Рішення

від 16.01.2025 по справі 910/4966/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2025Справа № 910/4966/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Сінтез"

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат"

про стягнення 541 342,64 грн

та за зустрічним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Сінтез"

про стягнення 170 544,00 грн.

за участю представників:

від позивача (за первісним позовом): Костенко К.В.

від відповідача (за первісним позовом): Бєлінський О.В.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Сінтез" (далі - ТОВ "Метал Сінтез", позивач) до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (далі - ПРАТ "ЗЗРК", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 541 342,64 грн за договором поставки № 20/590 від 06.05.2020.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови вказаного договору, а саме - за поставлене належним чином обладнання, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, розрахунку не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. У позові ТОВ "Метал Сінтез" просить стягнути з ПРАТ "ЗЗРК" 501 600,00 грн - заборгованості за поставлений товар та 39 742,64 грн - неустойки за несплату вартості поставленого товару, що разом складає 541 342,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

22.05.2024 ПРАТ "ЗЗРК" подало заяву до суду про залишення позову ТОВ "Метал Сінтез" без розгляду, пославшись на те, що в якості доказів сплати судового збору заявник надав платіжну інструкцію № 33 від 28.02.2024, яка вже була ним використана при зверненні з позовами в інших справах (№ 910/3184/24, № 910/5855/24), що є порушенням вимог ст. 162, 164 ГПК України,

Розглянувши вказану заяву, суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає, оскільки зазначене питання вже вирішувалося судом при відкритті провадження у даній справі, в ході чого було встановлено, що у справі № 910/5855/24 ТОВ "Метал Сінтез" на підтвердження сплати судового збору надало іншу платіжну інструкцію - № 69 від 22.05.2024 (за ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2024), а позов № 910/3184/24, який був оплачений платіжною інструкцією № 33 від 28.02.2024 на суму 11 342,16 грн, був повернутий заявнику без розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024, при цьому питання про повернення вказаного судового збору судом не вирішувалося, тому платіжна інструкція № 33 від 28.02.2024 на суму 11 342,16 грн була прикріплена та зарахована до позову у даній справі - № 910/4966/24, відтак, вважалася належним доказом сплати судового збору.

Відповідач, у строк, встановлений законом, надав суду відзив на позов, в якому заявлені вимоги не визнав, вказав, що ТОВ "Метал Сінтез" поставило товар з порушенням строку, неналежної якості та без товаросупровідної документації, визначених договором, що в подальшому позивачем було усунуто, проте, терміни оплати поставленого обладнання зсунулися. Разом з цим, на час виникнення обов`язку покупця зі сплати вартості товару, строк виконання такого зобов`язання продовжився внаслідок настання форс-мажорних обставин, про які відповідач повідомляв постачальника з наданням сертифікату ТПП та які діють на час розгляду справи, тому підстав для стягнення заборгованості та застосування неустойки до ПРАТ "ЗЗРК" немає.

Зі свого боку ПРАТ "ЗЗРК" подало зустрічну позовну заяву до ТОВ "Метал Сінтез" про стягнення штрафних санкцій за договором № 20/590 від 06.05.2020, яка обґрунтована тим, що ТОВ "Метал Сінтез" порушило терміни поставки товару та заміни неякісного обладнання, у зв`язку з чим ПРАТ "ЗЗРК" нарахувало постачальнику штраф та неустойку в сумі 170 544,00 грн, які просить стягнути з ТОВ "Метал Сінтез".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 зустрічний позов ПРАТ "ЗЗРК" був прийнятий до розгляду; провадження за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження разом з первісним позовом; розгляд справи вирішено здійснювати у загальному позовному провадженні; призначено підготовче засідання; за клопотанням позивача зобов`язано ТОВ "Метал Сінтез" надати оригінал чи належним чином завірену копію листа ПРАТ "ЗЗРК" № 248/05 від 12.05.2021, яким він сповістив про недоліки у вказаному товарі.

Відповідач за зустрічним позовом (ТОВ "Метал Сінтез") надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, вказав, що нарахування неустойки за порушення термінів заміни обладнання є безпідставним, оскільки така заміна відбувалась у порядку гарантійного обслуговування товару, а не усунення недоліків (дефектів) поставленого обладнання. У той же час ПРАТ "ЗЗРК" користувалося належно поставленим товаром у своїй господарській діяльності, проте, не сплатило вартості цього товару. Також відповідач зазначив, що позовна давність для нарахування штрафних санкцій за порушення строку поставки обладнання сплинула, у зв`язку з чим просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Крім того на виконання вимог Господарського суду міста Києва про витребування доказу ТОВ "Метал Сінтез" подало пояснення щодо листа-повідомлення ПРАТ "ЗЗРК" № 248/05 від 12.05.2021 про недоліки товару, в яких зазначило, що такого листа від ПРАТ "ЗЗРК" не отримувало, а тому надати витребуваний доказ до суду не вбачається можливим.

У відповіді на відзив до зустрічного позову ПРАТ "ЗЗРК" зазначило, що не погоджується з розрахунком неустойки ТОВ "Метал Сінтез" за порушення термінів поставки обладнання, оскільки представниками сторін був складений акт про недоліки обладнання саме при поставці товару, після чого ТОВ "Метал Сінтез" усувало дефекти редукторів, тобто в даному випадку гарантійне обслуговування товару не здійснювалося. Щодо строків позовної давності позивач за зустрічним позовом також заперечив, адже згідно з чинним законодавством на період дії карантину, а в подальшому - воєнного стану, перебіг строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій зупиняється.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження було закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивачів за первісним та зустрічним позовами заявлені ними вимоги підтримали та обґрунтували, просили їх задовольнити, відповідно, проти первісних та зустрічних вимог - заперечили з підстав, наведених у своїх заявах по суті позову.

Розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вимоги за первісним позовом та за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Установлено, що 06.05.2020 між ТОВ "Метал Сінтез" (постачальник) та ПРАТ "ЗЗРК" (покупець) був укладений договір поставки № 20/590 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити обладнання, найменування, асортимент, ціна, кількість, код за УКТЗЕД і термін поставки якого вказується в специфікаціях до договору, які є невід`ємною його частиною (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість договору на момент підписання становить без ПДВ - 42 292 230,00 грн., ПДВ - 8 458 446,00 грн., з ПДВ - 505 750 676,00 грн. Загальна сума цього договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є складовими і невід`ємними частинами даного договору (п.2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що вартість товару, що поставляється за умовами цього договору, визначається в специфікаціях. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання покупцем видаткової накладної (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі. Оплата товару здійснюється на умовах, передбачених в специфікаціях (п. 4.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

У специфікації № 4 від 11.08.2020 до договору сторони передбачили поставку товару з наступними умовами:

- товар: підбирач просипу ПП-1100.2.01.00.000СБ правий у кількості 2 шт., загальною вартістю 418 000,00 грн; підбирач просипу ПП-1100.2.02.00.000СБ лівий у кількості 1 шт., загальною вартістю 209 000,00 грн; дробарка щекова ДЩ 60*100 у кількості 2 шт., загальною вартістю 202 000,00 грн;

- загальна сума договору поставки складає 53 396 676,00 грн, в тому числі ПДВ - 8 899 446,00 грн;

- умови поставки: DDP склад ПрАТ «ЗЗРК» (Запорізька область, Василівський район, с. М. Білозерка, Веселівське шосе, 7 км), згідно Правил Інкотермс 2010;

- умови оплати: відстрочка платежу 30 календарних днів від дати поставки обладнання;

- строк поставки: 70 календарних днів від дати підписання специфікації № 4 (підбирач просипу ПП-1100.2.01.00.000СБ правий, підбирач просипу ПП-1100.2.02.00.000СБ лівий); 45 календарних днів від дати підписання специфікації № 4 (дробарка щекова ДЩ 60*100 );

- гарантійні зобов`язання: 12 місяців з дати введення в експлуатацію, але не більше 18 місяців з дати поставки обладнання.

Додатковою угодою № 1 від 10.11.2020 сторони внесли зміни до договору поставки № 20/590 від 06.05.2020, зокрема, у пункті 2.1 визначили, що вартість договору на момент підписання становить без ПДВ - 31 666 666,67 грн, ПДВ - 6 333 333,33 грн, з ПДВ - 38 000 000,00 грн.

За змістом п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 2 ст. 267 ГК України).

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, судом встановлено, що відповідно до умов специфікації ТОВ "Метал Сінтез" мало поставити покупцю товар (обладнання), зокрема, підбирач просипу ПП-1100.2.01.00.000СБ правий у кількості 1 шт. вартістю 250 800,00 грн. та підбирач просипу ПП-1100.2.02.00.000СБ лівий у кількості 1 шт. вартістю 250 800,00 грн. - в строк 70 календарних днів від дати підписання специфікації № 4, тобто до 20.10.2020 (включно).

