Рішення

від 29.01.2025 по справі 910/12987/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025Справа № 910/12987/24Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (04119, місто Київ, вул.Іллєнка Юрія, будинок 42, Ідентифікаційний код юридичної особи 23152907) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ПАНАСИСТЕМ» (03048, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ПУЛЮЯ, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 31815053) стягнення заборгованості у розмірі 6 705 521 грн. 16 коп.Представники:

від Позивача: Яковлюк Л.Ю. (представник на підставі довіреності);

від Відповідача: Бойко К.В. (представник на підставі ордеру);

Бойко Ю.М. (представник на підставі ордеру);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНАСИСТЕМ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 6 705 521 грн. 16 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 року відкрито провадження у справі №910/12987/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.11.2024 року.

14.11.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.11.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з 21.11.2024 року для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 11.12.2024 року.

28.11.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

28.11.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 року призначено підготовче судове засідання, яке не відбудеться 11.12.2024 року у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, на 25.12.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача; поновити пропущений процесуальний строк для надання документів, долучено до матеріалів справи додаткові докази, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 29.01.2025 року.

В судовому засіданні 29 січня 2025 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представники Відповідача заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29 січня 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

07.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАНАСИСТЕМ» (Постачальник) та Акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (Покупець) було укладено Договір поставки №95-23/1, відповідно до умов якого Постачальник зобов?язується поставити Покупцю товар за кодом ДК 021-2015: 32330000-5 «Апаратура для запису та відтворення аудіо- та відеоматеріалу», а саме: Апаратура для запису та відтворення аудіо-та відеоматеріалу в рамках реалізації грантового проєкту під назвою "Підтримка редакційної й цифрової трансформації та розвитку корпоративної культури суспільного медіа в Україні", Покупець зобов?язується прийняти й оплатити Товар відповідно до умов Договору та грантового договору №16636A0101 від 14.02.2024. (а.с.12-17)

Згідно з п.1.3 Договору право власності на поставлений Товар та ризик його випадкового знищення переходить від Постачальника до Покупця в момент отримання Товару Покупцем після підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної видаткової накладної. Датою поставки вважається дата підписання Сторонами вищевказаного документа.

Постачальник зобов`язується власними силами та за власний рахунок поставити Покупцю Товар у строк, зазначений в п. 2.3 цього Договору, за адресою, узгодженою Сторонами в Додатку №2 до Договору. Занос Товару в приміщення Покупця, а при потребі і підйом на поверх здійснюється силами та за рахунок Постачальника. (п.2.1 Договору)

Згідно з п.2.3 Договору строк поставки Товару: протягом 30 (тридцяти) днів з дати укладення Договору.

Поставка товару може здійснюватися частинами. В будь-якому випадку весь обсяг Товару має бути поставлений у строк, що не перевищує строк вказаний в п. 2.3 цього Договору. (п.2.4 Договору)

Факт поставки Товару засвідчується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох Сторін. (п.2.5 Договору)

Відповідно до п.5.1 Договору загальна вартість Товару за цим Договором становить: 6 296 264 грн 00 коп., без ПДВ, відповідно до Специфікації (Додатку № 1) до цього Договору.

Згідно з п.5.3 Договору Покупець сплачує Постачальнику вартість Товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у наступному порядку:

5.3.1. Протягом 10 (десяти) банківських днів з дати укладення Договору Покупець здійснює авансовий платіж в розмірі 50 % від вартості Товару, визначеної п. 5.1 Договору;

5.3.2. Протягом 10 (десяти) банківських днів після поставки Товару у повному обсязі, що засвідчується підписаними Сторонами відповідними видатковими накладними, Покупець сплачує вартість фактично поставленого Товару за вирахуванням суми авансового платежу, що була сплачена Покупцем згідно пункту 5.3.1 Договору.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки Товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі 1 % (одного відсотка) від вартості непоставленого Товару за кожен день такого прострочення; а за прострочення понад 30 (тридцять) днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) вказаної вартості; а також повертає Покупцю всю суму попередньої оплати (авансового платежу), отриману ним згідно підпункту 5.3.1 Договору, протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати отримання відповідної вимоги від Покупця.

Додатком №1 до Договору поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року Сторони визначили найменування товару, кількість, ціну, загальну суму в розмірі 6296264 грн. 00 коп. (а.с.18-19)

Додатком №2 до Договору поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року Сторони узгодили технічні, якісні та кількісні характеристики товару. Згідно з п.2 Додатку №2 адреса постачання товару м. Київ, згідно додатково уточненої Покупцем адреси. (а.с.20-29)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 3 148 132 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №34 від 09.08.2024 року. (а.с.34)

Листом №04.1-8.1/2891 від 11.09.2024 р. Позивач вимагав від Відповідача повернення попередньої оплати у розмірі 3 148 132 грн. 00 коп., що підтверджується копіями опису вкладання у цінний лист від 11.09.2024 р, фіскального чеку, списку згрупованих поштових відправлень. (а.с.35-39) У відповідь на який останній листом №23-09/3-2024 від 23.09.2024 року повідомив Позивача про можливість поставки товару та просив забезпечити умови для прийому товару на загальну суму в розмірі 5525666 грн. (а.с.47-48)

Листом №18-09/1-2024 від 18.09.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНАСИСТЕМ» просив Позивача розглянути можливість та узгодити заміну обладнання в Додатках №№1, 2 в бік покращення якості предмета закупівлі без збільшення суми. (а.с.40-46)

Листом №04.1-8.1/3204 від 30.09.2024 року Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» вимагало від Відповідача повернення попередньої оплати у розмірі 3 148 132 грн. 00 коп. (а.с.49-50)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив поставку товару та не здійснив повернення попередньої оплати у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНАСИСТЕМ» перед Позивачем становить 3 148 132 грн. 00 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНАСИСТЕМ» пеню у розмірі 2 014 804 грн. 48 коп., штраф у розмірі 440 738 грн. 48 коп., пеню у розмірі 1 101 846 грн. 20 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що у своїх листах до Позивача Відповідач неодноразово звертався із проханням забезпечити умови для прийняття товару, а також повідомити про час і дату прийняття товару, перше таке звернення датоване 03.09.2024 року, тобто в межах строків поставки Товару за умовами Договору. Проте, на жодне таке звернення Відповідач не отримав відповіді. Натомість, отримана претензія із вимогою повернути кошти. Таким чином, вимоги щодо повернення попередньої оплати, позаяк порушення Постачальником (Відповідачем) строку поставки не відбулося, оскільки виконання обов`язку у встановлений договором строк не було можливим внаслідок невиконання Покупцем (Позивачем) обов`язку з надання інформації про місце поставки, передбаченого п. 2.1 Договору та п. 2 Додатку №2 до Договору. Відтак, відбулось прострочення кредитора (Покупця), внаслідок якого виконання Постачальником обов`язку з поставки товару було відстрочене на час прострочення кредитора (відповідно до ч.2 ст. 613 ЦКУ). Крім того, Позивачем невірно розраховані штрафні санкції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року Позивач перерахував на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 3 148 132 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №34 від 09.08.2024 року. (а.с.34)

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 ЦК України (частина 1 статті 693 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до частини 1 статті 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Системне тлумачення частини 1 статті 693 ЦК, частини 1 статті 655, частини 1 статті 664, частини 1 статті 697 ЦК України свідчить, що термін "передача товару" охоплює як передачу у власність, так і передачу у користування.

Право власності на товар може переходити від продавця до покупця у момент передачі товару, до цього моменту, або після нього - відповідно до умов договору. Це випливає зі змісту частини 1 статті 655, частини 1 статті 677, частини 1 статті 697 ЦК України.

