Рішення
від 26.12.2024 по справі 915/34/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/34/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання К.Д. Савці

за участю представників:

від прокуратури Дзюбан О.В.,

від позивача Ломако Є.О.,

від відповідачів:

1) Акціонерного товариства Укртелеком Оборотова Ю.Р.,

2) Виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області Кучма О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства Укртелеком та Виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства Укртелеком та Очаківської міської ради Миколаївської області, в якому просить суд усунути перешкоди у здійсненні Фондом державного майна України права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту протирадіаційним укриттям № 54570, розташованим за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23, оціночною вартістю 4643773,54 грн, шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 26.10.2004 № 294 Про оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ Укртелеком у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м.Очаків, вул. Миру, 23;

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 26.09.2006 № 261 Про внесення змін і доповнень до рішення виконкому № 294 від 26.10.2004 щодо оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ Укртелеком та УДППЗ Укрпошта у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23;

- зобов`язання Акціонерного товариства Укртелеком повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачами вимог чинного законодавства України в частині збереження та використання захисних споруд цивільного захисту населення, що суперечить інтересам держави та підлягає усуненню в судовому порядку.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1999 № 948-р до сфери управління Державного комітету зв`язку та інформатизації України передане Українське державне підприємство електрозв`язку «Укртелеком». Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» Державним комітетом зв`язку та інформатизації України видано наказ від 27.12.1999 № 155, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» створено Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - ВАТ «Укртелеком») та затверджено його статут. Рішенням виконавчого комітету Очаківської міської ради від 26.10.2004 № 294 «Про оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ «Укртелеком» вирішено оформити право власності на нерухоме майно, яке складається з нежитлових будівель центру електрозв`язку № 5 по вул. Миру, 23 в м. Очакові на праві колективної власності за ВАТ «Укртелеком».

Прокурор зазначає, що виконавчим комітетом Очаківської міської ради видано ВАТ «Укртелеком» свідоцтво про право власності серія САА № 857272 на нерухоме майно, а саме на нежитлові будівлі центру електрозв`язку № 5, які розташовані по вул. Миру, 23 м. Очаків, Миколаївська обл. загальною площею 1573,65 кв. м, у тому числі на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття з обліковим номером 54570 площею 143,7 кв.м. Рішенням виконавчого комітету Очаківської міської ради від 26.09.2006 № 261 «Про внесення змін і доповнень до рішення виконкому № 294 від 26.10.2004 р. щодо оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ «Укртелеком» та УДППЗ «Укрпошта»» вирішено внести зміни, до п. 1, виклавши його в новій редакції: «оформити право власності на нерухоме майно, яке складається з нежитлових будівель в м. Очакові по вул. Миру, 23 - центру електрозв`язку № 5 на праві колективної власності за ВАТ «Укртелеком» - 82/100 ідеальної частки». Також вищевказаним рішенням вирішено доповнити п. 4 наступним змістом: «оформити право власності на нерухоме майно, яке складається з нежитлових будівель в м. Очакові по вул. Миру, 23 - центру електрозв`язку № 5 на праві загальнодержавної власності за державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта» - 18/100 ідеальної частки».

На підставі вищевказаного рішення виконавчим комітетом Очаківської міської ради видано ВАТ «Укртелеком» свідоцтво про право власності від 06.11.2006 № 961218 на нерухоме майно за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївська обл. у частці 82/100, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 2077,80 кв.м; адмінбудівля А-1, 321,50 кв.м; будівля РВ3, Б-3, 1488,10 кв.м; дизельна, В-1, 56,50 кв.м; абон. відділ, Г-1, 52,00 кв.м; вбиральня, Д; адмінбудівля, Ж-2, 86,40 кв.м; склад, 3-1, 29,60 кв. м; гараж, И-1, 43,70 кв.м; споруди 19, 20, І.

Прокурор стверджує, що вивченням інвентаризаційної справи № 2797 встановлено, що відповідно до розрахунку часток по нежитлових будівлях по вул. Миру 23 м. Очакові від 19.06.2006 загальна вартість об`єктів становить 245235,29 грн:

- у користуванні НДУГППС «Укрпошта: адмінбудівля «Ж-1» «Ж-2» - 6430,78 грн; 19/100 часток літ. «Б-3» - 33382,44 грн; склад літ « 3-1» - 1472,52 грн; гараж літ «И-1» - 1806,88 грн, що складає 43092,62 * 100 / 245235,29 = 18/100 частка.

- у користуванні ВАТ «Укртелеком»: адмінбудівля «А-1» - 42554,59 грн; абон. відділ «Г-1» - 6776,52 грн; дизельна «В-1» - 9832,59 грн; вбиральня «Д» - 664,36 грн; 81/100 часток літ «Б-3» - 142314,62,що складає 202142,67 * 100 / 245235,29 = 82/100 частка.

За ствердженнями прокурора, вказаний документ підписано представниками підприємств - начальником ЦЗЗ № 5 Беріном М.П. та начальником Очаківської дільниці ЦПЗ № 1 Миколаївського поштампу Чум Г.М., зауважень чи заперечень не зафіксовано.

Відповідно до інвентаризаційної справи № 2797, у двоповерхову будівлю «А-1», що знаходиться у власності ВАТ «Укртелеком» вбудований підвал «Апд». Згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану будівлі «А-1» загальна площа указаного об`єкта складає 321,50 кв. м у тому числі підвал 143,7 кв.м. Матеріали технічної інвентаризації підвального приміщення «Апд» нежитлової будівлі «А-1» виокремлено в окрему інвентаризаційну справу № 3458, оскільки вказане приміщення є об`єктом цивільної оборони, а саме захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям з обліковим номером № 54570.

Як зазначає прокурор, відповідно до паспорту та облікової картки захисної споруди цивільного захисту об`єкт перебуває у приватній власності Приватного акціонерного товариства «Укртелеком», яке рішенням Загальних зборів акціонерів від 14.06.2011 № 8 змінило своє найменування ВАТ «Укртелеком» на ПАТ «Укртелеком».

Прокурор зауважує, що на замовлення ПАТ «Укртелеком» від 09.07.2015 Очаківською філією комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 16.10.2015 виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття з обліковим номером 54570 (літ. «Апд») по вул. Миру, 23, м. Очаків. Згідно з вищевказаним технічним паспортом протирадіаційне укриття вбудоване в будівлю, загальна площа складає 143,70 кв.м.

Відтак, за ствердженнями прокурора, до переліку нежитлових об`єктів, на які ПАТ «Укртелеком» оформлено право власності, а саме в адмінбудівлю «А-1» загальною площею 321,50 кв.м включено підвальне приміщення «Апд» загальною площею 143,7 кв.м, яке є об`єктом цивільної оборони - захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям з обліковим номером № 54570. Відомості щодо проведеної державної реєстрації також внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що свідчить відповідна інформація з даного реєстру. Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, комплекс будівель, що включає й адміністративний будинок, площею 321,50 кв.м по вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївської області, до складу якого входить підвальне приміщення, в якому заходиться захисна споруда цивільного захисту №54570, належить на праві власності ПАТ «Укртелеком». Відповідно до довідки від 16.10.2023 № 201-20231016-0006769968 оціночна вартість захисної споруди цивільного захисту загальною площею 143,7 кв.м становить 4643773,54 грн.

Як вказує прокурор, у подальшому на підставі рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртелеком», які відбулися 22.04.2021, змінено повне найменування з ПАТ «Укртелеком» на АТ «Укртелеком».

Наразі прокурор зазначає, що у відповідь на запит Миколаївської окружної прокуратури від Управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації надійшов лист від 30.10.2023 № 1194-02-07-23 з інформацією, що протирадіаційне укриття з обліковим номером 54570 перебуває на обліку захисних споруд цивільного захисту з 1981 року. Так, відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття з обліковим номером 54570 від 16.06.1981 року об`єкт належить Очаківському районному управлінню Міністерства зв`язку Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Відтак, на думку прокурора, передача філії ВАТ «Укртелеком» (на даний час АТ «Укртелеком) у власність захисної споруди цивільного захисту, розташованої за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївський р-н, Миколаївської області здійснено з порушенням вимог законодавства України, що потребує відновлення порушеного права держави шляхом подання відповідного позову до суду з метою усунення перешкод уповноваженого органу щодо володіння та користування оспорюваним майном.

Прокурор, посилаючись на абз. 41 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», вказує, що не підлягають приватизації захисні споруди цивільного захисту. Норма аналогічного змісту була закріплена у п. «г» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна». Як зауважує прокурор, на час прийняття оскаржуваного рішення виконавчим комітетом Очаківської міської ради, діяли Закон України «Про цивільну оборону», який набрав чинності 06.03.1993, та Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», який набрав чинність 25.07.2000, та втратили чинність саме з прийняттям 02.10.2012 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ України). Так, відповідно до законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що до захисних споруд цивільної оборони належать сховища та протирадіаційні укриття (ст. 10 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»). Згідно з ч. 12 ст. 32 КЦЗ України, захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню). До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття (ч. 1 ст. 32 КЦЗ України).

Прокурор вказує, що згідно зі ст. 86 Господарського кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч. 2 ст. 145 ГК України зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Як зазначає прокурор, за приписами ч. 5 ст. 32 КЦЗ України порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисних споруд проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд. Відтак, внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вкладу до статутного (складеного) капіталу, забороняється.

Прокурор, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, вказує, що проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі №925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 та № 923/576/18, від 01.10.2020 у справах № 924/647/18, № 912/1672/18, від 18.03.2021 у справі № 924/592/20, від 12.10.2021 у справі № 924/1431/20).

Відтак, прокурор стверджує, що захисна споруда цивільного захисту в силу положень ч. 2 ст. 178 ЦК України є обмежено оборотоздатною річчю, позаяк не може відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну. Також відповідно до ст. 5 п. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають об`єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема, протирадіаційні споруди. Пунктом 1.3 постанови Верховної Ради України «Про Державну програму приватизації майна державних підприємств» від 07.07.1992 № 2545 визначено, що приватизації не підлягають протирадіаційні споруди. Зазначена захисна споруда по вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївський р-н, Миколаївська область згідно з обліковою карткою перебуває на обліку в Головному управлінні ДСНС України у Миколаївській області за № 54570.

За ствердженням прокурора, приміщення протирадіаційного укриття № 54570, розташованого по вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївського р-ну Миколаївської області не могло бути внесено до статутного фонду ВАТ «Укртелеком» (у подальшому АТ «Укртелеком») на праві приватної власності, а ВАТ «Укртелеком» (у подальшому АТ «Укртелеком»), не могло набути право приватної власності на спірну захисну споруду.

Отже, на думку прокурора, оскільки рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради від 26.10.2004 № 294 «Про оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ «Укртелеком» прийнято всупереч абз. 41 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, тому воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а видане на його підставі свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 857272 від 29.10.2004, підлягає визнанню судом недійсним. Реєстрація права власності на об`єкт цивільної оборони спричинило фактичне відчуження об`єкту державної власності на користь (у власність) ВАТ «Укртелеком» (на даний час АТ «Укртелеком») всупереч положенням абз. 41 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, внаслідок чого порушені інтереси держави і суспільства в цілому. Відтак, прокурор стверджує, що визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту є ефективним способом захисту, оскільки відповідне судове рішення за змістом ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідного речового права за АТ «Укртелеком».

Як вказує прокурор, згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж закону Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Так, прокурор зазначає, що відповідно до п. 1 р. II Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 та Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2009 № 390, захисні споруди цивільного захисту підлягають технічній інвентаризації, на які складаються окремі інвентаризаційні справи і технічні паспорти. Згідно з п. 8 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579, захисні споруди ставляться на облік після їх уведення в установленому порядку в експлуатацію на підставі документів, передбачених Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, та технічного паспорта, складеного за результатами проведення їх технічної інвентаризації як об`єктів нерухомого майна. Так, згідно з витягом з єдиного електронного обліку Головного управління державної служби надзвичайних ситуацій у Миколаївській області за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївського р-ну Миколаївської області, обліковується захисна споруда цивільного захисту з обліковим номером 54570. Відповідно до паспорту та облікової картки захисної споруди цивільного захисту з обліковим номером 54570 прийнято в експлуатацію у 1981 році та перебуває у приватній власності ПАТ «Укртелеком». Загальна місткість об`єкта 100 осіб. Крім того, на захисну споруду цивільного захисту, розташовану у підвальному приміщені адмінбудівлі за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївського р-ну Миколаївської області, наявний технічний паспорт у якому наведено її основні технічні характеристики.

Відтак, за ствердженням прокурора, спірна захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття № 54570) є самостійним об`єктом нерухомого майна, що належить державі Україна в особі Фонду державного майна України, а право власності та інші речові права на яку підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за державою Україна в особі Фонду державного майна України. Однак, зареєстроване за АТ «Укртелеком» право приватної власності на нього не дає можливість законному власнику - Фонду державного майна України вільно володіти та розпоряджатися оспорюваним майном.

Як зазначає прокурор, відповідно до протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 01.06.2023 № 62 Миколаївським районним управлінням ГУ ДСНС України у Миколаївській області спільно з представниками органів місцевого самоврядування та національної поліції організовано та проведено оперативні огляди захисних споруд цивільного захисту населення на території Миколаївського району, у тому числі захисної споруди цивільного захисту №54570 по вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївського р-ну Миколаївської області. За результатами комісійного оперативного огляду вищевказаного об`єкта складено акт від 28.06.2023, яким визначено, що протирадіаційне укриття непридатне до використання. Об`єкт частково захаращений, не герметичний, не обладнаний засобами доступу осіб з інвалідністю, система вентиляції демонтована, система опалення відсутня, система каналізації демонтована, протипожежний стан незадовільний.

На думку прокурора, у даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України до юридичної особи з метою усунення перешкод, які ця юридична особа створює у користуванні та розпорядженні об`єктом цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 54570. За ствердженням заявника, обраний Миколаївською окружною прокуратурою спосіб захисту порушених інтересів держави, а саме: визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту у повній мірі відповідає вимогам законодавства та забезпечення виконання позовних вимог, у разі задоволення позову, зможе відновити порушені інтереси держави.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді заявник зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна ,бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Прокурор зазначає, що з огляду на п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України, правовий режим власності визначається виключно законами України. Правовідносини, пов`язані з протиправним оформленням у приватну власність державного майна становлять суспільний, публічний інтерес. Відтак, підставою для представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Фонду державного майна України.

Також прокурор зауважує, що правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Так, за п. п. 76-77 зазначеної постанови прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор стверджує, що саме Фонд державного майна України є органом державної влади, уповноваженим реалізовувати від імені держави правомочності щодо володіння та розпорядження спірною захисною спорудою цивільного захисту та здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах. Закріпивши спірний об`єкт як такий, що не підлягає приватизації, а відтак будь-якому відчуженню та зміні форми власності з державної, законодавець таким чином вилучив з цивільного обороту майно, яке має загальнодержавне стратегічне значення та покликане забезпечувати базові потреби суспільства. Відтак, на думку прокурора, право власності держави на спірні об`єкти установлено законом як титульного володільця, а тому не потребує доказування.

За ствердженням прокурора, передачею захисної споруди цивільного захисту АТ «Укртелеком» у приватну власність порушено інтереси держави в особі Фонду державного майна України, як власника об`єктів державної власності, що прямо визначено ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», оскільки протиправно оформлено право власності на нерухоме майно, яке не могло бути передано у приватну власність, що суперечить вимогам законодавства, які регулюють правовий режим щодо обігу об`єктів державної власності з обмеженою оборотоздатністю, зокрема захисних споруд цивільного захисту. На даний час такий об`єкт - протирадіаційне укриття, перебуває у приватній власності. Отже, держава в особі Фонду державного майна України, як власник, волю на відчуження спірного нерухомого майна не виявляла. Таким чином, захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття перебуває у приватній власності поза волею власника - без прийняття ним відповідного рішення. Оскільки держава в особі Фонду державного майна України не розпорядилася захисною спорудою цивільного захисту у передбачений законом спосіб, Очаківська міська рада відчужила її без вираження на це волі власника.

Як вказує прокурор, відповідно до ст. 5 п. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, у т.ч. об`єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема захисні споруди цивільного захисту. Загальнодержавне значення мають об`єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема, протирадіаційні споруди. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 4 вищевказаного Закону до основних завдань Фонду державного майна України належать:1) реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; 2) організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням;3) управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; 4) захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України; 5) здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Прокурор зауважує, що відповідно до п. 1 Указу Президента України від 19.02.1994 № 56/94 «Про єдину систему органів приватизації в Україні» створено єдину систему органів приватизації в Україні шляхом реорганізації: регіональних відділень Фонду державного майна України в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і органів приватизації відповідних адміністративно-територіальних одиниць - у регіональні відділення Фонду державного майна України; районних та міських органів приватизації - у представництва Фонду державного майна України в районах та містах. Таким чином, Фонд державного майна України є уповноваженим органом у даних спірних правовідносинах і саме до його повноважень належать повноваження щодо володіння та розпорядження державним майном та здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства.

Наразі прокурор стверджує, що спірна захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття № 54570) є самостійним об`єктом нерухомого майна, та належить державі Україна в особі Фонду державного майна України, що свідчить про те, що саме вказаний орган наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні даним майном, яке незаконно перебуває, згідно оспорюваних документів у власності АТ «Укртелеком».

Як зазначає заявник, Миколаївською окружною прокуратурою, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано запит від 05.10.2023 № 50-59303ВИХ-23 до Фонду державного майна України про факт незаконного вибуття з державної власності майна, яке не може бути приватизовано, захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття, розташованого за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївський р-н, Миколаївська область, а також зазначено про необхідність повідомлення про вжиті заходи з метою повернення спірного майна у державну власність. У відповідь на вищевказаний запит від Фонду державного майна України надійшов лист від 16.10.2023 № 10-24-26718 про те, що вказана у запиті захисна споруда цивільного захисту не належить до його сфери управління, внаслідок чого претензійно - позовна робота не здійснювалася. Поряд із цим, Фонд державного майна України зауважив про необхідність вжиття заходів з метою повернення оспорюваного майна у державну власність, однак самостійно відповідні заходи вживати останній наміру не має. Вказане, на думку прокурора, свідчить про бездіяльність уповноваженого органу, оскільки ним не було вжито жодних заходів з метою усунення порушення, вказаного у листі Миколаївської окружної прокуратури, та вжиття таких заходів у подальшому також не заплановано.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Відтак, невжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом, яким є Фонд державного майна України, на думку прокурора, беззаперечно свідчить про його бездіяльність. Отже, за ствердженням прокурора, його участь у даній справі, з урахуванням вищезазначеної практики суду, є законною, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав держави.

Також прокурор зауважує, що у даній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, зважаючи на їх значимість та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, що може призвести до відчуження захисної споруди на користь іншого суб`єкта, використання її не за цільовим призначеним, не допущення осіб до користування нею під час оголошення повітряної тривоги на території Миколаївської області. Незаконна приватизація протирадіаційного укриття та повернення його у державну власність становить потребу невідкладного захисту з огляду на значимість об`єкту, що є предметом позову в реаліях сьогодення.

Прокурор вказує, що оскільки захисна споруда цивільного захисту за жодних обставин не могла бути відчужена у приватну власність, та є державною власністю і належить державі в особі Фонду державного майна України, останній обмежений у правах щодо користування та розпорядження вказаним державним майном, у зв`язку з чим, має право звернутися до суду щодо захисту вказаних інтересів та усунення відповідних порушень упродовж всього часу їх тривання. До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. З огляду на викладене, оскільки вказане майно із власності держави фактично не вибувало, що також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, вказаний позов є негаторним та строк позовної давності в даному випадку застосуванню не підлягає.

Щодо дотримання прав відповідача (права на мирне володіння майном), які гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, прокурор заявляє наступне.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Прокурор зауважує, що вирішуючи спір, суд має належним чином з`ясувати обставини справи та надати їм правову оцінку, з урахуванням встановлених обставин справи за допомогою «трискладового тесту» як юридичної конструкції, який є засобом перевірки необхідності втручання в права особи, вирішити конфлікт між правами та інтересами держави як власника землі та фізичних осіб, які набули ці земельні ділянки у власність. Посилаючись на роз`яснення Верховного Суду, прокурор зазначає, що зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право особи європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності:1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересам); 3) дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою, тобто необхідність в демократичному суспільстві. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Як зауважує прокурор, ЄСПЛ у питаннях оцінки «пропорційності», як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що невід`ємним елементом статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є захист особи від необґрунтованого втручання держави у мирне володіння своїм «майном» (негативні зобов`язання). Проте згідно зі ст. 1 цієї Конвенції Договірна Сторона «гарантує кожному в межах своєї юрисдикції права і свободи, визначені в Конвенції». Виконання цього загального обов`язку може спричинити позитивні зобов`язання, пов`язані із забезпеченням ефективного здійснення прав, гарантованих Конвенцією. У справах, що стосуються позитивних зобов`язань, ЄСПЛ особливо наголошував на важливості принципу належного урядування. За цим принципом, коли виникало питання, що стосується загальних інтересів, особливо коли воно впливає на основні права людини, включаючи права власності, органи державної влади повинні діяти оперативно і, передусім, послідовно (справи «Beyeler v. Italy», § 120; «Megadat.com SRL v. Moldova», § 72; «Rysovskyy v. Ukraine», § 71; «Moskal v. Poland», § 72). Це зобов`язання стосується як негативних, так і позитивних зобов`язань, які відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 накладено на державу. Принцип належного урядування не повинен, як правило, перешкоджати владі виправляти випадкові помилки, навіть ті, що виникають внаслідок власної недбалості. Прикладом позитивного зобов`язання, у якому органи державної влади повинні дотримуватись принципу належного урядування, є збереження об`єктів державної власності.

Прокурор зазначає, що у даному позові з огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності АТ «Укртелеком» критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном. Збереження об`єктів державного майна є одним із пріоритетних завдань та обов`язків органів державної влади та становить значний суспільний інтерес, оскільки це є важливим напрямом політики держави, де участь держави є найбільшою, а відповідальність найвищою. Таким чином, відчуження об`єкта цивільного захисту (цивільної оборони) не лише суперечить нормам законодавства, а також порушує інтереси держави і суспільства як на момент укладання спірного правочину, так і на даний час. Крім того, ЄСПЛ визнає за державою право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» при визначенні суспільного інтересу в контексті втручання в право мирного володіння майном. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала заходів втручання. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2020 в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес». У даному випадку «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з відповідними позовними вимогами є задоволення суспільної потреби у поверненні майна державної власності.

Відтак, прокурор вважає, що втручання у мирне володіння відповідача спірним нерухомим майном переслідує мету суспільного інтересу. При цьому, за такого втручання держави відповідач не несе «індивідуального і надмірного тягаря», адже, у випадку задоволення заявлених позовних вимог, йому може бути повернута вартість об`єкта, сплачена при укладенні договору купівлі-продажу, у разі пред`явлення регресного позову. Зазначені обставини й факти, з огляду на зміст поняття «суспільного», «публічного» інтересу у вимогах прокурора, не дають підстав для висновку про порушення принципу «пропорційності». З огляду на викладене, позбавлення відповідача спірного майна за умови компенсації його вартості, не суперечитиме принципам, встановленим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, на думку прокурора, у спірних правовідносинах не вбачається порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції, прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган - Фонд державного майна України, незважаючи на наявність порушення, не здійснює належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернувся. Також прокурор зауважує, що на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Миколаївська окружна прокуратура листом повідомила Фонд державного майна України щодо звернення до суду в його інтересах із позовом.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2024 року (суддя Алексєєв А.П.) позовну заяву прокурора залишено без руху та надано прокурору 10-денний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом: виправлення позовної заяви із зазначенням посилання у тексті позовної заяви на докази, якими підтверджуються викладені у позовній заяві обставини; у переліку документів та інших доказів, що додаються до позовної заяви, зазначення вірної кількості аркушів доданих документів та зазначення вірної дати документу, вказаного у п. 4 переліку; надання письмових доказів в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, які первинно були завірені неналежним чином (окрім пунктів 21, 23, 25, 28, 29 переліку додатків).

31.01.2024 року на виконання вимог ухвали суду від 17.01.2024 року до суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС від прокурора надійшла заява від 24.01.2024 року з виправленою позовною заявою та додатками до неї.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.02.2024 р. (суддя Алексєєв А.П.) позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/34/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.03.2024 о 13:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

01.03.2024 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС від відповідача Акціонерного товариства Укртелеком надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2430/24), відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову, враховуючи наступне.

Відповідач 1 зазначає, що Акціонерне товариство «Укртелеком» засноване згідно із наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 27.12.1999 р. № 155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 р. № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» у Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком». Згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів від 14.06.2011 № 8 ВАТ «Укртелеком» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком». Згідно з протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ "Укртелеком" № 20 від 22.04.2021, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» перейменовано на Акціонерне товариство «Укртелеком». Також, відповідно до статуту АТ «Укртелеком» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Українське державне підприємство електрозв`язку «Укртелеком», ВАТ «Укртелеком» та всього майна, прав та обов`язків ДП «Утел» ВАТ «Укртелеком».

Як вказує відповідач-1, Фонд державного майна України на підставі переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Укртелеком» згідно наказу Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 27.12.1999 р. № 155, був обізнаний про передання ВАТ "Укртелеком", зокрема, адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Миру, 23, відтак, відповідач-1 стверджує, що відповідно до зазначеного документу об`єкти цивільної оборони до ВАТ "Укртелеком" не передавалися.

Рішенням виконавчого комітету Очаківської міської ради від 26.10.2004 № 294 «Про оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ «Укртелеком» було оформлено право власності на нерухоме майно, яке складається з нежитлових будівель центру електрозв`язку №5 по вул. Миру, 23 в м. Очакові на праві колективної власності за ВАТ «Укртелеком». Також, Рішенням № 294 вирішено Очаківській міській філії КП ММБТІ зареєструвати та видати свідоцтво про право власності ВАТ «Укртелеком» на нерухоме майно.

Відповідач-1 стверджує, що ВАТ «Укртелеком» було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.10.2004, серія САА № 857272, а саме на нежитлові будівлі центру електрозв`язку № 5, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Миру, 23, загальною площею 1573,65 кв.м, форма власності колективна, частка 1/1. Також, був виданий витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5243330 від 29.10.2004.

Рішенням виконавчого комітету Очаківської міської ради від 26.09.2006 № 261 «Про внесення змін і доповнень до рішення виконкому № 294 від 26.10.2004 щодо оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ «Укртелеком» та УДППЗ «Укрпошта» було, зокрема, внесено зміни до п. 1 Рішення № 294, виклавши його в новій редакції: «оформити право власності на нерухоме майно, яке складається з нежитлових будівель в м. Очакові по вул. Миру, 23 - центру електрозв`язку № 5 на праві колективної власності за ВАТ «Укртелеком» - 82/100 ідеальної частки» ВАТ «Укртелеком». Рішенням № 261 внесено зміни п. 2 Рішення № 294, виклавши його в новій редакції: «Очаківській міській філії КП ММБТІ внести відповідні зміни в правоустановчі документи ВАТ «Укртелеком». Також, в Рішенні № 261 зазначено про оформлення права власності на нерухоме майно, яке складається з нежитлових будівель в м. Очакові по вул. Миру, 23 Очаківській дільниці Миколаївський поштамп-центру поштового зв`язку № 1 на праві загальнодержавної власності за Українським державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта» - 18/100 ідеальної частки.

Так, відповідач-1 стверджує, що ВАТ «Укртелеком» було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.11.2006, а саме на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Миру, 23, загальною площею 2077,80 кв.м: адмінбудівля А-1 площею 321,50 кв.м; будівля РВЗ Б-3 площею 1488,10 кв.м; дизельна В-1 площею 56,50 кв.м; абон. відділ, Г-1 площею 52,00 кв.м; вбиральна Д; адмінбудівля Ж-2 площею 86,40 кв.м; склад З-1 площею 29,60 кв.м; гараж И-1 площею 43,70 кв.м; споруди 19, 20, І; форма власності колективна, частка 82/100. Також був виданий витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12397649 від 06.11.2006. Відомості про належне відповідачу 1 право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Миру, 23, загальною площею 2077,80 кв.м внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до інвентаризаційної справи № 2797, у двоповерхову будівлю «А-1» вбудований підвал «Апд». Згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану будівлі «А-1» загальна площа складає 321,50 кв.м. у тому числі підвал 143,7 кв.м. Матеріали технічної інвентаризації підвального приміщення «Апд» нежитлової будівлі «А-1» виокремлено в окрему інвентаризаційну справу № 3458, оскільки вказане приміщення є об`єктом цивільної оборони, а саме захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям з обліковим номером № 54570. Також, в наявності є технічний паспорт від 16.10.2015 на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття з обліковим номером № 54570 ( літ. «Апд») в м. Очакові по вул. Миру, 23.

Відповідач-1 вважає, що при зверненні до суду позивачем був обраний неправильний спосіб захисту, з огляду на приписи ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 326 ЦК України, оскільки право волевиявлення органів державної влади при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження державним майном, повинно відповідати чинному законодавству.

Як зазначає відповідач - 1, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12- 97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12- 148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

На думку відповідача-1, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування та вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту права власника, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Так, відповідач-1 зазначає, що рішення № 294, до якого згодом було внесено зміни Рішенням № 261, є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки адресоване ВАТ «Укртелеком» та породжує права і обов`язки лише для відповідача - 1. Ненормативний характер вказаного рішення також виражається у його одноразовому застосуванні, що полягає в оформлення права власності на нерухоме майно, яке складається з нежитлових будівель в м. Очакові по вул. Миру, 23 - центру електрозв`язку № 5 на праві колективної власності за Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» - 82/100 ідеальної частки» ВАТ «Укртелеком». Відповідач-1 стверджує, що вказане рішення було реалізовано, відповідно воно вичерпало дію застосуванням.

Відтак, відповідач-1 вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 26.10.2004 № 294 «Про оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ «Укртелеком»» у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» права власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м., розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою по вул. Миру, 23 в м. Очакові, Миколаївської області; визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 26.09.2006 № 261 «Про внесення змін і доповнень до рішення виконкому № 294 від 26.10.2004 щодо оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ «Укртелеком» та УДППЗ «Укрпошта»» у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» права власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою по вул. Миру, 23 в м. Очакові, Миколаївської області є неефективними, тому задоволенню не підлягають.

Щодо звернення прокурора до суду з метою захисту прав держави із негаторним позовом відповідач-1 зазначає наступне.

Так, відповідач-1 вказує, що у розумінні положень ст.ст. 321, 391 ЦК України, право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 914/1623/17, від 26.05.2020 у справі № 906/656/19 та від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18.

Відповідач-1 зазначає, що для набуття або відновлення втраченого володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі N 653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина 1 статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини 1 статті 216, частина 1, пункт 1 частини 3 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина 1 статті 1212, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України). Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Разом із тим, як зазначено у пунктах 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі N 183/1617/16-ц, задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Наразі, відповідач 1 стверджує, що саме він є власником нежитлових будівель центру електрозв`язку № 5, розташованих за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївський р-н, Миколаївської області, а не Фонд державного майна України. Тобто, відсутність у володінні зазначеного майна свідчить про відсутність підстав для подання в інтересах останнього негаторного позову. Відповідач 1 відкрито володіє і користуються зазначеним нерухомим майном, тому відсутні жодні підстави вважати поданий позов негаторним, з посиланням на статтю 391 Цивільного кодексу України як нормативне обґрунтування цих позовних вимог.

Також відовідач-1 стверджує, що захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття з обліковим номером № 54570 (підвал «Апд»), розташоване за адресою по вул. Миру, 23 в м. Очакові, Миколаївської області вбудоване в будівлю «А-1», яка належить на праві власності відповідачу - 1 на підставі свідоцтва про право власності. Тобто, приміщення «Апд» є підвальним приміщенням, яке вбудоване в будівлю «А-1», що в свою чергу означає, що вбудований підвал «Апд» є невід`ємною частиною даної будівлі, і разом є єдиним конструктивним елементом. Тобто, спірним є лише частина будівлі «А-1», а саме підвальне приміщення «Апд», але ж, позовні вимоги спрямовані на визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі у цілому, а не в частині підвального приміщення «Апд». Так, відповідач-1 зазначає, що позовна заява не містить обґрунтування стосовно порушень чинного законодавства України відповідачем-1 щодо набуття права власності на нерухоме майно у цілому, тому з огляду на викладене відповідач-1 вважає, що у позивача відсутні матеріально-правові підстави заявляти про порушення права власності.

04.03.2024 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС від позивача Фонду державного майна України надійшли пояснення на позовну заяву (вх. № 2504/24), в яких позивач повністю підтримав позовні вимоги прокурора та просив задовольнити позов в повному обсязі.

15.03.2024 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС від керівника Миколаївської окружної прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 3039/24), згідно з якою прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні Фондом державного майна України права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту протирадіаційним укриттям № 54570, розташованим за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23, оціночною вартістю 4643773,54 грн, шляхом:

- визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 26.10.2004 № 294 Про оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ Укртелеком у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23;

- визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 26.09.2006 № 261 Про внесення змін і доповнень до рішення виконкому № 294 від 26.10.2004 щодо оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ Укртелеком та УДППЗ Укрпошта у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м.Очаків, вул. Миру, 23;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САА № 857272 від 29.10.2004, виданого Відкритому акціонерного товариства Укртелеком на нежитлові будівлі центру електрозв`язку № 5, розташовані за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23 в частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м.Очаків, вул. Миру, 23;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності № 981218 від 06.11.2006, виданого Відкритому акціонерного товариства Укртелеком на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23 у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м.Очаків, вул. Миру, 23;

15.03.2024 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС від відповідача Очаківської міської ради Миколаївської області надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем (вх. № 3082/24), в якому він просив замінити неналежного відповідача Очаківську міську раду Миколаївської області на належного відповідача виконавчий комітет Очаківської міської ради Миколаївської області.

У підготовчому засіданні 15.03.2024 р. судом постановлено ухвалу про залишення без розгляду клопотання Очаківської міської ради Миколаївської області на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України через відсутність підтвердження наявності у представника відповідача повноважень з представництва.

Також у підготовчому засіданні 15.03.2024 судом протокольною ухвалою встановлено прокурору, позивачу та відповідачу процесуальні строки для надання відповіді на відзив та заперечень, а також відкладено підготовче засідання на 05.04.2024 року об 11:00 год.

21.03.2024 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС від керівника Миколаївської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. № 3345/24).

Так, прокурор вважає, що відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує той факт, що захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття з обліковим номером 54570, що розташована за адресою: Миколаївська обл., Миколаївський р-н, м. Очаків, вул. Миру, 23 не входила до переліку майна, переданого до статутного фонду підприємства та стверджує, що Фонд державного майна України знав про цей факт.

Разом з тим, прокурор зауважує, що згідно з Переліком державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 902-р «Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі» захисна споруда цивільного захисту, яка розташована в будівлі вузла зв`язку по вул. Миру, 23 в м. Очаків Миколаївського району Миколаївської області в даному Переліку відсутня. Також прокурор вказує, що територіальна комісія по Одеській області, яка була утворена відповідно до спільного наказу Фонду та Адміністрації Держспецзв`язку від 18.10.2011 № 149/283 «Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі» та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, не надавала до Фонду відомості про нерухоме майно (в тому числі захисні споруди цивільного захисту), яке розташоване за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївського р-ну Миколаївської обл.

Прокурор стверджує, що з відзиву АТ «Укртелеком» слідує, що відповідач визнає та підтверджує наявність захисної споруди цивільного захисту з обліковим номером 54570 за адресою: Миколаївська обл., Миколаївський р-н, м. Очаків, вул. Миру, 23, що вбудована в підвальне приміщення «Апд» двоповерхової будівлі «А-1», при цьому відповідач не надає жодних відомостей та належним чином засвідчених документів, які стали законною підставою набуття та оформлення права власності на спірний об`єкт.

Відтак, прокурор вважає, що оскільки уповноваженим органом держави, а саме Фондом державного майна України (позивач) або його регіональним відділенням рішення щодо приватизації чи іншого відчуження нерухомого державного майна - захисної споруди цивільного захисту № 54570, не приймалось, то спірне майно, на час приватизації маючи статус державного, перебувало у володінні, користуванні та розпорядженні держави, від імені якої реалізацію функцій здійснював Фонд державного майна України.

За такого прокурор вважає, що у даному випадку ефективним способом захисту порушеного права є пред`явлення негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об`єктом цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 54570 шляхом повернення такого об`єкту державі в особі Фонду державного майна України.

Прокурор вказує, що на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавча заборона на передання із державної у приватну власність протирадіаційних споруд. Відтак, зайняття приватним власником протирадіаційної споруди з порушенням законодавства, що передбачало заборону на передання таких об`єктів у приватну власність, потрібно розглядати як порушення права власності держави, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідним майном, навіть якщо приватний власник зареєстрував своє «право» приватної власності на цей об`єкт. У такому випадку ефективним способом захисту є вимога про повернення майна титульному власнику такого майна пред`явлена до останнього набувача (презумпційного власника). Враховуючи вищевикладене, належним та ефективним способом захисту прав власності на спірну захисну споруду, в даному конкретному випадку прокурор вважає саме подання негаторного позову, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідного обмеженого в обороті майна і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

26.03.2024 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС від відповідача Акціонерного товариства Укртелеком надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3629/24), в яких відповідачем зазначено, що на час реєстрації за АТ Укртелеком на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м.Очаків, вул. Миру, 23, у тому числі на вбудований у будівлю А-1 підвал Апд, таке майно не відносилось до споруд цивільного захисту, тому позовні вимоги є безпідставними, оскільки відповідач набув спірне майно у законний спосіб.

Щодо твердження прокурора стосовно того, що АТ Укртелеком визнає та підтверджує наявність захисної споруди цивільного захисту з обліковим номером 54570 за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23, що вбудована в підвальне приміщення «Апд» двоповерхової будівлі «А-1», відповідач-1 вказує наступне.

Так, відповідач-1 зазначає, що відповідно до інвентаризаційної справи № 2797, у двоповерхову будівлю «А-1» вбудований підвал «Апд», згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану будівлі «А-1» загальна площа складає 321,50 кв.м. у тому числі підвал 143,7 кв.м. Відповідач-1 стверджує, що матеріали технічної документації № 2797 датуються 28.09.2004, та згідно з ними власником нежитлової будівлі (в тому числі підвалу) є ВАТ «Укртелеком». Разом з цим відповідач-1 вказує, що матеріали технічної інвентаризації підвального приміщення «Апд» нежитлової будівлі «А-1» виокремлено в окрему інвентаризаційну справу № 3458 лише 16.10.2015, оскільки вказане приміщення є об`єктом цивільної оборони, а саме захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям з обліковим номером № 54570 в м. Очакові по вул. Миру, 23.

Відтак, відповідач-1 стверджує, що відомості щодо розміщення у нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Миру, 23 протирадіаційного укриття на час оформлення за відповідачем - 1 права власності, в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні. Отже, на думку відповідача-1, на час коли за ним було зареєстроване право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Миру, 23 у тому числі на вбудований у будівлю «А-1» підвал «Апд», таке майно не відносилося до споруд цивільного захисту, і тому відповідач-1 вважає, що набув спірне майно у законний спосіб.

04.04.2024 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС до суду від керівника Миколаївської окружної прокуратури надійшла заява (вх. № 4053/24), за змістом якої прокурор надає заперечення на заяву відповідача АТ Укртелеком від 26.03.2024 вх. № 3629/24. Прокурор наголошує, що аргументи відповідача АТ Укртелеком не підтверджені жодними доказами та в цілому не відповідають дійсності, оскільки долучені до матеріалів позовної заяви документи, у тому числі копії облікових карток та паспортів захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 54570, повністю спростовують безпідставність позиції відповідача, що викладена у запереченнях від 26.03.2024.

У підготовчому засіданні 05.04.2024 року судом протокольно оголошено перерву до 11.04.2024 року.

08.04.2024 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС від керівника Миколаївської окружної прокуратури надійшла заява про заміну відповідача (вх. № 4194/24), в якій прокурор просив замінити неналежного відповідача Очаківську міську раду Миколаївської області на належного Виконавчий комітет Очаківської міської ради Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2024 у справі №915/34/24 вказану заяву керівника Миколаївської окружної прокуратури про заміну неналежного відповідача задоволено та здійснено заміну відповідача Очаківської міської ради Миколаївської області на належного - Виконавчий комітет Очаківської міської ради Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2024 у справі №915/34/24 встановлено відповідачу - Виконавчому комітету Очаківської міської ради Миколаївської області процесуальні строки для надання відзиву на позовну заяву, а також відкладено підготовче засідання на 03.05.2024 року об 11:00 год.

02.05.2024 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС від відповідача - Виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області надійшла заява (вх. № 5276/24), згідно якої відповідач просить суд направити ухвалу про заміну відповідача та надати строк для детального вивчення матеріалів справи та підготовки обґрунтованого відзиву.

Підготовче засідання у справі № 915/34/24, призначене на 03.05.2024 об 11:00 год., не відбулось, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2024 у справі № 915/34/24 повідомлено сторони про призначення наступного підготовчого засідання на 23.07.2024 р. о 13:00.

22.05.2024 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС до суду від відповідача - Виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6052/24), згідно з яким відповідач-2 заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову з огляду на таке.

Відповідач-2 стверджує, що згідно з чинним законодавством, Фонд державного майна України є державною компанією. Також, з посиланням на абз. 3 ч. 3 ст 23 Закону України «Про прокуратуру» відповідач-2 зазначає, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, зокрема, в особі державних компаній. Відтак, на думку відповідача-2, прокурор не має повноважень подавати відповідний позов в інтересах Фонду державного майна України.

Також відповідач-2, із посиланням на правові висновки, викладені у постанові КГС ВС від 27.08.2019 у справі № 925/366/18, зазначає, що предметом віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння, а предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Таким чином відповідач-2 вважає, що прокурором пред`явлено не негаторний позов, а віндикаційний, до якого має бути застосовано загальний строк позовної давності у три роки.

Наразі відповідач -2 вважає, що на час, коли ним приймались рішення від 26.10.2004 р. № 294 «Про оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ «Укртелеком» та від 26.09.2006 р. № 261 «Про внесення змін і доповнень до рішення виконкому № 294 від 26.10.2004 р. щодо оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ «Укртелеком» та УДППЗ «Укрпошта» за ВАТ «Укртелеком» було зареєстроване право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Миру, 23 у тому числі на вбудований у будівлю «А-1» підвал «Апд», таке майно не відносилося до споруд цивільного захисту, і тому позовні вимоги є безпідставними.

У зв`язку з перебуванням судді Алексєєва А.П. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 94 від 19.07.2024 проведено повторний автоматизований розподіл, зокрема, судової справи № 915/473/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від22.07.2024 справу № 915/34/24 передано на розгляд судді Ковалю С.М.

23.07.2024 до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС від керівника Миколаївської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. № 8890/24), в якій прокурор заперечує проти доводів відповідача - Виконавчого комітету Очаківської міської ради у відзиві на позов. При цьому прокурор вважає, що належним та ефективним способом захисту прав власності на спірну захисну споруду, в даному конкретному випадку, є негаторний позов, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідного обмеженого в обороті майна і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2024 задоволено заяву головуючого судді Коваля С.М про самовідвід у справі №915/34/24, та вказану справу передано для визначення головуючого судді в порядку, встановленому статтею 32 ГПК України.

У зв`язку з самовідводом судді Коваля С.М. на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 98 від 29.07.2024 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/34/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 справу № 915/34/24 передано на розгляд судді Ільєвій Л.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2024 р. вказану справу прийнято до провадження судді Ільєвої Л.М., постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче судове засідання призначено на 26.08.2024 р. о 12:30.

19.08.2024 р. від представника відповідача АТ Укртелеком Оборотової Ю.Р. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 26.08.2024 р. о 12:30, та у подальших судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 9953/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2024 р. у справі №915/34/24 задоволено клопотання представника АТ Укртелеком про участь в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

26.08.2024 р. від представника відповідача - АТ Укртелеком Оборотової Ю.Р. до господарського суду на електронну адресу надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 10174/24), яке обґрунтовано неможливістю участі представника в засіданні суду, оскільки через відсутність електропостачання в зв`язку з масованою ракетною атакою внаслідок збройної агресії російської федерації проти України відсутній доступ до системи ВКЗ Електронний суд.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.08.2024 р. у справі №915/34/24 підготовче засідання відкладено на 16.09.2024 р. з огляду на клопотання відповідача - АТ Укртелеком.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2024 р. у справі №915/34/24 підготовче засідання відкладено на 30.09.2024 р. з огляду на неявку представників позивача та відповідача-2.

