Рішення

від 29.01.2025 по справі 536/2472/24

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №536/2472/24

Провадження №2/534/809/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29січня2025року м.ГорішніПлавні

Комсомольський міський суд Полтавської області

в складі суду: головуючого судді Морозова В.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хвіст Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «КРЕДИТ СЕРВІС» звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому прохає стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №210607-005 від 07.06.2021 у сумі 20 810 грн. 00 коп., понесені судові витрати та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 19.11.2024 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклика) сторін за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками відповідачу направлено засобами рекомендованого поштового зв`язку та повернуто на адресу суду з відміткою «вручено за довіреністю»

Відповідач у відповідності дост. 278 ЦПК Українивідзив на позов, у наданий судом строк до суду не подав. Заперечень проти розгляду справи в спрощеному провадженні без повідомлення сторін не надав.

Тому, відповідно доч. 5 ст. 279 ЦПК Українисудом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, 07.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальності «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 210607-005.

Кредитний договір № 210607-005 від 07.06.2021 року було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Q96178 (07.06.2021 16:14:57).

Відповідно до Кредитного договору, Клієнту було надано кредит у сумі 22 000,00 грн. строком дії договору до 07.06.2022 року. Відповідно до Умов Кредитного договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 7,5 % (сума одноразової комісії складає 1 650,00 грн.). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок Позичальника. Умовами Кредитного договору передбачено: - Позичальник має зробити 12 щомісячних платежів; - Позичальник повинен вносити платежі щомісячно до 7 числа відповідного місяця включно. На банківський рахунок Позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 20 350,00 грн., із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена Кредитним договором, у розмірі 7,5 %, що в грошовому еквіваленті 1 650,00 грн. Як доказ перерахування коштів ТОВ «Кредитсервіс» надає разом із позовною заявою копію платіжного доручення № 1162 від 07.06.2021 р. на перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 .

На виконання умов вищевказаного договору Банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

Умовами Кредитного договору передбачено, що позичальник має зробити 12 щомісячних платежів, також позичальник повинен вносити платежі щомісячно до 7 числа відповідного місяця включно.

На банківський рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 20 350,00 грн., із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена Кредитним договором, у розмірі 7,5 %, що в грошовому еквіваленті 1 650,00 грн.

Як доказ перерахування коштів ТОВ «Кредитсервіс» надає разом із позовною заявою копію платіжного доручення № 1162 від 07.06.2021 р. на перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 .

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував. Згідно розрахунку кредитної заборгованості за Кредитним договором № 210607-005 від 07.06.2021 року станом на 11.07.2024 р. заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 20 810,00 грн. (двадцять тисяч вісімсот десять гривень 00 копійок), яка складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту 11 000,02 грн. Прострочена заборгованість за комісією 0,00 грн. Прострочена заборгованість за процентами 9 809,98 грн. Строкова заборгованість за сумою кредиту 0,00 грн. Строкова заборгованість за комісією 0,00 грн. Строкова заборгованість за процентами 0,00 грн. Строкова заборгованість за штрафами та пенею 0,00 грн.

Станом на дату 11.07.2024 року ТОВ «Кредитсервіс» повідомляє, що заборгованість за Кредитним договором № 210607-005 від 07.06.2021 року не погашена.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Законом України «Про електронний цифровий підпис» (який втратив чинність на підставі Закону № 2155-VIII від 05 жовтня 2017 року, ВВР, 2017, № 45, ст.400) надано легітимне визначення поняття «електронний цифровий підпис», відповідно до якого електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У частині першій статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягає до стягнення 2422 грн. 40 коп. понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, витрати на правничу допомогу підлягає задоволенню у розмірі 7000 гривень.

Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ СЕРВІС» заборгованість в розмірі 20 810 грн. 00 коп. та сплачений судовий збір 2422 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «КРЕДИТ СЕРВІС» витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменуванняпозивача:Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова Компанія«КРЕДИТ СЕРВІС» ЄДРПОУ 41125531, юридична адреса: 79018, м. Київ, а/с 57, пр-т Л. Каденюка (Ю.Гагаріна), 23

Відомості, які суд не оголошує щодо учасників справи при проголошенні рішення суду:

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