Ухвала

від 29.01.2025 по справі 916/31/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"29" січня 2025 р. Справа № 916/31/25

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

дослідивши матеріали заяви ТОВ «ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД» від 27.01.2025 за вх.№2-99/25 про забезпечення позову по справі №916/31/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД» (67550, Одеська обл., Лиманський р-н., смт. Нові Біляри, Одесько-Миколаївське шосе, 34, код ЄДРПОУ 32497213) до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області (67543, Одеська обл., Одеський р-н., с. Визирка, вул. Ставніцера, 56, код ЄДРПОУ 04378669) про визнання незаконними та скасування рішень та визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

06.01.2025 за вх.№32/25 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД» до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення Визирської сільської ради № 1562/LХ VІІІ від 29.08.2024 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № б/н від 10.10.2003 року, укладеного з ТОВ «ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД», на земельну ділянку площею 7,4179 га кадастровий номер 5122780500:01:003:0013, цільове призначення: 12.02 для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, приведення ставки орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства»; визнання незаконним та скасувати рішення Визирської сільської ради № 1681/LXIII VIII від 28.11.2024 «Про відмову ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» в укладенні договору оренди земельної ділянки, площею 7,4179 га, кадастровий номер 5122780500:01:003:0013, цільове призначення: 12.02 для розміщення га експлуатації будівель і споруд морського транспорту, на новий строк» та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122780500:01:003:0013 загальною площею 7,4179 га від 10.10.2003 року № б/н, укладеного між ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» та Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Туйськ І.І. та зареєстрованого в реєстрі за №21181, зареєстрованого Комінтернівською районою філією ДП «Одеський регіональний Центр державного земельного кадастру» 03.12.2003 року за № 2 в редакції викладеній у позовній заяві.

27.01.2025 за вх.№2-99/25 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ «ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД» про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5122780500:01:003:0013, площею 7,4179 га та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у тому числі, у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками, проведення державної реєстрації таких змін державними кадастровими реєстраторами в Державному земельному кадастрі та органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно та заборони Визирській сільській раді Одеського району Одеської області, а також будь-яким іншим особам, які будуть діяти від імені або за завданням чи в інтересах Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, вчиняти дії щодо поділу, об`єднання, виділу, зміни цільового призначення, зміни конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 5122780500:01:003:0013, площею 7,4179 га, а також заборонити використання, продаж або інше відчуження зазначеної земельної ділянки, передання її в оренду, суборенду, заставу, іпотеку.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, п. 5.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 05.12.2019 №17-06/2019 (зі змінами від 16.12.2024 №916-5/2024), з урахуванням перебування судді Степанової Л.В. з 20.01.2025 по 31.01.2025 у відпустці та надходженням заяви про накладення арешту на майно та заборону вчиняти певні дії за вх.№2-99/25 від 27.01.2025 по справі №916/31/25, з метою дотримання процесуальних строків, встановлених ст. 140 Господарського процесуального кодексу України призначено повторний автоматичний розподіл вищевказаної заяви.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 28.01.2025 заяву за вх.№2-99/25 від 27.01.2025 по справі №916/31/25 розподілено на суддю Малярчук І.А., у зв`язку з чим вказана заява прийняття суддею Малярчук І.А. до розгляду.

Так, в обґрунтування необхідності забезпечення позову в заяві від 27.01.2025 за вх.№2-99/25 позивач зазначає, що під час провадження справи Господарським судом Одеської області, відповідачем (її уповноваженими особами) можуть (і відповідно до законодавства мають) вчиняються дії, спрямовані на відчуження права оренди через аукціон та/або іншим розпорядженням земельною ділянкою з кадастровим номером 5122780500:01:003:0013. На підставі викладеного, позивач вважає, що відсутність забезпечення позову зумовлює та зумовлюватиме для позивача понесення додаткових витрат спрямованих на захист свого порушеного права та охоронюваних законом інтересів, їх відновлення. Невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки земельна ділянка може бути передана в оренду, суборенду, заставу, іпотеку, в тому числі відчужена.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.5, 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Так, предметом позову по даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Визирської сільської ради № 1562/LХ VІІІ від 29.08.2024 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № б/н від 10.10.2003 року, укладеного з ТОВ «ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД», на земельну ділянку площею 7,4179 га кадастровий номер 5122780500:01:003:0013, цільове призначення: 12.02 для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, приведення ставки орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства»; визнання незаконним та скасування рішення Визирської сільської ради № 1681/LXIII VIII від 28.11.2024 «Про відмову ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» в укладенні договору оренди земельної ділянки, площею 7,4179 га, кадастровий номер 5122780500:01:003:0013, цільове призначення: 12.02 для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, на новий строк» та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122780500:01:003:0013 загальною площею 7,4179 га від 10.10.2003 року № б/н, укладеного між ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» та Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Туйськ І.І. та зареєстрованого в реєстрі за №21181, зареєстрованого Комінтернівською районою філією ДП «Одеський регіональний Центр державного земельного кадастру» 03.12.2003 року за № 2 в редакції викладеній у позовній заяві.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Згідно з ч. 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Так, з огляду на існуючі взаємовідносини сторін, позивачем в заяві від 27.01.2025 за вх.№2-99/25 необґрунтовано та недоведено належними доказами можливої недобросовісної поведінки відповідача. Викладені доводи позивача щодо необхідності забезпечення позову, з огляду на недобросовісні дії відповідача та можливе ускладнення виконання судового рішення, не підкріплюються позивачем належними доказами. У зв`язку з цим, за відсутності у заяві належної обґрунтованості та доведеності вжиття заходів забезпечення позову та дотримання збалансованості інтересів сторін запропонованими заходами, суд невзмозі здійснити оцінку обґрунтованості необхідності вжиття таких засобів з врахуванням балансу інтересів, як позивача так і відповідача.

За встановлених обставин, враховуючи недоведеність заявником співмірності, адекватності та обґрунтованості підстав для вжиття заходів забезпечення позову, судом не підлягає задоволенню заява ТОВ «ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД» від 27.01.2025 за вх.№2-99/25 про забезпечення позову по справі №916/31/25.

Керуючись ст.ст. 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити ТОВ «ЕНЕРГО ПРОДУКТ ЛТД» у задоволенні заяви від 27.01.2025 за вх.№2-99/25 про забезпечення позову по справі №916/31/25.

2. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 29.01.2025 та згідно ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня набрання нею законної сил.

Суддя І.А. Малярчук