30.09.2024 від представника відповідача АТ Укртелеком - Оборотової Ю.Р. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про долучення копії постанов Верховного Суду у подібних правовідносинах (вх. № 11674/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 р. у справі №915/34/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 24 жовтня 2024 року о 14:00.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2024 р. у справі №915/34/24 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 18 листопада 2024 року о 10:10.

15.11.2024 р. від представника Фонду державного майна України Григораша О.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 18.11.2024 р. о 10:10, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 14253/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2024 р. у справі №915/34/24 відмовлено у задоволенні заяви Фонду державного майна України про участь представника у судовому засіданні по справі № 915/34/24, яке призначене на "18" листопада 2024 р. о 10:10, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) з огляду на порушення заявником строку, встановленого на подання такої заяви згідно з ч. 2 ст. 197 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 р. у справі №915/34/24 розгляд справи відкладено на 28.11.2024 р. о 15:30 з огляду на неявку представників позивача та відповідача - Виконавчого комітету Очаківської міської ради.

19.11.2024 р. від представника позивача - Фонду державного майна України Пономаренка В.С. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 14465/24), в якій заявник просить здійснювати розгляд №915/34/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

20.11.2024 р. від представника відповідача - Виконавчого комітету Очаківської міської ради Кучми О.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 28.11.2024 р. о 15:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 14504/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2024 р. у справі № 915/34/24 задоволено вищевказані заяву Фонду державного майна України та клопотання Виконавчого комітету Очаківської міської ради про участь представників у судовому засіданні, яке призначене на 28.11.2024 р. о 15:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

Так, розгляд справи в судовому засіданні 28.11.2024 р. о 15:30 год. не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2024 р. у справі №915/34/24 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.12.2024 р. о 15:30.

05.12.2024 р. від представника Виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області Кучми О.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 12.12.2024 р. о 15:30, та у всіх наступних судових засіданнях в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 15344/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2024 р. у справі № 915/34/24 задоволено клопотання Виконавчого комітету Очаківської міської ради про участь представника у судовому засіданні, яке призначене на 12.12.2024 р. о 15:30, та у всіх наступних судових засіданнях у даній справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

В судове засідання, призначене на 12.12.2024 р., представник відповідача - Виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області не з`явився, участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду представник не брав.

Так, у судовому засіданні господарського суду 12 грудня 2024 року по справі №915/34/24 за участю прокурора, представників позивача та відповідача-1 судом було протокольно оголошено перерву до 26 грудня 2024 року о 14 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що відповідача-2 повідомлено ухвалою від 12.12.2024 р. в порядку ст. 120 ГПК України.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 26.12.2024 р. прокурор та позивач підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представники відповідачів проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з даними Управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації (лист від 30.10.2023 № 1194-02-07-23) в Управлінні на обліку захисних споруд з 1981 року перебуває захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття з обліковим номером 54570, розташована за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Миру, 23. Так, відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття з обліковим номером 54570 від 16.06.1981 року, копію якої надано Управлінням з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації на запит прокуратури, вказане ПРУ № 54570 належить Очаківському районному управлінню Міністерства зв`язку УРСР, введено в експлуатацію у 1981 році, загальним об`ємом 210 куб.м, площею 95 кв.м, розраховано на 190 осіб.

Наразі відповідно до облікових карток протирадіаційного укриття з обліковим номером 54570 від 20.11.2015 року та від 14.03.2019 року захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття з обліковим номером 54570, прийнята в експлуатацію у 1981 році, що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Миру, 23, перебуває у приватній власності ПАТ «Укртелеком», загальна площа 143,7 кв.м, загальна місткість об`єкта 100 осіб. Крім того, на захисну споруду цивільного захисту, розташовану у підвальному приміщені адмінбудівлі за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївського району Миколаївської області, наявні паспорти протирадіаційного укриття від 16.10.2015 року та від 12.03.2019 року, в яких наведено основні технічні характеристики сховища.

Так, за ствердженнями прокурора, вказана захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття № 54570) є самостійним об`єктом нерухомого майна, що належить державі Україна в особі Фонду державного майна України, натомість перебування її у приватній власності АТ «Укртелеком» не дає можливості законному власнику - Фонду державного майна України вільно володіти та розпоряджатися оспорюваним майном.

Водночас судом з`ясовано, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1999 №948-р до сфери управління Державного комітету зв`язку та інформатизації України було передане Українське державне підприємство електрозв`язку "Укртелеком".

Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 N 210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Державним комітетом зв`язку та інформатизації України видано наказ від 27.12.1999 № 155 «Про створення відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та затвердження його статуту», яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку "Укртелеком" створено ВАТ "Укртелеком", зокрема шляхом перетворення Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство в процесі корпоратизації та затверджено його статут.

Рішенням виконавчого комітету Очаківської міської ради від 26.10.2004 № 294 «Про оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ «Укртелеком»» оформлено право власності на нерухоме майно, яке складається з нежитлових будівель центру електрозв`язку №5 по вул. Миру, 23 в м. Очакові на праві колективної власності за Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком».

На підставі вказаного рішення виконкому 29.10.2004 ВАТ «Укртелеком» було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САА № 857272, а саме на нежитлові будівлі центру електрозв`язку № 5, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Миру, 23, загальною площею 1573,65 кв.м, форма власності колективна, частка 1/1. Право власності на вказані будівлі за ВАТ «Укртелеком» було зареєстровано, про що надано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5243330 від 29.10.2004.

В подальшому рішенням виконавчого комітету Очаківської міської ради від 26.09.2006 № 261 «Про внесення змін і доповнень до рішення виконкому № 294 від 26.10.2004 щодо оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ «Укртелеком» та УДППЗ «Укрпошта»» було, зокрема, внесено зміни до п. 1 рішення виконкому Очаківської міської ради № 294, виклавши його в новій редакції: «оформити право власності на нерухоме майно, яке складається з нежитлових будівель в м. Очакові по вул. Миру, 23 - центру електрозв`язку № 5 на праві колективної власності за Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» - 82/100 ідеальної частки» ВАТ «Укртелеком»».

Також вищевказаним рішенням вирішено доповнити п. 4 наступним змістом: «оформити право власності на нерухоме майно, яке складається з нежитлових будівель в м. Очакові по вул. Миру, 23 - центру електрозв`язку № 5 на праві загальнодержавної власності за державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта» - 18/100 ідеальної частки».

На підставі вищевказаного рішення виконкому 06.11.2006 ВАТ «Укртелеком» було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 961218, згідно з яким ВАТ «Укртелеком» належить право колективної власності на нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Миру, 23, часткою 82/100, а саме на нежитлові будівлі загальною площею 2077,80 кв.м: адмінбудівля, А-1 площею 321,50 кв.м; будівля РВЗ, Б-3 площею 1488,10 кв.м.; дизельна, В-1 площею 56,50 кв.м; абон. відділ, Г-1 площею 52,00 кв.м; вбиральна, Д; адмінбудівля, Ж-2 площею 86,40 кв.м; склад, З-1 площею 29,60 кв.м; гараж, И-1 площею 43,70 кв.м; споруди, 19, 20, І. Право власності на вказані будівлі за ВАТ «Укртелеком» було зареєстровано, про що надано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № № 12397649 від 06.11.2006.

При цьому з наданих прокурором до позову матеріалів інвентаризаційної справи № 2797 вбачається, що відповідно до розрахунку часток по нежитлових будівлях по вул. Миру 23 м. Очакові від 19.06.2006 загальна вартість об`єктів становить 245235,29 грн:

- у користуванні ВАТ «Укртелеком»: адмінбудівля «А-1» - 42554,59 грн; абон. відділ «Г-1» - 6776,52 грн; дизельна «В-1» - 9832,59 грн; вбиральня «Д» - 664,36 грн; 81/100 часток літ. «Б-3» - 142314,62 грн., що складає 202142,67 * 100 / 245235,29 = 82/100 частка.

Вказаний документ підписано представниками підприємств - начальником ЦЗЗ № 5 Беріном М.П. та начальником Очаківської дільниці ЦПЗ № 1 Миколаївського поштампу Чум Г.М., зауважень чи заперечень не зафіксовано.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 2797 у двоповерхову будівлю «А-1», що знаходиться у власності ВАТ «Укртелеком», вбудований підвал «Апд». Згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану будівлі «А-1» загальна площа указаного об`єкта складає 321,50 кв.м, у тому числі підвал 143,7 кв.м. Матеріали технічної інвентаризації підвального приміщення «Апд» нежитлової будівлі «А-1» виокремлено в окрему інвентаризаційну справу № 3458, оскільки вказане приміщення є об`єктом цивільної оборони, а саме захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям з обліковим номером № 54570.

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртелеком» від 14.06.2011, оформлених протоколом № 8, ВАТ «Укртелеком» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком». Згідно з рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ "Укртелеком", оформлених протоколом № 20 від 22.04.2021, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» перейменовано на Акціонерне товариство «Укртелеком». Також, відповідно до статуту ПАТ «Укртелеком» (в редакції 2014 року) останнє є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства «Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком», відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та всього майна, прав та обов`язків дочірнього підприємства «Утел» відкритого акціонерного товариства «Укртелеком».

Як вбачається з пояснень Фонду державного майна України, відповідно до вищевказаного Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 у разі прийняття рішення про приватизацію корпоратизованих товариств їх засновники передавали державним органам приватизації для приватизації (продажу) тільки акції. З урахуванням вказаного, Фонд не був наділений повноваженнями щодо управління майном, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком» у процесі корпоратизації, але перебувало на його балансі, а тому не здійснював формування статутного капіталу вказаного Товариства у процесі його корпоратизації.

Так, судом з`ясовано, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.10.2010 N 1948-р було погоджено умови проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", який складається з 17376189488 акцій, що становить 92,791 відсотка статутного капіталу, номінальною вартістю 4344047,372 тис. грн. Фонду державного майна України було доручено провести в установленому порядку конкурс з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком".

Відтак, судом з`ясовано, що з 2011 року відбулась приватизація ВАТ "Укртелеком", з того часу майно вказаного Товариство перебуває у приватній власності.

Крім того, відповідно до отриманої на запит прокуратури відповіді Фонду державного майна України від 16.17.2023 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 902-р "Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Укртелеком", але перебуває на його балансі", ПАТ "Укртелеком" надало перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011 (далі - Перелік станом на 30.09.2011). При цьому у вказаному Переліку станом 30.09.2011 відсутня інформація про нерухоме майно, у тому числі захисні споруди цивільного захисту, які розташовані у будівлях вузла зв`язку по вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївська область. У зв`язку з зазначеним, територіальна комісія по Миколаївській області, яка була утворена відповідно до спільного наказу Фонду та Адміністрації Держспецзв`язку від 18.10.2011 № 1497/283 "Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі" та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі, не надавала до Фонду відомості про нерухоме майно, в тому числі захисні споруди цивільного захисту, яке розташоване за адресою вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївська область.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 30648133 від 03.08.2022 року 82/100 частки нежитлової будівлі за адресою Миколаївська область, м. Очаків, вул. Миру, 23, загальною площею 2077,80 кв.м (опис: адмінбудівля, А-1 321,50 кв.м; будівля РВЗ, Б-3 1488,10 кв.м; дизельна, В-1 56,50 кв.м; абон. відділ, Г-1 52,00 кв.м; вбиральна, Д; адмінбудівля, Ж-2 86,40 кв.м; склад, З-1 29,60 кв.м; гараж, И-1 43,70 кв.м; споруди, 19, 20, І) належить на праві приватної власності ПАТ «Укртелеком» (реєстраційний номер 1576202648103).

