Рішення

від 19.12.2024 по справі 910/8361/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2024Справа № 910/8361/24Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/8361/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 8144985,59 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Савко Р.Я.;

від відповідача: Фартушна В.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 8144985,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії №16716/01 від 20.03.2019 не в повному обсязі розрахувався за отриману електричну енергію, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення борг у розмірі 7040661,27 грн, 3% річних у розмірі 364307,76 грн та інфляційні втрати у розмірі 740016,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 відкрито провадження у справі №910/8361/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

30.08.2024 року через відділ діловодства суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову та наголосив на необхідності врахування наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 року (чинний до 05.07.2022 року) та №206 від 15.06.2022 року, якими на період введеного воєнного стану в країні визначений особливий порядок розрахунків за сплату платежів за придбану «зелену» енергетику у виробників, а саме у відсотковому співвідношенні від середньозваженого «зеленим» тарифу. Відповідач також заперечує проти стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки за своєю суттю «зелений» тариф повинен покривати позивачу в повній мірі всі можливі збитки, які останній може понести внаслідок виконання спірного договору. При цьому наголошує, що відповідачу значно важче реалізовувати обсяг електричної енергії придбаної у продавців за «зеленим» тарифом в умовах дії воєнного стану, а недоотримані кошти, в якості оплати послуг ДП «Гарантований покупець» від НЕК «Укренерго», зумовлюють несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань перед продавцями за «зеленим» тарифом, тоді як стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат в надзвичайно складних умовах воєнного стану ще більше ускладнить ситуацію на ринку електричної енергії, тому, у разі задоволення позовних вимог в цій частині, відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних до 1 гривні. Крім того, відповідач у відзиві зазначає про право на зменшення розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, а відтак враховуючи наявну заборгованість позивача перед відповідачем за вищезгадані послуги, позовні вимоги в частині стягнення 192241,58 грн не підлягають задоволенню.

05.09.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначив, що остаточний розрахунок за договором мав бути проведений відповідачем у строки, визначені п. 10.4 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 та укладеного договору, тому строки остаточного розрахунку за відпущену електричну енергію за період жовтень 2021, березень-серпень 2022 року настали, в той час як відповідач протиправно ухиляється від виконання свого обов`язку зі сплати заборгованості протягом 2 років. Окрім того, позивач наголошує, що наказ № 206 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства енергетики № 136 від 01.04.2024, натомість наказ № 140 втратив чинність ще 05.07.2022р. на підставі наказу Міненерго № 221. Позивач також заперечив проти доводів відповідача про відсутність підстав для стягнення компенсаційних втрат, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, та проти зменшення розміру 3% річних, оскільки кошти від продажу електроенергії за «зеленим» тарифом не можуть слугувати мірою компенсації збитків позивача від невиконання відповідачем грошових зобов`язань по договору, 3% річних і інфляційні втрати є мірою відповідальності боржника та виступають способом захисту майнового права кредитора. При цьому, позивач наголошує, що зменшення розміру 3% річних є неможливим з огляду на явну необґрунтованість доводів відповідача в цій частини, а наведена судова практика є нерелевантною по відношенню до даної справи, з огляду відмінність предмету та підстав позову. Також позивач заперечив і проти зменшення суми боргу на 192241,58 грн, як за неоплачену частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, оскільки таке право відповідача виникло щонайменше з квітня 2024 року, а тому не може застосовуватися до правовідносин, що виникли у даній справі.

17.09.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли заперечення, у яких відповідач повторно зауважив, що за висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/4439/23 положення наказів № 140, № 206 змінюють порядок розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, при цьому доведення ДП «Гарантований покупець» відсутності на його рахунках коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, не має значення для визначення строків та порядку розрахунків, так як вони (строки та порядок) врегульовані положеннями наказів № 140, № 206. При цьому, відповідач зазначає, що борг позивача за відшкодування вартості небалансу перед відповідачем становить 192241,58 грн, а відтак в силу положень абзацу 3 підпункту 1 Постанови №332, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Крім того, відповідач повторно наголосив на наявній значній заборгованості НЕК «Укренерго» перед ДП «Гарантований покупець», що в значній мірі впливає на платоспроможність відповідача на ринку електричної енергії.

