Вирок

від 29.01.2025 по справі 243/7510/24

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 243/7510/24

Провадження номер 1-кп/243/366/2025

В И Р О К

Іменем України

29 січня 2025 року м. Слов`янськ

Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріаликримінального провадження,внесеного доЄРДР за№ 62024050010007662 від 06 серпня 2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця м.Курахове Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, майстра номер обслуги 1 міномета 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдата, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Під час судового провадження 27.12.2024 між ОСОБА_5 та прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості.

За змістом обвинувального акту кримінальне правопорушення було вчинене при наступних обставинах.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді майстра номер обслуги 1 міномета 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України Про оборону України, ст.1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, ст.ст.9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 06 серпня 2024 року приблизно о 09 годині 22 хвилин, перебуваючи за місцем тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 на території АДРЕСА_2 , отримавши усний законний наказ свого прямого начальника командира 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , капітана ОСОБА_6 , відданого на підставі бойового розпорядження командира 2 мінометної батареї № 128 від 06.08.2024 відповідно до бойового розпорядження командира НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 №10879/128 ОКП-ВАСЮКІВКА від 06.08.2024, переміститися, обладнати та виставити вогневу позицію для 82 мм міномета в районі КСП 30120 ТАЛАН. Після отримання даного наказу солдат ОСОБА_5 відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони, чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.402 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.402 КК України, визнав повністю та просив затвердити угоду про визнання винуватості від 27.12.2024, яку було ним укладено з прокурором. Він розуміє незаконність своїх дій, визнає наведені в обвинувальному акті обставини вчинення ним кримінального правопорушення, погоджується з кримінально-правовою кваліфікацією інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.4 ст.402 КК України, усвідомлює небезпечність своєї протиправної поведінки.

Ухвалюючи вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , воно правильно кваліфіковане за ч.4 ст.402 КК України, а саме - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 27.12.2024 між прокурором ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора по цьому кримінальному провадженню, та обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, щиро покаятися. Також сторонами угоди визначено узгоджене між ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен нести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, участь у відсічі збройної агресії, беручи до уваги інтереси суспільства, і відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , враховуючи низку обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 та істотно впливають на прийняття рішення про можливість укладення угоди про визнання винуватості та обумовлення міри покарання за вчинений злочин, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, сторони угоди вважали за можливе при призначенні покарання ОСОБА_5 за вчинений злочин, передбачений ч.4 ст.402 КК України, застосувати норми ст.69 ККУкраїни, та погодилися на призначення останньому покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.4 ст.402 КК України, у виді позбавлення волі строком на 1,5 роки та на підставі ст.62 КК України замінити призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 1,5 роки на тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 1,5 роки. В угоді передбачені наслідки її укладання, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому. Угода була підписана прокурором ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_5 та його захисником адвокатом ОСОБА_4 .

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; 2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Положеннями частини 2 статті 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно частини 5 статті 469 КПК України укладання угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила про те, що при укладанні даної угоди від 27.12.2024 були дотримані вимоги та правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просив цю угоду затвердити та призначити ОСОБА_5 узгоджену по угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні також просив затвердити укладену угоду про визнання винуватості від 27.12.2024, беззастережно підтвердив визнання ним винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, добровільність укладання цієї угоди та можливість її виконання.

Відповідно до положень статті 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 402 КК України, є тяжкими злочинами.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості від 27.12.2024 за своїм змістом та порядком укладання відповідає вимогам статей 468-470, 472 КПК України, положенням ч.4 ст.402 КК України, щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення, можливості застосування положень ст.69 КК України з огляду на наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та можливості призначення покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, що відповідає положенням ст.62 КК України, оскільки обвинувачений раніше покарання у виді позбавлення волі не відбував.

Шляхом вивчення документів кримінального провадження, заслуховування пояснень ОСОБА_5 , суд переконався у тому, що укладання угоди є добровільним. Тобто, згідно положень частини 6 статті 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим, тому угода підлягає затвердженню також з урахуванням особи обвинуваченого, який брав участь у відсічі збройної агресії тривалий час, раніше не судимий, за медичною допомогою до нарколога не звертався, на обліку у психіатра не перебуває, його характеристику за місцем служби.

Крім того, обвинуваченому роз?яснені положення частини 5, 6 та 7 статті 474 КПК України та положення статті 389-1 КК України Умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості, які йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладання та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених частиною п`ятою статті 474 КПК України, обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз?яснень обвинувачений не заперечував проти затвердження судом угоди про визнання винуватості.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди у судовому засіданні, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального та кримінального законів, врахувавши заслухані доводи сторін угоди, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про ухвалення обвинувального вироку та затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, з застосуванням положень ст.ст. 62, 69 КК України та призначення узгодженої сторонами міри покарання у виді позбавлення волі строком на 1,5 роки, яке замінити триманням в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком 1,5 роки.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті до набрання вироком законної сили слід залишити без змін у зв`язку з відсутністю підстав для його зміни або скасування.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 374, 468-472 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Затвердити угодувід 27грудня 2024,укладену між ОСОБА_5 тапрокурором Луганськоїспеціалізованої прокуратуриу сферіоборони Східногорегіону ОСОБА_3 про визнаннявинуватості урамках кримінальногопровадження № 62024050010007662 від 06 серпня 2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання, з застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 місяців.

На підставі ст.62 КК України замінити покарання ОСОБА_5 за ч.4 ст.402 КК України у виді 1 (одного) року 6 місяців позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 1 (один) рік 6 місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дати набрання вироком законної сили, зарахувавши ОСОБА_5 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання строк попереднього ув?язнення з 06.08.2024 з розрахунку 1 день попереднього ув?язнення дорівнює 1 дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

До набрання вироком законної сили обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті залишити без змін.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ст.3891 КК України.

У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення: обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановленихчастинами четвертою,шостою,сьомою статті 474КПК України,в томучислі нероз`ясненняйому наслідківукладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно зчастиною четвертою статті 469КПК України угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1