Постанова

від 21.01.2025 по справі 913/720/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 913/720/20(913/267/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Жукова С. В.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" - арбітражний керуючий Камша О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 06.11.2024

у складі колегії суддів: Здоровко Л.М. (головуючого), Лакізи В.В., Мартюхіної Н.О.

та на рішення Господарського суду Луганської області

від 09.09.2024

у складі судді: Фонової О.С.

у справі № 913/720/20(913/267/24)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" в особі арбітражного керуючого ліквідатора Камши О.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ"

про стягнення 5 713 314, 00 грн

в межах справи № 913/720/20

за заявою ініціюючого кредитора Компанії Індумет С.А. (INDUMET S.A.), Люксембург Гранд Душі Люксембургу

до Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Публічне акціонерне товариство "Алчевський коксохімічний завод" в особі арбітражного керуючого ліквідатора Марченка Р.В. звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" з вимогою про стягнення 5 713 314, 00 грн вартості майна - 47 транспортних засобів, яке було передане позивачем в оренду відповідачу за Договором оренди.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.09.2024 у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

5. 06.12.2024 Публічне акціонерне товариство "Алчевський коксохімічний завод" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою від 06.12.2024 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та на рішення Господарського суду Луганської області від 09.09.2024 у справі № 913/720/20(913/267/24), сформована в системі "Електронний суд" 06.12.2024.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" у справі № 913/720/20(913/267/24 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024.

7. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 913/720/20(913/267/24) за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" від 06.12.2024 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та на рішення Господарського суду Луганської області від 09.09.2024; призначено розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" від 06.12.2024 на 21.01.2025 року о 10:15 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.

8. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.01.2025 № 32.2-01/63, у зв`язку із запланованим відрядженням судді Погребняка В.Я., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 913/720/20(913/267/24).

9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2025 для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" від 06.12.2024 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Жукова С. В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2025 прийнято касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" від 06.12.2024 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та на рішення Господарського суду Луганської області від 09.09.2024 у справі № 913/720/20(913/267/24) колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Жукова С. В., до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

11. Не погоджуючись із вказаною постановою ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити позов.

12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 Судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 1212 та статті 1213 Цивільного кодексу України.

12.2 Суди попередніх інстанцій не зазначили норму, яка свідчить що підставою для відмови в задоволенні позову є факт захищеного права. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.09.2024 в справі № 201/9127/21, від 15.10.2024 у справі № 924/1202/23.

12.3 Рішення судів першої та апеляційної інстанції прямо суперечать положенням статей 614 та 803 Цивільного кодексу України, адже ці норми Цивільного кодексу України покладають на Наймача (Боржника в зобов`язанні) обов`язок доведення його невинуватості, а не навпаки, як вважали суди попередніх інстанцій, що наявність вини повинен доводити Позивач (Кредитор в зобов`язанні). При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 920/85/18, від 30.06.2022 у справі № 916/1466/21, від 14.06.2023 у справі № 911/683/21, від 25.10.2024 у справі № 915/546/21.

12.4 Судами попередніх інстанцій не враховано, що під час розгляду справи № 913/720/20(913/88/23), встановлено, що саме відповідач свідомо брав на себе ризики користування орендованим майном позивача.

12.5 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що обставина втрати майна (в тому числі автомобілів) була встановлена під час розгляду справи № 913/720/20 (913/442/23), а тому в силу частини 4 статті 75 ГПК України не підлягає доведенню під час розгляду цієї справи.

12.6 Судами першої та апеляційної інстанції порушено вимоги пункту 7частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України. При цьому Господарський суд Луганської області та Східний апеляційний господарський суд у справі № 913/720/20(913/267/24) фактично переглянули судові рішення у справі № 913/720/20(913/88/23).

12.7 ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" звертав увагу суду апеляційної інстанції, що з моменту укладання Додаткової угоди № 1 пункт 1.2. Договору № АКХЗ-1803-2013 ард від 05.09.2013, який передбачав, що орендоване майно використовується Орендарем для виконання заявок Орендодавця про надання послуг з транспортного обслуговування, не діє. Проте, цьому аргументу (не зважаючи на наявну в матеріалах справи копію Додаткової угоди № 1) суд апеляційної інстанції жодної оцінки не надав.

12.8 Суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували положення частини 1 статті 77, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

13. Представник скаржника в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18.1 Рішенням Господарського суду Луганської області від 21.06.2023 у справі № 913/720/20 (913/88/23) відмовлено у задоволенні позову ПАТ "АКХЗ" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Марченка Р.В. до ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про витребування у відповідача на користь позивача чотирьох транспортних засобів, а саме: 1) УАЗ 3909, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , колір: зелений, номер кузова: НОМЕР_2 , номер шасі: НОМЕР_3 , номер двигуна: НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 ; 2) ГАЗ 3307, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , колір: білий, номер кузова: НОМЕР_7 , номер шасі: НОМЕР_8 , номер двигуна: НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_10 ; 3) УАЗ 3741, 2004 року виписку, д.н.з. НОМЕР_11 , колір: сірий, номер кузова: НОМЕР_12 , номер шасі: НОМЕР_13 , номер двигуна: НОМЕР_14 , VIN: НОМЕР_15 ; 4) ЗИЛ 5301, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_16 , колір: сірий, номер шасі: НОМЕР_17 , номер двигуна: НОМЕР_18 , VIN: НОМЕР_19 ; та стягнення з відповідача на користь позивача 1 536 386, 70грн орендної плати за період з 05.09.2013 по 28.02.2023 та 178 122, 56грн неустойки за період з 09.03.2023 по 20.03.2023. Судові витрати віднесені на позивача.

18.2 Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 913/720/20 (913/88/23), яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2023 скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 21.06.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати у розмірі 134 941, 30 грн, про витребування транспортних засобів та в частині розподілу судових витрат; прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати у розмірі 1 536 386, 70 грн задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача орендну плату у розмірі 134 941, 30 грн; зобов`язано відповідача повернути позивачеві чотири транспортні засоби, а саме: 1) УАЗ 3909, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , колір: зелений, номер кузова: НОМЕР_2 , номер шасі: НОМЕР_3 , номер двигуна: НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 ; 2) ГАЗ 3307, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , колір: білий, номер кузова: НОМЕР_7 , номер шасі: НОМЕР_8 , номер двигуна: НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_10 ; 3) УАЗ 3741, 2004 року виписку, д.н.з. НОМЕР_11 , колір: сірий, номер кузова: НОМЕР_12 , номер шасі: НОМЕР_13 , номер двигуна: НОМЕР_14 , VIN: НОМЕР_15 ; 4) ЗИЛ 5301, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_16 , колір: сірий, номер шасі: НОМЕР_17 , номер двигуна: НОМЕР_18 , VIN: НОМЕР_19 .

18.3 У межах справи №913/720/20 (913/88/23) судом встановлені наступні обставини:

- між ПАТ "АКХЗ", як орендодавцем, та ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ", як орендарем, укладено договір оренди №АКХЗ-1803-2013ард від 05.09.2013 (далі - Договір оренди), за умовами якого (пункти 1.1-1.3) орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування транспортні засоби (далі - орендоване майно) згідно з переліком транспортних засобів (додаток №1 до цього Договору). Технічний стан транспортних засобів підтверджується діючими талонами про проходження технічного огляду автомобілів, огляду і перевірки працездатності двигуна та іншого обладнання, яке встановлено на автомобілі. Орендоване майно використовується орендарем для виконання заявок орендодавця на надання послуг з транспортного обслуговування та може бути використано орендарем для надання послуг третім особам тільки з письмового дозволу орендодавця;

- сторони у пунктах 2.1, 2.3 Договору оренди визначили, що право орендаря на тимчасове використання орендованого майна наступає з моменту підписання сторонами Акту прийому та передачі майна (додаток №2 до цього Договору з №2.1 по №2.49). Орендар не пізніше дати закінчення строку цього Договору, його припинення, розірвання або відмови від Договору повертає, а орендодавець приймає орендоване майно, яке передане раніше орендарю за додатком №2 до цього Договору;

- відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору оренди, розмір орендної плати за орендоване майно складає: 13 530, 13 грн, в тому числі ПДВ 2 255, 02 грн у місяць. Вартість одиниці оренди орендованого майна приведена у додатку № 3 до цього Договору. Орендна плата оплачується орендарем щомісячно згідно з виставленим орендодавцем рахунком, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним;

- у пункті 4.3 Договору оренди визначено, що орендар зобов`язаний: організувати охорону орендованого майна (пункт 4.3.5); у разі крадіжки, втрати чи пошкодження орендованого майна, його конструктивних частин та деталей, встановлених на ньому обладнання, у тому числі в результаті ДТП, негайно повідомити про це Орендодавця та за свій рахунок виконати ремонт або відновити вкрадене, втрачене або пошкоджене майно (пункт 4.3.6); повернути орендоване майно орендодавцю у тому стані, яке відображено в Акті прийому-передачі з урахуванням природного зносу. Якщо орендар після закінчення Договору повертає орендоване майно у гіршому стані, ніж він отримав його за цим Договором, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цього Договору. Орендар відшкодовує збитки, заподіяні орендодавцю у відповідності з діючим законодавством України. Повернення майна з оренди оформлюється Актом приймання-передачі майна, який підписується уповноваженими представниками сторін за формою додатку № 2 до цього Договору (пункт 4.3.12);

- згідно з пунктом 5.2 Договору оренди, за порушення умов повернення орендодавцю орендованого майна орендатор виплачує орендодавцю неустойку в розмірі 10% від річного розміру орендної плати за кожний день прострочення повернення орендованого майна, а також орендну плату до дня фактичного повернення майна;

- відповідно до пункту 8.3 Договору оренди, всі зміни та доповнення до цього Договору дійсні тільки в тому разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін;

- в пунктах 9.1, 9.3 Договору оренди зазначено, що договір набирає чинності з моменту підписання Акту прийому-передачі орендованого майна та діє до 31.12.2013. Закінчення строку дії цього Договору означає закінчення зобов`язань за цим договором, але не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, якщо такі мали місце при виконанні цього Договору;

- факт передачі зазначених транспортних засобів у додатку № 1 до Договору оренди "Перелік транспортних засобів, які передаються в оренду" за Актом прийому та передачі майна (додаток № 2 до цього Договору) не заперечується обома сторонами;

- сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору оренди, а саме: додатковою угодою №1 виключено пункт 1.2 розділу 1 Договору оренди та внесені зміни у пункті 9.1 розділу 9 цього Договору: "Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань сторонами"; додатковою угодою № 2 пункт 3.1 розділу 3 Договору оренди викладено в наступній редакції: "Розмір орендної плати за орендоване майно складає: 13 494, 13 грн, в тому числі ПДВ - 2 249, 02 грн у місяць". Крім того, у зв`язку з поверненням з оренди транспортних засобів (акт приймання-передачі з оренди від 01.08.2014) додаток №1 Договору оренди виклали в новій редакції; додатковою угодою № 3 до Договору оренди пункт 9.1 розділу 9 цього Договору виклали в наступній редакції: "Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань сторонами"; додатковою угодою № 4 до Договору оренди пункт 9.1 розділу 9 цього Договору викладено в наступній редакції: "Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань сторонами"; додатковою угодою № 5 до Договору оренди виклали в новій редакції реквізити орендодавця ПАТ "АКХЗ" (розділ 10 "Місцезнаходження та реквізити сторін" Договору); додатковою угодою №6 до Договору оренди пункт 9.1 розділу 9 цього Договору виклали в наступній редакції: "Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань сторонами".

