Ухвала

від 24.01.2025 по справі 758/913/25

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/913/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м. Київ

Слідча суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчої ОСОБА_3 ,

підозрюваного - власника майна ОСОБА_4 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12024100070002719, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

Старший слідчий СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , звернулась до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні № 12024100070002719, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, про арешт майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

-машиномісце загальною площею 14,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрований під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 437803480000;

-машиномісце загальною площею 13,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрований під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 437777380000.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Подільського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100070002719, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.

Досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням Київської міської ради від 23.03.2017 року № 33/2255 «Про внесення змін до додатка 1 до рішення Київської міської ради від 31.03.2011 року № 100/5487 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва» до програми приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва включено нежилі приміщення площею 892 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 26, літ. «А» шляхом їх викупу товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРУС-РІЕЛТІ». Об`єкт приватизації перебуває в будівлі критої пішохідної галереї (літ. А) загальною площею 2054,80 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 26, право комунальної власності на яку зареєстровано в цілому на підставі свідоцтва про право власності від 14.01.2008 року.

12.05.2017 року з метою реалізації права на приватизацію вищевказаного об`єкту нерухомості ТОВ «ПАРУС-РІЕЛТІ» подало до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської гади (Київської міської державної адміністрації) заяву про їх приватизацію, яка була задоволена 26.05.2017 року, про що Департаментом прийнято відповідний наказ № 27/2-пр.

Надалі, 29.09.2017 року Департаментом прийнято наказ № 31/3-пр, яким затверджено висновок про вартість об`єкта приватизації. Однак, у зв`язку з довготривалим розглядом Департаментом вказаного питання ТОВ «ПАРУС-РІЕЛТІ» листом за № 237/05 від 11.05.2018 року, звернулось до нього з проханням закінчити процедуру приватизації та укласти договір купівлі - продажу.

Разом з тим, листом за № 062/11/13-4424 від 14.05.2018 року заступник директора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що 07.03.2018 набрав чинності Закон України від 18.01.2018 року № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими, зокрема, після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу. Також, згідно з ст. 15 цього Закону об`єкти малої приватизації (вартістю до 250 млн. грн) продаються виключно на електронних аукціонах.

Незважаючи на законну відмову, ТОВ «ПАРУС-РІЕЛТІ» звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва із позовною вимогою зобов`язати відповідача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укласти з ним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень.

За результатами розгляду, рішенням Господарського суду м. Києва від 09.10.2018 року по справі № 910/8512/18 задоволено позов ТОВ «ПАРУС-РІЕЛТІ» та зобов`язано Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укласти з ТОВ «ПАРУС-РІЕЛТІ» договір купівлі - продажу нежитлових приміщень у відповідній редакції.

21.02.2020 року між директором Департаменту комунальної власності м. Києва та директором ТОВ «ПАРУС-РІЕЛТІ»підписано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, предмет договору - група нежитлових приміщень 1-92 (літ. А) загальною площею 875,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 26, вартістю 20 557 200 грн.

В подальшому, 24.02.2020 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за ТОВ «ПАРУС-РІЕЛТІ».

Разом з тим, під час досудового розслідування встановлено, що станом на 07.03.2018 року (дата) набрання чинності Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна») сторонами не узгоджено істотних умов договору купівлі продажу, оскільки тільки 23.03.2018 року ТОВ «Київське бюро технічної інвентаризації» за замовленням територіальної громади міста Києва видано висновок № 109 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, а саме будівлі критої пішохідної галереї, загальною площею 2054,8 кв. м., а також цього ж дня на замовлення ТОВ «ПАРУС-РІЕЛТІ» видано технічні паспорти № 229-10 на нежитлові приміщення групи приміщень 1-92, 93, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 26. Таким чином, стадія оформлення договору купівлі-продажу у відповідності до змісту п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не настала.

Незважаючи на це, начальник юридичного управління Департаменту ОСОБА_4 у період з 22.10.2018 року по 07.11.2018 року не вжив заходів щодо апеляційного оскарження підпорядкованим йому юридичним управлянням рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2018 року по справі № 910/8512/18.

Враховуючи вищевикладене, через неналежне виконання своїх службових обов`язків ОСОБА_4 через несумлінне ставлення до них, охоронюваним законом державним інтересам спричинено тяжкі наслідки, оскільки з комунальної власності безпідставно вибуло нерухоме майно вартістю 84 001 920 грн, що у 250 разів і більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

06.12.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за вищевикладеними обставинам.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України віднесено до категорії нетяжких злочинів.

Повідомлена ОСОБА_4 підозра підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, такими як:

-рапортом про виявлене кримінальне правопорушення від 21.12.2023 та додатками до нього;

-документами, отриманими від Департаменту комунальної власності в м. Києві №062/11-10-1367;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 07.02.2024;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 27.03.2024;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні Департаменту комунальної власності м. Києва від 15.05.2024 та додатками до нього;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 та додатками до нього;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 19.11.2024;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 12.11.2024;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 08.11.2024;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 29.03.2024;

-висновком експерта за результатами проведення судової будівельно- оціночної експертизи №СЕ-19/111-24/11224-ОБ від 25.03.2024;

-висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/111-24/32575-БТ від 18.07.2024;

-висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №СЕ-19/111-24/43809-ЕК від 17.10.2024;

-документами отриманими від Департаменту комунальної власності м. Києві від 06.11.2024 №062/111-18-5627, від 14.11.2024 №062/111-20- 5752, від 19.11.2024 №062/111-20-5881.

Відповідно до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за громадянином ОСОБА_4 зареєстроване машиномісце загальною площею 14,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрований під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 437803480000 та машиномісце загальною площею 13,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрований під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 437777380000.

Отже, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та стосовно якого заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в рамках кримінального провадження, наявні підстави для застосування арешту.

У судовому засіданні слідча ОСОБА_3 підтримала заявлене клопотання із наведених у ньому підстав.

Власник майна - підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення клопотання, посилались на необгрунтованість підозри, а також на те, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_4 . Зазначили, що цивільний позов, заявлений прокурором у кримінальному провадженні № 12024100070002719 від 13.12.2024 року виключно до ОСОБА_4 в той час як підозру оголошено також і ОСОБА_9 . Більше того, є непослідовною позиція органу досудового розслідування щодо відшкодування матеріальної шкоди, нібито завданої кримінальним правопорушенням, оскільки з однієї сторони прокурор просить у цивільному позові стягнути матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 63 444 720 грн з підозрюваного ОСОБА_4 , а з іншої - звертається з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 910/8512/18, в якій просить суд витребувати від ТОВ «ПАРУС-РІЕЛТІ» об`єкти нерухомого майна загальною площею 875,8 кв.м., а саме нежитлові приміщення 1-92 (літ. А) по вул. Старовокзальна, 26 в м. Києві, на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Водночас з листа виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 015-457 від 27.12.2024, адресованого Подільській окружній прокуратурі м. Києва, не вбачається за можливе вирішення питання про необхідність залучення Київської міської ради як потерпілого у кримінальному провадженні.

Заслухавши доводи слідчої, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідча суддя встановила наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому, частиною 1 статті 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як встановлено слідчою суддею, 06.12.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про те, що він підозрюється у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

При цьому, у повідомленні про підозру від 06.12.2024 року зазначено, що незважаючи на необґрунтованість рішення суду (рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2018 по справі № 910/8512/18), неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, враховуючи положення п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», начальник юридичного управління Департаменту ОСОБА_4 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінення ставлення до них, передбачені п.п. 2.1.1, 2.1.3 Посадової інструкції, будучи службовою особою, маючи відповідну освіту, теоретичні знання та практичні навчики, фактичну можливість належним чином виконати покладені на нього обов`язки та повноваження, без будь-якого психічного та фізичного примусу, всупереч вимог законодавства та інтересам служби, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, у період часу з 22.10.2018 по 07.11.2018, перебуваючи на робочому місці, у робочий час, за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10, не вжив заходів щодо апеляційного оскарження підпорядкованим йому юридичним управлінням рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2018 по справі № 910/8512/18, яким задоволено позов ТОВ «ПАРУС-РІЕЛТІ», хоча повинен був, оскільки було достеменно відомо, що стадія оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна між Департаментом комунальної власності та ТОВ «ПАРУС-РІЕЛТІ» не настала, так як на момент вирішення спору у сторін не були узгоджені ціна та предмет такого договору, що є його істотними умовами згідно положень ст. 638 ЦК України. У зв`язку з цим, 21.02.2020 нерухоме майно вартістю 84 001 920 грн. безпідставно вибуло з комунальної власності.

