Архистратига Михайла (ЄДРПОУ: 25567529) є різними релігійними організаціями, оскільки вони є однією і тією ж самою юридичною особою, проте у якій відбулися зміни, зокрема, зміни у найменуванні цієї юридичної особи.

Позивач також зазначає, що станом на 13.07.2023 року скаржник (третя особа) не була та не є власником приміщення церкви, а також не була та не є постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3221055100:91:003:0109, за адресою Київська область, Бучанський район, смт Бородянка, вулиця Центральна, будинок 224-Г .

Суд наголошує, що у відповідності до частини 7 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (Закон № 987-XII) зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми зміна підлеглості релігійної громади не призводила до втрати чи припинення у такої релігійної громади права власності щодо церкви.

Також щодо виявлених порушень при вчиненні реєстраційних дій, суд зазначає наступне.

Під час розгляду скарги Колегією з розгляду скарг встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру прав, на підставі оскаржуваного рішення приватним нотаріусом Нельзіним Максимом Сергійовичем проведено державну реєстрацію переходу права власності на церкву від скаржника до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр духовного розвитку" з відкриттям відповідного розділу у Державному реєстрі прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2764957932080).

Колегією з розгляду скарг встановлено, що оскаржуване рішення прийнято приватним нотаріусом Нельзіним Максимом Сергійовичем з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1952-IV, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, оскільки церква була відчужена від імені релігійної організації ОСОБА_1 шляхом дарування всупереч частині 2 статті 18 Закону № 987-XII до завершення процедури зміни своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях.

Судом встановлено, що зі змісту протоколу № 1 від 09.07.2023 року загальних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви Архистратиго-Михайлівської парафії Київської єпархії смт Бородянка Київської області вбачається, зокрема, початок процедури зміни підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також визначено, що релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України). Крім того, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату прийняття оскаржуваного рішення така процедура завершена не була.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 18 Закону № 987-XII релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. Забороняється вчиняти будь-які дії, наслідком яких може стати відчуження майна релігійної організації, зокрема його продаж, обмін, передача у заставу, встановлення іпотеки, безоплатна передача у власність чи управління інших осіб, до завершення процедури зміни своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним об`єднанням шляхом реєстрації нової редакції статуту (положення) у порядку, визначеному цим Законом, та державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Частиною 6 статті 37 Закону № 1952-IV встановлено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема, про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав), про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав).

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини 7 статті 37 Закону № 1952-IV. Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

З огляду на викладене, суд зазначає, що Колегія з розгляду скарг дійшла висновку, що оскаржуване рішення приватного нотаріуса Нельзіна Максима Сергійовича прийняте з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1952-IV, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та допущене при його прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою, оскільки впливає на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини 7 статті 37 Закону № 1952-IV, це рішення підлягає анулюванню.

За результатами розгляду скарги релігійної організації Колегією з розгляду скарг складено висновок від 17.10.2023 року, на підставі якого Міністерством юстиції України було прийнято оскаржуваний наказ від 26.10.2023 року № 3763/5 "Про задоволення скарги".

За таких обставин, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ, Міністерство юстиції України діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством у сфері державної реєстрації.

Суд звертає увагу, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено наявності суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Отже, позивачем суду не надано доказів того, що відповідачем у зв`язку з виданням наказу Міністерства юстиції України № 3763/5 від 26.10.2023 року порушено цивільне право позивача щодо його права власності на нерухоме майно.

Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог.

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр духовного розвитку" до Міністерства юстиції України про визнання недійсним наказу та поновлення державної реєстрації є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.01.2025.

Суддя С.О. Чебикіна