Рішення

від 28.01.2025 по справі 703/5887/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/5887/23

2/703/52/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судовогозасідання Дегтярь Л.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Смаляного М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради про визначення порядку участі у вихованні та спілкування з дитиною,-

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просить встановити йому порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачка по справі ігнорує його прохання про організацію побачень із дитиною, прогулянок із донькою на період його відпустки, залучення до святкування певних свят, спілкування по телефону. Оскільки він бажає спілкуватись із донькою, однак наразі проходить службу у Збройних Силах України то це можливо здійснити тільки за допомогою засобів комунікації. Просив суд встановити графік спілкування з донькою всіма можливими видами зв`язку, в тому числі по телефону, за допомогою відеозв`язку.

Ухвалою судді від 30 листопада 2023 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17 вересня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився.

Представник позивача, адвокат Покоєвич А.О., в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференцзв`язку, просив суд вимоги позовної заяви задовільнити та зобов`язати відповідачку не чинити позивачу перешкоди у спілкуванні із донькою. Просив встановити графік спілкування позивача з дитиною відповідно до прохальної частини позовної заяви.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що вважає за необхідне встановити позивачу графік спілкування з донькою в період з 18 год. до 19 год. щоденно, з урахуванням графіку дитини, стану здоров`я дитини та бажання дитини на спілкування з батьком. Щодо встановлення графіку побачень, просив суд прийняти рішення з урахуванням інтересів як позивача, так і відповідача і їх дитини.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, у наданому до суду відзиві на позовну заяву просила суд проводити розгляд справи у її відсутність з врахуванням її позиції, зазаченої у відзиві.

З наданому до суду відзиві відповідач вимоги позовної заяви визнає частково та не заперечує проти спілкування доньки із батьком два рази на тиждень. Зазначила, що наразі разом із донькою проживає у Федеративній Республіці Німеччина та не чинить перешкод у спілкуванні позивача з донькою. Однак зазначає, що спілкування доньки із батьком повинно відбуватись з урахуванням бажання дитини, стану здоров`я, режиму та розпорядку дитини.

Врахувавши позицію сторін, розглянувши матеріали справи та перевіривши викладені обставини наявними доказами, суд приходить до наступного.

Судом встановлено і що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07 листопада 2023 року.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 серпня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

З повідомлення служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради № 657/02-01 від 16 вересня 2024 року, вбачається, що служба позбавлена можливості надати до суду висновок щодо доцільності/недоцільності участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_6 , оскільки відповідач із донькою перебуває за межами країни.

Як вказав позивач в позовній заяві, відповідачкою чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною та вона не бажає у добровільному порядку надавати батькові можливість спілкування з донькою.

Позивач зазначає, що він є відповідальним батьком, регулярно сплачує аліменти та відповідно має право на спілкуванні з донькою та прийняття участі у її житті.

З копії судового наказу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2023 року вбачається, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частини всих видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 17 жовтня 2023 року і до досягнення дочкою повноліття.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Відповідно до частини першої ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до частини другої статті 54 СК України усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Служба у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради не змогла надати до суду висновок щодо розв`язання спору, оскільки відповідач по справі ОСОБА_3 разом з донькою ОСОБА_8 проживає у Федеративній Республіці Німеччина, а відповідач проходить службу у Збройних Силах України за межами м. Сміла, відповідно служба позбавлена можливості підготувати об`єктивний висновок про визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «Хант проти України», № 31111/04, § 54).

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Виходячи з положень статті 159 СК України усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Позивач зазначає про те, що відповідач не бажає надавати можливість спілкуватися дитині з батьком, кожен раз вигадуючи будь які причини або просто ігнорує його прохання.

Відповідач зазначила, що жодних перешкод у спілкуванні доньки та батька не чинить, однак дитина не бажає спілкуватись із ним, оскільки відчуває пригнічення після такого спілкування. Однак вказала і на те, що не заперечує проти спілкування батька з донькою за допомогою телефонних засобів зв`язку двічі на тиждень, однак з урахуванням бажання, графіку та розпоряду дитини.

Як було встановлено судом, на теперішній час малолітня ОСОБА_5 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 у Федеративній Республіці Німеччина. Дані обставини сторонами визнаються.