Також з матеріалів справи вбачається, що на замовлення ПАТ «Укртелеком» від 09.07.2015 Очаківською філією комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 16.10.2015 виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття з обліковим номером 54570 (літ. «Апд») по вул. Миру, 23, м. Очаків. Згідно з вищевказаним технічним паспортом протирадіаційне укриття вбудоване в будівлю, загальна площа складає 143,70 кв.м.

Таким чином, до переліку нежитлових об`єктів, на які ВАТ «Укртелеком» оформлено право власності, а саме в адмінбудівлю літ. «А-1» загальною площею 321,50 кв.м включено підвальне приміщення «Апд», загальною площею 143,7 кв.м, яке є об`єктом цивільного захисту протирадіаційним укриттям з обліковим номером № 54570 за адресою: вул. Миру, 23 в м. Очакові Миколаївської області.

При цьому речові права відповідачем-1 на вказане сховище як на окремий об`єкт цивільних прав не реєструвались, що підтверджується інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, у власності АТ "Укртелеком" перебуває об`єкт цивільного захисту - протирадіаційне укриття 54570, площею 143,7 кв.м, яке розташовано за адресою вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївська область.

Правовий статус підвального приміщення площею 143,7 кв.м, розташованого за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївська область, як захисної споруди (протирадіаційного укриття) підтверджено наступними документами:

- обліковою карткою захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №54570 (Клас сховища Кз-100, Група ПРУ А, вмісткість 100 чол., місце розташування вбудована в адміністративну будівлю, рік введення в експлуатацію 1981 р., загальна площа 143,7 кв.м, кількість входів 1, загальний об`єм 688 куб.м.);

- паспортом захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №54570, відповідно до якого захисну споруду прийнято в експлуатацію 1981 року. Відповідно до технічних характеристик: місткість 100 осіб, загальна площа 143,7кв. м, загальний об`єм 688 куб.м, укриття є вбудованим в адміністративну будівлю, клас сховища 23 - 100;

- технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття № 54570, від 16.10.2015інвентарізаційна справа № 3458, розташоване за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївська область. Відповідно до поверхневого плану на будівлю "Апд" підвал, приміщення загальною площею 143,7 кв.м поділено на 15 частин площами 10,90, 6,40, 29,20, 15,50, 32,40, 1,60, 8,50, 4,40, 7,10, 9,20, 5,60, 2,60, 2,00, 2,00, 6,30 кв.м.

- Актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №54570 від 21.09.2020, згідно з яким приміщення, що розташоване за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївська область, є захисною спорудою цивільного захисту, протирадіаційним укриттям №54570, група Б-2, вбудоване в одноповерхову будівлю, місткість на 100 осіб, належить ПАТ "Укртелеком", балансоутримувач: ПАТ "Укртелеком".

Підставою заявленого позову прокурором визначено ті обставини, що до переліку приватизованого майна ВАТ "Укртелеком" фактично включений об`єкт цивільної оборони -захисна споруда цивільного захисту, протирадіаційне укриття 54570, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Миру, 23, що приватизації не підлягало та підлягає поверненню у власність держави, адже вказаний об`єкт є обмежено обороноздатним майном, можливість вибуття якого з державної власності законодавством не передбачена.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України слід зазначити наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У ст. 13 Конституції України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

За п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності.

Згідно з рішенням Конституційного суду України N 3-рп/99 від 08.04.98 державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. В основі інтересів держави завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Згідно з ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню). До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття (ч. 1 ст. 32 Кодексу).

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі N 1-1/99 визначено, що інтереси держави є оціночним поняттям, а отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 806/1000/17).

Відповідно до абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі N 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі N 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі N 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі N 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі N 905/1907/21).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі N 912/2385/18.

За приписами ст. 317 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Саме Фонд державного майна України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати право власності держави на спірну захисну споруду цивільного захисту та здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах.

Як вказує прокурор, Фонд державного майна України не вживав необхідних заходів щодо поновлення прав та інтересів держави в частині скасування незаконних рішень та усунення перешкод в користуванні спірним майном, з огляду на що, на переконання прокурора, незверненням позивача до суду спричиняється шкода інтересам держави, що, в свою чергу, свідчить про пасивну поведінку позивача, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

Закріпивши спірний об`єкт як такий, що не підлягає приватизації, а відтак будь-якому відчуженню та зміні форми власності з державної, законодавець таким чином вилучив з цивільного обороту майно, яке має загальнодержавне стратегічне значення та покликане забезпечувати базові потреби суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, у т. ч. об`єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема захисні споруди цивільного захисту.

Загальнодержавне значення мають об`єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема, протирадіаційні споруди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відповідно до частини 1 статті 7 цього ж Закону державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Отже, саме Фонд державного майна України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати право власності держави на спірну захисну споруду цивільного захисту та здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах.

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави відбулося внаслідок оформлення та реєстрації за ВАТ «Укртелеком» права власності на майно за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївського району Миколаївської області, в яке входить захисна споруда - протирадіаційне укриття № 54570.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у цій справі, окружною прокуратурою 05.10.2023 на адресу Фонду державного майна України був скерований запит в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру для з`ясування, чи вживалися Фондом заходи реагування у зв`язку із незаконним набуттям у власність (володіння) ПАТ (ВАТ) Укртелеком вищевказаної захисної споруди.

В свою чергу у відповідь на вказаний запит прокуратури Фонд державного майна України в листі від 16.10.2023 №10-24-26718) повідомив, що оскільки захисні споруди не належали (і не належать) до сфери управління Фонду, заходи претензійно-позовного характеру щодо захисної споруди за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївського району Миколаївської області не вживались. Також, з огляду на законодавчу заборону щодо приватизації захисних споруд, передбачену ч. 2 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна, Фонд у своєму листі просив прокуратуру розглянути питання щодо можливості вжиття заходів прокурорського реагування щодо зазначеної споруди цивільного захисту згідно з вимогами законодавства. Отже, з цього листа наміру Фонду державного майна України самостійно вжити відповідних заходів судового захисту інтересів держави щодо вказаної захисної споруди не вбачається.

Вказане розцінюється як бездіяльність уповноваженого органу, у зв`язку з чим прокурор звернувся з позовом на захист інтересів держави у зв`язку з невиконанням та порушенням вимог законодавства України у сфері цивільного захисту, що призводить до порушення державних інтересів та встановлених державою гарантій по забезпеченню конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності, насамперед в умовах збройної агресії російської федерації проти України.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Миколаївська окружна прокуратура листом № 50-7377вих-23 від 04.12.2023 повідомила Фонд державного майна України про звернення до суду з позовом з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже суд доходить висновку, що прокурором доведена наявність підстав для участі прокурора у даній справі в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до господарського суду.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Щодо заснування АТ «Укртелеком» шляхом корпоратизації, суд враховує наступне.

ВАТ «Укртелеком» створено згідно з наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації від 27.12.1999 № 155 шляхом перетворення Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство в процесі корпоратизації відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 Про корпоратизацію підприємств та Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508.

Засновником товариства виступив Державний комітет зв`язку та інформатизації України (правонаступник Міністерство інфраструктури України).

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 14.06.2011 № 8 ВАТ «Укртелеком» змінило своє найменування на ПАТ «Укртелеком». В подальшому рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртелеком», які відбулися 22.04.2021, змінено повне найменування з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на Акціонерне товариство «Укртелеком».

Наразі, АТ «Укртелеком» є правонаступником ПАТ «Укртелеком» та ВАТ «Укртелеком».

Згідно з ч. 3 ст. 86 ГК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

За висновками Верховного Суду проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб`єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі N 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі N 925/792/17, від 08.05.2018 у справі N 925/875/17, від 22.05.2018 у справі N 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі N 915/825/16, від 05.07.2018 у справі N 915/826/16, від 11.10.2018 у справі N 906/916/16, від 06.11.2018 у справі N 925/473/17, від 20.03.2019 у справі N 927/735/16, від 13.11.2019 у справі N 916/665/18, від 10.09.2020 у справах N 923/197/18 і N 923/576/18, від 01.10.2020 у справах N 924/647/18, N 912/1672/18, від 18.03.2021 у справі N 924/592/20, від 12.10.2021 у справі N 924/1431/20).

Слід зазначити, що при корпоратизації держава зберігає контроль та вплив на об`єкт власності через корпоративні права щодо майна створеного акціонерного товариства.

Відповідно до вищезазначеного Указу Президента України, у разі прийняття рішення про приватизацію корпоратизованих товариств, їх засновники передавали державним органам приватизації для приватизації (продажу) тільки акції.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент здійснення приватизації майна ВАТ «Укртелеком»), приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Норма аналогічного змісту була закріплена в абз. 41 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Крім того, пунктом 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.92 N 26-92, яким затвердженого Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також імперативно визначалося, що захисні споруди цивільної оборони відносилися до об`єктів, що не підлягали приватизації.

Наразі на час оформлення ВАТ «Укртелеком» права власності на спірний об`єкт діяли Закон України «Про цивільну оборону», який набрав чинності 06.03.1993, та Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», який набрав чинність 25.07.2000, та втратили чинність у зв`язку з прийняттям 02.10.2012 Кодексу цивільного захисту України. Так, відповідно до законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що до захисних споруд цивільної оборони належать сховища та протирадіаційні укриття (ст. 10 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»).

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ЦК України (в редакції станом на 2004 р.) види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Спірний об`єкт - ЗСЦЗ № 54570, розташована за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївського району Миколаївської області, належить до об`єктів загальнодержавного значення з обмеженою оборотоздатністю, тому приватизації не підлягав і не міг передаватись у власність відповідача-1.

Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22 зазначив, що сам факт того, що протирадіаційні укриття можуть перебувати, у тому числі, у приватній власності, не може легітимізувати протиправність процесу їх відчуження з власності держави.

Щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права держави суд зазначає наступне.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі N 925/1265/16). Інакше кажучи, - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі N 310/11024/15-ц).

При цьому зазвичай належний і ефективний спосіб захисту - саме той, який спрямований на саме ті правові наслідки, які захищають право.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі N 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі N 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі N 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі N 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява N 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява N 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 08.02.2022 у справі N 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі N 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі N 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі N 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі N 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі N 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі N 487/10128/14-ц зазначила, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту порушеного права можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод у користуванні чи розпорядженні майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним у способі захисту порушеного права є його ефективність, тобто здатність відновити порушене право особи за одним остаточним рішенням суду без необхідності подальшого звернення до суду з новим позовом або вчинення інших дій, спрямованих на повне відновлення права, оскільки такий правовий стан не забезпечило судове рішення в його резолютивній частині.

Як встановлено господарським судом вище, на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавча заборона на передання із державної у приватну власність споруд цивільного захисту, зокрема, сховища.

У даному випадку ефективним способом захисту порушеного права є пред`явлення негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об`єктом цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 54570.

Правильність наведеного підходу підтверджує Верховний Суд в постанові від 08.11.2023 у справі N 918/1141/22, зокрема в пункті 6.42, ухваленої у тотожних правовідносинах, пов`язаних з поновленням прав держави на захисну споруду цивільного захисту.

