Рішення

від 22.01.2025 по справі 910/8589/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2025Справа № 910/8589/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіна Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Госппостач», м. Київ

про стягнення 273 433,13 грн,

За участю представників сторін:

від позивача: Войтко О.В.

від відповідача: Поліщук В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Госппостач» про стягнення заборгованості в розмірі 229 686,10 грн, пені в сумі 36 605,15 грн, 3% річних в розмірі 4141,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором зберігання №2 в частині своєчасного повернення поклажедавцю товару зі зберігання, внаслідок чого у останнього виникло право вимагати сплати вартості неповернутого товару.

Ухвалою від 15.07.2024 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що насіння гібриду соняшника «НС Х 8005» (Екстра Плюс), передане на зберігання за договором №2 від 24.10.2023, було викуплено Товариством з обмеженою відповідальністю «Госппостач» згідно видаткових накладних.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що надані відповідачем видаткові накладні складено в межах дилерського договору за окремими специфікаціями, а отже, останні не стосуються товару, який було передано на зберігання за актом від 26.10.2023.

Ухвалою від 10.09.2024 судом було постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.10.2024.

09.10.2024 судом було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.10.2024.

23.10.2024 було відкладено підготовче засідання на 06.11.2024.

У підготовчому засіданні 06.11.2024 судом було оголошено перерву до 04.12.2024.

04.12.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 08.01.2025.

У судовому засіданні 08.01.2025 було оголошено перерву до 22.01.2025.

Під час розгляду справи по суті представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

В судовому засіданні 22.01.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА» (виробник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Госппостач» (дилер) було укладено договір №27-08/23, згідно п.2.1 якого виробник зобов`язується передати товар у власність дилера без надання права на виключне (ексклюзивне) його просування, а дилер зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити товар на умовах цього договору та розповсюджувати його в межах території.

Згідно п.2.2 договору №27-08/23 від 25.08.2023 дилер купує товар за власний рахунок та здійснює продаж від свого імені, діючи на правах незалежного торговця як по відношенню до Виробника, так і по відношенню до третіх осіб.

Пунктами 3.1-3.2 договору №27-08/23 від 25.08.2023 дилер зобов`язується оплачувати поставлений йому товар в строки, передбачені цим договором, за цінами, визначеними у специфікації до цього договору та відповідних накладних, за кожну окрему партію товару. Дилер має право замовляти товар окремими партіями, визначаючи його асортимент на свій розсуд згідно з специфікацією, попередньо оформивши відповідну заявку (замовлення), яка надсилається виробнику.

У п.п.5.1-5.4 договору №27-08/23 від 25.08.2023 дилер самостійно визначає терміни подання замовлення (заявки), враховуючи, що виробнику знадобиться певний час на його обробку і остаточне погодження з дилером. Кожне замовлення (заявка) в обов`язковому порядку повинно містити дату та номер замовлення, а також визначати асортимент, кількість, ціну та вартість товару у партії, що замовляється, та інші умови, що визначені дилером як важливі. Підтвердженням погодження виробником замовлення (заявки) та прийняття його до виконання є одержання дилером відповідного підтвердження від виробника в усній або письмовій формі, яке може бути передано факсом, електронною поштою, телефонограмою або в інший спосіб. Підтвердження повинно містити посилання на дату та номер замовлення. Дилер може відкликати направлене виробнику замовлення не пізніше, ніж за 15 (п`ятнадцять) днів до моменту відвантаження товару виробником. Після підтвердження виробником замовлення та здійснення дилером оплати або авансу, виробник формує замовлення для відвантаження, в терміни згідно специфікації.

Згідно п.5.9 договору №27-08/23 від 25.08.2023 ціна товару по кожній асортиментній позиції, його вартість та строки оплати встановлюється на кожне окреме замовлення і вказується у специфікації чи/або у відповідній видатковій накладній. В платіжних дорученнях дилер зобов`язаний зазначити реквізити цього договору. У випадку невиконання зазначеної умови виробник має право зараховувати одержані кошти для погашення заборгованості дилера на власний розсуд. Якщо у дилера існує прострочена дебіторська-заборгованість, то платіж, незалежно від його призначення, зараховується в першу чергу на погашення існуючої простроченої дебіторської заборгованості.

У п.5.11 договору №27-08/23 від 25.08.2023 вказано, що виробник зобов`язується передати товар дилеру на умовах EXW (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010) за адресою (пункт поставки): Київська обл., Броварський р-н, с. Гостролуччя, вул. Центральна, 34-А, якщо інше не зазначено в специфікації. Сторонами можуть бути погоджені й інші умови поставки.

Відповідно до п.5.11 договору №27-08/23 від 25.08.2023 датою поставки товару вважається дата прийняття товару (уповноваженою особою чи/або перевізником) дилером і підписання видаткової накладної чи/або товарно-транспортної накладної та/або інших супровідних документів.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1 договору, та діє до « 31» грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.9.1, 9.2 договору №27-08/23 від 25.08.2023).

24.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА» (поклажодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Госппостач» (зберігач) було укладено договір збергінання №2, згідно п.1.1 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання насіння гібриду соняшника або інше майно, що вказане в актах прийому-передач і (товар). Кожна партія товару передана на зберігання оформлюється Актом прийому-передачі, в якому зазначається строк зберігання даної партії товару. Строк зберігання кожної партії Товару рахується з дати укладання (скріплення печатками сторін) акту прийому-передачі товару та закінчується датою зазначеною в даному акті прийому-передачі.

За умовами п.п.1.2, 1.3 договору №2 від 24.10.2023 право власності на товар до зберігача не переходить, товар не може бути задіяний в господарському обороті зберігача. Зберігач не має права користуватися товаром, переданим йому на зберігання, а також передавати його у користування третім особам.

Найменування товару, який передається на зберігання за цим договором, його кількість вказуються у відповідних актах прийому-передачі товару (накладних та інших, документах), які є невід`ємною частиною цього договору. Акти прийому-передачі товару (накладні та інші документи) підтверджують факт передачі певної партії товару на зберігання.

Відповідно до п.1.4 договору №2 від 24.10.2023 зберігач гарантує, що товар зберігається на складі, придатному для зберігання такого виду товару, розташованому за адресою: м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 38. к. 8.

У п.1.5 договору №2 від 24.10.2023 вказано, що зберігання товару за цим договором є безоплатним. Зберігач має на меті подальше придбання товару (переданого йому на зберігання) за умовами договору №27-08/23 від 25.08.2023.

Відповідно до п.2.1 договору №2 від 24.10.2023 зберігач:

2.1.1. Приймає товар на зберігання;

2.1.2. Забезпечує повне збереження товару, вживає всіх заходів для його збереження від знищення та пошкодження, забезпечує неможливість доступу сторонніх осіб до товару, дотримання санітарних вимог та норм протипожежної безпеки та інше.

2.1.3. Відповідає за втрату чи пошкодження або псування товару у всіх випадках у т.ч. за відсутності його вини, навіть якщо це сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності товару.

2.1.4. Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві або вказаній їм третій особі товар:

2.1.4.1. в продовж строку, вказаному у відповідній вимозі поклажодавця про повернення повернення товару може здійснюватися зберігачем будь-якій третій особі на письмову вимогу поклажодавця, вислану факсом або електронною поштою. В цьому випадку акт передачі товару третій особі підписується також уповноваженим представником третьої особи. Обидва екземпляри акту передаються поклажодавцеві, після підписання яких один з них залишається у поклажодавця, а інший повертається зберігачу;

2.1.4.2. при закінченні строку зберігання товару зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві товар в повному обсязі. Товар має бути поверненим в тому самому стані, у якому він був приййятий на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей.

Згідно п.2.1.10 в разі придбання товару зберігачем акт повернення зі зберігання сторонами не оформлюється. В такому випадку датою завершення терміну дії зберігання майна (товару) буде дата зазначена в видатковій накладній про перехід товару у власність зберігача та на підставі договору № 27-08/23 від 25.08.2023. В такому випадку сторони керуються умовами даного договору № 27-08/23 від 25.08.2023.

У п.3.1 договору №2 від 24.10.2023 документами, які підтверджують вартість, кількість і асортимент товару, є акти прийому-передачі товару (на відповідну партію товару). Якщо кількість товару, який повергається поклажодавцеві, не відповідає кількості товару, вказаного в акті повернення товару, то поклажодавець (його представник) не підписує акт повернення товару. Дата, що міститься в акті повернення товару, є датою повернення зберігачем відповідної партії товару.

