Постанова

від 23.01.2025 по справі 922/499/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/499/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

позивача: Ткаченко В.В. (в режимі відеоконференції),

відповідача: Шиманевська А.Р. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фермерського господарства "КЛЕПКИ+"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024

та рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2024

у справі № 922/499/24

за позовом Фермерського господарства "КЛЕПКИ+"

до Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 29.12.2016

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "КЛЕПКИ+" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 29.12.2016 у визначеній у позовній заяві редакції.

Позивач посилається на те, що він своєчасно звернувся до відповідача з повідомленням про поновлення договору оренди, а останній не відповів на звернення як до спливу строку договору, так і через місяць після його закінчення. Відтак, позивач вважає, що відповідач своєю поведінкою підтверджує, що не заперечує проти поновлення договору оренди на тих же умовах та на той же строк (7 років), що по суті є "мовчазною згодою", але й одночасно відповідач проявляє бездіяльність або ухиляється від підписання додаткового договору (угоди) про поновлення договору оренди, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 (суддя Новікова В.А.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М. - головуючий, Лакіза В.В., Мартюхіна Н.О.), у позові відмовлено повністю.

Судами обох інстанцій встановлено, що 29.12.2016 між Хоменко Олексієм Григоровичем (орендар) та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (орендодавець) був укладений договір оренди землі б/н, який зареєстрований 21.04.2017, індексний номер 34870627.

Предметом та об`єктом оренди є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Грушівської сільської ради на території Куп`янського району Харківської області, з кадастровим номером 6323781200:01:000:0302, площею 19, 5079га строком на 7 (сім) років з правом пролонгації (надалі - Договір оренди).

Строк дії договору оренди закінчився 29.12.2023.

Згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким було доповнено пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки.

Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №725-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Харківської області згідно з додатком.

Згідно з вищезазначеним додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України, до складу Кіндрашівської територіальної громади входить територія Грушевської територіальної громади з адміністративним центром у с. Кіндрашівка Куп`янського району Харківської області.

Таким чином, з 01.07.2021 (дата набрання чинності абзаців 2-4 підпункту 58 пункту 4 Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин") земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6323781200:01:000:0302, площею 19, 5079га, яка знаходиться в оренді у позивача, перейшла до комунальної власності Кіндрашівської територіальної громади в особі Кіндрашівської сільської ради.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав, Кіндрашівська сільська рада зареєструвала право власності на земельну ділянку, отже Кіндрашівська сільська рада стала власником вищезазначеної земельної ділянки та відповідно стала Орендодавцем по набутій від держави земельній ділянці для сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6323781200:01:000:0302 площею 19, 5079 га.

На даний час повноваження Кіндрашівської сільської ради здійснюються Кіндрашівською сільською військовою адміністрацією Куп`янського району Харківської області на підставі Постанови Верховної Ради України "Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Харківській області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Крім того, ОСОБА_1 , набувши право оренди земельної ділянки за договором оренди, прийняв рішення про створення Фермерського господарства "КЛЕПКИ+" та передачу останньому прав і обов`язків орендаря земельної ділянки, відтак, до ФГ "КЛЕПКИ+" перейшли всі права й обов`язки орендаря земельної ділянки за вказаним Договором оренди.

Таким чином, сторонами вказаного договору оренди є орендодавець - Кіндрашівська сільська рада, повноваження якої виконуються Кіндрашівською сільською військовою адміністрацією Куп`янського району Харківської області, та орендар - ФГ "КЛЕПКИ+".