Так, Верховний Суд зазначив, що відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі N 910/8413/21, Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Отже, колегією суддів Верховного Суду у зазначеній справі у тотожних правовідносинах звернуто увагу, що негаторний позов (тобто позов власника, спрямований на усунення порушень належних йому правомочностей щодо такого майна, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном) є ефективним способом захисту у випадку протиправного зайняття приватними особами об`єктів, які не можуть передаватись у приватну власність.

З урахуванням того, що на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавча заборона на передання сховищ із державної у приватну власність, то користування та розпорядження приватним власником протирадіаційним укриттям № 54570 з порушенням законодавства, потрібно розглядати як порушення права власності держави, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідним майном, навіть якщо приватний власник зареєстрував своє "право" приватної власності на цей об`єкт.

Лише держава в особі її законодавчого органу є суб`єктом, уповноваженим визначати, які об`єкти цивільних прав підлягають обмеженню у цивільному обороті.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається нормативними актами, що мають юридичну силу закону, зокрема Конституцією України, Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності. У свою чергу неможливість існування у таких об`єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця.

Враховуючи правовий титул вказаних об`єктів у разі протиправної передачі їх у приватну власність, таке порушення необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням права держави на володіння відповідним майном.

Цивільне законодавство визначає право володіння як складову повноважень власника (ст. 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (ч. 1 ст. 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах.

Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних об`єктів права власності, які не можуть набуватися приватними власниками, встановлений законодавством і до внесення відповідних змін до нього є невід`ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, доти суб`єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права. Реалізація такого права має відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежено оборотоздатні об`єкти цивільних прав від об`єктів, які можуть перебувати у приватній власності та у вільному обігу між приватними особами.

Фізичне зайняття обмежено оборотоздатних об`єктів та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких об`єктів, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Навіть у випадку оформлення права приватної власності на виведені з цивільного обороту об`єкти нерухомого майна, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на майно, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.

Враховуючи те, що спірне протирадіаційне укриття не могло бути приватизовано, тобто право власності держави на нього не могло бути передано приватній особі, поновлення порушених прав держави у спірних правовідносинах могло відбутися внаслідок заявлення саме негаторного позову, тобто вимоги про усунення перешкод у користуванні майном яку, як вже зазначалося, прокурор в інтересах держави в особі ФДМ України у цій справі, серед інших, також заявив.

Аналогічні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі N 922/221/24, від 12.07.2024 у справі N 918/744/23, від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23.

Таким чином, з огляду на правовий режим вказаних об`єктів та законодавчі обмеження щодо їх обороту, належним способом захисту є негаторний позов згідно зі ст. 391 ЦК України.

Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння, у зв`язку з чим, на відміну від віндикаційного позову, негаторний може бути заявлений упродовж усього часу тривання порушення прав на об`єкти згаданої категорії, а не з часу, коли держава в особі відповідного органу довідалася чи могла довідатися про відповідні порушення.

Стосовно вимог прокурора про усунення перешкод у здійсненні Фондом державного майна України права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту протирадіаційним укриттям № 54570 шляхом визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 26.10.2004 № 294 Про оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ Укртелеком та від 26.09.2006 № 261 Про внесення змін і доповнень до рішення виконкому № 294 від 26.10.2004 щодо оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ Укртелеком та УДППЗ Укрпошта в частині визнання за ВАТ Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23, суд зауважує про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, з-поміж іншого, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Суд погоджується з доводами прокурора, що рішення від 26.10.2004 № 294 Про оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ Укртелеком та від 26.09.2006 № 261 Про внесення змін і доповнень до рішення виконкому № 294 від 26.10.2004 щодо оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ Укртелеком та УДППЗ Укрпошта, яким оформлено право власності та видано свідоцтво про право власності ВАТ Укртелеком на 82/100 частини нежитлових будівель в м. Очаків, по вул. Миру, 23, не відповідають вимогам ст. 178, 328 ЦК України, ч. 2 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна в частині включення до складу зазначеного об`єкта нерухомого майна захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 54570, площею 143,7 кв.м (підвальні приміщення «Апд»). Наразі прокурор вважає, що визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету є ефективним способом захисту.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі N 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі N 19/028-10/13 (пункт 10.29). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі N 359/3373/16-ц відступила від висновку у своїй постанові від 22.08.2018 у справі N 925/1265/16 (пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі N 912/2797/21 зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі N 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі N 922/614/19, від 28.09.2022 у справі N 483/448/20.

Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд, має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанова Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 918/1132/22).

Оспорювані рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 26.10.2004 № 294 та від 26.09.2006 № 261 є актами індивідуальної дії, на виконання яких оформлено право власності відповідача-1 на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23, і видано свідоцтво про право власності ВАТ Укртелеком на вказані будівлі за цією адресою, а також замінено правовстановлюючий документ з видачею свідоцтва про право власності на 82/100 частин будівель за вказаною адресою, у т.ч. будівлі літ. "А", в складі якої підвал "Апд", площею 143,7 кв.м.

Отже, вказані рішення виконані та вичерпали свою дію фактом їх виконання, а тому задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування таких рішень в частині не може призвести до захисту будь-чиїх прав та інтересів, тобто такі вимоги не є належним способом захисту прав.

За вказаних обставин, суд зазначає, що оскільки визнання незаконними та скасування зазначених рішень не дозволить позивачу ефективно відновити володіння спірним майном, такі вимоги не можуть бути задоволені (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22, від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 26.10.2004 № 294 Про оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ Укртелеком та від 26.09.2006 № 261 Про внесення змін і доповнень до рішення виконкому № 294 від 26.10.2004 щодо оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ Укртелеком та УДППЗ Укрпошта в частині визнання за ВАТ Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23, не підлягають задоволенню з мотивів неефективності обраного прокурором способу захисту прав позивача, з огляду на те, що такі рішення органу місцевого самоврядування, які виконані на час звернення прокурора до суду з даним позовом, вичерпали свою дію виконанням.

Щодо вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право власності суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є свідоцтво власності на будівлю (частину будівлі), споруду.

Свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності, а тому, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі 906/585/19).

Водночас прокурором заявлені вимоги про визнання недійсними свідоцтва про право власності серії САА № 857272 від 29.10.2004 та свідоцтва про право власності № 981218 від 06.11.2006, виданих Відкритому акціонерного товариства Укртелеком на нежитлові будівлі центру електрозв`язку № 5, розташованих за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23 в частині визнання за ВАТ Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м.Очаків, вул. Миру, 23. Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтв про право власності, прокурор послався на те, що визнання недійсним свідоцтва про право власності є ефективним способом захисту, оскільки відповідне судове рішення за змістом ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для припинення у Державному реєстрі речових прав на спірне нерухоме майно відповідного речового права за АТ Укртелеком.

Як з`ясовано судом, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 30648133 від 03.08.2022 року за ПАТ «Укртелеком» зареєстровано право приватної власності на 82/100 частки нежитлової будівлі за адресою Миколаївська область, м. Очаків, вул. Миру, 23, загальною площею 2077,80 кв.м (опис: адмінбудівля, А-1 321,50 кв.м; будівля РВЗ, Б-3 1488,10 кв.м; дизельна, В-1 56,50 кв.м; абон. відділ, Г-1 52,00 кв.м; вбиральна, Д; адмінбудівля, Ж-2 86,40 кв.м; склад, З-1 29,60 кв.м; гараж, И-1 43,70 кв.м; споруди, 19, 20, І) (реєстраційний номер 1576202648103). Вказана реєстрація була здійснена саме на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно ВАТ «Укртелеком» від 06.11.2006 за № 961218, видане на заміну свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.10.2004 серії САА № 857272. Наразі судом з`ясовано, що видане вперше ВАТ «Укртелеком» свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.10.2004 серії САА № 857272 є нечинним у зв`язку з його заміною та видачою нового свідоцтва про право власності на підставі рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 26.09.2006 № 261 Про внесення змін і доповнень до рішення виконкому № 294 від 26.10.2004 щодо оформлення права власності на нерухоме майно ВАТ Укртелеком та УДППЗ Укрпошта, а тому не породжує жодних правових наслідків.

Отже, саме свідоцтво про право власності від 06.11.2006 за № 961218, видане Відкритому акціонерному товариству Укртелеком на 82/100 частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою: за адресою Миколаївська область, м. Очаків, вул. Миру, 23, до якої включене спірне майно - захисна споруда цивільного захисту. протирадіаційне укриття № 54570 площею 143,7 кв.м, що є державною власністю, та відповідно до закону не підлягало приватизації, стало підставою для реєстрації права власності на спірне майно за Акціонерним товариством "Укртелеком", що вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.05.2021 у справі N 361/953/16-ц визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, що його отримала, щодо нерухомого майна, отже, доводить дієвість та ефективність такого способу захисту. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі N 927/1089/23.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.

Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав суб`єкта, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, свідоцтво про право власності від № 981218 від 06.11.2006, видане Виконавчим комітетом Очаківської міської ради, згідно з яким ВАТ "Укртелеком" на праві власності належить адмінбудівля літ. "А-1" загальною площею 321,50 кв.м, розташована за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Миру, 23, не відповідає вимогам ст. 178, 328 ЦК України, ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" в частині включення до складу зазначеного об`єкта нерухомого майна захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 54570, площею 143,7 кв.м.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав для визнання недійсним чинного свідоцтва про право власності № 981218 від 06.11.2006, виданого Відкритому акціонерного товариства Укртелеком на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23, у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством Укртелеком права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі літ. "А-1" за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Миру, 23. При цьому суд не вбачає підстав для визнання недійсним у відповідній частині виданого вперше ВАТ «Укртелеком» свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.10.2004 серії САА № 857272, яке втратило свою чинність після його заміни свідоцтвом від 06.11.2006.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним свідоцтва про право власності № 981218 від 06.11.2006, виданого Виконавчим комітетом Очаківської міської ради, в частині визнання за ВАТ «Укртелеком» права власності на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційного укриття з обліковим номером 54570, розташованого в підвалі адміністративної будівлі літ. "А-1" по вул. Миру, 23, в м. Очаків, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог прокурора про зобов`язання Акціонерного товариства Укртелеком повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23, на користь держави в особі Фонду державного майна України суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Як вже було зазначено, на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавча заборона на передання сховищ із державної у приватну власність. Таким чином, користування та розпорядження приватним власником сховищем з порушенням законодавства, що передбачало заборону на передання таких об`єктів у приватну власність, потрібно розглядати як порушення права власності держави, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідним майном, навіть якщо приватний власник зареєстрував своє право приватної власності на цей об`єкт.

В постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі N 927/1089/23, ухваленої у тотожних правовідносинах, пов`язаних з поновленням прав держави на захисну споруду цивільного захисту, суд касаційної інстанції дійшов висновку про вірне обрання прокурором способу захисту порушеного права у вигляді пред`явлення негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об`єктом цивільного захисту протирадіаційним укриттям № 54570, зокрема, шляхом повернення такого об`єкту державі в особі Фонду державного майна України.

Наразі слід зазначити, що Верховний Суд, розглядаючи справи у спорах, пов`язаних із протиправним переходом у приватну власність об`єктів з обмеженою оборотоздатністю дотримується саме такої правової позиції щодо належного способу захисту в подібних спорах, а саме:

- у постанові від 07.04.2020 у справі N 372/1684/14-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що позовну вимогу про зобов`язання повернути об`єкт права державної власності слід розглядати як негаторний позов (п. 46);

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі N 487/10128/14-ц зазначено, що власник майна може вимагати усунення порушення його права власності, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути об`єкт.