Водночас матеріали справи свідчать, що ТОВ "Метал Сінтез" здійснило передачу обладнання покупцю наступним чином: підбирач просипу ПП-1100.2.02.00.000СБ лівий у кількості 1 шт. передало - 21.04.2021; підбирач просипу ПП-1100.2.01.00.000СБ правий у кількості 1 шт. передало - 26.04.2021. Загальна вартість товару склала 501 600,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі копіями рахунків-фактури № 8 від 21.04.2021 на суму 250 800,00 грн та № 10 від 26.04.2021 на суму 250 800,00 грн, а також видатковими накладними № 4 від 21.04.2021 на суму 250 800,00 грн та № 6 від 26.04.2021 на суму 250 800,00 грн. При цьому зазначені видаткові містять печатки та підписи уповноважених представників сторін 22.04.2021 та 27.04.2021.

Зі свого боку, відповідно до специфікації № 4, покупець мав сплатити вартість поставленого обладнання з відстрочкою платежу 30 календарних днів від дати поставки такого обладнання.

Разом з тим позивач за первісним позовом вказує, що оплату вартості вказаного товару на суму 501 600,00 грн. відповідач не здійснив.

Заперечуючи проти первісного позову, відповідач (ПрАТ «ЗЗРК») зазначив, що фактично термін оплати обладнання, передбачений специфікацією, був зміщений у зв`язку з ненаданням йому, як покупцю, необхідної товаросупровідної документації, що передбачалася договором.

Перевіривши такі доводи відповідача, суд встановив наступне.

Так, згідно з п. 3.1 договору умови поставки товару вказуються в специфікаціях до договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання покупцем видаткової накладної.

Водночас у пункті 3.2 договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язаний надати покупцеві до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару (сертифікат відповідності, сертифікат якості, ДСТУ, ТУ, ISO та ін.), паспорт виробника, дозвіл на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.3 договору зобов`язання постачальника по поставці товару не вважається виконаними до надання документів, зазначених в п. 3.2 цього договору (п. 3.3 договору).

Отже, виходячи з наведених приписів закону та умов укладеного сторонами договору, суд вважає, що в даному випадку поставка товару не вважається виконаною до моменту надання продавцем товаросупровідних документів, визначених п. 3.2 договору, а строк оплати за товар, у свою чергу, рахується з дати виконання поставки такого товару.

Разом з тим судом встановлено, що частина товаросупровідних документів (окрім видаткових та товарно-транспортних накладних) були надані продавцем пізніше, зокрема, останній з указаного переліку документів - дозвіл на використання обладнання, який видається Державною службою України з питань праці на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, ПрАТ «ЗЗРК» отримало від постачальника 08.02.2022 електронним листом, початок дії дозволу - з 05.01.2022.

За таких обставин строк сплати вартості обладнання (яке є устаткуванням підвищеної небезпеки) з урахуванням передбаченої специфікацією 30-денної відстрочки платежу від дня виконаної належним чином поставки (08.02.2022), закінчувався 10.03.2022.

Разом тим судом встановлено, що на час розгляду даної справи оплата товару за договором поставки покупцем так і не здійснена.

У своїх запереченнях на первісний позов відповідач послався на настання форс-мажорних обставин при виконанні договору та вказав, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан. На сьогоднішній день Малобілозерська сільська територіальна громада Василівського району Запорізької області, де знаходиться підприємство, згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 визнана тимчасово окупованою територією України з 26.02.2022. Наказом генерального директора товариства № 130 від 15.06.2022 призупинено виробничу діяльність ПрАТ «ЗЗРК» з використанням майна над яким втрачено контроль. 15.06.2022 ПрАТ «ЗЗРК» повідомило всі органи державної влади, правоохоронні органи, обласну військову адміністрацію про втрату контролю над виробничими потужностями та майном. За таких обставин, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, на думку відповідача, термін виконання зобов`язань за договором продовжився пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини, тому порушень умов договору з його боку не сталося.

На підтвердження своїх доводів ПрАТ «ЗЗРК» надало сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-23-2188 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 273/05-4 від 08.05.2023 та повідомлення, направлене на адресу ТОВ "Метал Сінтез" про настання форс-мажорних обставин (лист № 05-23/25 від 12.05.2023).

