Ухвала

від 28.01.2025 по справі 461/9230/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/9230/24

Провадження № 2/461/356/25

УХВАЛА

28.01.2025 року,Галицький районний суд м. Львова у складі головуючого судді Мироненко Л.Д., за участі секретаря судового засідання Курилюк А.І., розглянувши заяву Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про повернення судового збору,-

в с т а н о в и в :

У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебували матеріали цивільної справи за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення.

Ухвалою судувід 15.01.2025року заяву представника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради було задоволено та залишено позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення без розгляду.

17.01.2025 року до суду надійшло клопотання представника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради Заяць Б.Р. про повернення судового збору, сплаченого при зверненні до суду із вищезазначеним позовом.

В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідач ОСОБА_1 під час судового засідання, повідомив, що станом на зараз будівлею літ. «Б-1» (гараж) приміщення під інд. 1, загальною площею 10,7 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Галицької Армії, 1 (колишня назва вулиця Глінки) не користується та ним добровільно було передано ключі від будівлі представнику балансоутримувача ЛКП «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації», після пред`явлення позову до суду Терещенко В.П. Представник позивача зазначає, що цим самим останній задовольнив вимогу позивача про звільнення самовільно зайнятого приміщення.

Вказує, що правовий аналіз ч. 3 ст. 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за винятком, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тому, на його думку, це є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про повернення судового збору, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про залишення позову Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення без розгляду.

У зазначеній заяві, представник посилався саме на п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, відповідно до якого суд ухвалою залишає заяву без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно, ухвалою суду від 15.01.2025 року саме клопотання про залишення позову без розгляду було задоволено.

Суд зазначає, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Згідно ч. 2 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною третьоюстатті 257 ЦПК Українив ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Тому, за змістом положення статті 7 Закону України «Про судовий збір»вбачається, що у разі подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду та задоволення такої заяви судом, судовий збір, сплачений при його поданні, позивачу не повертається.

Доводи представника позивача про те, що відповідач фактично задовольнив позовні вимоги і саме у зв`язку з цим позивач відмовився від позову, судом не приймаються з огляду на наступне.

Згідно зп.4ч.1ст.255ЦПК Українисуд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

При цьому, позивач із заявою про відмову від позову до суду не звертався і, відповідно, така відмова судом не приймалась.

Суд зазначає, що залишення позову без розгляду та відмова від позову за своєю суттю є різними процесуальними формами закінчення розгляду справи, які в свою чергу передбачають різні правові наслідки.

Отже, вирішуючи питання про повернення судового збору, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його повернення, оскільки позов залишається без розгляду за заявою сторони позивача.

Враховуючи наведене та керуючись п.3 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 260 Цивільного процесуального кодексу України,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про повернення судового збору, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Д. Мироненко