Ухвала

від 27.01.2025 по справі 295/4672/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/4672/24

2-з/295/10/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Зосименко О.М.,

при секретарі Стелюті М.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Левчук Т.В.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_3 адвоката Губіна Олександра Тимофійовича про вжиття заходів забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Виконавчогно комітету Житомирської міської ради про визнання переміщення та утримання дитини на території України незаконним, зобов`язання повернути дитину до місця її постійного проживання в Чеській Республіці, відібрання дитини, передачі дитини батьку,

встановив:

у Богунському районному суді м. Житомира перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Виконавчогно комітету Житомирської міської ради у якій позивач просить: визнати незаконним переміщення в Україну та утримування на території України малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 повернути малолітню доньку, ОСОБА_4 , до місця її постійного проживання в Чеській Республіці протягом 10-ти днів з дати отримання нею повного тексту рішення; якщо ОСОБА_2 відмовиться повертати малолітню дитину, відібрати дитину і передати дитину батькові, ОСОБА_3 для забезпечення повернення дитини на територію Чеської Республіки;

Представник позивачазвернувся досуду іззаявою прозабезпечення позовуу данійсправі,а самепросить:встановити тимчасовузаборону відповідачевізмінювати місцепроживання дитинидо закінченнярозгляду справи;2)зобов`язати ОСОБА_2 нечинити перешкодпозивачу наспілкування здитиною задопомогою телефонута/абопрограм інтернет-телефонії(Viber,Skype,Telegramта інші)в режимахаудіо-та/абовідео-зв`язкуконференції щоднятривалістю від20до 30хвилин,з урахуваннямденного режимута можливостідитини дозакінчення розглядусправи №295/4672/24про поверненнядитини домісця постійногопроживання вЧеській республіціза Конвенцієюпро цивільно-правові аспектиміжнародного викраденнядітей від25жовтня 1980року,включаючи переглядсправи ВерховнимСудом;3)встановити тимчасовийобов`язок ОСОБА_2 , вреалізації правбатька ОСОБА_3 на спілкуваннята проведеннячасу зісвоєю донькою,шляхом спілкуваннябатька тадоньки задопомогою телефонута/абопрограм інтернет-телефонії(Viber,Skype,Telegramта інші)в режимахаудіо-та/абовідео-зв`язкуконференції щоднятривалістю від20до 30хвилин,з урахуваннямденного режимута можливостідитини до-закінченнярозгляду справи№ 295/4672/24про поверненнядитини домісця постійногопроживання вЧеській республіціза Конвенцієюпро цивільно-правовіаспекти міжнародноговикрадення дітейвід 25жовтня 1980року,включаючи переглядсправи ВерховнимСудом;3)зобов`язати ОСОБА_2 ,не чинитиперешкод вреалізації правбатька ОСОБА_3 ,на спілкуваннята проведеннячасу зісвоєю донькою,малолітньою дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час візитів батька до України з урахуванням денного режиму та можливості дитини один раз на місяць протягом двох днів (вихідні) з 8 години 30 хвилин ранку до 18 години 30 хвилин вечора кожного такого дня під час візиту батька за місцем перебування дитини в Україні до закінчення розгляду справи № 295/4672/24 про повернення дитини до місця постійного проживання в Чеській республіці за Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, включаючи перегляд справи Верховним Судом;4) встановити тимчасовий обов`язок ОСОБА_2 , громадянці України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в реалізації прав батька ОСОБА_3 , громадянина Франції, ІНФОРМАЦІЯ_4 , на спілкування та проведення часу зі своєю донькою, малолітньою дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час візитів батька до України з урахуванням денного режиму та можливості дитини один раз на місяць протягом двох днів (вихідні) з 8 години 30 хвилин ранку до 18 години 30 хвилин вечора кожного такого дня під час візиту батька за місцем перебування дитини в Україні до закінчення розгляду справи № 295/4672/24 про повернення дитини до місця постійного проживання в Чеській республіці за Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, включаючи перегляд справи Верховним Судом.