Вищезазначеним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, проведення воєнних (бойових) дій та перебування в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) Василівського р-н, Запорізької обл., захоплення підприємства. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24 лютого 2022 року, дата закінчення - тривають на 08 травня 2023 року. Також зазначено, що вказані обставини унеможливили виконання договору поставки № 20/590 від 06.05.2020 здійснити оплату за обладнання.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Також згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У той же час наданий відповідачем сертифікат ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних у висновку обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (оплати товару). Натомість із матеріалів справи вбачається, що передача обумовленого товару у власність ПрАТ "ЗЗРК" згідно з видатковими накладними відбулася ще у квітні 2021 року, тобто задовго до настання обставин, на які вказує відповідач, тобто останній мав реальну можливість підготуватись до виконання свого зобов`язання або завчасно сплатити вартість товару. При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів того, що саме воєнний стан в країні, який був введений через рік після фактичної передачі йому товару, став причиною невиконання договору чи саме він призвів до унеможливлення здійснення оплати за договором поставки.

Отже, за висновком суду, у даному випадку відповідач лише констатує факт настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), однак, не доводить суду належними та достатніми доказами неможливість виконання умов договору (здійснення оплати) саме через ці обставини, що виключає наявність підстав для звільнення ПрАТ "ЗЗРК" від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Разом з цим суд враховує, що відповідно до п. 9.2 договору сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов`язана протягом 3 робочих днів з дня настання форс-мажорних обставин повідомити у письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню довідкою Торгово-промислової палати України за місцем знаходження сторони, у якій наступили форс-мажорні обставини. Після її отримання, але не пізніше 20 календарних днів з дати отримання відповідного повідомлення про настання форс-мажорних обставин, вона направляється іншій стороні.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, про настання форс-мажорних обставин ПРАТ "ЗЗРК" повідомило позивача за первісним позовом лише 12.05.2023 листом № 05-23/25, надісланим на електронну пошту ТОВ "Метал Сінтез".

Отже відсутність належних доказів про настання форс-мажорних обставин та несвоєчасне повідомлення позивача про такі обставини позбавляє ПРАТ "ЗЗРК" права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, а тому твердження останнього про порушення умов договору через настання обставин непереборної сили, суд вважає безпідставними та такими, що не звільняють останнього від обов`язку оплатити вартість поставленого товару.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості у сумі 501 600,00 є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги ТОВ "Метал Сінтез" за первісним позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій (неустойки) у сумі 39 742,64 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 вказаного Закону).

У пункті 8.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Тобто судом встановлено, що в укладеному сторонами договорі не передбачено стягнення неустойки (пені) за невиконання покупцем своїх зобов`язань за договором, а тому відповідальність відповідача за порушення строків оплати поставленого товару у вигляді неустойки (пені), не передбачена.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати наданих послуг не передбачена і законодавчими актами.

За таких обставин якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Отже, оскільки сторони, укладаючи договір не погодили відповідальність покупця за порушення строків виконання оплати у вигляді пені і стягнення такої неустойки не передбачена спеціальним законом, то позовні вимоги за первісним позовом про стягнення неустойки у розмірі 39 742,64 грн є необґрунтованими, у зв`язку із чим суд відмовляє в цій частині позову.

Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення первісної позовної заяви у даній справі.

Крім того суд здійснив розгляд зустрічної позовної заяви ПРАТ "ЗЗРК" про стягнення з ТОВ "Метал Сінтез" штрафних санкцій (неустойки та штрафу) в сумі 170 544,00 грн за договором поставки № 20/590 від 06.05.2020.

Зустрічний позов мотивований тим, що постачальник порушив терміни поставки товару та заміни неякісного обладнання, передбачених договором, у зв`язку з чим ПРАТ "ЗЗРК" нарахувало постачальнику штраф та неустойку в сумі 170 544,00 грн.

Як вже встановлено судом, відповідно до специфікації № 4 від 11.08.2020 до договору поставки № 20/590 від 06.05.2020 сторони погодили строк поставки обладнання (підбирач просипу ПП-1100.2.01.00.000СБ правий, підбирач просипу ПП-1100.2.02.00.000СБ лівий) - 70 календарних днів від дати підписання цієї специфікації, тобто до 20.10.2020 включно.

Разом з тим, ТОВ "Метал Сінтез" фактично здійснило передачу товару: 21.04.2021 - підбирачу просипу ПП-1100.2.02.00.000СБ лівого у кількості 1 шт., що підтверджується видатковою накладною № 4 від 21.04.2021 на суму 250 800,00 грн та 26.04.2021 - підбирачу просипу ПП-1100.2.01.00.000СБ правого у кількості 1 шт., що підтверджується видатковою накладною № 6 від 26.04.2021 на суму 250 800,00 грн. Загальна вартість поставленого товару - 501 600,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору постачальник зобов`язаний надати покупцеві до початку приймання обладнання оригінали наступних документів: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару (сертифікат відповідності, сертифікат якості, ДСТУ, ТУ, ISO та ін.), паспорт виробника, дозвіл на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

У пункті 3.3 договору визначено, що зобов`язання постачальника по поставці товару не вважається виконаними до надання документів, зазначених в п. 3.2 цього договору (п. 3.3 договору).

Із матеріалів справи вбачається та вже встановлено судом, що супровідні документи на товар, а саме - дозвіл на використання обладнання ПрАТ «ЗЗРК» отримало 08.02.2022 електронним листом (початок дії дозволу з 05.01.2022), а отже, з цього часу товар вважається переданим продавцем (але ще не прийнятим покупцем).

Отже матеріалами справи підтверджено, що відповідач за зустрічним позовом, в порушення умов договору, прострочив зобов`язання з поставки товару.

Також із матеріалів справи вбачається, що продавцем (відповідачем за зустрічним позовом) здійснювалась заміна неякісного обладнання, яке було виявлено ПрАТ «ЗЗРК» при прийнятті товару.

При цьому постачальник (ТОВ "Метал Сінтез") вказував на те, що заміна товару здійснювалася ним в порядку виконання гарантійного зобов`язання, а не в порядку приймання поставленого обладнання, визначеного розділом 6 договору поставки.

За змістом статей 669, 671, 673, 682 ЦК України предмет договору купівлі-продажу (поставки), зокрема майно (товар), характеризується певними критеріями (ознаками), встановленим у договорі: кількістю, асортиментом, якістю, комплектністю. Тобто товар має відповідати вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості та якості, тари та (або) упаковки товару у відповідності до умов договору, і тільки в цьому випадку вважається, що продавець належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі товару у власність.

Частинами першою, другою статті 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Норми статей 675, 678, 679, 680 ЦК України передбачають, зокрема, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

При цьому в силу положень частини першої статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі, якщо обладнання приймається на складі покупця, за кількістю і якістю обладнання вважається прийнятим покупцем в момент підписання видаткової накладної. У разі постачання обладнання, яке не відповідає умовам договору (за кількістю, комплектності, номенклатурі, упаковці) або супровідним документам, а також обладнання, яке пошкоджене внаслідок невідповідної упаковки і/або маркування, порушень правил транспортування (при доставці транспортними засобами постачальника або перевізника по договору з постачальником) приймання припиняється, обладнання не приймається і повертається постачальнику. За погодженням сторін постачальник може передати, а покупець прийняти обладнання неналежної якості на зберігання для усунення зауважень щодо якості, про що складається акт. Постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцеві витрати на зберігання обладнання на підставі виставленого рахунку.

Постачальник зобов`язаний за свій рахунок протягом трьох календарних днів або в інший термін, погоджений сторонами, з моменту надіслання йому відповідного повідомлення покупця виконати зазначені в повідомленні вимоги про усунення виявлених недоліків (дефектів) обладнання, про доукомплектування обладнання, про заміну обладнання, про відшкодування покупцеві всіх понесених витрат і збитків, пов`язаних з обладнанням, поставлених з порушенням умов договору (в т.ч. витрат зі зберігання, транспортування, утилізації всього або частини обладнання, усунення його недоліків).

Крім того в пункті 6.3 договору передбачено, що у випадках приймання товару, не обумовлених умовами цього договору, сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № 6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 № П-7.

Відповідно до п. 14 Інструкції № П-7 від 25.04.66 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектністю продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно з п. 16 Інструкції № П-7 від 25.04.66 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідної продукцією.

Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах при договорі.

У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника виробника (відправника) з іншого міста для участі в прийманні продукції за якістю і комплектністю та складання акту є обов`язковою. У разі поставки з того ж міста виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складанні акту є обов`язковими.

У даному випадку встановлено, що приймання товару здійснювалося на складі покупця (ПРАТ "ЗЗРК"), під час якого були виявлені недоліки товару, у зв`язку з чим був складений акт огляду підбирачів просипу ППЛ-110.2.02.00.000СБ від 28.04.2021.

У вказаному акті ПРАТ «ЗЗРК» зазначило про відсутність паспортів та дозволів на використання вказаного обладнання, а також про недоліки поставленого обладнання.

Так, 29.04.2021 ПрАТ «ЗЗРК» були виявлені недоліки, в поставленому обладнанні, які зазначені в акті огляду підбирачів просипу ППЛ-110.2.02.00.000СБ від 28.04.2021, а саме - у редукторі зав. № 491 на всіх кришках присутні сліди того, що болти розкручувалися після фарбування; інформаційні таблиці на електродвигунах встановлені повторно на попередні таблиці після зачистки; окремі зварювальні шви виконані з відхиленням від проекту.

12.05.2021 ПрАТ «ЗЗРК» листом № 248/05 сповістило про ці недоліки ТОВ «Метал Сінтез» і запросило представників позивача для спільного приймання підбирачів просипу ПП- 1100.2.02.00.000СБ.

13.05.2021 ТОВ «Метал Сінтез», зі свого боку, листом № 1224 повідомило що 14.05.2021 будуть делеговані на ПрАТ «ЗЗРК» технічні спеціалісти для спільного приймання підбирачів просипу ППЛ-110.2.02.00.000СБ.

24.05.2021 ТОВ «Метал Сінтез» звернулося до покупця листом № 2405 з проханням вивезти неякісні редуктори.

25.05.2021 постачальник вивіз вказане обладнання з території покупця (ПрАТ «ЗЗРК»), погодившись усунути недоліки.

22.07.2021 ТОВ «Метал Сінтез» повідомило листом № 2207/01, що мотор-редуктори будуть поставлені ПрАТ «ЗЗРК» 27.07.2021.

28.07.2021 комісією ПрАТ «ЗЗРК» складено акт огляду редукторів МЧ-160 зав. № 490, 491, 492 та визнано редуктори придатними до експлуатації, тобто прийнято товар у визначеному договорі порядку.

Отже матеріалами справи підтверджується, що в даному випадку при усуненні недоліків обладнання відносини між сторонами склались не в межах гарантійних зобов`язань, а в порядку приймання поставленого товару, про що зазначав сам відповідач за зустрічним позовом у листі № 1224 від 13.05.2021 про делегування своїх спеціалістів з ТОВ «Метал Сінтез» для проведення першої сумісної прийомки підбирачів просипу на території ПРАТ "ЗЗРК".

При цьому матеріали справи свідчать, що заміна неякісного обладнання була проведена відповідачем з порушенням терміну, визначеного договором (протягом 3 днів), а саме - у період з 29.05.2021 (25.05.21 + 3 дні) по 28.07.2021.

У зв`язку з цим 26.04.2024 на адресу ТОВ «Метал Сінтез» була направлена претензія ПРАТ "ЗЗРК" № 20/47 від 26.04.2024 з вимогою перерахувати на поточний рахунок покупця неустойку за прострочення термінів поставки обладнання у сумі 90 288,00 грн (за період з 31.10.2020 по 28.04.2021), штраф за порушення строків поставки обладнання у сумі 50 160,00 грн та неустойку за порушення термінів заміни обладнання 30 096,00 грн (за період з 29.05.2021 по 27.07.2021), що разом складає 170 544,00 грн, проте, відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, яка регулює відповідальність сторони за порушення негрошового зобов`язання, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.2 договору поставки передбачено, що:

- за порушення термінів поставки понад 10 календарних днів постачальник починаючи з 11-го дня прострочення зобов`язаний оплатити покупцеві неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленого обладнання за кожен день прострочення;

- за порушення термінів заміни обладнання або його частин, усунення дефектів обладнання, передбачених договором, постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві неустойку в розмірі 0,1% від вартості дефектного обладнання за кожен день прострочення;

- за порушення термінів поставки при простроченні понад 30 календарних днів постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості зазначеного обладнання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок неустойки за прострочення термінів поставки, здійснений ним за період 31.10.2020 по 28.04.2021, суд зазначає, що він є арифметично неправильним, оскільки нарахування пені має здійснюватися на вартість непоставленої частини товару за кожен день прострочення, не враховуючи день поставки товару по обох партіях (21.04.2021 та 27.04.2021), тому правильною сумою неустойки є 88 030,80 грн.

