Ухвала

від 28.01.2025 по справі 918/446/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/446/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024

у справі за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області

до відповідачів: 1) ОСОБА_2 , 2) Фермерського господарства "Валентина"

про витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2024 (подано 26.11.2024 через підсистему «Електронний суд») до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник) на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі № 918/446/24.

06.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Гуцан (Махачек) Надії Миколаївни надійшла заява про розгляд Верховним Судом аналогічної справи № 918/1319/23, за результатом розгляду якої касаційне провадження було закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що не було подано доказів на підтвердження вартості спірного майна та у разі необхідності доказів про доплату судового збору з визначеної вартості спірного майна за 2 вимоги майнового характеру.

Вказана ухвала отримана скаржником через електронний суд 18.12.2024 о 01:07, що підтверджуються довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, тобто останнім днем строку на усунення недоліків касаційної скарги, з урахуванням вихідного дня, є 30.12.2024.

13.01.2025 (подано 20.12.2024 через підсистему «Електронний суд») з дотриманням строку на усунення недоліків, до Верховного Суду на виконання ухвали про залишення без руху від 17.12.2024 надійшла заява про усунення недоліків, надано висновки про вартість спірного майна.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги та заяви про усунення недоліків, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2024 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024, залишено без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2024 про задоволення позову, яким:

- витребувано з володіння ОСОБА_2 та Фермерського господарства "Валентина" у комунальну власність на користь Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради земельну ділянку площею 3,0000 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1292 (реєстраційний номер: 1224421956246).

- витребувано з володіння ОСОБА_2 та Фермерського господарства "Валентина" у комунальну власність на користь Дядьковицької територіальної громади в особі Дядьковицької сільської ради земельну ділянку площею 0,6353 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1293 (реєстраційний номер: 1224465656246).

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідною з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна (пункт 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України).

Предметом позову у справі № 918/446/24 є витребування земельних ділянок: площею 3,0000 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1292 та площею 0,6353 га, кадастровий номер 5624682700:01:001:1293, загальна вартість яких, згідно наданих скаржником висновків про вартість майна складає 390 500,00 грн (71 000,00 грн + 319 500,00 грн), що становить менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000,00 грн).

Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому, незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

За змістом частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, подана касаційна скарга скаржника не містить посилань на виключні випадки, передбачені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, яка становить менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто у касаційному порядку.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики.

Суд звертає увагу, що посилання на підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без належного обґрунтування підстав визначених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, яка становить менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Верховний Суд зазначає, що під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги Гуцан (Махачек) Надії Миколаївни взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Гуцан (Махачек) Надії Миколаївни на на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024, на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже зазначене Рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 5 статті 12 та пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Гуцан (Махачек) Надії Миколаївни на на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.07.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі № 918/446/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак