Ухвала

від 28.01.2025 по справі 753/770/25

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/770/25

провадження № 2/753/4006/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Осіпенко Л.М., розглянувши питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАДЕО ПРАВО» про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування моральної шкоди.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї копіями документів, суд вважає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, звертаючись за підсудністю до Дарницький районного суду м. Києва, за своїм місцем реєстрації, позивач керується ч. 5 ст. 28 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12.05.1991 р №1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.

За змістом п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У позовній заяві позивач просить визнати недійсним договір про надання юридичних послуг №2111202401 від 22.11.2024 року, застосувати наслідки недійсності договору, стягнувши з ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» на його користь грошових коштів у загальному розмірі 25 000,00 грн., з яких 20 000,00 грн. подвійний розмір збитків за договором, 5 000,00 грн. - розмір завданої моральної шкоди, відшкодувати з ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» на його користь понесені судові витрати у розмірі 15 000,00 грн.

Проте, зі змісту позову не вбачається, що між позивачем та відповідачем виник спір, який стосується захисту прав споживача, що як наслідок вказувало б на наявність підстав для застосування ч. 5 ст. 28 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Твердження позивача, що норми ЗУ «Про захист прав споживачів» поширюються на вказані правовідносини є хибним, оскільки в даному випадку не вбачається, що позивач є споживачем товарів чи послуг, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі договору правової допомоги/юридичних послуг, а саме представництва Куркіна І.В., в яких позивач не виступає споживачем.

А відтак, на правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не є захистом прав споживача, а тому на них не поширюються вимоги ЦПК України про право позивача на альтернативну підсудність - за її місцем проживання. Отже, вищевказаний позов є непідсудним Дарницькому районному суду м. Києва.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно позовної заяви ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» зареєстрований за адресою: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 4-а, що знаходиться в Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що у даних правовідносинах суд не вбачає застосування Закону України «Про захист прав споживачів», та відповідно розгляду справи за місцем проживання позивача, тому суд вважає за необхідне даний позов направити за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва, за місцезнаходженням відповідача.

Керуючись ст.ст. 31, 258-261, 353, 354, 355 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАДЕО ПРАВО» про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування моральної шкоди, передати на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Голосіївського районного суду міста Києва (м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14а).

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Осіпенко Л.М.