Слідча суддя зауважує, що рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2018 по справі № 910/8512/18 набрало законної сили, виконане та на момент оголошення підозри ОСОБА_4 , тобто станом на 06.12.2024, не оскаржене в апеляційному порядку.

При цьому, слідча суддя вважає, що доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, має відбутись за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Щодо правової підстави для арешту майна.

Орган досудового розслідування посилається на те, що застосування арешту на нерухоме майно, належне підозрюваному ОСОБА_4 , необхідне з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. При цьому, у кримінальному провадженні № 12024100070002719 від 13.12.2024 року прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради заявлено цивільний позов щодо стягнення з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Радехів Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , працюючого начальником юридичного управління Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), раніше не судимого, на користь Київської міської ради, одержаним від корупційних та інших злочинів, матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в розмірі 63 444 720 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва.

Як вже зазначалось вище прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Київської міської ради. Разом з тим, відповідно до листа заступника голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_14 № 015-457 від 27.12.2024, адресованого Подільській окружній прокуратурі міста Києва, не вбачається за можливе вирішення питання про необхідність залучення Київської міської ради як потерпілого у зазначеному кримінальному провадженні. Також, зазначено, що немає підстав вважати, що діями та/або бездіяльністю посадових осіб Департаменту комунальної власності м. Києва було нанесено майнової шкоди інтересам територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Також, під час судового розгляду клопотання встановлено, що у СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42023102070000367, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. У вказаному кримінальному провадженні оголошено підозру ОСОБА_4 та ОСОБА_9 . При цьому, постановою прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_15 від 13.12.2024 виділено із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023102070000367 від 22.12.2023 року матеріали щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Отже, ОСОБА_4 є не єдиним підозрюваним.

В судовому засіданні слідча ОСОБА_3 повідомила, що цивільний позов заявлено солідарно до двох підозрюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .

Однак зі змісту цивільного позову прокурора, долученого до матеріалів клопотання, вбачається, що такий заявлено виключно відносно ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 63 444 720 грн.

Вказане має значення для визначення безпосереднього розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, яка можу бути стягнута з ОСОБА_4 в судовому порядку у випадку задоволення цивільного позову і водночас є необхідним при вирішенні питання про застосування арешту на майно ОСОБА_4 з метою забезпечення дієвості кримінального провадження.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час судового розгляду клопотання встановлено, що 20.12.2024 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у кримінальному провадженні №42023102070000367 від 22.12.2023 року накладено арешт на об`єкт нерухомості - групу нежитлових приміщень 1-92 (літ. А) загальною площею 875,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 26, та на праві власності належать ТОВ «ПАРУС-РІЕЛТІ» (код ЄДРПОУ 32913965), із встановленням заборони передавати, відчужувати, вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна.

Слідчою суддею з`ясовано, що потреба досудового розслідування полягає у поверненні майна, яке є предметом кримінального правопорушення, територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. При цьому, буде повністю відшкодована майнова шкода, заподіяна таким кримінальним правопорушенням.

З цією метою керівником Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_16 подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2018 у справі № 910/8512/18, у якій прокурор просить суд витребувати від ТОВ «ПАРУС-РІЕЛТІ» об`єкти нерухомого майна загальною площею 875,8 кв.м, а саме нежитлові приміщення 1-92 (літ. А) по вул. Старовокзальна, 26 у Шевченківському районі міста Києва на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Відтак, на думку слідчої судді, органом досудового розслідування вжито достатніх заходів для збереження нерухомого майна, яке є предметом кримінального правопорушення і за рахунок якого буде відшкодована майнова шкода, зокрема шляхом повернення такого майна територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

При цьому, накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 , зазначене у клопотанні, не забезпечить відшкодування майнової шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

З огляду на викладене, на думку слідчої судді, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного ОСОБА_4 , не може бути виконане завдання щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

При цьому слідча суддя також враховує положення статей 7, 16 КПК України, згідно з якими загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

З огляду на наведене, враховуючи, що слідчим не доведено необхідність накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, слідча суддя дійшла висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання.

Керуючись ст. 7, 16, 131, 132, 170-173, 370 КПК України, слідча суддя

УХВАЛИЛА:

Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12024100070002719, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, про арешт майна, яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

-машиномісце загальною площею 14,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрований під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 437803480000;

-машиномісце загальною площею 13,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрований під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 437777380000.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідча суддя ОСОБА_1