Щодо вимог про стягнення неустойки за порушення термінів заміни товару, суд зазначає наступне.

Судом вище встановлено, що згідно з п. 6.1 договору постачальник зобов`язаний за свій рахунок протягом трьох календарних днів з моменту надіслання йому відповідного повідомлення покупця виконати зазначені в повідомленні вимоги про усунення виявлених недоліків (дефектів) обладнання, при цьому матеріали справи свідчать, що 25.05.21 постачальник здійснив вивезення товару з території покупця для усунення недоліків, тому виявлені недоліки мали бути усунуті ТОВ "Метал Сінтез" 29.05.2021, однак, фактично лише 28.07.2021 комісією ПрАТ «ЗЗРК» складено акт огляду редукторів МЧ-160 зав. № 490, 491, 492 та визнано редуктори придатними до експлуатації.

Отже позивачем за зустрічним позовом правильно визначено період стягнення неустойки за порушення термінів заміни товару з 29.05.2021 по 27.07.2021, а також суму нарахування, що складає 30 096,00 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, перевіривши наданий ПрАТ «ЗЗРК» розрахунок штрафу за прострочення поставки товару відповідно до наведених приписів закону та умов договору, суд дійшов висновку, що стягненню ТОВ "Метал Сінтез" підлягає штраф у сумі 50 160,00 грн, тобто у сумі, заявленій позивачем за зустрічним позовом.

Доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що з підписанням позивачем видаткових накладних від 21.04.2021 та 26.04.2021 без зауважень, згідно з положеннями п. 3.1 договору, товар вважається переданим покупцю належним чином, що спростовує вимоги ПрАТ «ЗЗРК» про стягнення штрафних санкцій, суд відхиляє, оскільки за умовами договору передача товару та прийняття товару є не тотожними поняттями, а складають окремі етапи поставки, які мають різні правові наслідки, що випливає зі змісту положень п.п. 3.2, 3.3 та п. 6.1 цього договору.

Водночас суд звертає увагу на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України. Застосування разом з пенею іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Щодо клопотання відповідача за зустрічним позовом про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 статті 257 Цивільного кодексу України).

У свою чергу статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим суд приймає до уваги, що 11.03.2020 постановою КМУ № 211, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2, з 12.03.2020 на усій території України був встановлений карантин. У подальшому він був продовжений постановами КМУ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.

27.06.2023 постановою КМУ № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2, відмінено.

Поряд з цим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та на сьогоднішній день він діє до 08.02.2025.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду із зустрічним позовом 29.05.2024, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану, суд дійшов до висновку, що звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача штрафних санкцій відбулось в межах строку позовної давності.

За таких обставин суд відхиляє заяву відповідача за зустрічним позовом про застосування строку позовної давності, відтак, зустрічні позовні вимоги суд задовольняє частково з урахування проведених розрахунків штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

У даному випадку з огляду на приписи чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результати прийнятого у справі рішення.

Враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за первісною та за зустрічною позовною заявою покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Сінтез" до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" про стягнення 541 342,64 грн задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (04116, м. Київ, вул. Старо-Київська, буд. 10-Г, корпус С, ідентифікаційний код 00191218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Сінтез" (01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 11, офіс 2/12, ідентифікаційний код 41154321) заборгованість в сумі 501 600 (п`ятсот одна тисяча шістсот) грн 00 коп. та судовий збір у сумі 7 524 (сім тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 00 коп.

У іншій частині первісного позову - відмовити.

Зустрічний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Сінтез" про стягнення 170 544,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Сінтез" (01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 11, офіс 2/12, ідентифікаційний код 41154321) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (04116, м. Київ, вул. Старо-Київська, буд. 10-Г, корпус С, ідентифікаційний код 00191218) штрафні санкції за порушення договору поставки в сумі 168 286 (сто шістдесят вісім тисяч двісті вісімдесят шість) грн 80 коп. та судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

У іншій частині зустрічного позову - відмовити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини оголошено в судовому засіданні в присутності представників сторін 16 січня 2025 року.

Повний текст рішення складений 28 січня 2025 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.