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині 1 статті 655 ЦК України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у cправі №927/211/22.

Відповідно до п.5.1 Договору загальна вартість Товару за цим Договором становить: 6 296 264 грн 00 коп., без ПДВ, відповідно до Специфікації (Додатку № 1) до цього Договору.

Згідно з п.5.3 Договору Покупець сплачує Постачальнику вартість Товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у наступному порядку:

5.3.1. Протягом 10 (десяти) банківських днів з дати укладення Договору Покупець здійснює авансовий платіж в розмірі 50 % від вартості Товару, визначеної п. 5.1 Договору;

5.3.2. Протягом 10 (десяти) банківських днів після поставки Товару у повному обсязі, що засвідчується підписаними Сторонами відповідними видатковими накладними, Покупець сплачує вартість фактично поставленого Товару за вирахуванням суми авансового платежу, що була сплачена Покупцем згідно пункту 5.3.1 Договору.

Таким чином, оплата в розмірі 50% від вартості Товару, визначеної п. 5.1 Договору, є попередньою оплатою за товар.

Відповідно до положень частин 2, 4-6 статті 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Згідно з п.2.3 Договору строк поставки Товару: протягом 30 (тридцяти) днів з дати укладення Договору.

Поставка товару може здійснюватися частинами. В будь-якому випадку весь обсяг Товару має бути поставлений у строк, що не перевищує строк вказаний в п. 2.3 цього Договору. (п.2.4 Договору)

Факт поставки Товару засвідчується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох Сторін. (п.2.5 Договору)

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи п.2.3 Договору поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року, граничний строк поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАНАСИСТЕМ» Позивачу на загальну суму в розмірі 6 296 264 грн 00 коп., настав 06.09.2024 року.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що порушення Постачальником (Відповідачем) строку поставки не відбулося, оскільки виконання обов`язку у встановлений договором строк не було можливим внаслідок невиконання Покупцем (Позивачем) обов`язку з надання інформації про місце поставки, передбаченого п. 2.1 Договору та п. 2 Додатку №2 до Договору. Відтак, відбулось прострочення кредитора (Покупця), внаслідок якого виконання Постачальником обов`язку з поставки товару було відстрочене на час прострочення кредитора (відповідно до ч.2 ст. 613 ЦКУ).

За приписами частин першої, другої статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

У розумінні частини першої статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, лише у тому випадку, якщо він: 1) відмовився прийняти належне виконання або 2) не вчинив дій, які встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Отже, прострочення кредитора настає виключно внаслідок не вчинення ним дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідно до п.4.1.4 Договору Постачальник зобов`язується власними силами поставити товар в приміщення Покупця.

Додатком №1 до Договору поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року Сторони визначили найменування товару, кількість, ціну, загальну суму в розмірі 6296264 грн. 00 коп. (а.с.18-19)

Додатком №2 до Договору поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року Сторони узгодили технічні, якісні та кількісні характеристики товару. Згідно з п.2 Додатку №2 адреса постачання товару м. Київ, згідно додатково уточненої Покупцем адреси. (а.с.20-29)

Листом №26-08/1-2024 від 26.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНАСИСТЕМ» просило Позивача розглянути можливість та узгодити заміну обладнання в Додатках №№1, 2 в бік покращення якості предмета закупівлі без збільшення суми, а також продовжити строк поставки товару до 90 днів з дати підписання договору. (а.с.146-148) У відповідь на який останній листом №04.2-23/2794 від 30.08.2024 року просив Відповідача поставити товар в обсязі та в строки, визначені Договором. (а.с.149-153)

Листом №03-09/2-2024 від 03.09.2024 року Відповідач просив Позивача розглянути можливість та узгодити продовження строку поставки товару за договором відповідно до реальних строків, наданих у таблиці, підписати додаткову угоду, а також враховуючи часткову наявність товару за договором згідно з п.п.2.4, 4.3.1 договору забезпечити умови для прийняття товару, про час та дату прийняття товару проінформувати листом на адресу Постачальника. Вказаний лист був надісланий на адресу електронної пошти представника Позивача Волошиної Олени, що підтверджується інформацією з електронної пошти Відповідача. (а.с.101-102, 154-157)

Згідно з п.11.5 Договору для обміну повідомленнями та документами Сторони можуть використовувати електронну пошту, сервіси електронного документообігу.

