Ухвала

від 24.01.2025 по справі 755/16515/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/16515/24

Провадження №: 2/755/8802/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2025 р. місто Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Централ парк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» про визнання недійсним договору №1 (тимчасового) про надання послуг з комплексного обслуговування об`єктів та відшкодування витрат,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до юридичних осію - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Централ парк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун», з вимогою:

«Про визнання недійсним Договору №1 (тимчасового) про надання послуг з комплексного обслуговування об`єктів та відшкодування витрат, який укладено між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Централ парк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун»

Вивчивши матеріли позовної заяви та долучені до неї додатки на предмет дотримання позивачем вимог цивільного процесуального законодавства при визначенні підсудності даного спору конкретному суду, суддя приходить до наступних висновків.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. (ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України)

Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ч. 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частини першої ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 Цивільного процесуального кодексу України).

Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.

Питання про підсудність справ визначається цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до положень частини другої статі 27 Цивільного процесуального кодексу України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При зверненні з цим позовом до суду, позивачем визначено у якості відповідачів - юридичних осіб - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Централ парк» (місцезнаходження - місто Київ, Печерський район, вулиця Івана Кудрі, будинок 7), Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» (місцезнаходження - місто Київ, Дніпровський район, вулиця Регенераторна, 4)

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Разом з тим, виходячи з положень ч.1 ст.30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Правила виключної підсудності, визначені у частині першій ст.30 Цивільного процесуального кодексу України, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, та стосуються позовів, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири тощо).

Як роз`яснено у п.41 та п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК).

Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності. Правила виключної підсудності забороняють застосування при пред`явленні позову інших видів підсудності загальної (ст. 27 ЦПК України), альтернативної (ст. 28 ЦПК України) підсудності пов`язаних між собою вимог. Це означає, що пред`явлення позовів по справах, перерахованих в ст. 30 ЦПК України, в інші суди, крім зазначених в ній, не допускається.

Виходячи з підстав та предмету позову, позивачем заявлено вимоги щодо оспорювання Договору №1 (тимчасового) про надання послуг з комплексного обслуговування об`єктів та відшкодування витрат, який укладено між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Централ парк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун»

Предметом цього договору є надання послуг з комплексного обслуговування об`єкту - житловий комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) у питанні щодо застосування правил виключної підсудності розгляду спорів щодо стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна дійшла до наступних висновків: «що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Таким чином, предметом позову є припинення порушень, пов`язаних з належним використанням об`єкту нерухомого майна у господарській діяльності суб`єктом господарювання, що зумовлює застосування правил виключної підсудності для розгляду даного спору у відповідності до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України.

Згідно положень статті 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

При цьому, відповідно до частини першої та третьої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, ухвалення Дніпровським районним судом міста Києва рішення за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Централ парк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» про визнання недійсним договору №1 (тимчасового) про надання послуг з комплексного обслуговування об`єктів та відшкодування витрат, яка не підсудна цьому суду, оскільки підлягає розгляду за правилами виключної підсудності (за місцем знаходження об`єкту нерухомого майна, що є предметом оспорюваного договору), не відповідатиме критеріям судового рішення, які визначені статтею 263 ЦПК України, та є підставою, передбаченою ст.378 ЦПК України, для його скасування.

Принцип законного судді нерозривно пов`язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд не тільки вправі, а й зобов`язаний ухилитися від розв`язання справ, йому не підсудних.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» і «Сокуренко та Стригун проти України», роз`яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначаються правилами підвідомчості та підсудності.

Відповідно до частини третьої статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги, не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи, що розгляд справи не розпочато, а згідно з ч. 1 ст. 378 ЦПК України порушення правил виключної підсудності є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд, суддя приходить до висновку, що цей позов не підсудний Дніпровському районному суду міста Києва.

Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року у справі № 855/364/19 (провадження № 11-871ав19) суд дійшов наступних висновків: «Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.

За наведених обставин, суддя приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Централ парк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» про визнання недійсним договору №1 (тимчасового) про надання послуг з комплексного обслуговування об`єктів та відшкодування витрат, не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва та підлягає направленню за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва, тобто за місцезнаходження об`єкту нерухомого майна, що є предметом оспорюваного договору.

Враховуючи викладене та керуючись статями 2, 4, 27, 31, 260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

п о с т а н о в и в:

Цивільну справу №755/16515/24 (провадження № 2/755/8802/24) за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Централ парк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» про визнання недійсним договору №1 (тимчасового) про надання послуг з комплексного обслуговування об`єктів та відшкодування витрат, направити за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва для подальшого розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З текстом ухвали можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua

С у д д я: