Рішення

від 28.01.2025 по справі 552/5871/24

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 28.01.2025Справа № 552/5871/24 Провадження № 2/554/1689/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого- суддіЧуванової А.М.,

за участю секретаря Єсліковської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх та в інтересах ОСОБА_5 до Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради про визнання права користування квартирою, треті особи: Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 у вересні 2024 року звернулись до суду з позовом до Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», Управління майном комунальної власності міста про визнання права користування квартирою, в якій просять визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування квартирою АДРЕСА_1 з 21.06.1988 року; визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право користування квартирою АДРЕСА_1 з 21.06.1988 року; визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право користування квартирою АДРЕСА_1 з 04.08.2003 року; визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право користування квартирою АДРЕСА_1 з 25.10.2004 року; визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право користування квартирою АДРЕСА_1 з 11.04.2017 року.

В обґрунтування вимог позову посилаються на те, що влітку 1988 року квартира АДРЕСА_1 була виділена на склад сім?ї з трьох осіб по місцю роботи голови родини ОСОБА_1 (для ОСОБА_1 , дружини ОСОБА_2 та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в подальшому народилась донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка тут же була прописана). В архівах виконавчого комітету Полтавської міської ради не збереглися рішення про заселення до квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ВК Полтавської міської ради від 10.07.2024 року. У Комунальному підприємстві «Житлово-експлуатаційній організації №2» ордеру на заселення у квартиру АДРЕСА_1 на зберіганні немає. Особовий рахунок на квартиру оформлений на ім?я ОСОБА_1 . Квартира АДРЕСА_1 не перебуває у комунальній власності, оскільки ЖЕП «Будівельник» не передає місту майно, визначене ухвалою Господарського суду Полтавської області до переліку якого входить і будинок із квартирою, яка перебуває у користуванні позивачів ( АДРЕСА_1 ). На теперішній час у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані проживаючими: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які сплачують комунальні послуги, утримують квартиру у належному житловому та технічному стані. На даний час квартира не приватизована, право власності на неї у реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Позивачі мають намір реалізувати своє право на приватизацію квартири, однак підставою для приватизації житла є підтвердження права проживання і користування певною нерухомістю, а надати копію ордеру вони не мають можливості, оскільки він в архівах не зберігся.

Ухвалою суду від 26.09.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

04.10.2024 року від представника Органу опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради надійшли пояснення по справі, в яких представник просить ухвалити судове рішення, яке буде відповідати якнайкращому забезпеченню інтересів неповнолітнього ОСОБА_5 .

08.10.2024 року від представника відповідача Державного комунальногожитлово-експлуатаційногопідприємства «Будівельник»адвоката ПлехановаІ.О.надійшов відзивна позовнузаяву,в якомувін просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідач Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник» згідно інформації з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є комунальним підприємством з комунальною формою власності за кодом. У відповідності до пп. 4.1 Статуту позивача, затвердженого розпорядженням виконкому Полтавської міської ради від 12.01.1997 року № 58-р (перереєстровано розпорядженням від 28.07.1997 року № 433-р) майно позивача становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства. Згідно п. 4.2 Статуту власником майна є Полтавська обласна рада. Орган управління майном управління майном Полтавської обласної державної адміністрації. Майно закріплюється за підприємством (відповідачем) на праві повного господарського відання.

ДКЖЕП «Будівельник» згідно даних з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є за організаційно правовою формою є комунальним підприємством за кодом (КОПФГ) 150, а за формою власності є комунальною формою власності за кодом (КФВ) 32. За викладених обставин закріплене за ДКЖЕП «Будівельник» нерухоме майно належить до комунальної форми власності в особі власника - територіальної громади сіл, селищ, міст Полтавської області у повному господарському віданні Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник».

Крім того, рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.08.2007 року суд прийшов до висновку про те, що закріплене за ДК ЖЕП «Будівельник» нерухоме майно належить до комунальної форми власності в особі власника - територіальної громади сіл, селищ, міст Полтавської області у повному господарському віданні Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник».

