Рішення

від 28.01.2025 по справі 914/2694/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2025 Справа № 914/2694/24

За позовом: Першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області, м.Ніжин,

В інтересах держави в особі позивача: Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області, м.Ніжин,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРФУНІК», м.Львів,

про: визнання недійсними пунктів додаткової угоди в частині включення до ціни договору податку на додану вартість та стягнення коштів у сумі 58 741,20 грн.

Суддя І. Б. Козак

Секретар с/з Г.Гелеш

Представники сторін:

Прокурор: Л.БУКАЛОВСЬКА,

Від позивача: К.ГОЛОДНА представник,

Від відповідача: не з`явився.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРФУНІК» про визнання недійсними пунктів додаткової угоди в частині включення до ціни договору податку на додану вартість та стягнення коштів у сумі 58 741,20 грн.

Ухвалою суду від 04.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.11.2024. Ухвалою суду від 14.01.2025 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 28.01.2025.

Правова позиція прокурора.

Прокурор у судове засідання 28.01.2025 з`явився, позовні вимоги підтримав, просить:

1 - Визнати недійсними пункти 1 та 1.1 Додаткової угоди №1 від 21.11.2022 до Договору №135 від 07.11.2022, укладеної між Управлінням освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області (код за ЄРДПОУ 02147606) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРФУНІК» (код за ЄДРПОУ 37881671), в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 58 741,20 грн.

2 - Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРФУНІК» (код за ЄДРПОУ 37881671) на користь Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області (код за ЄРДПОУ 02147606) кошти в сумі 58 741,20 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані такими обставинами. Сторони спору (позивач та відповідач) уклали Додаткову угоду №1 від 21.11.2022 без врахування змін у законодавстві щодо звільнення операцій з поставки генераторів від сплати ПДВ, безпідставно включили до ціни товару ПДВ у загальному розмірі 58 741,20 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Управління освіти не забезпечило ефективне і цільове використання бюджетних коштів, не перевірило наявність змін у законодавстві та прийняло виконання договірних зобов`язань, без внесення змін до істотних умов Договору, що призвело до надмірного витрачання бюджетних коштів Ніжинської міської територіальної громади на загальну суму 58 741,20 грн.

Попередній розрахунок судових витрат:

·6056,00 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція позивача (Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області).

У судове засідання 28.01.2025 представник позивача з`явився в режимі відеоконференції, усно підтримав заявлені прокурором позовні вимоги.

Правова позиція відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРФУНІК»).

Відповідач у судове засідання 28.01.2028 не з`явився, відзиву не подавав.

Обставини справи.

Згідно відомостей, розміщених на веб-порталі Уповновноваженого органу з питань закупівель Мірз://рг020іт0.Ј0У.иа, встановлено, що Управлінням освіти Ніжинської міської ради (код за ЄДРПОУ 02147606) проведено закупівлю ІІА-2022-10-14-009138-а за предметом: Бензинові генератори (згідно код ДК 021:2015: 31120000-3-Генератори), код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015:31120000-3: Генератори, очікувана вартість предмета закупівлі: 650 000,00 грн.

За результатами закупівлі, із переможцем обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «М.Б.» (далі ТОВ «М.Б.»): код за ЄДРПОУ 37881671, юридична адреса: вул. Маккейна Джона, 16, кімн. 4, м. Київ, 01042, з яким укладено Договір №135 від 07.11.2022.

Відповідно до п. 2.2. Договору ціна, кількість, асортимент товару обумовлюються в Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 1 до цього Договору).

У пункті 2.3. Договору визначено, що загальна ціна Договору становить 638 235,84 грн, у тому числі ПДВ 106 372,64 грн, та включає в себе: вартість доставки товару транспортом Постачальника, пусконалагоджувальні роботи, гарантійне сервісне обслуговування товару, усі витратні матеріали та понесені витрати пов`язані з виконанням цього Договору.

Відповідно до 4.5. Договору термін поставки до 15.11.2022, строк поставки може бути продовжено за згодою сторін

У пункті 7.1. вказано, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 21.11.2022 (відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, Закону України Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2500-ІХ від 17.08.2022). Подовження дії воєнного стану, підтвердженого Указом Президента, автоматично пролонгує дію договору на строк, визначений відповідним Указом, Сторони домовились, що у такому випадку підписання додаткової угоди не є обов`язковим:. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Згідно п. 11.1 Договір може бути законодавством України змінено Сторонами у випадках, передбачених Договором та законодавством України. Будь-які зміни і доповнення до цього Договору, в тому числі щодо коригування його суми, вважаються дійсними, якщо вони оформлені додатковими угодами та підписані уповноваженими на це представниками Сторін.