03.10.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/8361/24 до ухвалення остаточного рішення у справі №320/19524/24, оскільки НАК «Укренерго» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до НКРЕКП про скасування постанов НКРЕКП №1117 від 09.09.2022, №1190 від 20.09.2022 та №473 від 14.03.2023, якими затверджено розмір вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» і саме вказані постанови стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми боргу за несплачену електричну енергії та нарахувань компенсаційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 03.10.2024, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, водночас, виходячи з того, що ним було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Так, приписами пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вказана норма встановлює обов`язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з`ясовувати: а) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

При цьому, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відповідачем не доведено дійсної об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи №320/19524/24, оскільки обставини які підлягають з`ясуванню судами у справах №910/8361/24 та №320/19524/24 є різними між собою та не впливають на збирання та оцінку доказів у справі №910/8361/24.

При цьому, судом враховано, що відповідач, у разі встановлення правових підстав, пов`язаних із розглядом справи №320/19524/24, не позбавлений процесуальної можливості звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 19.12.2024.

У судовому засіданні 19.12.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.12.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2019 року між Державним підприємством «Енергоринок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» було укладено договір №16716/01 (далі - договір) за умовами пункту 1.1 якого товариство зобов`язується продавати, а державне підприємство зобов`язується купувати електроенергію, вироблену товариством, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

30.06.2019 року між Державним підприємством «Енергоринок», Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» (далі - виробник за «зеленим тарифом») укладено додаткову угоду №173/01 до вищевказаного договору за умовами якої сторони дійшли згоди про зміну в преамбулі договору №16716/01 слів «Державне підприємство «Енергоринок» на «Державне підприємство «Гарантований покупець» та викласти умови договору №16716/01 від 20.03.2019 в новій редакції.

12.03.2020 року між Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» (далі - продавець за «зеленим тарифом») укладено додаткову угоду №390/01/20 до вищевказаного договору за умовами якої сторони дійшли згоди про зміну в преамбулі договору №16716/01 слова «виробник за «зеленим» тарифом» на слова «продавець за «зеленим» тарифом» та статті 1-7 договору викласти в новій редакції (надалі умови договору №16716/01 від 20.03.2019 наводяться в редакції додаткової угоди №390/01/20 від 12.03.2020 року).

Так, за умовами пункту 1.1 договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Умовами пункту 1.2 договору, в редакції додаткової угоди №477/01/21 від 11.02.2021, гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 2.1 договору сторони визнали свої зобов`язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

Продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України (пункт 2.3 та 2.4 договору).

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (пункт 2.5 договору).

Умовами пункту 3.1 договору визначено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 договору).

Умовами пункту 3.3 договору, в редакції додаткової угоди №477/01/21 від 11.02.2021 року, сторони визначили, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору (пункт 4.1 договору).

Договір №16716/01 від 20.03.2019 року, додаткові угоди №173/01 від 30.06.2019, №390/01/20 від 12.03.2020 та №477/01/21 від 11.02.2021 підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Сторонами не заперечується факт укладення договору №16716/01 від 20.03.2019 року, додаткових угод №173/01 від 30.06.2019, №390/01/20 від 12.03.2020, №477/01/21 від 11.02.2021 та не оспорюється правомірність зазначених правочинів, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору та взятих на себе зобов`язань за ним, позивачем було відпущено відповідачу електричну енергію за актами купівлі-продажу у жовтні 2021 у обсязі 361408,000 кВт*год, вартістю 1771780,32 грн в тому числі ПДВ; у березні 2022 у обсязі 340298,000 кВт*год, вартістю 1631289,16 грн в тому числі ПДВ; у квітні 2022 у обсязі 324279,000 кВт*год, вартістю 1552378,54 грн в тому числі ПДВ; у травень 2022 у обсязі 517338,000 кВт*год, вартістю 2474829,79 грн в тому числі ПДВ; у червень 2022 у обсязі 508302,000 кВт*год, вартістю 2432822,01 грн в тому числі ПДВ; у липень 2022 у обсязі 466202,000 кВт*год, вартістю 2230700,94 грн в тому числі ПДВ; у серпні 2022 у обсязі 414124,000 кВт*год, вартістю 1981300,27 грн в тому числі ПДВ, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень і скріплені печатками.

15.04.2024 року між Державним підприємством «Гарантований покупець», як сторона-1, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еней Солар», як сторона-2, було підписано акт зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог (далі - акт зарахування).