За таких підстав, Суд зазначає, що Сторони у Договорі поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року передбачили можливість обміну інформацією та листами шляхом надіслання їх на електронну пошту Сторін, проте умовами вказаного Договору не визначено офіційні електронні пошти Сторін. В той же час, враховуючи те, що листування між Сторонами велось шляхом обміну листами засобами електронної пошти, зокрема, з електронної пошти представника Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Волошиної Олени (а.с.146, 149), Суд приходить до висновку про отримання належним чином листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНАСИСТЕМ» №03-09/2-2024 від 03.09.2024 року уповноваженим представником Позивача на його електронну пошту з урахуванням того, що Позивач жодним чином не заперечив факт неотримання вказаного листа.

Листом №10-09/3-2024 від 10.09.2024 року Відповідач повідомив Позивача, що враховуючи часткову наявність товару за договором згідно з п.п.2.4, 4.3.1 договору забезпечити умови для прийняття товару, про час та дату прийняття товару проінформувати листом на адресу Постачальника. (а.с.158-159)

Листом №02-10/4-2024 від 02.10.2024 року Відповідач повідомив Позивача про невиконання останнім його зобов`язань за Договором, який був отриманий Акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за вх. №2512/10 від 03.10.2024 р. (а.с.106)

Листом №11-11/1-2024 від 11.11.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНАСИСТЕМ» просило Позивача повідомити про місце, дату та час прийняття товару, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 11.11.2024 р., роздруківкою з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта». (а.с.105, 160-162)

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд, проаналізувавши умови Договору поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року, зазначає, що здійсненню поставки товару Постачальником на загальну суму в розмірі 6 296 264 грн 00 коп. у строк по 06.09.2024 року передував обов`язок Покупця - Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» повідомити Відповідачу адресу постачання товару у м. Києві згідно з додатково уточненої Покупцем адреси відповідно до п.2 Додатку №2 до Договору, п.4.1.4 Договору.

Проте, Позивач в порушення умов Договору поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року, після отримання від Відповідача листа №03-09/2-2024 від 03.09.2024 року (направленого в межах строку здійснення поставки товару) щодо необхідності забезпечення умов для прийняття товару, а також повідомлення про час та дату прийняття товару, не вчинив жодних дій, які мали передувати отриманню товару, а саме не повідомив додатково узгоджену адресу здійснення поставки товару Постачальником відповідно до п.2 Додатку №2 до Договору, п.4.1.4 Договору.

Ураховуючи наведені обставини, Суд зазначає, що саме Покупець як кредитор вважається таким, що прострочив у розумінні частини першої статті 613 ЦК України.

Отже, згідно з наведеними вище приписів частини четвертої статті 612 ЦК України прострочення боржника (постачальника) не настало, а відтак відсутнє порушення постачальником зобов`язання поставити товар у строк до 06.09.2024 року, яке відстрочується в силу приписів частини другої статті 613 ЦК України у зв`язку з простроченням Покупця його зобов`язання з повідомлення Постачальника адреси постачання товару у м. Києві.

