Рішення

від 22.01.2025 по справі 754/6788/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/271/25

Справа №754/6788/24

РІШЕННЯ

Іменем України

22 січня 2025 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судового засідання Нагорної М.В.,

представника позивача Щербак Н.В.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі свого повноважного представника, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.01.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит (на придбання нерухомості) № 272_0195.

З метою забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 288, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченко В.Ю., та зареєстрованим в реєстрі за № 61.

Позивач вказує, що виконав свої зобов`язання за договором, видавши позичальнику кошти в межах визначених договором, однак позичальником порушуються зобов`язання встановлені договором та не сплачується кредит та відсотки. У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором, заборгованість станом на 25.04.2024 становить 314 796,05 грн, з якої: 170 781,61 грн - заборгованість за основним боргом (кредитом); 141 057,59 грн - проценти за користування кредитом; 366,13 гривень - 3 проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 599,63 гривень - 3 проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 1388,25 гривень - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 602,84 гривень - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, а відтак вони вимушені звертатись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суд м. Києва від 17.05.2024 у вказаній вище справі вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено дату підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 24.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - Щербак Н.В. подала заяву про зменшення розміру позовних вимог та просила суд їх задовольнити.

Відповідачка в судовому засіданні остаточні позовні вимоги визнала у повному обсязі та не заперечувала проти задоволення їх судом.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 11.01.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит (на придбання нерухомості) № 272_0195.

Згідно з п. 3.3.3 кредитного договору розмір процентної ставки, що сплачується позичальником за користування кредитом становить 19,99 процентів річних.

Відповідно до п.2.4.2 кредитного договору нарахування процентів здійснюється з дати видачі першої частини кредиту до терміну остаточного повернення кредиту.

Останній платіж в рахунок погашення кредиту, сплати нарахованих банком процентів здійснити не пізніше кінцевої дати (терміну) остаточного повернення кредиту, що визначена цим договором.

Пунктом п.3.3.3 кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту щомісячно ануїтентними платежами в розмірі 7 386,47 грн на місяць.

З метою забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 288, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченко В.Ю., та зареєстрованим в реєстрі за № 61, предметом якого є однокімнатна квартира під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 33,9 кв.м, житловою площею 12,5 кв.м. та належить на праві власності ОСОБА_1 .

На виконання умов договору банком надались позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на рахунок відповідачки, що підтверджується платіжним дорученням №272_0195 (#243560355311) від 11.01.2019.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 568 «Питання акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка набрала чинності 10.07.2019, змінено тип публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Доказів належного виконання зобов`язань відповідачкою у повному обсязі перед позивачем станом на час розгляду даної справи суду не надано.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Позивач умови договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачці.

Разом з тим, відповідачка регулярно та належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала. Станом на 21.01.2025 заборгованість за кредитним договором становить: у розмірі 244 796,05 гривень, з яких: - 100 781,61 гривень - заборгованість за основним боргом (кредитом); - 141 057,59 гривень - проценти за користування кредитом; - 366,13 гривень - 3 проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); - 599,63 гривень - 3 проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; - 1388,25 гривень - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); - 602,84 гривень - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка неналежним чином виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач звертався з вимогами про дострокове повернення кредиту, але такі вимоги відповідачкою не виконані.

У зв`язку з викладеним суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за договором від 11.01.2019 про споживчий кредит №272_0195 (на придбання нерухомості) у розмірі у розмірі 244 796,05 гривень, з яких: 100 781,61 гривень - заборгованість за основним боргом (кредитом); 141 057,59 гривень - проценти за користування кредитом; 366,13 гривень - 3 проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 599,63 гривень - 3 проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 1388,25 гривень - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 602,84 гривень - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку»).

Частинами першою та четвертою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 521/6555/14-ц вказав, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу).

Окрім цього, оскільки в даному випадку позичальник та іпотекодавець є однією і тією ж фізичною особою, наявні підстави для стягнення з боржника наявної заборгованості одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення цієї заборгованості. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6- 1080дс15.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня (постанова № 361/7543/17 від 19.05.2020 Велика Палата Верховного Суду).

Також слід враховувати, що забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Оскільки відповідачка не виконала взятих на себе зобов`язань щодо повернення сум кредиту та оплати процентів згідно з договором від 11.01.2019 про споживчий кредит №272_0195 (на придбання нерухомості), відтак позивач має право звернути стягнення на майно, яке належить відповідачці, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 288 від 11.01.2019 і реалізувати його для погашення зобов`язань у порядку, встановленому умовами іпотечного договору згідно з чинним законодавством в межах розміру остаточно визначеної заборгованості.

Позивачем обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений статтею 39 Закону України «Про іпотеку» за рішенням суду шляхом реалізації предмета іпотеки на електронних торгах відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, що має бути визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно зі статтею 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 721,94 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 575, 610, 612, 615, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором від 11.01.2019 про споживчий кредит (на придбання нерухомості) №272_0195 у загальному розмірі 244 796,05 гривень.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 288 від 11.01.2019, укладеним між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченко В.Ю., та зареєстрованим в реєстрі за № 61, а саме на нерухоме майно - однокімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 33,9 кв.м, житловою площею 12,5 кв.м та належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - однокімнатна квартира під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 33,9 кв.м, житловою площею 12,5 кв.м, шляхом проведення прилюдних торгів, за ціною, визначеною в рамках виконавчого провадження на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- за рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому порядку предмета іпотеки - однокімнатна квартира під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 33,9 кв.м, житловою площею 12,5 кв.м. та належить на праві власності ОСОБА_1 , задовольнити вимогу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» у розмірі 244 796,05 гривень, з яких:

- 100 781,61 гривень - заборгованість за основним боргом (кредитом);

- 141 057,59 гривень - проценти за користування кредитом;

- 366,13 гривень - 3 проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);

- 599,63 гривень - 3 проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;

- 1388,25 гривень - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту);

- 602,84 гривень - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 721,94 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк» в особі Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 27, код ЄДРПОУ 09322277;

Дані відповідачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду виготовлено 29.01.2025.

Суддя: Т.А.Зотько