Рішення

від 22.01.2025 по справі 381/2577/24

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/44/25

381/2577/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Слюсар Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «ФУНДАМЕНТ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «ФУНДАМЕНТ» (далі відповідач), в якому, згідно позовної заяви в редакції від 18.12.2024 року, просив стягнути з останнього на своюкористьнараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 58185,10 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 11.07.2023 року по 11.01.2024 року у сумі 92377,81 грн. та моральну шкоду у сумі 10000,00 грн.

Позовні вимоги, з урахування позовної заяви в редакції від 18.12.2024 року, обґрунтовані тим, що позивач з 01.02.2019 року по 11.07.2023 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Домобудівельна компанія «ФУНДАМЕНТ», працюючи на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду паросилової дільниці відділу головного енергетика. У день звільнення з позивачем не було проведено остаточний розрахунок з виплати заробітної плати, яку постійно затримували, чим заподіяно моральну шкоду. Також позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, що змушує його звернутись до суду із даним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з"явився, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, конверти до суду повернулись без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 6ст. 128 ЦПК Українисудова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п.1 ч. 7ст. 128 ЦПК Україниу разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно п.3 ч.8ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є:день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважаєтьсяналежним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти росії» №12307 учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно дост. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України,суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.08.2024 року по справі було відкрито провадження, призначено спрощене позовне провадження за участю сторін.

Ухвалою суду від 16.09.2024 року витребувано докази у відповідача, які надані суду не були, а конверт з копією ухвали неодноразово повертався до суду без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвалою суду від 18.12.2024 року прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно ст. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

ОСОБА_1 з 01.02.2019 року по 11.07.2023 року перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «ФУНДАМЕНТ», працюючи на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду паросилової дільниці відділу головного енергетика, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 28-32).

Вимоги ст. 47 КЗпП Українипередбачають, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Між тим, як вбачається із листа Державної служби з питань праці Центрального міжрегіонального управління Держпраці №Ц/1/566-3В-24 від 27.02.2024 року, станом на день звільнення ОСОБА_1 10.07.2023 року та станом на день проведення перевірки 10.01.2024 року у ТОВ «Домобудівельна компанія «ФУНДАМЕНТ» існує заборгованість із виплати заробітної плати на загальну суму 58185,10 грн. (а.с. 9-10).

Статтею 94 КЗпП Українивизначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах у справах №6-76цс14 від 02.07.2014 року, №6-837цс15 від 23.12.2015 року, визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першоюстатті 117 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснив - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З урахуванням того, що відповідачем на день звільнення позивача не було виплачено заробітну плату в повному обсязі та не доведено відсутність його вини у невиплаті такої заробітної плати, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати у сумі 58185,10 грн. та середнього заробітку за час затримки у виплаті вказаної суми заробітної плати, розмір якого обрахований наступним чином.

Враховуючи, що витребувані ухвалою суду від 16.09.2024 року відомості про середній заробіток за останні два календарні місяці роботи ОСОБА_1 з відображенням середньоденної (годинної) заробітної плати та кількість фактично відпрацьованих робочих (календарних) днів відповідач не виконав та не надав інформацію, для розрахунку середнього заробітку, суд враховує Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 14.05.2024 року №2653-25-05178 від 14.05.2024 року, розрахунковому листі за січень 2022 року, в довідці форми ОК-5.

Так, з довідки форми ОК-5 №0220 7921 5215 3210 від 11.05.2024 року вбачається, що позивач з березня 2022 року по червень 2023 року не працював.

Згідно наявних відомостей, позивачу у січні 2022 року нараховано заробітну плату у розмірі 13530,00 грн., а у лютому 2022 року 10780,00 грн. У січні 2022 року позивач відпрацював 18 днів, а у лютому 2022 року, з врахуванням введення воєнного стану 17 робочих днів.

Так, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., вираховується середньоденна заробітна плата для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за останні два місяці, що передують звільненню в сумі 24310,00 грн., а саме за січень 2022 року 13530,00 грн. та за лютий 2022 року 10780,00 грн. Вказана сума підлягає діленню на 35 робочих днів: у січні 2022 року 18 робочих днів, у лютому 2022 року 17 робочих днів.

Тому, середньоденна заробітна плата позивача становить 694,57 грн., яка підлягає множенню на кількість робочих днів затримки з 11.07.2023 року по 11.01.2024 року, що становить 133 робочих дні (694,57 грн. * 133 робочих днів = 92377,81 грн.).

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 92377,81 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вказує наступне.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (322-08) (набрала чинності 13 січня 2000р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав .

Так, обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні, що доведено позивачем у ході розгляду справи. На думку суду, порушення трудових прав позивача, необхідність для поновлення яких змушувала позивача звернутись до контролюючих органів у сфері законодавства про працю та до суду, призвело до моральних страждань ОСОБА_1 . Між тим, позивачем не в повній мірі обґрунтовано розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

На думку суду, доцільним, з урахуванням обсягу та глибини страждань позивача, необхідності поновлення свої порушених прав, розмір моральної шкоди, яку слід стягнути з відповідача, має становити 5000,00 грн.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які сторона позивача посилалась як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність частково задоволення позову.

В порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1555,63 грн., оскільки позивача звільнено від сплати судового збору.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 67, 72, 107, 115, 116, 117, 233 КЗпП України та керуючись ст.ст12,76,77,78,79,265,280,285,289 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «ФУНДАМЕНТ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «ФУНДАМЕНТ» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у сумі 58185,10 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 11.07.2023 року по 11.01.2024 року у розмірі 92377,81 грн. та моральну шкоду у сумі 5000,00 грн., а всього 155562,91 грн.

У задоволенні іншої частини вимог позову, - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «ФУНДАМЕНТ» на користь держави судовий збір в розмірі 1555,63 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «ФУНДАМЕНТ», ЄДРПОУ 40048603, юридична адреса: м. Київ, пр-т Відрадний, 103.

Суддя Осаулова Н.А.

Рішення суду виготовлено 28.01.2025 року