Оскільки згідно із встановленим законами України правовим титулом об`єктів обмеженої оборотоздатності вони не можуть перебувати у приватній власності осіб, а тому і в їх володінні, достатніх правових підстав для подання у подібних правовідносинах віндикаційних позовів про витребування майна з чужого незаконного володіння та з володіння добросовісного набувача у порядку ст. 387, 388 ЦК України немає.

Окрім того, слід урахувати, що віндикаційні вимоги є титульними, тобто вказують на існування спору про право власності та вимагають доказування наявності цього права як умови задоволення віндикаційних вимог. Однак, право власності держави або територіальної громади на зазначені об`єкти установлене законом, а тому не потребує доказування правового титулу, що також вказує на відсутність підстав для використання правових механізмів захисту, передбачених ст. 387, 388 ЦК України.

Також відмова у задоволенні віндикаційного позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов негаторний про повернення майна. Висновки Великої Палати Верховного Суду аналогічного змісту також сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі N 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі N 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі N 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі N 487/10132/14-ц.

Таким чином, ефективним способом захисту у даному випадку є вимога про повернення спірної захисної споруди цивільного захисту державі в особі Фонду державного майна України. За негаторним позовом власник може вимагати усунення порушення його права власності на належне йому майно, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таке майно. Подібний висновок наведений у пункті 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі N 487/10128/14-ц.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі N 910/8413/21, в якій предметом позову була вимога про усунення перешкод територіальній громаді міста Києва, яка не втратила володіння садибою Терещенків, у користуванні та розпорядженні останньою шляхом її повернення від відповідача-1, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимогу про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради садибу Терещенків слід розглядати як вимогу про повернення територіальній громаді спірного об`єкту за правилами негаторного позову.

Способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (постанова Верховного Суду від 20.10.2020 у справі N 910/13356/17).

З урахуванням вищевикладених висновків Верховного Суду, позов у справі, що розглядається, є негаторним, оскільки держава в силу закону не втратила та не могла втратити права володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (спірною протирадіаційною спорудою), тому за встановлених судом обставин належним способом захисту є усунення державі в особі Фонду державного майна України перешкод у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов`язання відповідача-1 повернути захисну споруду цивільного захисту.

Більш того, з огляду на визнання судом недійсним правовстановлюючого документа відповідача-1, а саме свідоцтва про право власності № 981218 від 06.11.2006, виданого Виконавчим комітетом Очаківської міської ради, в частині права власності ВАТ «Укртелеком» на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційного укриття з обліковим номером 54570, розташованого в підвалі адміністративної будівлі літ. "А-1" по вул. Миру, 23, в м. Очаків, відповідно відпали правові підстави для перебування у користуванні і розпорядженні АТ «Укртелеком» вказаної захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття з обліковим номером 54570, розташованого в підвалі адміністративної будівлі літ. "А-1" по вул. Миру, 23, в м. Очаків,

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про повернення відповідачем-1 державі в особі Фонду державного майна України захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташованого у підвалі адміністративної будівлі за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївський район Миколаївської області, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача-2 проти позову з огляду на сплив трирічного строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі N 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі N 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі N 575/476/16-ц, від 26.11.2019 у справі N 904/841/18, від 20.01.2020 у справі N 924/774/18, від 07.04.2021 у справі N 911/2669/19, від 13.10.2021 у справі N 914/687/20.

Також відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення ЄСПЛ у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Водночас слід зазначити, що приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96), від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.34)), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункти 241- 243, постанова Верховного Суду від 12.07.2024 у справі № 918/744/23).

За таких обставин, позовна вимога про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні захисною спорудою цивільного захисту спрямована на відновлення порушеного права позивача, а в силу наведених вище норм законодавства, практики Верховного Суду та характеру позову як негаторного, суд зазначає, що позовна давність до вказаної вище позовної вимоги застосуванню не підлягає. Подібної позиції додержується Верховний Суд в постановах від 12.06.2024 у справі № 918/744/23 та від 11.12.2024 р. по справі № 927/1089/23 у подібних правовідносинах.

Разом з тим суд погоджується з доводами прокурора про те, що втручання у мирне володіння відповідача-1 спірним майном переслідує мету суспільного інтересу.

Так, положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.82, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.86, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального ("суспільного", "публічного") інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів.

Крім того, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення у справі "Tregubenko v. Ukraine" від 02.11.2004, заява N 61333/00, пункт 54).

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки пропорційності Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.

Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини у справі "Ібрагімбейов та інші проти Азербайджану" (Ibrahimbeyov and others v. Azerbaijan) від 16.02.2023, в якій розглядалися питання анулювання права власності заявників на земельні ділянки без будь-якої компенсації та порушення у зв`язку із цим статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У цій справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку про відсутність порушення статті 1 Першого протоколу з огляду на те, що можливість вимагати компенсацію щодо спірного майна була доступна для заявників і, хоча національні суди не взяли до уваги той факт, що визнання недійсним права власності заявників на земельні ділянки було пов`язане з упущенням з боку державної адміністрації, суд, побачивши, що визнання недійсним було необхідним для відновлення законності та можливість вимагати компенсації в різних формах була відкрита для заявників, дійшов висновку про те, що втручання в права заявників не порушувало вимоги щодо встановлення справедливого балансу між правами особи за Конвенцією та суспільними інтересами (пункти 59-61).

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 918/744/23.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що відповідно до протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 01.06.2023 № 62 Миколаївським районним управлінням ГУ ДСНС України у Миколаївській області спільно з представниками органів місцевого самоврядування та національної поліції організовано та проведено оперативні огляди захисних споруд цивільного захисту населення на території Миколаївського району, у тому числі захисної споруди цивільного захисту №54570 по вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївського району Миколаївської області. За результатами комісійного оперативного огляду вищевказаного об`єкта складено акт від 28.06.2023, яким визначено, що протирадіаційне укриття непридатне до використання. Об`єкт частково захаращений, не герметичний, не обладнаний засобами доступу осіб з інвалідністю, система вентиляції демонтована, система опалення відсутня, система каналізації демонтована, протипожежний стан незадовільний.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання. Тобто, держава повинна вживати заходів для створення належних умов для захисту життя і здоров`я людей від надзвичайних ситуацій, в тому числі від негативних наслідків ведення бойових дій. До таких заходів відноситься, зокрема, забезпечення захисту населення від надзвичайних ситуацій та негативних наслідків бойових дій шляхом створення умов для перебування громадян у захисних спорудах цивільного захисту.

Суд вважає, що інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення, зокрема у період воєнного часу, поза сумнівом є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами відповідача-1, адже питання стосується життя та здоров`я людей.

Крім того, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

При цьому слід зазначити, що спір у даній справі стосується виключно захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташованого у підвалі адміністративної будівлі за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївський район Миколаївської області, а не всієї будівлі.

Отже, оцінюючи зазначені критерії в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що задоволення позову у відповідній частині вимог прокурора не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та неправомірного втручання у право власності АТ "Укртелеком" на спірне майно, оскільки таке втручання держави у правовідносини шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядження вказаним приміщенням відповідає критерію "пропорційності" і вимогам закону. Адже набуття АТ "Укртелеком" права власності на спірне майно суперечить приписам законодавства щодо імперативної заборони приватизації захисних споруд цивільної оборони, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільного інтересу в умовах триваючої збройної агресії рф проти України та є пропорційним, враховуючи відсутність підстав вважати, що перед набуттям спірного майна в процесі приватизації відповідач-1 не був обізнаний щодо режиму спірного об`єкта та неможливості набуття на нього права приватної власності, а повернення власникові майна не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар, з урахуванням того, що спір у справі стосується виключно захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, а не всієї будівлі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, враховуючи встановлені судом обставини порушення відповідачами вимог законодавства під час оформлення відповідачем-2 на користь відповідача-1 спірної захисної споруди цивільного захисту, а також незаконність набуття відповідачем-2 права власності на вказану споруду, суд вважає, що заявлений прокурором позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України підлягає частковому задоволенню, а саме в частині вимог про усунення перешкод у здійсненні Фондом права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту протирадіаційним укриттям № 54570, розташованим за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23, шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності № 981218 від 06.11.2006 стосовно визнання за ВАТ «Укртелеком» права власності на вказану захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, та зобов`язання АТ "Укртелеком" повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570 на користь держави в особі позивача.

Щодо судових витрат по даній справі суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, заявлений прокурором негаторний позов у даній справі є немайновим.

Так, порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 р. (зі змінами і доповненнями). В силу приписів ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Також згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2024 році - 3028 грн.

В силу приписів ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Отже, ціна заявленого прокурором позову з метою визначення розміру судового збору визначається кількістю заявлених вимог.

Згідно положень ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи те, що прокурором у позові заявлено фактично 5 немайнових вимог, відповідно судовий збір за поданий позов підлягав сплаті за кожну вимогу немайнового характеру (3028 грн. х5).

Так, прокурором на підтвердження сплати судового збору надано платіжні інструкції від 25.12.2023 № 1897 на суму 13420,00 грн. та від 04.01.2024 № 8 на суму 1720,00 грн., що свідчать про сплату судового збору у розмірі 15140,00 грн. (3028 грн. х5).

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів та рішення відбулось частково на користь позивача, від імені якого прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, у відповідності зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою при подачі позову, в розмірі 15140 (3028 грн. х 5 немайнових вимог), покладаються на відповідачів порівну, пропорційно задоволеним вимогам (2 вимоги), що становить по 3028,00 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства Укртелеком та Виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди у здійсненні Фондом державного майна України (01601, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; e-mail: info@spfu.gov.ua; код ЄДРПОУ 00032945) права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту протирадіаційним укриттям № 54570, розташованим за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Очаків, вул. Миру, 23, оціночною вартістю 4643773,54 грн., шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності № 981218 від 06.11.2006, виданого Відкритому акціонерному товариству Укртелеком (код ЄДРПОУ 21560766) на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївський район, Миколаївська область.

3. ЗОБОВ`ЯЗАТИ Акціонерне товариство Укртелеком (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 54570, площею 143,7 кв.м, розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: вул. Миру, 23, м. Очаків, Миколаївський район Миколаївської області, на користь держави в особі Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; e-mail: info@spfu.gov.ua; код ЄДРПОУ 00032945).

4. СТЯГНУТИ з Акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.

5. СТЯГНУТИ з Виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області (57508, Миколаївська область, м. Очаків, вул. Соборна, 7-А; код ЄДРПОУ 26565627) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.

6. В задоволенні решти частини позовних вимог керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства Укртелеком та Виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 28 січня 2025 року у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 30.12.2024 року по 03.01.2025 року та з 07.01.2015 року по 13.01.2025 року.

Суддя Л.М. Ільєва


Суд	Господарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення	26.12.2024
Оприлюднено	31.01.2025
Номер документу	124764709
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них про державну власність, з них щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності

Ільєва Л. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 26.12.2024 по справі 915/34/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —915/34/24

Рішення від 26.12.2024

Рішення
від 26.12.2024 по справі 915/34/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