В судовому засіданні представник позивача вимоги заяви підтримав повністю. Представник відповідача та відповідач повністю заперечили щодо заявлених вимог. Мати дитини в судовому засіданні пояснила, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення дій психологічного характеру щодо неї, дитини та видано тимчасовий заборонний припис.

Одночасно в судовому засіданні було з`ясовано та не заперечувалося сторонами у справі, що позивач приїжджав до України в жовтні 2023р., лютому, березні та червні 2024р. та у дитини та батька існує мовний бар`єр для спілкування, а між батьком та матір`ю склалися вкрай неприязні стосунки. Дитина покинула територію іноземної держави у віці до 6 років та на даний час наявний мовний бар`єр, як пояснила мати дитини.

Згідно з частиною 1 ст.149ЦПКУкраїни суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися,зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог,дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За таких обставин, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони у справі є батьками малолітньої дитини між якими виник реальний спір щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, місця перебування дитини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який наразі проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Суд може обумовити побачення з дитиною у присутністю іншої особи лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, із метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи застосування заходів забезпечення позову в спірних правовідносинах є виправданим.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. (Рішення від 04 вересня 2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії»)

Поряд із цим, розглянувши запропоновані позивачем заходи забезпечення з урахуванням наявних обставин справи, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення, а саме в частині надання йому можливості спілкування з дитиною через засоби телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype, Telegram та інші) в режимах аудіо- та/або відео- зв`язку конференції кожних понеділка,середу,п`ятницю тривалістю до 30 хвилин із залученням перекладача, при необхідності, з урахування графіку та режиму дня дитини; надання йому можливості на спілкування та проведення часу з дитиною з урахуванням графіку та режиму дня дитини та можливості дитини за місцем перебування дитини в Україні один раз на місяць протягом двох будь-яких днів з 12 години дня до 15 години кожного такого дня під час візиту ОСОБА_3 до України у присутності перекладача та працівника органу Опіки та піклування Виконавчого комітету Житомирської міської ради, оскільки дитина та батько тривалий час не спілкувалися, наявний мовний бар`єр та відсутні міцні з`язки між батьком та дитиною.

В решті вимог та в тому числі в частині встановлення тимчасової заборони відповідачеві змінювати місце проживання дитини до закінчення розгляду справи слід відмовити через воєнний стан в Україні, оскільки така заборона може загрожувати життю дитини при загостренні бойових дій і зміні території на якій ведуться бойові дії та здійснюється агресія ворога.

Зазначені види забезпечення позову є співмірними заходами забезпечення заявленого позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин, та між батьками дитини склалися вкрай неприязні стосунки, а відносини батька та дитини потребують поступового налагодження в силу як мовного бар`єру, так і віку дитини та часу, коли дитина мала повноцінне спілкування з батьком.

Часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову у визначений судом спосіб не вирішить спір по суті, а лише забезпечить збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком, незважаючи на тривалість розгляду справи.

Ураховуючи положення ст. 154 ЦПК України судом не встановлено підстав для застосування зустрічного забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 149-154, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір»,

постановив:

Заяву про забезпечення позову - задовольнити частково.

Визначити час спілкування ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку, зокрема і через засоби телефону та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype, Telegram та інші) в режимах аудіо- та/або відео- зв`язку конференції кожних понеділка,середи,п`ятниці тривалістю до 30 хвилин із залученням перекладача, при необхідності, з урахування графіку та режиму дня дитини.

Визначити час на спілкування та проведення часу ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем перебування дитини в Україні один раз на місяць протягом двох будь-яких днів з 12 години дня до 15 години кожного такого дня під час візиту ОСОБА_3 до України у присутності перекладача та працівника органу Опіки та піклування Виконавчого комітету Житомирської міської ради.

В решті вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суду міста Житомира протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали буде виготовлено 29.01.2025 року.

Суддя О.М. Зосименко