Щодо посилання позивача ОСОБА_2 на той факт, що відповідач ОСОБА_3 чинить перешкоди у спілкування з донькою, то суд відкидає зазначене та вважає його необґрунтованим, оскільки належних доказів тому суду надано не було.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

На переконання суду, відповідачем ОСОБА_3 не надано належних, неспростовних та допустимих доказів, у тому числі відомостей уповноважених правоохоронних органів, служб у справах дітей (органів опіки та піклування), тощо, які б давали підстави стверджувати про наявність негативного впливу зі сторони батька на виховання доньки.

Позивач та відповідач мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні та вихованні дитини відповідач не має, хоч донька і проживає з нею.

Наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на дитину. Існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з донькою, тож зобов`язання матері не чинити відповідні перешкоди батькові дитини, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню з її боку того, що права кожного з батьків є рівними. Дитина повинна спілкуватися як з матір`ю, так і з батьком.

Крім того, суд зауважує на тому, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися із метою підтримки сталих стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком.

Аналогічний висновок викладений Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).

Суд зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Вивчивши обставини справи, суд приходить висновку, що дитина перебуває на цей час на повному вихованні матері та не спілкується вільно з батьком, оскільки зв`язок батька з дитино, яка перебуває за кордоном в цілому залежить від суб`єктивного бажання матері надавати дитині такий час.

Також, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які унеможливлювали б право батька на спілкування з малолітньою дочкою, чи обставин, які свідчили б, що спілкування батька з дитиною перешкоджало б її нормальному розвитку, не встановлено.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, суд виходить з того, що дитина наразі знаходиться за межами України разом з матір`ю, отже, потенційне спілкування батька з дитиною може відбуватися за допомогою телефонного зв`язку, однак з урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров`я та бажання самої доньки. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дочки позивачем, її розвитку. Позивач має право на спілкування з дитиною та приймати участь у її вихованні і при цьому відповідач в інтересах дочки не повинна перешкоджати цьому.

Можливість побачень батька з дочкою в Україні ускладняється фактом того, що дитина на теперішній час проживає за кордоном, тому суд приходить до висновку, що порядок виконання способу участі батька у спілкуванні та вихованні дочки в частині особистих зустрічей доцільно відстрочити на час воєнного стану в Україні і перебування дитини у цей період за кордоном, що узгоджується і з позиціє служби у спрвах дітей, яка з цих підстав не змогла підготовити та надати до суду висновок про визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково, оскільки участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею відповідає її інтересам, забезпечує справедливу рівновагу між забезпеченням прав дитини та батька, а також рівність прав батьків щодо дитини, постійне проживання дитини станом на теперішній час разом з матір`ю, та вважає за необхідне на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном зобов`язати відповідачку не чинити позивачу перешкоди у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_8 .

Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_7 шляхом безперешкодного спілкування батька з нею засобами телефонного зв`язку, засобами електронного зв`язку, засобами відеозв`язку через соціальні мережі Telegram, Viber, WhatsApp та іншого засобу зв`язку щоденно в період часу з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. з урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров`я та бажання самої доньки.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2, 3 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За змістом ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, додержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд задовольняє вимоги частково.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 19, 159, 257, 263 СК України, ст.3, ст.9 Конвенції про права дитини,Закону України «Про охорону дитинства», суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради про визначення порядку участі у вихованні та спілкування з дитиною - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 не чинити перешкоди ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованому по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 у спілкуванні із донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року та визначити такі способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною:

- шляхом безперешкодного спілкування батька з нею засобами телефонного зв`язку, засобами електронного зв`язку, засобами відеозв`язку через соціальні мережі Telegram, Viber, WhatsApp та іншого засобу зв`язку щоденно в період часу з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. з урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров`я та бажання самої доньки.

Надати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 можливість зміни способу участі у вихованні батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі часу спілкування, - за взаємною згодою та врахуванням інтересів дитини. У випадку відсутності взаємної згоди керуватись вище вказаним графіком.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення - протягом тридцяти днів з дня його отримання.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: В. О. Прилуцький