Ухвала

від 29.01.2025 по справі 926/194/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

29 січня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/194/25

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, розглянувши заяву

заявника приватного підприємства «Регіон-Центр», м. Чернівці

до боржників: 1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Чернівці

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , м. Чернівці

про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 12794,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Регіон-Центр» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №11/336 від 01.04.2019 в сумі 12794,02 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 справу № 926/194/25 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Розглянувши заяву приватного підприємства «Регіон-Центр» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 12794,02 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви (ст. 149 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Суд зазначає, що зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, якщо подана заява та заявлені у ній вимоги відповідають вимогам, за якими може бути видано судовий наказ, викладені у заяві обставини підтверджується доданими до заяви документами.

Як стверджує заявник, в АДРЕСА_1 , який перебуває на утриманні стягувача. Нежитлові приміщення, що використовуються для підприємницької діяльності, загальною площею 132,00 кв.м. у вказаному будинку належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Як на підставу своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання боржниками умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №11/336 від 01.04.2019, в результаті чого за період з 01.05.2021 по 01.01.2025 утворилась заборгованість з утримання житлового будинку в сумі 12794,02 грн.

Заявник зазначає, що рішенням виконавчого комітету від 29.05.2018 року № 245/10 за результатами проведеного конкурсу Чернівецькою міською радою ПП «Регіон-Центр» з 01.06.2018 року призначений управителем вищевказаного будинку.

Від імені співвласників будинку АДРЕСА_1 , відповідно до перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирних будинках», уповноваженою особою виконавчого комітету міської ради 01.04.2019 року підписано договір № 11\336 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за яким ПП «Регіон-Центр» зобов`язується надавати співвласникам послуги з управління багатоквартирним будинком, а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Пунктом 2 вказаного договору встановлено, що список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності, зазначаються у додатку 1 до договору, що є невід`ємною його частиною.

Проте, додаток 1, який є невід`ємною частиною договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №11/336 від 01.04.2019 та на який посилається заявник у своїх вимогах, не долучений до матеріалів заяви.

Натомість, заявником до заяви про видачу судового наказу долучений додаток №1 до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №1/336 від 01.01.2019, який є відмінним від договору на який посилається заявник.

Таким чином, оскільки додаток №1 до договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №11/336 від 01.04.2019 не долучений до матеріалів заяви, що свідчить про не доведеність заявником факту приєднання боржників до зазначеного договору.

Суд враховує, що заявником також додано договір №о.р.28219 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 від 01.06.2023, який укладений між приватним підприємством «Регіон-Центр» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Однак, суд відхиляє зазначений договір з огляду на те, що він укладений 01.06.2023, а заявником заявлено до стягнення заборгованість за період з 01.05.2021 по 01.01.2025, а отже, він укладений після початку періоду нарахування заборгованості.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність заявником факту, що між сторонами укладений письмовий договір, отже відсутня безспірність вимог заявника, як того вимагають приписи ч. 2 ст. 12 ГПК України.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити приватному підприємству «Регіон-Центр» у видачі судового наказу про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 12794,02 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 29.01.2025.

Суддя С.О.Миронюк