Позивач стверджує, що 27.11.2023, маючи намір та бажання скористатися переважним правом на поновлення договору оренди, він направив орендодавцю (Кіндрашівській сільській військовій адміністрації Куп`янського району Харківської області) лист-повідомлення з пропозицією поновити договір оренди на тих же умовах і на той самий строк (на 7 (сім) років), а, також, додав до листа-повідомлення додаткові договори (угоди) про поновлення договору оренди та заміну сторони, з метою приведення найменування сторін договору оренди до реального становища, що склалося на даний час. Проте в подальшому позивач не отримував від відповідача лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення договору оренди, як і не отримував від відповідача підписаної з його боку додаткового договору (угоди). Отже позивач вважає, що своєчасно звернувся до відповідача з відповідними пропозиціями про поновлення договору оренди, проте останній не відповів на звернення як до спливу строку договору, так і через місяць після його закінчення. На думку позивача, відповідач своєю поведінкою підтверджує, що не заперечує проти поновлення договору оренди на тих же умовах та на той же строк (7 (сім) років), що по суті є «мовчазною згодою», одночасно також відповідач проявляє бездіяльність або ухиляється від підписання додаткового договору (угоди) про поновлення договору оренди на тих же умовах та на той же строк (7 (сім) років).

В свою чергу відповідач наполягає на тому, що 29.11.2023 листом № 01-12/1395 ним було надано відповідь на офіційну електронну адресу фермерського господарства plus@klepky.com про розгляд листа-повідомлення від 27.11.2023 № 27.11-6, тому твердження позивача про те, що станом на дату складання позовної заяви позивач не отримував від відповідача листа-повідомлення про заперечення щодо поновлення договору оренди не відповідають дійсності. 20.12.2023 № 01-12/1471 відповідачем було направлено лист-повідомлення на офіційну електронну адресу фермерського господарства plus@klepky.com про відмову та заперечення проти пролонгації договору оренди землі б/н від 29.12.2016, який зареєстрований 21.04.2017, індексний номер: 34870627, де об`єктом оренди є земельна ділянка з кадастровим номером 6323781200:01:000:0302, площею 19, 5079 га. 22.12.2023 відповідачем було видано та направлено позивачу Розпорядження «Про відмову у продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі ФГ «КЛЕПКИ+» № 258, яке також розміщене на офіційному сайті Кіндрашівської сільської ради Харківської області. Відтак, у зв`язку з небажанням та неможливістю ФГ «КЛЕПКИ+» здійснювати ведення фермерського господарства та обробіток землі, несплатою позивачем орендної плати, невикористанням земельної ділянки, Кіндрашівською військовою адміністрацією діючи в інтересах громади, а також в інтересах позивача, який вбачає небезпеку у користуванні даною земельною ділянкою, було прийнято рішення про відмову у продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі ФГ «КЛЕПКИ+».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку, що Кіндрашівською сільською військовою адміністрацією Куп`янського району Харківської області у встановлений законом строк та відповідно до наданих повноважень було прийнято рішення (розпорядження) щодо регулювання земельних відносин, яким відмовлено в продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі ФГ "КЛЕПКИ+" сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6323781200:01:000:0302 площею 19, 5079га та повідомлено у визначений законом строк про прийняте рішення орендаря, у зв`язку із чим, суд посилання позивача на "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору відхилив. Крім цього, ФГ «КЛЕПКИ+» з березня 2022 року не сплачує орендну плату за орендовану земельну ділянку у зв`язку із військовою агресією російської федерації, а також не використовує орендовану земельну ділянку в зв`язку із потенційною небезпекою для проведення робіт через можливість замінування ділянки вибухонебезпечними предметами. Оскільки ФГ «КЛЕПКИ+» належним чином не виконує свої обов`язки за договором (не сплачує орендну плату з березня 2022 року, орендовану земельну ділянку не обробляє), Кіндрашівською сільською військовою адміністрацією Куп`янського району Харківської області було повідомлено орендаря у встановлені законом строки про відмову та заперечення проти пролонгації Договору оренди землі б/н від 29.12.2016, орендодавцем відповідно до його повноважень було прийняте рішення (розпорядження) «Про відмову у продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі», з урахуванням відсутності правових підстав для поновлення договору оренди землі, імперативно визначених ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки переважне право на поновлення договору оренди землі припинилось.

Апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про повідомлення орендаря про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте. Тобто, відповідачем вимоги ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" дотримані не були. В свою чергу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стверджувати про "мовчазну згоду" орендодавця у спірних правовідносинах неможливо, оскільки відповідач у межах своїх повноважень прийняв Розпорядження "Про відмову у продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі ФГ "КЛЕПКИ+" №258 від 22.12.2023, яке розміщене на офіційному сайті Кіндрашівської сільської ради Харківської області. У Розпорядженні "Про відмову у продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі ФГ "КЛЕПКИ+" №258 від 22.12.2023 відповідач посилався на наявність у орендаря заборгованості по сплаті орендних платежів.

При цьому, з урахуванням приписів Податкового кодексу України, у позивача був відсутній обов`язок нараховувати та сплачувати орендну плату за землю за договором оренди з 01.03.2022 по 31.12.2022 та з 01.07.2023 по 29.12.2023 (останній день строку дії договору). Проте у даному випадку орендар після набуття чинності у новій редакції (06.05.2023) підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України і до отримання відповідного рішення військової адміністрації про надання йому пільги з оплати орендних платежів не був звільнений від оплати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2023 до 01.07.2023. З огляду на викладене, у Розпорядженні "Про відмову у продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі ФГ "КЛЕПКИ+" №258 від 22.12.2023 відповідач правильно посилається на наявність у орендаря заборгованості по сплаті орендних платежів. Крім цього, матеріали справи не містять доказів, що позивач не міг користуватись спірною земельною ділянкою, у тому числі і за період з 01.01.2023 до 01.07.2023. Відтак, у даному випадку відсутні правові підстави для застосування положень ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якими визначено необхідність одночасної сукупності формально-юридичних обставин, з якими закон пов`язує можливість поновлення договору оренди, у тому числі і те, що орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором (зокрема, сплати орендних платежів).

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що з 01.03.2022 він на законодавчій основі був звільнений від обов`язку нараховувати та сплачувати орендну плату за орендовану земельну ділянку, якою він користується на підставі договору оренди. Також зазначає, що орендована земельна ділянка постійно знаходиться під обстрілами, її обстеження та розмінування не проводилось, у зв`язку із чим, він з об`єктивних причин не може нею користуватись. При цьому судами не враховано, що суд касаційної інстанції у низці постанов акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у даних спірних правовідносинах є орендар. Тому у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Крім цього, відсутній висновок Верховного Суду щодо норм Податкового кодексу України та Закону України «Про оренду землі» у випадках, коли суб`єкт господарювання є орендарем земельної ділянки державної або комунальної власності при цьому не сплачує орендну плату за користування такою земельною ділянкою виключно у зв`язку з неможливістю своєчасного виконання податкових обов`язків, що підтверджено відповідним рішенням податкового органу та одночасно і не обробляє земельну ділянку у зв`язку з тим, що вона визнана засміченою вибухонебезпечними предметами.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.12.2024 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 19.11.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 18.11.2024 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він вказує на помилковість доводів скаржника, та просить оскаржені постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності 10.12.2024 одного із колегії суддів розгляд касаційної скарги призначений на 10.12.2024 на 15:30 не відбувся, а ухвалою від 16.12.2024 повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Фермерського господарства "КЛЕПКИ+" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 та рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2024 у справі № 922/499/24 відбудеться 16.01.2025.

В судовому засіданні 16.01.2025 оголошено перерву у справі до 23.01.2025.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 20.01.2025 від ФГ «КЛЕПКИ+» та від Костюкова С.В. надійшли додаткові пояснення у справі.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

У справі № 922/499/24 суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про повідомлення орендаря про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

В свою чергу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стверджувати про "мовчазну згоду" орендодавця у спірних правовідносинах неможливо, оскільки відповідач у межах своїх повноважень прийняв Розпорядження "Про відмову у продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі ФГ "КЛЕПКИ+" №258 від 22.12.2023, яке розміщене на офіційному сайті Кіндрашівської сільської ради Харківської області.