Відповідно до п.3.2 договору №2 від 24.10.2023 в разі виявлення пошкодження товару та/або упаковки, недостачі товару при прийманні або поверненні товару, зберігай протягом 1 (одного) календарного дня направляє поклажодавцю повідомлення про недостачу.

У п.3.3 договору вказано, що якщо зберігач придбаває у поклажодавця переданий на зберігання товар, акт повернення з зберігання товару сторонами не оформлюється. В такому випадку датою завершення терміну дії зберігання товару буде дата зазначена в видатковій накладній про перехід товару у власність зберігача.

У п. 3.4 договору №2 від 24.10.2023 сторони домовились про те, що у випадку знаходження на зберіганні у зберігача товару поклажодавця, що не був придбаний зберігачем у поклажодавця, зберігач зобов`язаний протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання вимоги поклажодавця про повернення товару здійснити доставку та відправку такого товару у неушкодженій цілісній упаковці, відповідним перевізником до третьої особи, вказаної поклажодавцем. У такому випадку витрати щодо оплати послуг перевізника несе третя особа - отримувач такого товару.

Відповідно до п.3.5 договору №2 від 24.10.2023 у випадку передачі зберігачем товару у пошкодженій упаковці, поклажодавець має право відмовитись від прийняття такого товару. В такому випадку зберігач зобов`язаний сплатити поклажодавцеві повну вартість такого товару.

За прострочення повернення товару зі зберігання понад 3 (три) дні зберігач сплачує поклажодавцю штраф у розмірі 10 (десяти) % від вартості непереданого (недовернутого) товару. Якщо прострочення повернення товару зі зберігання триває понад 7 (сім) каленідарних днів, то такий товар вважається втраченим зберігачем і він зобов`язаний сплатити поклажодавцю повну вартість такого товару. У разі втрати (нестачі) товару, в тому числі упаковки (втратну знищення, викрадення, втрати товарного вигляду та ін.), Зберігач зобов`язується відшкодувати поклажодавцеві повну вартість втраченого чи відсутнього товару, а за прострочення вартості втраченого чи відсутнього товару зберігач також виплачує поклажодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

У п.9.1 вказано, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31 грудня 2024 року (якщо інший строк зберігання не зазначено в актах прийому-передачі), але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вказує позивач, в межах договору №2 від 24.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Госппостач» на зберігання насіння гібриду соняшника «НС Х 8005» (екстра Плюс) п.о. у кількості 74 штук загальною вартістю 242 811,02 грн, про що сторонами було складено та підписано акт від 26.10.2023 прийому-передачі.

Згідно п.2 акту при підписанні акту зберігач попереджений про умови зберігання товару, що переданий йому на зберігання до 01.12.2023. У п.4 акту вказано, що право власності на товар до зберігача не переходить.

В межах договору №27-08/23 від 25.08.2023 на підставі замовлення №1082 від 30.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА» було передано у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Госппостач» насіння гібриду соняшника «НС Х 8005» (екстра Плюс) п.о. у кількості 4 штук загальною вартістю 13 067,50 грн.

За твердженнями позивача, після закінчення терміну зберігання товару, переданого за актом від 26.10.2023 прийому-передачі, зберігачем не було повернуто насіння гібриду соняшника «НС Х 8005» (екстра Плюс) п.о. у кількості 70 штук загальною вартістю 229 686,10 грн.

21.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА» було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Госппостач» вимогу №21/05-1 від 21.05.2024 до договору зберігання №2 від 24.10.2023 про повернення до 27.06.2024 товару зі зберігання або оплати повної його вартості. На підтвердження направлення вимоги до матеріалів справи надано опис вкладення у цінний лист, який скріплено печаткою відділення поштового зв`язку.

27.06.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА» було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Госппостач» вимогу №27/06 про здійснення повної оплати неповернутого зі зберігання товару. На підтвердження направлення вимоги до матеріалів справи надано опис вкладення у цінний лист, який скріплено печаткою відділення поштового зв`язку.

На останню вимогу відповідачем було направлено лист №289-24 від 01.07.2024, в якому повідомлено про відсутність підстав для сплати грошових коштів.