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.07.2012 року у справі №8/471-23/1 суд встановив, що будинки у кількості 39 одиниць, які розташовані в м.Полтаві, в тому числі будинок за адресою АДРЕСА_2 обліковуються на балансі банкрута - ДК ЖЕП "Будівельник", відносяться до об`єктів житлового фонду.

Крім того, факт реєстрації особи не дає їй жодних прав щодо володіння і розпорядження нерухомим майном, де така особа зареєстрована. Реєстрація місця проживання не дає жодного права на отримання у власність квартири чи її частки. Таким чином, у даному випадку, реєстрація місця проживання позивача є лише фактом, підтверджуючим місцезнаходження осіб і ніяким чином не може вплинути на володіння та розпорядження нерухомістю, право на яке документально підтверджено в установленому законодавством порядку за іншою особою.

У ДК ЖЕП «Будівельник» відсутня інформація про підстави проведення державної реєстрації місця проживання позивачів за адресою в АДРЕСА_3 . Позивачі ніколи не перебували у трудових відносинах з ДК ЖЕП Будівельник та останній не надавав будь-яких документів на поселення та реєстрацію місця проживання за вказаною адресою. ДК ЖЕП Будівельник ніколи не приймалось рішення про надання позивачам жилої площі в будинку, надання ордеру на заселення жилої площі, а позивачі не перебували на квартирному обліку та у контрольних списках громадян, які потребують поліпшення житлових умов за рахунок житлового фонду ДК ЖЕП «Будівельник».

Згідно п. 6 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 року № 498 на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Ордер зберігається у особи, яка вселяється на жилу площу в гуртожитку, протягом усього строку її проживання у гуртожитку. Отже, виходячи з аналогії закону, ордер на вселення повинен зберігатися у позивача і ДК ЖЕП «Будівельник» не може нести відповідальності за відсутність у них такого ордеру. Ордер на поселення позивача у квартиру позивачу не видавався, правовстановлювальних документів на право користування чи розпорядження цією квартирою вони не мають, тому позивач займає спірну квартиру без правових підстав і підлягає виселенню.

Позивачі свідомо вказують у позові інформацію про те, що рішення про заселення не збереглось в архіві виконкому Полтавської міськради. Згідно листа від 10.07.2024 року №Ф04.1.1-11/9941-1049 така інформація в архіві відсутня. Отже рішення про заселення позивачів взагалі не приймалось. Вселення у квартиру АДРЕСА_4 і користування житловою площею відбулося не на законних підставах - не на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ДК ЖЕП «Будівельник» та отримання спеціального ордера, що не є формалізованим підтвердженням наявності такого рішення про вселення.

Із аналізу матеріалів справи вбачається, що в даному випадку мало місце вселення особи без спільного рішення адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету і спеціального ордеру. Враховуючи викладене, позивачі самоуправно вселилися у спірне жиле приміщення, з порушенням встановленого законом порядку. Ними був порушений порядок вселення, тобто було фактичне вселення без спеціального ордеру, тому підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення. Фактично позивачі на даний час є особами, які самоуправно займають вказану квартиру, оскільки вселились до неї самовільно без будь-яких підстав, а саме: без відповідного рішення про надання їм цієї квартири та відповідно ордера на житлове приміщення ДК ЖЕП «Будівельник» та за відсутності у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

ДК ЖЕП «Будівельник» не укладав з позивачем договору найму/оренди вказаної квартири. Відсутність укладеного договору найму квартири не створює будь-яких законних підстав для користування житловою площею і позивач на цій підставі підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення. ДК ЖЕП Будівельник не надавав позивачу будь-яких документів на поселення та реєстрацію місця проживання за вказаною адресою. Тому право на проживання позивача у квартирі виникли не із житлових правовідносин, тобто з підстав, передбачених статтею 128 ЖК УРСР, однією з яких є договір оренди (найму) житлового приміщення. Оскільки жила площа не надавалась, таким чином відсутність ордера на вселення приміщення та договору найму не створює будь-яких законних підстав для користування житловою площею і позивач на цій підставі підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення. Оскільки позивач, як власник будинку, не приймав в установленому житловим законодавством порядку рішення про вселення позивачів у квартиру, не видавав відповідного ордеру, договір найму відсутній, правові підстави для проживання позивачів відсутні. За таких обставин, беручи до уваги викладені вище положення законодавства, проживання позивачів не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Враховуючи викладене фактична відсутність у позивачів необхідного переліку документів для здійснення приватизації помилково розцінена ними як порушення їх права на приватизацію квартири (а.с.92-97).

09.10.2024 року від представника відповідача Управління майном комунальної власності міста Курнакової Н. надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник просить відмовити у задоволенні позову до Управління майном комунальної власності міста. Зазначає щодо неналежності гуртожитку по АДРЕСА_5 до комунальної власності Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради. Рішенням дев`ятнадцятої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста жилих будинків ЖЕП «Будівельник»» від 11.09.2007 року надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади міста Полтави 38 жилих будинків та 12 гуртожитків житлово - експлуатаційного підприємства «Будівельник». В п. 41 додатку до вказаного рішення Переліку будинків ЖЕП «Будівельник», що підлягають передачі до комунальної власності територіальної громади міста, значиться гуртожиток по АДРЕСА_5 . Рішенням сорок четвертої сесії Полтавської міської ради шостого скликання «Про внесення змін до рішення дев`ятнадцятої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання від 11.09.2007 року «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста жилих будинків ЖЕП «Будівельник»» викладено вищезазначене рішення у наступній редакції: «Надати згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади міста в особі Полтавської міської ради від ДК ЖЕП «Будівельник» 39 житлових будинків та 8 гуртожитків, згідно з додатком, в тому числі гуртожиток по

АДРЕСА_5 не переданий ліквідатором ДК ЖЕП «Будівельник» до комунальної власності Полтавської міської територіальної

ради у відповідності до вимог Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» і Положення та в комунальній власності не перебуває.

Управління майном комунальної власності міста діє виключно на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та жодними своїми діями не створювало порушення, невизнання або оспорення прав позивачів, зокрема права користування квартирою АДРЕСА_1 .

Управління майном комунальної власності міста є виконавчим органом Полтавської міської ради, створеним для реалізації державної та регіональної політики у сфері управління майном, що є власністю Полтавської міської територіальної громади, та у сфері житлового законодавства.

Управління майном комунальної власності міста не наділено повноваженнями у спірних правовідносинах та не може відповідати за позовними вимогами ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах

ОСОБА_5 про визнання права користування житлом - квартирою

АДРЕСА_1 . Враховуючи зазначене, наявні всі правові підстави для відмови у задоволенні позову до Управління майном комунальної власності міста (а.с.102-106).

Ухвалою суду від 12.12.2024 року закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті.

Від представника ДК ЖЕП «Будівельник» Плеханова І.О. надійшло клопотання про передачу справи №552/5871/24 за позовом до ДК ЖЕП «Будівельник» про визнання права користування квартирою на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Ухвалою суду від 28.01.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , не з`явилися. Представник позивачів адвокат Корнієнко Н.Ю. надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та підтримання позовних вимог.

Представник ДК ЖЕП «Будівельник» Плеханов І.О. до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та відмову в задоволенні позовних вимог.

ПредставникУправління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради до суду не з`явився, в наданій заяві просив про розгляд справи у відсутність та відмову у задоволенні позову.

Представники третіх осіб: Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради до суду не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, відповідно до положень ст.ст.211,223 ЦПК України.

Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.19 ЦПК України,суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідност.13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 47 Конституції Українигарантовано, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В силу ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки № 1560, виданої КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» в квартирі, загальною площею 53 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.06.1988 року квартиронаймач; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 21.06.1988 року дружина; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 04.08.2003 року син; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 25.10.2004 року дочка; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 11.04.2017 року онук ( а.с.11).

Судом встановлено, що позивачі постійно проживають та зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується також паспортами громадян на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з відмітками про їх зареєстроване місце проживання (а.с.16-24).

Крім того, не було спростовано стороною відповідача доводи позивачів про те, що влітку 1988 року квартира АДРЕСА_1 була виділена на склад сім?ї з трьох осіб по місцю роботи голови родини ОСОБА_1 (для ОСОБА_1 , дружини ОСОБА_2 та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в подальшому народилась донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка за цією ж адресою була прописана).

Позивачі при зверненні до суду вказали, що метою позову є приватизація їх житла.

Відповідно дост. 9 ЖК України,ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Статтею 310 ЦК Українивстановлено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну.

Частиною 1статті 29 ЦК Українивизначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно з ч.1.ст.61 ЖК Україникористування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповіднодо договору найму жилого приміщення .

Згідно зіст. 345 ЦК Українифізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Статтею 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передбачено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Частиною четвертоюстатті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передбачено, що право на приватизацію квартири державного житлового фонду одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах. В силу статей1,3,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 10 ст.8 вищевказаного закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир, житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п.1ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати) кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів. Пунктами 4, 5 ст. 5 передбачено право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цьогоЗакону.

Пункт 18 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» затвердженонаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 року № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за №109/17404 зі змінами внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 114 від 10.05.2018 року передбачено подання до органу приватизації цілий ряд документів.

Відповідно до частини четвертоїстатті 10 ЦПК Українисуд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно пункту 1статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 4статті 31 ЦК України,фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

У свою чергу відповідно до статті 1 першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

У п. 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (див. також рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, п. 63).

У справі «Прокопович проти Росії» № 58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Прийнявши до уваги дані обставини, суд констатує, що наявність прописки (реєстрації) позивачів в квартирі з часу їх вселення в 1988 році, 2003 році, 2004 році, 2017 році - підтверджує факт їх правомірного вселення, в іншому випадку така б реєстрація була б неможлива та слугувала підставою для її оспорювання адміністрацією підприємства в передбаченому законом порядку.

Твердження відповідача про те, що на підприємстві відсутні на даний час документи, в тому числі і ордер, який слугував єдиною підставою для вселення позивачів, не може розцінюватись як обставина, яка виключає правомірність вселення останніх в квартиру.

В даному випадку питання належного зберігання первинних документів на вселення, в тому числі і ордеру, покладаються на адміністрацію, на порядок зберігання таких документів мешканці квартир ніяким чином впливати не можуть і від них не залежить добросовісність виконання власником (розпорядником) майна обов`язку по їх належному обліку та зберіганню.

Будь-яких доказів того, що позивачі неправомірно вселились до квартири відповідач по справі не надав.

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивачів до ДК ЖЕП «Будівельник» про визнання за ними права користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 є законними, обґрунтованими, та такими що не порушують прав та інтересів інших осіб, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог до Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради про визнання права користування квартирою, суд вважає відмовити в задоволенні позовних вимог до даного відповідача.

Так, згідно матеріалів справи, наразі гуртожиток по АДРЕСА_5 не переданий ліквідатором ДК ЖЕП «Будівельник» до комунальної власності Полтавської міської територіальної ради у відповідності до вимог Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» і Положення, та в комунальній власності не перебуває. Спірна квартира перебуває у повному господарському віданні Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», будинок по АДРЕСА_5 не належить до комунальної власності Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, а тому слід відмовити в задоволенні вимог позову в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 10,12, 81, 141,211,223, 259, 263-265 ЦПК України,ст.ст.61, 64,65,106 ЖК України, ст.29 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх та в інтересах ОСОБА_5 до Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради про визнання права користування квартирою, треті особи: Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування квартирою АДРЕСА_1 з 21.06.1988 року.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право користування квартирою АДРЕСА_1 з 21.06.1988 року.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право користування квартирою АДРЕСА_1 з 04.08.2003 року.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право користування квартирою АДРЕСА_1 з 25.10.2004 року.

Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право користування квартирою АДРЕСА_1 з 11.04.2017 року.

В задоволенні позову до відповідача Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1ст. 354 ЦПК Українипротягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;

позивач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;

відповідач: Державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник», місцезнаходження: 36003, м.Полтава, пров.Шкільний,4, код ЄДРПОУ:01275609;

відповідач: Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, місцезнаходження: м.Полтава, вул.Соборності,36, код ЄДРПОУ: 13967034;

третя особа: Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, місцезнаходження: м.Полтава, вул.Івана Мазепи,30, код ЄДРПОУ: 13961729;

третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради, місцезнаходження:36031, м.Полтава, вул.Івана Мазепи,30.

Суддя А.М.Чуванова