Рішення

від 28.01.2025 по справі 524/13985/24

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/13985/24

Провадження №2-о/524/85/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2025 місто Кременчук Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

Головуючого судді Ковальчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі заявник, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із зазначеною заявою, у якій просила встановити факт належності їй правовстановлюючого документа свідоцтва від 30 квітня 1996 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого житлово-комунальним відділом АТ «Укртатнафта» згідно з розпорядженням № 104 від 29 квітня 1996 року.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 квітня 1996, виданого житлово-комунальним відділом АТ «Укртатнафта» згідно з розпорядженням № 104 від 29 квітня 1996 року, заявниця є власницею квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Проте у зазначеному правовстановлюючому документі неправильно зазначено її прізвище, а саме замість правильного « ОСОБА_4 » помилково вказано « ОСОБА_4 ». Заявник самостійно зверталася до КП «Квартирне управління Кременчуцької міської ради» із заявою про виправлення помилки у цьому свідоцтві про право власності, однак їй було повідомлено щодо неможливості внесення змін до правовстановлюючого документу. У зв`язку з допущеною помилкою вона не може вільно розпоряджатись своєю власністю, тому звернулась до суду для захисту свого порушеного права.

Ухвалою від 10 грудня 2024 року суд прийняв заяву до розгляду, відкрив провадження та призначив судове засідання для розгляду справи.

Заявник у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою, у якій заяву підтримала в повному обсязі та просила проводити судовий розгляд справи без її участі.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 , представники Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» та КП «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у судове засідання не з`явилися, звернулися до суду з заявами про розгляд справи без їх участі, проти задоволення заяви не заперечували.

Заінтересована особа ОСОБА_3 , про дату та час розгляду повідомлена належним чином, із заявами, клопотаннями не зверталася.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як убачається зі змісту частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд дійшов наступним висновків.

Суд установив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 30 квітня 1996 року квартира, що заходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2 , а також членам його родини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Загальна площа квартири становить 30,7 кв м, відновна вартість на момент приватизації 537250 карбованців. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 29 квітня 1996 року № 104 (а. с. 5).

Окрім цього, до матеріалів справи представник АТ «Укртатнафта» долучив копії: заяви від наймача квартири ОСОБА_2 , в якій він просить оформити передачу в спільну сумісну власність квартиру, приміщення комунальної квартири, що займає він з членами своєї сім`ї на умовах найму; наказу № 104 від 29 квітня 1996 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , яким прохання квартиронаймача ОСОБА_2 задовольнили і передали вищевказану квартиру в приватну власність; довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якої наймачами квартири є: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 (дружина), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідаючи на звернення ОСОБА_1 щодо внесення змін до свідоцтва про право власності на житло, Комунальне підприємство «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області зазначило, що особа, яка виявила помилки у свідоцтві, має подати до суду заяву для вирішення цього питання (а.с. 17).

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею першою Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Отже, надані ОСОБА_1 та представником АТ «Укртатнафта» документи підтверджують факт належності заявнику правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва від 30 квітня 1996 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в якому її прізвище зазначено з помилкою « ОСОБА_4 ».

Таким чином, оскільки встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, а встановити даний факт в позасудовому порядку неможливо, тому суд вважає, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви.

Керуючись статтями 247, 263-265, 293, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 .

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , правовстановлюючого документа свідоцтва від 30 квітня 1996 року про право власності на житло, виданого житлово-комунальним відділом АТ «Укртатнафта» згідно з розпорядженням (наказом) № 104 від 29 квітня 1996 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М. Ковальчук