Отже, за твердженнями позивача, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Госппостач» так і не було повернуто зі зберігання за договором №2 від 24.10.2023 насіння гібриду соняшника «НС Х 8005» (екстра Плюс) п.о. у кількості 70 штук загальною вартістю 229 686,10 грн, вартість неповернутого товару не відшкодовано, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем наголошено, що насіння гібриду соняшника «НС Х 8005» (Екстра Плюс), передане на зберігання за договором №2 від 24.10.2023, було викуплено Товариством з обмеженою відповідальністю «Госппостач» згідно видаткових накладних №1047 від 26.10.2023, №1048 від 26.10.2023, №1049 від 26.10.2023, №1050 від 26.10.2023, №1051 від 26.10.2023, №1052 від 26.10.2023, №1087 від 01.11.2023.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України).

У ч.1 ст.938 Цивільного кодексу України вказано, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Частиною 1 ст.945 Цивільного кодексу України унормовано, що зберігач зобов`язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь.

За приписами ст.953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як було встановлено вище, в межах договору №2 від 24.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Госппостач» на зберігання насіння гібриду соняшника «НС Х 8005» (екстра Плюс) п.о. у кількості 74 штук загальною вартістю 242 811,02 грн, про що сторонами було складено та підписано акт від 26.10.2023 прийому-передачі.

В межах договору №27-08/23 від 25.08.2023 на підставі замовлення №1082 від 30.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА» було передано у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Госппостач» насіння гібриду соняшника «НС Х 8005» (екстра Плюс) п.о. у кількості 4 штук загальною вартістю 13 067,50 грн.

За твердженнями позивача, після закінчення терміну зберігання товару, переданого за актом від 26.10.2023 прийому-передачі, зберігачем не було повернуто насіння гібриду соняшника «НС Х 8005» (екстра Плюс) п.о. у кількості 70 штук загальною вартістю 229 686,10 грн.

Відповідачем же вказано, що насіння гібриду соняшника «НС Х 8005» (Екстра Плюс), передане на зберігання за договором №2 від 24.10.2023, було викуплено Товариством з обмеженою відповідальністю «Госппостач» згідно видаткових накладних №1047 від 26.10.2023, №1048 від 26.10.2023, №1049 від 26.10.2023, №1050 від 26.10.2023, №1051 від 26.10.2023, №1052 від 26.10.2023, №1087 від 01.11.2023.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Наразі, оцінюючи надані обома сторонами до матеріалів справи докази за їх змістом, хронологічною та логічною послідовністю, судом враховано таке.

Згідно п.2 акту від 26.10.2023 прийому-передачі при підписанні акту зберігач попереджений про умови зберігання товару, що переданий йому на зберігання до 01.12.2023. У п.4 акту вказано, що право власності на товар до зберігача не переходить.

Тобто, сторонами було досягнуто згоди щодо строку зберігання насіння, яке було передане зберігачу.

Наразі, суд критично ставиться до видаткових накладних, на які посилається відповідач, в якості підтвердження викупу насіння, яке було передане на зберігання за актом від 26.10.2023 прийому-передачі.

В контексті означеного судом враховано, що видаткові накладні №1047 від 26.10.2023, №1048 від 26.10.2023, №1049 від 26.10.2023, №1050 від 26.10.2023, №1051 від 26.10.2023, №1052 від 26.10.2023 складено фактично у день передачі насіння гібриду соняшника «НС Х 8005» (екстра Плюс) п.о. у кількості 74 штук на зберігання.

В контексті означеного суд звертає увагу на те, що у п.4 акту вказано, що право власності на товар до зберігача не переходить.

До того ж, суд акцентує увагу, що за накладними, які додано відповідачем до відзиву дилером було викуплено насіння у кількості більшій, ніж передано на зберігання у той же день.

В контексті означеного судом враховано пояснення позивача стосовно того, що насіння за видатковими накладними №1047 від 26.10.2023, №1048 від 26.10.2023, №1049 від 26.10.2023, №1050 від 26.10.2023, №1051 від 26.10.2023, №1052 від 26.10.2023 було завчасно замовлене дилером (відповідачем) та попередньо оплачено. Означені обставини підтверджуються доданими до матеріалів справи разом із клопотанням про долучення документів від 22.10.2024 доказами. При цьому, судом враховано, що замовлення дилера на поставку цього зерна були фактично складені ще до моменту укладення договору зберігання.

До того ж, у судовому засіданні 08.01.2025 судом було поставлено відповідачу питання щодо причин передання товару на зберігання та його викупу в один день. У відповідь на запитання суду відповідних притичин представником наведено не було і лише зазначено, що документальне оформлення сторонами своїх правовідносин не відповідало їх дійсному стану.

Аналогічно суд ставиться до посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень та обставин викупу у позивача насіння, яке було прийнято на зберігання, на видаткову накладну №1087 від 01.11.2023 на насіння у кількості 120 шт на суму 362 974,18 грн, оскільки в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна №1070 від 01.11.2023, в якій міститься посилання на видаткову накладну №1087 від 01.11.2023. Згідно вказаної товарно - транспортної накладної замовником перевезення та вантажоотримувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Госппостач», а вантажовідправником Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА». Адресою завантаження є: Київська область, с.Гастролучча, а пунктом розвантаження - Кіровоградська область, м.Кропивницький, пр.-т Інженерів, 7. Товарно-транспортна накладна містить підписи та печатки як вантажовідправника (позивача) та і вантажоодержувача (відповідача).

У судовому засіданні 08.01.2025 на запитання суду стосовно адреси, за якою здійснювалось зберігання насіння за договором №2 від 24.10.2023, обома представниками було вказано, що зберігання здійснювалось у м.Кропивницький. вул.Шевченка, буд.38, к.8, що відповідає змісту п.1.4 договору.

Тобто, з наведеного вбачається, що за видатковою накладною відповідачем здійснено викуп ніяким чином не того товару, який перебував у останнього на відповідальному зберіганні у м.Кропивницький. вул.Шевченка, буд.38, к.8.

Інших більш вирогідних доказів на підтвердження своєї правової позиції по суті спору відповідачем надано не було, обставин повідомлених позивачем доказово не спростовано, а отже, суд дійшов висновку щодо наявності підстав вважати належним чином підтвердженими твердження позивача про неповернення відповідачем зі зберігання насіння гібриду соняшника «НС Х 8005» (екстра Плюс) п.о. у кількості 70 штук.

Як вказувалось вище, у п. 3.4 договору №2 від 24.10.2023 сторони домовились про те, що у випадку знаходження на зберіганні у зберігача товару поклажодавця, що не був придбаний зберігачем у поклажодавця, зберігач зобов`язаний протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання вимоги поклажодавця про повернення товару здійснити доставку та відправку такого товару у неушкодженій цілісній упаковці, відповідним перевізником до третьої особи, вказаної поклажодавцем. У такому випадку витрати щодо оплати послуг перевізника несе третя особа - отримувач такого товару.

За прострочення повернення товару зі зберігання понад 3 (три) дні зберігач сплачує поклажодавцю штраф у розмірі 10 (десяти) % від вартості непереданого (недовернутого) товару. Якщо прострочення повернення товару зі зберігання триває понад 7 (сім) каленідарних днів, то такий товар вважається втраченим зберігачем і він зобов`язаний сплатити поклажодавцю повну вартість такого товару. У разі втрати (нестачі) товару, в тому числі упаковки (втратну знищення, викрадення, втрати товарного вигляду та ін.), Зберігач зобов`язується відшкодувати поклажодавцеві повну вартість втраченого чи відсутнього товару, а за прострочення вартості втраченого чи відсутнього товару зберігач також виплачує поклажодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

Судом вказувалось, що згідно акту від 26.10.2023 строк зберігання до 01.12.2023, тобто, термін зберігання закінчився, а отже, не викуплений дилером товар повинен був бути повернутий позивачу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Госппостач» про стягнення заборгованості в розмірі 229 686,10 грн є обґрунтованими та такими, що підяогають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, враховуючи виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, останнім було правомірно нараховано пеню та 3% річних.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що також підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обрання невірного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Госппостач» про стягнення заборгованості в розмірі 229 686,10 грн, пені в сумі 36 605,15 грн, 3% річних в розмірі 4141,88 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Госппостач» (25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вул.Шевченка, буд.38, кімната 8, ЄДРПОУ 20639313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролідер.ЮА» (03113, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.53А, ЄДРПОУ 44857595) заборгованість в сумі 229 686,10 грн, пені в сумі 39 605,15 грн, 3% річних в розмірі 4141,88 грн та судовий збір в сумі 4101,50 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28.01.2025.

Суддя В.В. Князьков