Так, невиконання обов`язку Постачальника щодо поставки товару покупцю у визначений договором строк (по 06.09.2024) зумовлене не внаслідок порушення Постачальником умов договору, а саме внаслідок прострочення Покупця, то саме з цих підстав (прострочення саме покупцем як кредитором, у зв`язку з чим є відсутнім порушення договірних умов зі сторони постачальника щодо передачі товару у встановлений строк) норми частини другої статті 693 ЦК України, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідачем не було порушено його зобов`язання з поставки товару на загальну суму в розмірі 6 296 264 грн 00 коп. у строк по 06.09.2024 року за Договором поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року, а не отримання Позивачем оплаченого ним товару на загальну суму розмірі 3 148 132 грн. 00 коп. зумовлено не вчиненням саме Позивачем дій, обумовлених договором (неповідомлення адреси постачання товару у м. Києві згідно з додатково уточненої Покупцем адреси відповідно до п.2 Додатку №2 до Договору, п.4.1.4 Договору), до вчинення яких Відповідач не міг виконати свого обов`язку, тобто, у даному випадку має місце прострочення кредитора (позивача).

При цьому, Суд не приймає до уваги доводи представника Позивача, наведені у судовому засіданні, щодо зазначення у листах Відповідача №03-09/2-2024 від 03.09.2024 року, №10-09/3-2024 від 10.09.2024 року про можливість здійснення часткової поставки товару за спірним договором, оскільки обов`язок повідомлення Покупцем додатково узгодженої адреси здійснення поставки товару не залежить від кількості поставленого товару Постачальником в майбутньому.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Частиною третьою статті 202 ГК України визначено, що до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За наведених обставин слід дійти висновку, що у Позивача відсутні підстави вимагати повернення здійсненої попередньої оплати за Договором поставки №95-23/1 від 07.08.2024 року у розмірі 3 148 132 грн. 00 коп. згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, адже Відповідачем не було допущено порушення умов договору щодо поставки товару та зобов`язання сторін за даним договором ним не припинилися.

Згідно з п.10.1 Договору він набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє по 01.09.2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/9072/17 від 26.06.2018 року.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНАСИСТЕМ» заборгованості у розмірі 3 148 132 грн. 00 коп. не підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 06.09.2024 р. по 07.10.2024 р. у розмірі 2 014 804 грн. 48 коп. та 7% штрафу у розмірі 440 738 грн. 48 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки Товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі 1 % (одного відсотка) від вартості непоставленого Товару за кожен день такого прострочення; а за прострочення понад 30 (тридцять) днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) вказаної вартості; а також повертає Покупцю всю суму попередньої оплати (авансового платежу), отриману ним згідно підпункту 5.3.1 Договору, протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати отримання відповідної вимоги від Покупця.

В той же час, оскільки під час розгляду даної справи Судом не встановлено порушення Відповідачем строків поставки товару, у зв`язку з наявністю прострочення кредитора (позивача), а учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за наявності правопорушення у сфері господарювання, яке в даному випадку відсутнє, позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача пені за загальний період прострочки з 06.09.2024 р. по 07.10.2024 р. у розмірі 2 014 804 грн. 48 коп. та 7% штрафу у розмірі 440 738 грн. 48 коп. на підставі п.6.2 Договору не підлягають задоволенню.

Також Позивач просив суд стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 01.10.2024 року по 07.10.2024 року у розмірі 1 101 846 грн. 20 коп.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що в разі невчасного повернення Постачальником авансового платежу відповідно до пункту 6.2 Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 5 (п?яти) відсотків від суми, що підлягає поверненню, за кожен день прострочення такого зобов`язання.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням.

Однак, в даному випадку у Відповідача не виникло грошового зобов`язання перед Позивачем, оскільки Відповідачем не було допущено порушення умов договору щодо поставки товару та зобов`язання сторін за даним договором ним не припинилися. А тому позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача пені за загальний період прострочення з 01.10.2024 року по 07.10.2024 року у розмірі 1 101 846 грн. 20 коп. не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНАСИСТЕМ» про стягнення заборгованості у розмірі 6 705 521 грн. 16 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНАСИСТЕМ» про стягнення заборгованості у розмірі 6 705 521 грн. 16 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29 січня 2025 року.

Суддя О.В. Чинчин