18.4 Отже, з урахуванням змін, які вносилися сторонами до Договору оренди, строк дії договору погоджено до 31.12.2017;

- в матеріалах справи наявні докази здійснення орендних платежів відповідачем у листопаді та грудні 2013 року;

- вся територія Алчевського району Луганської області України, де знаходилися орендовані відповідачем транспортні засоби, з 07.04.2014 перебуває під тимчасовою окупацією військ Російської Федерації, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309;

- 27.05.2014 між ПАТ "АКХЗ", як відправником, та ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ", як перевізником, укладено договір на транспортне обслуговування №АКХЗ-1643-2014-увл, за умовами якого відповідач зобов`язався надавати позивачу транспортні послуги, в тому числі орендованим транспортом за Договором оренди;

- з 18.12.2017 майно ПАТ "АКХЗ", яке розташовано за адресою: вул. Шмідта, 4, м. Алчевськ, Луганської області (будівлі, обладнання, офісна техніка, транспортні засоби, первинна бухгалтерська, звітна, дозвільна, договірна документація, сировина, товарні запаси) перебуває у незаконному володінні та під контролем невстановлених осіб, представників так званої "Луганської народної республіки" і представників "організації" з невизначеним правовим статусом "Внєшторгсервіс", у зв`язку з чим ПАТ "АКХЗ" звернулося з заявою про вчинення кримінального правопорушення до Головного управління Національної поліції в Луганській області від 29.12.2017 №б/н, на підставі якої інформація про правопорушення внесена до Єдиного реєстру досудових проваджень за №12018130240000247 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 341 КК України (захоплення державних або громадських будівель чи споруд);

- інформацію про правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових проваджень за № 12018130240000247 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 341 КК України (захоплення державних або громадських будівель чи споруд);

- внаслідок повномасштабного військового вторгнення російської федерації 24.02.2022 на територію України, у тому числі на територію Луганської області, матеріали кримінального провадження №12018130240000247 обліковуються, як втрачені, та в порядку статті 615-1 КПК України не відновлювались;

- Головний сервісний центр МВС з листом від 25.07.2022 № 31/5203-3943-2022 щодо надання уточнюючих даних відносно 34 транспортних засобів, які зареєстровані за ПАТ "АКХЗ", надав позивачеві копії реєстраційних карток транспортних засобів, з яких вбачається, що чотири автомобілі були передані у користування відповідачу на підставі Договорів оренди;

- запит і вимоги позивача (від 26.01.2023 № 74 та від 07.03.2023 № 01-32/AKX3/99704) щодо надання документації, сплати орендних платежів та повернення транспортних засобів відповідачем залишені без задоволення.

18.5 Під час перегляду справи №913/720/20 (913/88/23) в суді касаційної інстанції ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" разом з касаційною скаргою подало документ, який не досліджувався судами першої та апеляційної інстанцій, а саме: Додаток № 1 до Додаткової угоди № 2 від 18.07.2014 до Договору оренди № АКХЗ-1803-2013ард від 05.09.2013, зі змісту якого вбачається, що ПАТ "АКХЗ" передає ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" 47 (сорок сім) транспортних засобів на виконання умов Договору оренди.

18.6 Разом з тим, з матеріалів справи № 913/720/20 (913/88/23) вбачається, що 18.05.2023 на адресу електронної пошти Господарського суду Луганської області від Київського окружного адміністративного суду надійшов лист від 15.05.2023 № 01-21/5904/23, з яким надіслано копії Договору оренди № АКХЗ-1803-2013ард від 05.09.2013, додаток № 1 "Перелік транспортних засобів, передані в оренду" та додаткової угоди № 3 до цього Договору, копії яких знаходились в матеріалах справи № 826/2999/16 за позовом ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

18.7 Крім того, з матеріалів справи № 913/720/20 (913/88/23) вбачається, що відповідачем було додано до касаційної скарги заяву від 27.09.2023 № 255 про вчинення кримінального правопорушення (ст. 438 КК України), яку було подано до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, та направлено з листом від 04.10.2023 № 51/17/15-2581/24 за територіальною підслідністю до Слідчого відділу ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

18.8 Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.10.2023 Слідчим відділом 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях порушено кримінальне провадження №22023130000000800 за ч. 1 ст. ст. 438 КК України за фактом незаконного заволодіння військовослужбовцями Російської Федерації та представниками незаконних збройних формувань так званої "ЛНР" майном ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ", у тому числі орендованими у ПАТ "АКХЗ" 47 транспортними засобами.

18.9 Колегія суддів касаційної інстанції погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про те, що втрата контролю над орендованим майном через окупацію підприємства позивача, де має знаходитися спірне майно, не є підставою до звільнення відповідача від виконання обов`язку з повернення такого майна позивачеві, оскільки згідно з укладеними між сторонами додатковими угодами до Договору оренди його дію було продовжено вже після втрати контролю держави над вищезазначеною територією, а відтак відповідач свідомо приймав ризики користування орендованим майном позивача.

18.10 Постанова Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 913/720/20 (913/88/23) набрала законної сили 25.09.2023.

18.11 Позивачем було отримано Звіт ТОВ "КФ "Острів" з визначення розміру реальних збитків від втрати майна, що знаходяться за адресою: 94223, Україна, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Червоних партизан, 1 і належить на праві приватної власності ПАТ "АКХЗ", а також упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку від виробництва коксу та коксопродуктів ПАТ "АКХЗ" (далі - Звіт). Згідно з розділом 6.3.3. Звіту, оцінювачем було визначено розмір реальних збитків колісних транспортних засобів у кількості 175 найменувань. ТОВ "КФ "Острів" є сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності згідно з сертифікатом № 588/19 від 29.07.2019, виданим Фондом державного майна України.

18.12 Рішенням Господарського суду Луганської області від 12.02.2024 у справі № 913/720/20 (913/442/23) задоволено повністю позов ПАТ "АКХЗ" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Марченка Р.В. до держави Російська Федерація, стягнуто з російської федерації на користь ПАТ "АКХЗ" 3 412 889 687, 00 грн (еквівалент 292 927 540 доларів США або 213 815 717 євро), з яких: 2 787 265 318, 00 грн реальні збитки від втрати майна (еквівалент 239 230 344 долари США або 174 620 684 євро), 625 624 369, 00 грн упущена вигода у вигляді неодержаного прибутку за період з 07.04.2014 по 31.12.2023 (еквівалент 53 697 196 доларів США або 39 195 033 євро); стягнуто з російської федерації в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 939 400, 00 грн.

18.13 В межах справи №913/720/20 (913/442/23), зокрема, встановлені наступні обставини:

- ПАТ "АКХЗ" є юридичною особою, резидент України, діє на підставі власного установчого документа, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 00190816, дата державної реєстрації в єдиному державному реєстрі 18.12.1995, дата запису 04.11.2004, номер запису 13841200000000194. Основним видом діяльності є: 19.10 Виробництво коксу та коксопродуктів. Місцезнаходженням вказаної юридичної особи станом на теперішній час є: Україна, 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 20А;

- до 07.04.2014 місцезнаходженням ПАТ "АКХЗ" було: Україна, 94223, Луганська область, місто Алчевськ, вулиця Червоних партизанів, 1;

- вся територія Алчевського району Луганської області з 07.04.2014 і станом на дату складання позову (30.04.2024) перебуває під тимчасовою окупацією військ Російської Федерації, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309;

- у листі Головного сервісного центру МВС від 25.07.2022 № 31/5203-3943-2022 повідомлено, що за ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" зареєстровано 34 одиниці транспортних засобів згідно з переліком станом на 22.07.2022, які містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів з додатком реєстраційних карток ТЗ. У 4 реєстраційних карток ТЗ зазначено право користування ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ";

- місцезнаходження решти транспортних засобів, зареєстрованих за ПАТ "АКХЗ" невідомо. Однак, позивач вважає, що на момент окупації Російською Федерацією м. Алчевська Луганської області транспортні засоби знаходились на території цілісного майнового комплексу ПАТ "АКХЗ".

- враховуючи протиправну окупацію російською федерацією території, де розташоване майно позивача, суд дійшов висновку, що вина Російської Федерації є очевидною та ПАТ "АКХЗ" у справі № 913/720/20 (913/442/23) на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до Російської Федерації такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди.

18.14 08.03.2024 на виконання вищевказаного судового рішення Господарським судом Луганської області видано наказ від 06.03.2024 № 913/720/20 (913/442/23).

18.15 Повний розрахунок вартості втрачених транспортних засобів наведено у Додатку № 1.4. до Звіту "Підсумкова таблиця пооб`єктної вартості втраченого майна".

18.16 Вартість 43 (сорока трьох) транспортних засобів, окрім 4 (чотирьох) транспортних засобів (автонавантажувач СРСД 30 НW 15 A Т5312ЛУ; фронтальний навантажувач SEM 02450ТВВ; МАЗ 9397 НОМЕР_20 та МАЗ 9397 НОМЕР_21 ), які передані позивачем в оренду відповідачу за Договором оренди № АКХЗ-1803-2013ард від 05.09.2013, перелік якого вказаний в Додатку 1 до Додаткової угоди № 2 від 18.07.2014, була заявлена ПАТ "АКХЗ" до стягнення з Російської Федерації.

17. Аргументи скаржника (пункти 12.1, 12.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

18. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

19. Як встановлено судами попередніх інстанцій, обґрунтовуючи вимогу про стягнення вартості втраченого майна - 47 транспортних засобів, які було передано позивачем в оренду відповідачу за Договором оренди № АКХЗ-1803-2013ард від 05.09.2013, позивач посилається на положення пункт 4.3.6. Договору оренди, частини 3, 4 статті 285 Господарського кодексу України та частину 1 статті 803 Цивільного кодексу України, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо збереження та повернення об`єкта оренди за Договором оренди.

20. Таким чином, позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з укладеного сторонами Договору, отже, даний спір підпадає під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

21. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

22. Згідно статті 610 цього Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

23. Відповідно до статті 611 наведеного Кодексу, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

24. Частиною другою статті 22 вказаного Кодексу визначено, що збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

25. Тобто, кредитор має право вимагати в якості відшкодування збитків як витрати, які він вже зробив для відновлення свого порушеного права, так і витрати, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

26. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 285 Господарського кодексу України, орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

27. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з пунктом 4.3.6 Договору оренди, орендар зобов`язаний у випадку погіршення, втрати або пошкодження орендованого майна, його конструктивних частин та вузлів, встановленого на ньому обладнання, в тому числі у результаті ДТП, невідкладно повідомити про це орендодавця та за свій рахунок здійснити ремонт або відновити вкрадене, втрачене чи пошкоджене майно.

28. Згідно частини першої статті 803 Цивільного кодексу України, наймач зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані у зв`язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

29. За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

30. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

31. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

32. Таким чином, особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

33. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність шкоди (збитків); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника.

34. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність щодо збитків не настає.

35. Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до пунктів 1.2.-1.3 Договору оренди, орендоване майно використовується орендарем для виконання заявок орендодавця (позивача) на надання послуг з транспортного обслуговування та може бути використано орендарем для надання послуг третім особам тільки з письмового дозволу орендодавця.

36. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що орендована техніка використовувалася саме для надання послуг самому Орендодавцю за його заявками.

37. Судами встановлено, що як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом у справі № 913/720/20 (913/88/23) сторони тричі продовжували дію Договору оренди після 2014 року до грудня 2017 року; відтак, об`єктивно позивач мав розуміти ризики знаходження майна на непідконтрольній території.

38. Окрім того, судами встановлено, що саме позивач як власник майна мав вивезти це майно на підконтрольну Україні територію, натомість також продовжував здійснювати господарську діяльність на окупованій території та використовувати послуги відповідача, незважаючи на об`єктивну загрозу втрати контролю над спірними транспортними засобами.

39. Також, судами встановлено, що й відповідач продовжував здійснювати господарську діяльність на непідконтрольній Україні території з 07.04.2014, однак, очевидно, що вчинити дії з перевезення транспортних засобів на територію, яка підконтрольна Україні, мав саме позивач як власник.

40. Відтак, судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірних правовідносинах у справі № 913/720/20 (913/267/24) не доведено наявності вини відповідача як складової для стягнення збитків.

41. Також, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

42. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

43. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою.

44. Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Луганської області від 12.02.2024 у справі № 913/720/20 (913/442/23) задоволений в повному обсязі позов ПАТ "АКХЗ" до держави Російської Федерації про стягнення збитків у сумі 3 412 889 687, 00 грн (еквівалент 292 927 540 доларів США або 213 815 717 євро) та відповідні збитки стягнені з російської федерації. Вказані збитки розраховані на підставі Звіту з визначення розміру реальних збитків від втрати майна, що знаходяться за адресою: 94223, Україна, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Червоних партизан, 1, і належить на праві приватної власності ПАТ "АКХЗ", а також упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку від виробництво коксу та коксопродуктів ПАТ "АКХЗ".

45. Судами встановлено, що за результатом проведеної оцінки оцінювач, у Звіті зокрема зазначив, що об`єктом оцінки є розмір реальних збитків від втрати майна, що знаходиться за адресою: 94223, Україна, Луганська область, місто Алчевськ, вулиця Червоних партизанів, 1, і належить на праві приватної власності ПАТ "АКХЗ", а також упущеної вигоди у вигляді неодержаного прибутку від виробництво коксу та коксопродуктів ПАТ "АКХЗ". Збитки виникли внаслідок окупації російською федерацією території України, на якій розташований ПАТ "АКХЗ", що призвело до втрати контролю над майном та неможливості провадження господарської діяльності підприємства. Повний розрахунок вартості втрачених транспортних засобів наведено у Додатку № 1.4. до вказаного Звіту "Підсумкова таблиця пооб`єктної вартості втраченого майна".

46. Судами встановлено, що вартість 43 транспортних засобів, окрім 4 транспортних засобів (автонавантажувач СРСД 30 НW 15 A Т5312ЛУ; фронтальний навантажувач SEM 02450ТВВ; МАЗ 9397 НОМЕР_20 та МАЗ 9397 НОМЕР_21 ), що передані позивачем в оренду відповідачу за Договором оренди №АКХЗ-1803-2013ард від 05.09.2013, (які (47 транспортних засобів) є предметом даного спору) була заявлена ПАТ "АКХЗ" до стягнення з російської федерації в якості збитків.

47. 08.03.2024 на виконання вищевказаного судового рішення Господарським судом Луганської області видано наказ від 06.03.2024 № 913/720/20 (913/442/23).

48. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, обґрунтовуючи позовну заяву про стягнення збитків з Російської Федерації, посилався на те, що він з 07.04.2014 втратив належне йому майно: об`єкти нерухомого майна, транспортні засоби, об`єкти будівництва, вантажні залізничні вагони та інше. Позивач не має змоги забрати, релокувати майно на підконтрольну Україні територію або реалізувати це майно на тимчасово окупованій території. Таким чином, внаслідок дій Російської Федерації позивач зазнав значних матеріальних збитків …. Фактом окупації Луганської області, та м. Алчевськ, зокрема, ворожими військами Російської Федерації позивачу заподіяна шкода у розмірі вартості втраченого майна. В даному випадку втрата контролю ПАТ "АКХЗ" над своїм майном була прямим наслідком протиправної та неспровокованої збройної агресії Російської Федерації, ведення бойових, дій та окупації територій Луганської області".