У Додатку №1 «Специфікація» до Договору визначено найменування, кількість та вартість товару:

- Бензиновий генератор Оепро\уег ОВО 75Е у кількості 4 шт, за ціною 44 854,00 грн з ПДВ, на загальну суму 215 299,20 грн з ПДВ;

-Бензиновий генератор Оепро\уег ОВСг 50Е у кількості 2 шт, за ціною 35 244,72 грн з ПДВ, на загальну суму 70 489,44 грн з ПДВ;

- Бензиновий генератор Оепро^ег СгВО ПОТЕ у кількості 5 шт, за ціною 70 489,44 грн з ПДВ, на загальну суму 352 447,20 грн з ПДВ.

Загальна сума без ПДВ - 531 863,20 грн; сума ПДВ - 106 372,64 грн; загальна сума з ПДВ - 638 235,84 грн.

Між Управлінням освіти та ТОВ «М.Б.» укладено Додаткову угоду №1 від 14.11.2022 до Договору, згідно якої внесено зміни до п. 4.5: термін поставки - до 21.11.2022.

А також, укладено Додаткову угоду №1 від 21.11.2022 до Договору, згідно якої сторони дійшли згоди зменшити обсяги закупівлі та викладено Додаток 1 «Специфікація» та п. 2.3. Договору у новій редакції.

Зокрема, згідно п. 1 Додаткової угоди №1 від 21.11.2022 викладено Додаток 1 «Специфікація» у новій редакції, а саме: Бензиновий генератор Оепро\уег ОВО 1 ЮТЕ у кількості 5 шт, за ціною 70 489,44 грн з ПДВ. Загальна сума без ПДВ - 293 706,00 грн; сума ПДВ 352 447,20 грн; загальна сума з ПДВ-58 741,20 грн.

Також згідно п. 1.1 Додаткової угоду №1 від 21.11.2022 пункт Договору 2.3 викладено у наступній редакції: « 2.3. Загальна ціна Договору становить 352 447,20 грн, у тому числі ПДВ - 58 741,20 грн та включає в себе: вартість доставки товару транспортом Постачальника, пусконалагоджувальні роботи, гарантійне сервісне обслуговування товару, усі витратні матеріали та понесені витрати пов`язані з виконанням цього Договору.»

При цьому, у новій редакції п. 2.3 Договору також визначено, що ціна Договору становить 352 447,20 грн, у тому числі ПДВ - 58 741,20 грн.

На виконання умов Договору Відповідачем поставлено вказаний товар Позивачу, на підтвердження чого обома сторонами підписано та скріплено їх печатками видаткову накладну №95 від 21.11.2022, а також надано рахунок на оплату №73 від 21.11.2022 у сумі 352 447,20 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ - 58 741,20 грн.

29.11.2022 Управлінням освіти перераховано Відповідачу бюджетні кошти в сумі 352 447,20 грн, ПДВ 58 741,20 грн що підтверджується платіжним дорученням №4255 від 29.11.2022.

ТОВ «М.Б.» (код за ЄДРПОУ 37881671), після виконання умов Договору №135 від 07.11.2022, здійснила державну реєстрацію зміни назви та юридичної адреси.

На даний час, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа з кодом ЄДРПОУ 37881671 має назву: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРФУНІК», та юридичну адресу: вул. Бескидська, 33, м. Львів, 79067.

Ніжинською окружною прокуратурою до подання позову здійснено попереднє листування із Управлінням освіти та поінформовано про виявлене порушення листом №52-77-643ЗВИХ-24 від 12.09.2024.

У листі Управління освіти №01-08/1410 від 23.09.2024 зазначено, що поставка та оплата товару здійснювалась згідно з видатковою накладною № 95 від 21.11.2022, платіжне доручення № 4255 від 29.11.2022; відповідно до пп. 7.1 п. 7 Договору №135 від 07.11.2022, договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 21.11.2022; звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання електрогенераторів на час укладання договору ще не діяло, у зв`язку з чим постачальник нарахував ПДВ за ставкою 20%. У листі також Управління освіти акцентувало увагу на тому, що не наділено повноваженнями стосовно перевірки контрагентів у питаннях їх оподаткування та в цьому випадку зробило оплату відповідно до виставленого рахунку на оплату №73 від 21.11.2022.

Оцінка суду.

Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказані обставини, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.

Суд враховує пояснення прокурора щодо порушення інтересів держави та підстав представництва прокурором такого інтересу щляхом подання цього позову і зазначає таке. Управління освіти, яка забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, є замовником закупівлі, а також стороною Договору № 135 від 07.11.2022. Підставою для звернення з цим позовом прокурора до суду стало неналежне здійснення Управлінням освіти заходів щодо захисту власних інтересів та інтересів громади, яку вона представляє, оскільки нею не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених коштів, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Управляння освіти є стороною спірного правочину, юридичною особою, яка може від свого імені набувати майнові права та нести обов`язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету згідно зі законодавством України.

Щодо заявлених позовних вимог.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені у Законі України «Про публічні закупівлі».

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено, зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки генераторів в межах публічної закупівлі.

Додатковими угодами від 14.11.2022 та від 21.11.2022 змінено термін постачання товару та зменшено обсяг закупівлі.

Підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду стала оплата позивачем відповідачу вартості товару з урахуванням ПДВ, тоді як товар (генератори) мав би бути оплачений без врахування суми ПДВ.

Згідно з підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

У відповідності з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктами 30.1.-30.4, 30.9. статті 30 ПКУ унормовано, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

За своєю правовою природою ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Разом з тим, відповідно до пункту 71 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції чинній на дати укладення Договору 135 від 07.11.2022 та Додаткової угоди №1 від 21.11.2022) визначено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОУГО-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (СОУГО-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

При цьому, постановою внесено міни у переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом 8АК8-СоУ-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224, - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2022 № 1260, зокрема підрозділ «Інше» розділу «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом 8АК8-СоУ-2» доповнити підрозділ позицією 8502 - Електрогенераторні установки.

Код 8502 (Електрогенераторні установки та обертові електричні перетворювачі електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) віднесено до Групи 85 «Електричні машини, обладнання та їх частини; апаратура для запису або відтворення звуку, телевізійна апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя» Додатку до Закону України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-УІІ.

Таким чином, на дату укладення Додаткової угоди №1 від 21.11.2022, якою вносилися зміни до Договору щодо зменшення кількості та вартості (специфікації) товару, а також його виконання Відповідачем (поставка товару відбулася - 21.11.2022) та Позивачем (здійснено оплату - 29.11.2022), операції з поставки генераторів були звільнені від сплати ПДВ.

Відповідач, основні види діяльності якого пов`язані із торгівлею машинами та устаткуваннями, не міг не знати про вказані зміни у законодавстві, проте проігнорував їх, та звернувся до Управління освіти 21.11.2022 із листом щодо зменшення обсягу закупівлі, при цьому не ініціюючи питання про виключення із договірної ціни ПДВ у розмірі 58 741,20 грн.

Управління освіти не забезпечило ефективне і цільове використання бюджетних коштів, не перевірило наявність змін у законодавстві та прийняло виконання договірних зобов`язань, без внесення змін до істотних умов Договору, що призвело до надмірного витрачання бюджетних коштів Ніжинської міської територіальної громади на загальну суму 58 741,20 грн.

Отже сторони, уклали Додаткову угоду №1 від 21.11.2022 без врахування змін у законодавстві щодо звільнення операцій з поставки генераторів від сплати ПДВ, безпідставно включили до ціни товару ПДВ у загальному розмірі 58 741,20 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Приймаючи до уваги, що грошовий вираз податку на додану вартість не є договірною ціною в розумінні статті 632 ЦК України, а отже і істотною умовою договору, його наявність чи відсутність не впливає на чинність і дійсність решти умов договору, та не може розцінюватися обставиною, що має вирішальне значення для укладення такого договору.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 викладено правовий висновок, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто, у договірному порядку.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Зі змісту правового висновку Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що відповідач на дату укладення договору був платником ПДВ, що виключає право для нарахування та включення ПДВ до вартості товару, наявні підстави для визнання недійсними пунктів 1 та 1.1 Додаткової угоди №1 від 21.11.2022 до Договору №135 від 07.11.2022, укладеної між Управлінням освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області (код за ЄРДПОУ 02147606) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРФУНІК» (код за ЄДРПОУ 37881671), в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 58 741,20 грн.

Тобто зміст оспорюваних пунктів 1 та 1.1 Додаткової угоди №1 від 21.11.2022 до Договору №135 від 07.11.2022 у цій частині суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання іх недійсним у частині включення ПДВ до вартості товару.

При цьому у даному випадку можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України, звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Частинами 2 та 3 статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ за відсутності правових підстав для його нарахування та включення до вартості товару, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 58 741,20 грн. Неповернення відповідачем зазначеної суми, отриманої ним за відсутності правової підстави, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача.

Підсумовуючи наведене, заявлені прокурором позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений прокурором судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними пункти 1 та 1.1 Додаткової угоди №1 від 21.11.2022 до Договору №135 від 07.11.2022, укладеної між Управлінням освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄРДПОУ 02147606) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРФУНІК» (код ЄДРПОУ 37881671), в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 58 741,20 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРФУНІК» (адреса: вул.Бескидська, 33, м.Львів, 79067, ідентифікаційний код 37881671) на користь Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області (адреса: вул.Купецька, 13, м.Ніжин, Чернігівська обл, 16600, ідентифікаційний код 02147606) кошти в сумі 58 741,20 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРФУНІК» (адреса: вул.Бескидська, 33, м.Львів, 79067, ідентифікаційний код 37881671) на користь Чернігівської обласної прокуратури (адреса: вул.Овідіївська, 2, м.Ніжин, Чернігівська обл, 16600, отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код за ЄДРПОУ - 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) сплачений судовий збір у сумі 6 056,00 грн за подання даної позовної заяви.

5.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

7.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 29.01.2025.

СуддяКозак І.Б.