У Розпорядженні "Про відмову у продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі ФГ "КЛЕПКИ+" №258 від 22.12.2023 відповідач посилався на наявність у орендаря заборгованості по сплаті орендних платежів.

Верховний Суд зауважує, що у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16, на які посилається скаржник, зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у даних спірних правовідносинах є орендар.

Вказаний висновок знайшов своє вираження також у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, відповідно до якого: «стаття 33 Закону про оренду землі (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Суд зауважував, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону про оренду землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.».

Відтак, дослідження поведінки сторін договору оренди землі не предмет відповідності принципам справедливості, добросовісності та розумності забезпечує дотримання прав та інтересів учасників відповідних відносин.

Так у справі № 922/499/24 суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про повідомлення орендаря про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі"). При цьому вказані висновки не оскаржуються у касаційному порядку.

В свою чергу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стверджувати про "мовчазну згоду" орендодавця у спірних правовідносинах неможливо, оскільки відповідач у межах своїх повноважень прийняв Розпорядження "Про відмову у продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі ФГ "КЛЕПКИ+" №258 від 22.12.2023, яке розміщене на офіційному сайті Кіндрашівської сільської ради Харківської області. У Розпорядженні "Про відмову у продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі ФГ "КЛЕПКИ+" №258 від 22.12.2023 відповідач посилався на наявність у орендаря заборгованості по сплаті орендних платежів.

Досліджуючи відповідні обставини суд апеляційної встановив, що у позивача був відсутній обов`язок нараховувати та сплачувати орендну плату за землю за договором оренди з 01.03.2022 по 31.12.2022 та з 01.07.2023 по 29.12.2023 (останній день строку дії договору). Проте у даному випадку орендар після набуття чинності у новій редакції (06.05.2023) підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України і до отримання відповідного рішення військової адміністрації про надання йому пільги з оплати орендних платежів не був звільнений від оплати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2023 до 01.07.2023. З огляду на викладене, у Розпорядженні "Про відмову у продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі ФГ "КЛЕПКИ+" №258 від 22.12.2023 відповідач вірно посилається на наявність у орендаря заборгованості по сплаті орендних платежів. Крім цього, матеріали справи не містять доказів, що позивач не міг користуватись спірною земельною ділянкою, у тому числі і за період з 01.01.2023 до 01.07.2023. Відтак, у даному випадку відсутні правові підстави для застосування положень ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якими визначено необхідність одночасної сукупності формально-юридичних обставин, з якими закон пов`язує можливість поновлення договору оренди, у тому числі і те, що орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором (зокрема, сплати орендних платежів).

Верховний Суд з цього приводу зазначає таке.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 06.05.2023), встановлено, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року до 31 грудня року, наступного за роком у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Тобто, в редакції Податкового кодексу України, яка діяла до 06.05.2023, орендна плата за земельні ділянки комунальної власності, які перебували під окупацією військ російської федерації, у період з 01.03.2022 по 31 грудня року, наступного за роком у якому припинено або скасовано воєнний стан та на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії - не нараховується та не сплачується.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Кіндрашівська територіальна громада перебувала у тимчасовій окупації з 24.02.2022 до 11.09.2022.

Після деокупації, з 11.09.2022 по 01.07.2023, Кіндрашівська територіальна громада входила до переліку території можливих бойових дій.

А з 01.07.2023 і по теперішній час Кіндрашівська територіальна громада перебуває у переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Зазначене підтверджується Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Отже, з 01.03.2022 позивач на законодавчій основі був звільнений від обов`язку нараховувати та сплачувати орендну плату за орендовану земельну ділянку, яка належить йому на підставі договору оренди.

