Ухвала

від 29.01.2025 по справі 940/170/25

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.01.2025 Провадження по справі № 2-о/940/19/25

Справа № 940/170/25

УХВАЛА

Іменем України

29 січня 2025 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Косович Т.П., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, про встановлення факту перебування на утриманні,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви вказує на те, що він перебував із ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, від кого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає разом з матір`ю, проте заявник матеріально його утримує сплачує аліменти та додатково щомісяця надає 3000 гривень.

Встановлення даного юридичного факту необхідно заявнику для можливості отримання відстрочки від мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вивчивши заяву та матеріали, що до неї додані, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини сьомоїстатті 19 ЦПК Україниокреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із частиною першоюстатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині 1статті 315 ЦПК Україниперелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини 4статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) роз`яснено, що для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. […] Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Окрім того, як зазначає Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У пункті 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»звертається увага судів на наступне: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно зст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

З матеріалів заяви вбачається, що звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження з посиланням наст. 315 ЦПК України, ОСОБА_1 просить встановити факт перебування на його утримання неповнолітнього сина. Встановлення такого факту йому необхідно для реалізації прав, визначенихЗаконом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно дост. 65 Конституції Українизахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно доп.3ч.1ст.23ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,не підлягаютьпризову навійськову службупід часмобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

З врахуванням викладеного слід дійти висновку, що в даному випадку має місце спір про право заявника на відстрочку від призову під час мобілізації, передбаченест. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. 4ст. 315 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

А тому, враховуючи те, що заявник звернувся до суду з вимогою, яка має спір про право, суд у відкритті провадження відмовляє.

Керуючись ст.ст.258-261,293,315,353,354 ЦПК України,

ухвалив:

У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, про встановлення факту перебування на утриманні відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п?ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя : Т.П.Косович