49. Тобто, позивач вказав на втрату свого майна, включаючи спірні 43 транспортних засобів, внаслідок незаконних дій російської федерації.

50. Крім того, постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 913/720/20(913/88/23), яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 28.11.2023 зобов`язано відповідача повернути позивачеві чотири транспортні засоби, а саме: 1) УАЗ 3909, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , колір: зелений, номер кузова: НОМЕР_2 , номер шасі: НОМЕР_3 , номер двигуна: НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 ; 2) ГАЗ 3307, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , колір: білий, номер кузова: НОМЕР_7 , номер шасі: НОМЕР_8 , номер двигуна: НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_10 ; 3) УАЗ 3741, 2004 року виписку, д.н.з. НОМЕР_11 , колір: сірий, номер кузова: НОМЕР_12 , номер шасі: НОМЕР_13 , номер двигуна: НОМЕР_14 , VIN: НОМЕР_15 ; 4) ЗИЛ 5301, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_16 , колір: сірий, номер шасі: НОМЕР_17 , номер двигуна: НОМЕР_18 , VIN: НОМЕР_19 .

51. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

52. Згідно пунктів 2, 5 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та диспозитивність.

53. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

54. Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

55. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

56. Особа самостійно обирає спосіб захисту порушеного права.

57. Як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, у цьому випадку, позивач обрав спосіб захисту порушеного права шляхом, по-перше, звернення з позовом до рф про стягнення збитків, у тому числі і вартості 43 транспортних засобів, які є предметом і даного спору; і по-друге, зобов`язання ТОВ "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" повернути 4 транспортні засоби, які також є предметом даного спору.

58. Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що на момент звернення з цим позовом про відшкодування вартості транспортних засобів порушене право позивача вже захищено, оскільки обидва судові рішення прийняті на користь позивача і видані відповідні судові накази.

59. При цьому, метою господарського судочинства є саме захист порушеного права позивача, яке вже захищено відповідними судовими рішеннями.

60. Аргументи скаржника (пункти 12.4, 12.5, 12.6 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що вказані аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що на момент звернення з цим позовом про відшкодування вартості транспортних засобів порушене право позивача вже захищено, оскільки обидва судові рішення у справах № 913/720/20(913/88/23) та № 913/720/20 (913/442/23) прийняті на користь позивача і видані відповідні судові накази.

61. Аргументи скаржника (пункти 12.3, 12.7, 12.8 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

62. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

63. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

64. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

65. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

66. При цьому, аргументи скаржника (пункти 12.3, 12.7, 12.8 постанови) фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

67. При цьому, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 25.09.2024 в справі № 201/9127/21, від 15.10.2024 у справі № 924/1202/23 від 18.06.2019 у справі № 920/85/18, від 30.06.2022 у справі № 916/1466/21, від 14.06.2023 у справі № 911/683/21, від 25.10.2024 у справі № 915/546/21 скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 913/720/20(913/267/24) доказів та встановлених фактичних обставин.

68. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 12.3, 12.7, 12.8 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

69. При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити про те, що у випадку наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у справі № 913/720/20(913/88/23), або роблять його неможливим, позивач не позбавлений права на звернення до суду із заявою про зміну способу чи порядку виконання судового рішення, в порядку передбаченому положеннями статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за наявності на те правових підстав.

70. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

71. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

72. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

73. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

74. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

75. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

76. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

77. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

78. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.

79. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" від 06.12.2024 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та на рішення Господарського суду Луганської області від 09.09.2024 у справі № 913/720/20(913/267/24) залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 та рішення Господарського суду Луганської області від 09.09.2024 у справі № 913/720/20(913/267/24) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

С. В. Жуков