Рішення

від 23.01.2025 по справі 925/1172/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Справа № 925/1172/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Іщенко Р.П. - представник,

від відповідача Василега А.П. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ

до фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1 , м. Черкаси

про стягнення 649 577 грн. 84 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 649 577 грн. 84 коп. неустойки, у зв`язку з несвоєчасним поверненням орендованого майна, за договорами оренди нерухомого майна №670 від 26 вересня 2008 року та №634 від 24 квітня 2008 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 24 жовтня 2024 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 24 жовтня 2024 року, суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 12 листопада 2024 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 12 листопада 2024 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 02 січня 2025 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 02 січня 2025 року, суд відклав розгляд справи по суті на 11 год. 00 хв. 23 січня 2025 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та зазначав, що розрахунок неустойки є необґрунтованим.

Крім того відповідач вказував, що об`єкти оренди по договорам №634 та №670 використовувалися (з листопада 2023 року по травень 2024 року) за узгодженням з Черкаською обласною військовою адміністрацією військовою частиною.

Дозвіл на використання військовою частиною об`єктів оренди надавався безпосередньо керівником балансоутримувача орендованого майна Головного управління статистики у Черкаській області, шляхом надання комплекту ключів від вхідних дверей до об`єктів оренди.

Починаючи з листопада 2023 року ні відповідач, ні державний виконавець не мали можливості виконати рішення Господарського суду Черкаської області по справі №925/1445/22 щодо виселення відповідача з орендованого приміщення, так як інші особи до приміщення не допускалися.

Таким чином, виконати свій обов`язок щодо повернення об`єктів з оренди у вказаний період відповідач не міг.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Водночас відповідач просив суд зменшити розмір неустойки на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що у листі Черкаської обласної військової адміністрації від 14 серпня 2024 року №01/01-30/8311/01/01-30/22496 було зазначено, що погодження щодо розміщення військової частини на орендованих відповідачем площах військовою адміністрацією не надавалося.

Між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 жодних договорів щодо платного чи безоплатного користування майном, яке перебувало в оренді у відповідача, не укладалося.

Умовами укладених між сторонами договорів оренди передання майна третім особам не передбачено.

Разом з тим, документів про вилучення орендованого майна на користь військової частини, передбачених Законом України від 17 травня 2012 року № 4765-VI Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, до Регіонального відділення не надходило та відповідачем суду не надано.

Відповідальність за використання державного майна у спосіб не передбачений законодавством, на думку позивача, має нести відповідач, як особа якій майно було передане за договорами оренди та яка не мала права розпоряджатися цим майном на свій розсуд, у тому числі передавати таке майно у розпорядження третім особам.

Власного контррозрахунку неустойки відповідачем суду не надано.

До неустойки передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, приписи статті 551 Цивільного кодексу України щодо можливості зменшення її розміру судом не застосовуються.

Також позивач вважає, що оскільки правовідносини сторін у справах №925/1445/22 та №925/1172/24 є тотожними, то обставини, що встановлені рішенням суду зі справи №925/1445/22, зокрема, щодо причин неповернення відповідачем майна після припинення договірних відносин та наявності чи відсутності його вини в цьому, не підлягають доказуванню в силу вимог частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, позивач просив суд відхилити доводи та заперечення відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні, яке відбулося 23 січня 2025 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1172/24.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначав, що відповідач після припинення договорів оренди користувався частиною підвальних приміщень та нежитлових приміщень першого поверху будівлі в період з грудня 2022 року по 26 червня 2024 року, а тому з останнього підлягає стягненню неустойка в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України в сумі 649 577 грн. 84 коп.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 22 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2024 року зі справи №925/1445/22, позов задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 71 257,75 грн., пені в сумі 13 485,10 грн. та неустойки за неповернення майна в сумі 730 201,96 грн.

Виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з нежитлових приміщень першого поверху, площею 364,10 кв.м, та підвалу, площею 191 кв.м, що передані в користування за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.09.2008 №670 та з частини підвальних приміщень, площею 168,45 кв.м, що передані в користування за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 24.04.2008 № 634, які знаходяться в адмінбудівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 квітня 2024 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2024 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 22 серпня 2023 року у справі №925/1445/22 скасовано в частині задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та пені і прийнято у цій частині нове рішення, яким у позові в цій частині відмовлено.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2024 року у справі № 925/1445/22 залишено без змін.

Під час розгляду справи №925/1445/22 судом було встановлено, що 16.03.2003 Черкаське обласне управління статистики та відповідач уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності № 27 (далі договір № 27), з урахуванням змін до цього договору, за умовами якого відповідач отримав в оренду нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею, 559,3 кв.м, із них на першому поверсі площею 362,6 кв.м та в підвальному приміщенні площею 196,7 кв.м.

26.09.2008 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, правонаступником якого є позивач, та відповідач уклали договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 670 (далі договір №670), з урахуванням змін до договору, якими змінено площу орендованих приміщень на 555,10 кв.м та продовжено дію договору № 670 до 21.09.2020 включно. Об`єктом оренди договору №670 залишилося нерухоме майно, яке вказано у договорі № 27.

24.04.2008 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, правонаступником якого є позивач, та відповідач уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №634 (далі договір №634), за яким відповідачу в оренду передано частину підвальних приміщень, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 . З урахуванням змін до договору № 634, змінено розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку, площу орендованого приміщення, яка з урахуванням акта прийому-передачі приміщень становила 168,45 кв.м та продовжено дію договору №634 до 14.04.2020 включно.

Нерухоме майно, яке є предметом договорів № № 670, 634 обліковується на балансі Головного управління статистики у Черкаській області (далі балансоутримувач).

Згідно з пунктом 3.1 договору №670 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2018 року 16 325,51 грн. Розмір орендної плати за грудень 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад, грудень 2018 року.

За умовами пункту 3.1 договору №634 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2014 року 2 615,53 грн. Орендна плата за жовтень 2014 року визначається орендарем самостійно шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень 2014 року.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 договорів №634, № 670 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Пунктами 3.6 договорів №634, №670 передбачено, що орендна плата перераховується орендарем самостійно щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, у співвідношенні: 50% - до Державного бюджету на відповідний рахунок Держказначейства за місцем знаходження об`єкта оренди; 50% - на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Пунктом 3.7 договору №670, у редакції договору про внесення змін №5 від 29.12.2018 та пунктом 3.7 договору № 634, у редакції договору про внесення змін від 15.05.2014 №2 сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені припиняється через 12 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пунктів 10.6 договорів №634, № 670 їх чинність припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який їх було укладено, за письмовим повідомленням орендодавця у разі несплати за оренду протягом трьох місяців підряд (з дати отримання такого повідомлення).

Згідно з пунктами 10.9 договорів № 670, № 634 у разі припинення або розірвання цих договорів майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Суд встановив, що після закінчення строку дії договору № 634, який діяв до 14.04.2020 та договору № 670, який діяв до 21.09.2020, відповідач не повернув позивачу майно.

З посиланням на приписи частини другої статті 785 ЦК України, позивач заявив до відповідача вимогу про стягнення неустойки за договором №634 у розмірі 186 944,94 грн. за період з травня 2020 року по листопад 2022 року та за договором №670 у сумі 543 257,02 грн. за період з вересня 2020 року по листопад 2022 року, що разом становить загальну суму 730 201,96 грн.

Суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 730 201,96 грн., нарахованої відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

По справі №925/1172/24 позивач заявив вимогу про стягнення неустойки за період: з грудня 2022 року по 26 червня 2024 року.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26 березня 2019 року у справі № 910/13862/15).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України, а також рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у добровільному порядку рішення місцевого господарського суду від 22 серпня 2023 року зі справи №925/1445/22 не виконував.

27.03.2024 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петренко С. В. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 04.03.2024 у справі № 925/1445/22 про виселення відповідача з нежитлових приміщень першого поверху, площею 364,10 кв.м, та підвалу, площею 191 кв.м, що передані в користування за договорами оренди № 634 та № 670.

26.06.2024 за участі представників стягувача та боржника у присутності понятих державним виконавцем встановлено виконання рішення суду боржником та передачу ключів від нежитлових приміщень представнику стягувача. Факт виселення боржника зафіксовано актом державного виконавця від 26.06.2024.

Того ж дня державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плачу за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст.785 ЦК України).

Згідно ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За правилами ч.2 ст. 785 ЦК України у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору.

Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Вказані правові висновки міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Враховуючи дату фактичного повернення відповідачем майна, а також розмір орендної плати, що підлягав сплаті до державного бюджету (50%) за період: з грудня 2022 року по 26 червня 2024 року розмір неустойки за несвоєчасне повернення майна за договором № 634 становить 150 387,88 грн., а за договором № 670 відповідно 499 189,96 грн. (а.с. 58-59).

В матеріалах справи знаходиться копія листа від 13 січня 2021 року адресованого начальнику Головного управління статистики у Черкаській області та копія поштової квитанції про направлення актів приймання-передачі майна з оренди (а.с.71).

Судом враховано, що даний доказ судами вже оцінювався під час розгляду справи №925/1445/22.

Зокрема, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2024 року вказано, що посилання скаржника на лист від 13.01.2021, який наданий ним на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1 намагався повернути державне майно балансоутримувачу, судом оцінюються критично, оскільки третя особа (балансоутримувач) факт отримання вказаного листа заперечує, а відповідачем, у свою чергу, на підтвердження факту його направлення балансоутримувачу надана лише поштова квитанція про відправку рекомендованого листа без опису вкладення до нього, з чого неможливо встановити, що саме за документ направлявся третій особі.

Водночас, з урахуванням положень ч.7 ст.75 ГПК України відповідна правова оцінка надана судом цьому факту не є обов`язковою для господарського суду.

Проте, під час розгляду даної справи відповідач також не надав суду доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно звертався до балансоутримувача чи до позивача з пропозицією прийняти майно з оренди і що саме останні ухилялися від обов`язку прийняти майно.

Зі змісту самого листа від 13.01.2021 вбачається, що відповідач був обізнаний про припинення договорів.

Наявність матеріалів виконавчого провадження підтверджують факт того, що рішення суду відповідачем в добровільному порядку не виконувалося.

Тобто, саме орендар не виконував обов`язок своєчасно повернути майно з оренди.

Акти повернення майна з оренди між сторонами підписано не було.

В матеріалах справи (а.с.72) знаходиться лист командира військової частини, в якому останній вказав, що з листопада 2023 року по травень 2024 року, підрозділи вказаної в листі військової частини тимчасово перебували у АДРЕСА_1 .

За узгодженням з Черкаською обласною військовою адміністрацією місцем дислокації підрозділу було встановлено нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , (приміщення колишнього клубу Х-Level).

У період з листопада 2023 року по травень 2024 року вказані нежитлові приміщення використовувались в якості складських приміщень та відносились до категорії військових об`єктів, доступ до яких цивільним особам заборонений.

У зв?язку з чим командир в/ч підтверджує, що з листопада 2023 року по травень 2024 року вказаний нежитловий об`єкт та військове майно, що зберігалось в ньому перебували під охороною військової частини, інші особи до приміщень не допускались.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не навів суду обґрунтованих доводів стосовно того, яким чином використання нежитлових приміщень третіми особами після припинення дії договорів оренди перешкоджали йому своєчасно скласти та направити орендодавцю на підпис акти приймання-передачі майна.

Суду не надано матеріалів виконавчого провадження з яких би вбачалося, що саме дії військових перешкоджали орендарю виконати рішення суду про виселення.

Доказів того, що орендодавець надав згоду орендарю на передачу майна в користування третім особам матеріали справи також не містять.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного повернення орендованого майна після припинення договорів оренди.

Розрахунок неустойки відповідач не спростував.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України.

У чинному законодавстві відсутній правовий механізм зменшення неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

До неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, приписи статті 551 Цивільного кодексу України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №914/730/17, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19, від 07.04.2020 у справі №924/599/19.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, проспект Голосіївський, 50, м. Київ, ідентифікаційний код 43173325 649 577 грн. 84 коп. неустойки та 9 743 грн. 67 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 29 січня 2025 року.

Суддя А.В.Васянович