Відповідно до пункту 1 та 2 акту зарахування сторона-1 має перед стороною-2 непогашене грошове зобов`язання у сумі 8847429,76 грн (у т. ч. ПДВ) за купівлю електричної енергії відповідно до договору від 20.03.2019 №16716/01, за періоди: за жовтень 2021 у сумі 166457,37 грн; за лютий 2022 у сумі 116685,05 грн; за березень 2022 у сумі 1353891,83 грн; за квітень 2022 у сумі 786038,91 грн; за травень 2022 у сумі 2053116,55 грн; за червень 2022 у сумі 1831023,80 грн; за липень 2022 у сумі 1505895,62 грн; за серпень 2022 у сумі 1034320,63 грн. Сторона-2 має перед стороною-1 непогашене грошове зобов`язання у сумі 1834316,11 грн (у т.ч. ПДВ) за послуги з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця відповідно до договору від 20.03.2019 №16716/01, за періоди: за лютий 2022 у сумі 234135,24 грн; за березень 2022 у сумі 197111,37 грн; за квітень 2022 у сумі 304609,12 грн; за травень 2022 у сумі 400356,52 грн; за червень 2022 у сумі 205734,29 грн; за липень 2022 у сумі 318647,75 грн; за серпень 2022 у сумі 173721,82 грн.

За умовами пункту 3 акту зарахування строк виконання зобов`язань, зазначених у п. 1 та п. 2 цього акта, настав.

Керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього акта, у сумі 1834316,11 грн. (у т. ч. ПДВ), і таким чином з моменту підписання цього акта вважатимуть: зобов`язання сторони-2 (п. 2) таким, що припинено у повному обсязі, залишкова заборгованість сторони-2 перед стороною-1, що визначена у п. 2, становить 0,00 грн (у т. ч. ПДВ); зобов`язання сторони-1 (п. 1) таким, що припинено частково, залишкова заборгованість сторони-1 перед стороною-2, що визначена у п. 1, становить 7013113,65 грн. (у т.ч. ПДВ), у т.ч.: за жовтень 2021 у сумі 49007,18 грн; за березень 2022 у сумі 1156780,46 грн; за квітень 2022 у сумі 481429,79 грн; за травень 2022 у сумі 1652760,03 грн; за червень 2022 у сумі 1625289,87 грн; за липень 2022 у сумі 1187247,87 грн; за серпень 2022 у сумі 860598,81 грн (пункт 5 акту зарахування).

16.05.2024 року сторонами було підписано акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2022, за умовами якого вартість електроенергії за липень 2022 скорегована в бік збільшення на 14589,39 грн у тому числі ПДВ.

17.05.2024 року сторонами було підписано акт коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022, за умовами якого вартість електроенергії за серпень 2022 скорегована в бік збільшення на 12958,23 грн у тому числі ПДВ.

Отже, загальна сума боргу по актах купівлі-продажу електричної енергії за період з жовтня 2021 по серпень 2022 включно з урахуванням акту зарахування зустрічних вимог та актів коригування складає 7040661,27 грн, а саме: за жовтень - 49007,18 грн, за березень 2022 - 1156780,46 грн, за квітень 2022 - 481429,79 грн, за травень 2022 - 1652289,51 грн, за червень 2022 - 1625289,51 грн, за липень 2022 - 1201837,26 грн, за серпень 2022 - 873557,04 грн.

Втім, Державне підприємство «Гарантований покупець» оплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» залишку вартості за відпущену йому електричну енергію за «зеленим» тарифом не здійснило, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

У свою чергу, відповідач заявлені позовні вимоги вважає необґрунтованими та зауважує на тому, що у спірних відносинах слід керуватися приписами наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 року (чинний до 05.07.2022 року) та №206 від 15.06.2022 року, якими на період воєнного стану в країні встановлений особливий порядок розрахунків на сплату платежів за придбану «зелену» енергетику у виробників, а саме у відсотковому співвідношенні від середньозваженого «зеленого» тарифу, а тому Гарантованим покупцем не порушені умови договору і розрахунки здійснюються з урахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплат електричної енергії, поставленої у спірні періоди.

Оцінюючи подані учасниками справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.

З тлумачення приписів статті 526 Цивільного кодексу України слідує, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 року у справі №180/1735/16-ц, наголошено на тому, що згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер та інші джерела правового регулювання, передусім акти цивільного законодавства, повинні відповідати змісту загальних засад. Це проявляється, зокрема, в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Усталеним як у цивілістичній доктрині, так і в судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання.

Правовідносини у цій справі виникли між сторонами на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, регулювання яких здійснюється положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №641 від 26.04.2019 року.

Так, за змістом частин 2 та 3 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на включених до складу балансуючої групи гарантованого покупця об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу, обсяг якої не перевищує обсяг електричної енергії, який може бути відпущений відповідним об`єктом електроенергетики або чергою його будівництва (пусковим комплексом) у кожному розрахунковому періоді (годині), згідно із встановленою потужністю електрогенеруючого обладнання, зазначеною в ліцензії на виробництво електричної енергії. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики або черзі його будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.

Згідно з частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом регулюються Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №641 від 26.04.2019 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до пункту 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Таким чином, відповідно до Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного договору, а Державне підприємство «Гарантований покупець» зобов`язане здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Сторони погодили у пункті 3.3 договору, в редакції додаткової угоди №477/01/21 від 11.02.2021 року, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Як вже зазначалось, пунктом 10.4 Порядку визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Відтак, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги регулятором - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) з посиланням на пункт 10.4 Порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 року у справі №910/15867/21, а відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даному випадку, сторони уклавши договір, якраз і встановили умовами пункту 3.3 договору певний порядок розрахунків за електричну енергію, відповідно до глави 10 Порядку.

Отже, з огляду на приписи статті 530 Цивільного кодексу України, статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку, пункту 3.3 договору грошове зобов`язання відповідача щодо розрахунку вартості придбаної у позивача електричної енергії має бути виконане після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Як встановлено судом, рішення Регулятора щодо розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем, оприлюднені за жовтень 2021 року та березень - серпень 2022 року, а саме: постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1117 від 09.09.2022 року «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року» (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора 12.09.2022 року); постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1190 від 20.09.2022 року «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року» (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора 21.09.2022 року); постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №473 від 14.03.2023 року «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року» (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора 14.03.2023 року).

Отже, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання за відпущену йому «зелену» енергетику за актами купівлі-продажу за жовтень 2021 року та березень - серпень 2022 року на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, і не спростовано відповідачем, останній у встановлені договором строки оплату за енергетику належним чином не здійснив.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за відпущену «зелену» енергетику за актами купівлі-продажу за жовтень 2021 року та березень - серпень 2022 року підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 7040661,27 грн.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на приписи наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 року (чинний до 05.07.2022 року) та №206 від 15.06.2022 року, якими на період воєнного стану в країні встановлений особливий порядок розрахунків на сплату платежів за придбану «зелену» енергетику у виробників, а саме у відсотковому співвідношенні від середньозваженого «зеленого» тарифу, оскільки з аналізу положень наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 року (чинний до 05.07.2022 року) та №206 від 15.06.2022 року вбачається, що ними лише встановлений розподіл грошових коштів за результатами продажу електричної енергії, втім жодним чином означені накази не звільняють відповідача від виконання взятих на себе за договором зобов`язань і не слугують беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за укладеним договором, не змінюють порядок здійснення відповідачем остаточного розрахунку за відпущену електричну енергію.

Вищевказані накази лише встановлюють мінімальний розмір розрахунку за сплату платежів за придбану енергію за «зеленим» тарифом у виробників, який не є пороговим показником у здійсненні розрахунку повної оплати вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за «зеленим» тарифом для позивача, оскільки у протилежному випадку, застосування до спірних правовідносин приписів наказів Міненерго №140 та №206 суперечить принципу рacta sunt servanda (лат. «договори повинні виконуватися»), що є основоположним принципом цивільного права.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям (подібна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 та в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Справедливість, добросовісність та розумність є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права (стаття 3 Цивільного кодексу України).

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки, яку сторони правомірно очікували отримати одна від одної в межах наявних договірних відносин, орган державної влади здійснюючи нормативно-правове регулювання відносин у електропостачальному комплексі, не може втручатися у договірні відносини між позивачем та відповідачем.

При цьому, доказів внесення змін до порядку здійснення розрахунків, як то передбачено умовами договору, відповідачем під час розгляду справи не надано.

Як зазначив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, накази не змінють обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Накази № 140 і № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17.

Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).

Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №910/3243/23 та від 05.10.2023 у справі №904/4334/22.

Позивачем на підставі вищенаведених приписів чинного законодавства нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 364307,76 грн та інфляційні втрати у розмірі 740016,56 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір, виходячи з визначеного чинним законодавством порядку та бази нарахування, є більшим, а ніж заявлено позивачем.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач у позовній заяві просить стягнути 3% річних у розмірі 364307,76 грн та інфляційні втрати в сумі 740016,56 грн, а суд не може виходити за межі позовних вимог, 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню у заявленому позивачем розмірі.

Разом з цим, суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру 3% річних до 1 гривні з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 щодо права суду зменшити нараховані відсотки річних за статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яносто календарних днів.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/8361/24 відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%.

Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних судом у спірних правовідносинах не встановлено.

Відтак, правовідносини у справі №902/417/18 та №910/8361/24 не є подібними за встановленими фактичними обставинами, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у справі №902/417/18 не можуть бути застосовані до правовідносин у даній справі.

Відхиляє суд і наведені відповідачем доводи щодо наявності підстав для зменшення розміру компенсаційних втрат, так як договір укладено виключно з метою виконання спеціальних обов`язків покладених на учасників ринку електричної енергії та неотримання коштів від НЕК «Укренерго» і негативний фінансовий стан відповідача, так як наведені доводи є недоліками функціонування нової моделі ринку електричної енергії впровадженої згідно Закону України "Про ринок електричної енергії" і відповідальність за них не може бути покладена на позивача, який як учасник цього ринку, продає вироблену «зелену» енергію по фіксованим цінам. При цьому, остаточний розрахунок за електроенергію по суті залежить від рішення третьої особи, яка не є учасником цих господарських правовідносин за договором без часових обмежень щодо прийняття відповідного рішення, незважаючи на те, що відповідно до пункту 2 частини третьої статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість в повному обсязі, а викладені у поданих заявах по суті спору запереченнях щодо пред`явлених позовних вимог суд вважає не обґрунтованими з урахуванням вищевикладених висновків суду.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про наявність підстав для зменшення суми боргу на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, яка виникла у позивача перед відповідача у розмірі 192241,58 грн.

Так, постановою НКРЕКП від 24.01.2024 №178 було змінено Порядк купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (Порядок №641) та затверджено зміни до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №307 (Правила №307).

Пунктом 4 вказаної постанови було зобов`язано оператора системи передачі, суб`єктів господарювання, що здійснювали продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, та операторів систем розподілу забезпечити виконання положень глави 16 Порядку в частині визначення та надання гарантованому покупцю обсягів невідпущеної електричної енергії суб`єктами господарювання, що здійснювали купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом у період з 08 вересня 2022 року по 26 січня 2024 року, не пізніше 01 березня 2024 року.

При цьому, пунктом 5 вказаної постанови Гарантованому покупцю, суб`єктам господарювання, що здійснювали продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, та оператору системи передачі забезпечити виконання положень глави 16 Порядку в частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, що виникли в період з 08 вересня 2022 року по 26 січня 2024 року, а також розрахунку та погодження вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії не пізніше 01 квітня 2024 року.

Постановою НКРЕКП від 03.04.2024 №652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (надалі - Постанова Nє332) викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».

На виконання постанови НКРЕКП від 24.01.2024 №178 Гарантованим покупцем були сформовані та направлені на адресу позивача примірники актів приймання-передачі послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, послуги з відшкодування вартості відхилення, актів коригування до актів приймання-передачі послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця за період з вересня 2022 по грудень 2023, вказані акти були підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Станом на 10.06.2024, як зазначає відповідач, позивач має заборгованість за послугу з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця в сумі 192241,58 грн, а саме: 131370,84 грн - частка відшкодування врегулювання небалансу; 60870,74 грн - за послугу з відшкодування вартості відхилення.

Аналіз змісту вищезгаданих постанов НКРЕКП у їх сукупності та нерозривності, свідчить, що відповідач, будучи учасником ринку, наділений правом зменшити розмір розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом і таке право кореспондується із необхідністю відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, що виникають у балансуючій групі гарантованого покупця, втім реалізація такого права можлива виключно у межах того розрахункового періоду, за яким виявлено несплату відповідних сум позивачем.

У даній справі, відповідач визначив, що неоплачена позивачем частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії та відхилення стосується періоду з вересня 2022 по грудень 2023 року, тоді як заявлені до стягнення позивачем кошти є наслідком продажу електроенергії за період жовтень 2021 та березень - серпень 2022 року, а відтак зменшення або зарахування зазначених сум боргу у спірному періоді є безпідставним.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 97739,83 грн.

Так, позовну заяву подано в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у зв`язку з чим має бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, при цьому, позивач в частині надмірно сплаченого судового збору не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про його повернення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» до Державного підприємства «Гарантований покупець» задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Короля Данила, буд. 18, ідентифікаційний код 41758306) основний борг у розмірі 7040661 (сім мільйонів сорок тисяч шістсот шістдесят одна) грн 27 коп., 3% річних у розмірі 364307 (триста шістдесят чотири тисячі триста сім) грн 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 740016 (сімсот сорок тисяч шістнадцять) грн 56 коп. та судовий збір у розмірі 97739 (дев`яносто сім тисяч сімсот тридцять дев`ять) грн 83 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.01.2025.

СуддяТ.В. Васильченко