06.05.2023 підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України набув чинності у новій редакції (редакція діє до теперішнього часу), відповідно до якої: за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Отже, з урахуванням приписів Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у позивача був відсутній обов`язок нараховувати та сплачувати орендну плату за землю за договором оренди з 01.03.2022 по 31.12.2022 та з 01.07.2023 по 29.12.2023 (останній день строку дії Договору), оскільки позивач звільнений від обов`язку її нарахування та сплати на законодавчому рівні.

Щодо періоду з 01.01.2023 до 01.07.2023, то відповідно до положень пункту 288.8 статті 288 Податкового кодексу України, у частині земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю заяви до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації та військово-цивільної адміністрації про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної в такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Не нараховується орендна плата за договорами оренди земельних ділянок державної і комунальної власності, які непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, протягом періоду, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата прийняття рішення сільською, селищною, міською радою, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяви платника податків, та завершується останнім числом місяця, на який припадає дата, що настає раніше, - або останній день строку, на який надано пільгу зі сплати місцевих податків та зборів відповідно до прийнятого рішення (у тому числі з урахуванням змін, внесених до такого рішення), або дата скасування відповідного рішення, або дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності чи визнання земельної ділянки придатною для використання.

Відповідно до положень пункту 292-1 статті 292-1 Податкового кодексу України, для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником податку заяви до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації та військово-цивільної адміністрації про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Згідно з підпунктами 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Дія абзацу першого цього підпункту не поширюється на прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяви платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (з обов`язковим зазначенням кадастрових номерів таких земельних ділянок), а також про внесення змін до таких рішень.

Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року.

Відповідно до підпункту 12.4.6 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать надання інформації контролюючим органам за місцезнаходженням земельних ділянок щодо рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, прийнятих на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Така інформація надається в електронному вигляді у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, протягом 10 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення з обов`язковим зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, щодо яких прийнято відповідне рішення.

Таким чином, земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття уповноваженим органом відповідного рішення.

При цьому, не нараховується орендна плата за договорами оренди земельних ділянок державної і комунальної власності, які непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, протягом періоду, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата прийняття рішення сільською, селищною, міською радою, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяви платника податків

Так, позивач звернувся до Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області із заявами від 31.08.2023 про потенційне забруднення земельних ділянок (у тому числі і орендованої земельної ділянки, яка є предметом спору) вибухонебезпечними предметами, в якій просив визнати непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що знаходяться на території Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, та встановити податкові пільги.

Відповідач не визнав земельні ділянки непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами та прийняв рішення про відмову у встановленні податкових пільг, оформлені розпорядженнями №206 від 30.10.2023 та №211 від 31.10.2023. Приймаючи оскаржувані рішення, відмовив позивачу у задоволені його заяв у зв`язку з не встановленням фактів засмічення земельних ділянок розташованих на території Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області вибухонебезпечними предметами.

Тобто, на момент прийняття Розпорядження "Про відмову у продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі ФГ "КЛЕПКИ+" №258 від 22.12.2023 позивачу не було встановлено пільги зі сплати орендних платежів за земельну ділянку, що є предметом договору оренди.

Позивач оскаржив дії відповідача в адміністративному окружному суді, і рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі №520/10400/24 було визнано протиправними та скасовано розпорядження №206 від 30.10.2023 та №211 від 31.10.2023 Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, зокрема з тієї підстави, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів, яким чином він встановив відсутність засмічення земельних ділянок розташованих на території Кіндрашівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області вибухонебезпечними предметами.

Вказаним рішенням також зобов`язано Кіндрашівську сільську військову адміністрацію Куп`янського району Харківської області повторно розглянути заяви Фермерського господарства "КЛЕПКИ+" від 31.08.2023 №3-2023 та від 31.08.2023 №1-2023 щодо визнання непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами земельних ділянок для ведення фермерського господарства та встановлення податкових пільг, з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що відповідно до положень пункту 288.8 статті 288 Податкового кодексу України позивач за наявності відповідного рішення відповідача може отримати пільгу зі сплати орендної плати за оренду земель комунальної власності з першого числа місяця, на який припадає дата прийняття рішення сільською, селищною, міською радою, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, у той час, як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність сплати орендних платежів за період з 01.01.2023 по 30.06.2023. А матеріали справи не містять відповідного рішення ради про звільнення позивача від сплати орендних платежів з 01.01.2023 по 30.06.2023.

При цьому апеляційний господарський суд встановив, що 29 березня 2023 року ГУ ДПС у Харківській області (контролюючий орган) було прийнято (винесено) Рішення №162/20-40-04-05-16 про неможливість своєчасного виконання позивачем податкового обов`язку.

Втрата можливості своєчасно виконувати позивачем податкового обов`язку виникла у зв`язку із військовою агресією російської федерації, що підтверджується Рішенням податкового органу.

Підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Отже, у разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Податковим кодексу України або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання/несвоєчасне виконання.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані норми щодо сплати податків, на які посилається позивач, не стосуються спірних правовідносин. Податковий орган у межах своїх повноважень вирішив питання про неможливість своєчасного виконання позивачем податкового обов`язку.

Натомість, зазначеними вище положеннями пункту 288.8 статті 288, пункту 292-1 статті 292-1 Податкового кодексу України чітко врегульовано порядок оплати і звільнення від оплати орендних платежів у межах своїх повноважень сільською, селищною, міською радою, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією.

Відтак, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, орендар після набуття чинності у новій редакції (06.05.2023) підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України і до отримання відповідного рішення військової адміністрації про надання йому пільги з оплати орендних платежів не був звільнений від оплати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2023 до 01.07.2023.

У Розпорядженні "Про відмову у продовженні (поновленні) терміну дії договору оренди землі ФГ "КЛЕПКИ+" №258 від 22.12.2023 відповідач посилається на наявність у орендаря заборгованості по сплаті орендних платежів. До звернення з листом-повідомленням про поновлення дії договору до орендодавця 27.11.2023 орендар відповідно до положень законодавства мав заборгованість з оплати за користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що у даному випадку відсутні правові підстави для застосування положень ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якими визначено необхідність одночасної сукупності формально-юридичних обставин, з якими закон пов`язує можливість поновлення договору оренди, у тому числі і те, що орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором (зокрема, сплати орендних платежів).

Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16, у яких суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин, Верховний Судом відхиляються, оскільки оцінка відповідної поведінки здійснюються судами з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Верховний Суд зауважує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на суд.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів, що позивач не міг користуватись спірною земельною ділянкою, у тому числі і за період з 01.01.2023 до 01.07.2023, а орендар після набуття чинності у новій редакції (06.05.2023) підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України і до отримання відповідного рішення військової адміністрації про надання йому пільги з оплати орендних платежів не був звільнений від оплати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2023 до 01.07.2023, що виключає наявність підстав для застосування положень ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якими визначено необхідність одночасної сукупності формально-юридичних обставин, з якими закон пов`язує можливість поновлення договору оренди, у тому числі і те, що орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором (зокрема, сплати орендних платежів).

Що ж до підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, то згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Скаржник в якості обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо норм Податкового кодексу України та Закону України «Про оренду землі» у випадках, коли суб`єкт господарювання є орендарем земельної ділянки державної або комунальної власності при цьому не сплачує орендну плату за користування такою земельною ділянкою виключно у зв`язку з неможливістю своєчасного виконання податкових обов`язків, що підтверджено відповідним рішенням податкового органу та одночасно і не обробляє земельну ділянку у зв`язку з тим, що вона визнана засміченою вибухонебезпечними предметами.

Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця процесуальна норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що підстав для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм матеріального права у подібних правовідносинах немає, оскільки апеляційним господарським судом встановлено наявність обставин, які виключають можливість застосування положень ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції керується висновками, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду після його перегляду в апеляційному порядку у касаційному провадженні також не має, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314-317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "КЛЕПКИ+" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 у справі № 922/499/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.