Рішення

від 29.01.2025 по справі 910/13999/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2025Справа № 910/13999/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянув у спрощеному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал енерджі груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія»

про стягнення 150 248, 53 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 150 248, 53 грн.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.

05.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти позовних вимог.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал енерджі груп» (далі - Постачальник/Позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» (далі - Покупець/Відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 24/04-1-КЕГ від 24.04.2023 (далі - Договір).

Зазначений Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як

товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії (п. 1.1. Договору).

Відповідно до умов п. 2.1. вказаного Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Заявою до договору постачання електричної енергії споживачу (Додаток № 1 до Договору) погоджено здійснення постачання електричної енергії до цеху виготовлення та складу готової продукції Відповідача за адресою: 11501, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Сергія Кемського, 11-Б. Бажаний початок постачання 01 червня 2023 р.

Як зазначає Позивач на виконання умов Договору Позивачем, зокрема, в період по 31 липня 2024 р. поставлено Відповідачу електричну енергію на загальну суму 13 676 535.74 грн., що підтверджується помісячним Актом здачі-приймання виконаних робіт (товарної продукції) № 255 від 31.07.2024. Вказаний Акт здачі-приймання товарної продукції було підписано Позивачем за допомогою Електронного цифрового підпису, надіслано та доставлено Відповідачу. Факт доставки документа контрагенту фіксується в правому верхньому кутку документа. Копія відповідного акту приймання-передачі № 255 від 31.07.2024.

Позивач також зазначає про те, що в зв`язку з тим, що Відповідач ухилявся від підписання частини актів здачі-приймання виконаних робіт (товарної продукції), Позивач додатково отримав від Оператора систем розподілу АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» Лист «Щодо надання інформації» від 27.08.2023 № 012/29200 стосовно обсягів споживання електричної енергії Відповідачем. Зі змісту Листа АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» вбачається, що обсяги споживання електричної енергії ТОВ «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА

ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» склали: - у липні 2024 р. 1 995 200 квт/год. та 2 956 320 квт/год.

Підтверджені оператором систем розподілу АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» обсяги споживання електричної енергії повністю відповідають зазначеним у акті приймання-передачі за липень 2024 р.

У відповідності з Додатком № 2 до Договору «Комерційна пропозиція» остаточний розрахунок за електроенергію, спожиту в розрахунковому місяці, здійснюється до 10 (десятого) числа місяця наступного за розрахунковим.

Таким чином 11 число розрахункового місяця наступного за розрахунковим

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Однак, як зазначає Позивач, поставлена електрична енергія була оплачена Відповідачем з простроченням в період з 20.08.2024 по 19.09.2024., що підтверджується

платіжними інструкціями: № 4904 від 20.08.2024 на суму 1 000 000 грн., № 5100 від 28.08.2024 на суму 1 000 000 грн., № 5262 від 03.09.2024 на суму 2 000 000 грн., № 5452 від 09.09.2024 на суму 1 000 000 грн., № 5466 від 10.09.2024 на суму 1 000 000 грн., № 5514 від 11.09.2024 на суму 1 000 000 грн., № 5541 від 12.09.2024 на суму 1 000 000 грн., № 5563 від 13.09.2024 на суму 1 000 000 грн., № 5605 від 16.09.2024 на суму 2 000 000 грн., № 5648 від 19.09.2024 на суму 1 676 535.74 грн.

Звертаючись до суду Позивач наголошує на тому, що Відповідачем було сплачено за поставлену електричну енергію з простроченням, в зв`язку з чим Позивачем нараховано санкції у вигляді 3 % річних за період з 11.08.2024 по 18.09.2024, що становить 32 900,40 грн. та інфляційних втрат в розмірі 117 348,13грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Господарський суд міста Києва дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму штрафних санкцій в розмірі 32 900, 40 грн. - 3% річних та 117 348, 13 грн. - втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, та втрат від інфляції, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною є сума 32 900, 40 грн. - 3% річних та 117 348, 13 грн. - втрат від інфляції, а тому зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується посилання Відповідача на постанову НКРЕКП від 25.02.2022 №332, Суд зазначає.

25.02.2022 НКРЕКП прийнято постанову №332, згідно з преамбулою якої відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановила:

- на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу «Дефолтний» при тривалості статусу «Переддефолтний» більше семи робочих днів (п. 1);

- оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 №333 постанову №332 доповнено п. пр.. 3-5, зокрема п. 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

У подальшому до постанови НКРЕКП №332 вносились зміни та доповнення, зокрема, постановою №413 від 26.04.2022 п. п. 1-12 змінено п. 1, зміст якого змінено та доповнено пп. 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Отже, нарахування та стягнення штрафних санкцій зупинене на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

В той же час, Господарський суд міста Києва зазначає, що 3% річних та інфляційні не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому норми постанови НКРЕКП №332 не підлягають застосуванню до даних правовідносин Сторін.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 10 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Розмір винагороди адвоката у відповідності до п. 3.1. Договору про надання правової допомоги № 246/24 від 05.11.2024 складає 10 000,00 грн.

Витрати Позивача на правову допомогу адвоката включають: збір та перевірку, належне засвідчення копій письмових доказів по справі, підготовку позовної заяви, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до господарського суду, здійснення розрахунків до позовної заяви (п. 3.2. Договору про правову допомогу). Факт понесення Позивачем витрат на правову допомогу адвоката підтверджується платіжною інструкцією № 509 від 05.11.2024 р.

Надання правової допомоги за договором № 246/24 від 05.11.2024 р. саме адвокатом підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 4704 від 25.10.2011 р., та Ордером на надання правової допомоги.

Відповідачем належним чином не доведено неспівмірність витрат заявлених Позивачем, оскільки фактичний розмір витрат на надання правничої допомоги є достатньо обґрунтованим та співрозмірним зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на таку допомогу та ціною позову, а тому у суду наявні усі підстави для задоволення даної заяви у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКА ХОЛДИНГОВА ЛІСОПИЛЬНА КОМПАНІЯ» (Україна, 01034, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 38, ідентифікаційний код 39325379) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕПІТАЛ ЕНЕРДЖІ ГРУП» (Україна, 04119, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗООЛОГІЧНА, будинок 4-А, офіс 139, ідентифікаційний код 43396393) - 32 900 (тридцять дві тисячі дев`ятсот) грн. 40 коп. 3 % річних, 117 348 (сто сімнадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 13 коп. втрат від інфляції , 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва