Рішення

від 29.01.2025 по справі 545/5381/24

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/5381/24

Провадження № 2/545/398/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2025 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати- ОСОБА_2 . Після смерті останньої державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. відкрита спадкова справа за № 301/1997. Спадкоємцями померлої ОСОБА_2 за законом згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України є її діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ОСОБА_5 за життя відмовився від частки в спадковому майні померлої матері на користь рідної сестри ОСОБА_4 , про що надав заяву від 4 липня 1997 р., яка знаходиться в спадковій справі № 301/1997 Полтавської районної державної нотаріальної контори. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача- ОСОБА_3 . За життя останній не оформив частку в майні померлої матері ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину не видавалось. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла сестра позивача- ОСОБА_4 . За життя остання не оформила частку в майні померлої матері ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину також не видавалось. Як зазначено в Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 серпня 2024 року № 581/02-31 державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В., згідно даних Спадкового реєстру та Алфавітних книг спадкові справи після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не відкривались. Даний факт підтверджується Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру. Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем на майно після смерті матері ОСОБА_2 . До складу спадкового майна після смерті матері позивача входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та приватизована земельна ділянка площами 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,40 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Згідно Довідки виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за № 187 від 08.11.2024 р., вищевказане домоволодіння станом на 15.04.1991 рік відносилося до колгоспного двору, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була головою/членом колгоспного двору. 11.10.2024 року постановою державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. за вих. № 891/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії- видачі свідоцтва про спадщину, у зв`язку з відсутністю можливості встановлення кола спадкоємців та необхідності перерозподілу спадкового майна на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та приватизовану земельну ділянку.

Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати за ним, як спадкоємцем за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та приватизовану земельну ділянку площами 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,40 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 09.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.01.2025 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача- Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи- Полтавської районної державної нотаріальної контори причини неявки не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с. 8). Після смерті останньої державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. відкрита спадкова справа за № 301/1997.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше й регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Частинами 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року передбачено, що відносини спадкування регулюються нормами цього Кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Оскільки ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому застосуванню підлягають ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 553 ЦК Української РСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Згідно роз`яснень, наданих у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13, законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Спадкоємцями померлої ОСОБА_2 за законом є її діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 за життя відмовився від частки в спадковому майні померлої матері на користь рідної сестри ОСОБА_4 , про що надав заяву від 4 липня 1997 р. (а.с. 30).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача- ОСОБА_3 (а.с. 9). За життя останній не оформив частку в майні померлої матері ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла сестра позивача- ОСОБА_4 (до шлюбу- ОСОБА_4 (а.с. 10). За життя остання не оформила частку в майні померлої матері ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину також не видавалось.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 13).

Як зазначено в Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 серпня 2024 року № 581/02-31 державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В., згідно даних Спадкового реєстру та Алфавітних книг спадкові справи після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не відкривались (а.с. 25). Даний факт підтверджується Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (а.с. 31, 32).

Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем на майно після смерті матері ОСОБА_2 .

До складу спадкового майна після смерті матері позивача входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та приватизована земельна ділянка площами 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,40 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно Довідки виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за № 187 від 08.11.2024 р., вищевказане домоволодіння станом на 15.04.1991 рік відносилося до колгоспного двору, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була головою/членом колгоспного двору (а.с. 29).

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» ( 697-12 ) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи із Правової позиції, викладеної в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15 - згідно з частиною першою статті 120, статтею 123 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин, правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

У підпункті г) пункту 6 постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 роз`яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

З Довідки виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за № 187 від 08.11.2024 р. вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була головою та єдиним членом колгоспного двору станом на 15.04.1991 року, а отже- єдиною власницею домоволодіння, що підтверджується також Свідоцтвом про право власності на жилий будинок від 10.08.1989 року (а.с. 15), у якому зазначено, що ОСОБА_2 є власницею жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно технічного паспорта на вказаний житловий будинок, нумерація була змінена з № 15 на № 11 (а.с. 16-18).

Наразі питання реєстрації права власності на нерухоме майно врегульоване Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до п. 42 якої для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 p., подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Отже, для визнання права власності в порядку спадкування слід встановити, що будинок (домоволодіння) не є самочинним будівництвом та може спадкуватись як об`єкт права власності на нерухоме майно.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 037098 ОСОБА_2 належала земельна ділянка площами 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,40 га для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 14).

За ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування із збереженням її цільового призначення.

За ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

В даному випадку спадщина належить ОСОБА_1 з часу її відкриття. Як спадкоємець, позивач має право на набуття майна у власність в порядку спадкування, зобов`язаний утримувати майно, здійснити його державну реєстрацію, проте не може цього робити у нотаріальному порядку.

11.10.2024 року постановою державного нотаріуса Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. за вих. № 891/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії- видачі свідоцтва про спадщину, у зв`язку з відсутністю можливості встановлення кола спадкоємців та необхідності перерозподілу спадкового майна на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та приватизовану земельну ділянку (а.с. 25).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також те, що ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження об`єктом нерухомого майна та оформити спадщину, зареєструвати право власності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання за останнім права власності на житловий будинок та земельні ділянки.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Полтавська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно за законом- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в порядку спадкування за закономпісля померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 матері ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, приватизовану земельну ділянку площами 0,10 га- для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,40 га- для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб