Рішення

від 23.01.2025 по справі 502/1432/24

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/1432/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

Орган опіки та піклування Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

про

позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся 21.06.2024 р. до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 та на обґрунтування позовних вимог вказав, що 15 лютого 2023 року між ним та відповідачем було розірвано шлюб.

Від шлюбу сторони мають п`ятьох дітей, один з яких ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає із позивачем.

З моменту розірвання шлюбу відповідач не бачилась із сином, оскільки на початку повномасштабного вторгнення російський військ в Україну, виїхала до Чехії разом із донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відвідач жодного разу не відвідувала свого сина, не проявляла турботи, не цікавилась його життям, потребами. Станом здоров`я, не брала участі у вихованні сина і матеріальному забезпеченні.

Таким чином, на думку позивача, відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов`язків по відношенню до свого неповнолітнього сина. Поведінка відповідача свідчить про її свідоме нехтування батьківськими обов`язками та про ухилення від їх виконання.

Враховуючи викладене, позивач просив суд ухвалити рішення, яким позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина, ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 03.07.2024 р. було відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання та за клопотанням позивача зобов`язано орган опіки та піклування надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідача по справі батьківських прав.

02.09.2024 р. судом отримано відповідний висновок органу опіки та піклування, затверджений 30.08.2024 р.

Ухвалою суду від 22.11.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом учасників справи.

В судовому засіданні 23.01.2025 р. позивач ОСОБА_1 підтримав пред`явлений позов та просив суд його задовольнити з підстав викладених у ньому. Відповідаючи на питання суду щодо необхідності звернення до суду з позовом, з урахуванням того, що дитині невдовзі виповниться вісімнадцять років, позивач зазначив, що позбавлення відповідача батьківських прав йому необхідне для набуття підстав на відстрочку від мобілізації.

Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання за викликом суду, здійсненим відповідно до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, не з`явилась; відзив із запереченнями проти позову не подавала.

Представник органу опіки та піклування подав заяву про розгляд справи без його участі.

Враховуючи відповідні обставини, суд зі згоди позивача суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

З пояснень позивача, а також наданих суду та досліджених в ході розгляду справи доказів суд встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:

Сторони по справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Виконкомом Мирнівської сільської ради Кілійського району Одеської області 26.06.2007 р. складено актовий запис № 11 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 /а.с. 9/.

Відповідно до рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15.02.2024 р. у справі № 502/1828/24, шлюб між сторонами по справі розірвано /а.с. 8/.

Згідно акту обстеження по факту проживання особи, складеного 11.06.2024 р. депутатом Вилківської міської ради на підставі звернення позивача ОСОБА_1 та довідки, виданої виконавчим комітетом Вилківської міської ради 10.06.2024 р. № 266, вбачається, що до складу родини позивача, серед іншого, входить син ОСОБА_5 /а.с. 13, 15/.

Як зазначено в довідці-характеристиці від 17.06.2024 р., складеної старостою Мирнівського старостинського округу виконавчого комітету Вилківської міської ради, ОСОБА_1 проживає в с. Мирне та є батьком багатодітної родини. З 2021 року з дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , проживає один. Мати дітей, ОСОБА_2 , зі слів її родичів, на початку повномасштабного вторгнення виїхала до Чехії /а.с. 14/.

Як вбачається з довідки сімейного лікаря від 19.06.2024 р. ОСОБА_1 задекларував своїх синів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у сімейного лікаря і постійно опікується їх здоров`ям та приходить з ними на прийом до лікаря на протязі 5 років /а.с. 17/.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_10 дала показання про те, що позивач по справі доводиться їй племінником. Свідкові відомо, що колишня дружина позивача приблизно десять років тому стала працювати в м. Кілія та дуже рідко приїздила додому. Діти в цей час залишались із батьком. Наразі ОСОБА_7 навчається, а спільна донька сторін по справі живе разом із матір`ю. Свідкові зі слів позивача відомо, що матір із сином не спілкується, чи надає вона йому матеріальну допомогу, свідкові невідомо.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_11 дала показання про те, що позивач по справі доводиться їй рідним братом, який мешкає в с. Мирне разом із двома синами. ОСОБА_7 наразі навчається та казав свідкові, що його матір зараз знаходився в Чехії. Свідкові відомо, що сторони наразі розлучилися та батько забезпечує дітей. Зі слів ОСОБА_7 , відповідач висилала йому гроші для оформлення паспорту для виїзду за кордон. Позивач по справі має своє господарство, а також обробляє земельну ділянку належну відповідачу.

Згідно висновку органу опіки та піклування Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вилківської міської ради Одеської області від 3008.2024 р. № 156, орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначено у вказаному висновку, відповідач в ході бесіди з представниками органу опіки та піклування заперечувати проти позбавлення її батьківських прав, повідомила, що зв`язок з дитиною не втрачений, вона спілкується з усіма дітьми. Вона залишила в користуванні чоловіка землю сільськогосподарського призначення і це її вклад в утримання сина.

У висновку вказано, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 18.07.2024 р. позивач не зміг надати відповість, чому виникла необхідність позбавляти мати батьківських прав, коли хлопцю вже виповнилося 17 років та 2 місяці.

Також дитина, ОСОБА_5 повідомив членам комісії, що він заперечує проти позбавлення матері батьківських прав; розповів, що часто спілкується в телефонному режимі з матір`ю, яка запрошувала його до неї.

Крім цього, позивач ОСОБА_1 не надав підтверджень винної поведінки матері хлопчика щодо невиконання батьківських обов`язків /а.с. 48-53/.

Судом з`ясовувалась позиція позивача щодо участі дитини в судовому засідання з метою з`ясування відповідно до положень ст. 171 СК України думки дитини щодо вирішення спору, проте позивач зазначив, що син навчається в м. Одеса, у зв`язку з чим справу можна розглянути без участі дитини.

З урахуванням наведеної позиції позивача, суд провів розгляд справи без участі дитини, думку якої з`ясував шляхом дослідження відповідних відомостей, викладених у висновку органу опіки та піклування, посадові особи якого безпосередньо спілкувались з дитиною.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами:

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.150 Сімейного кодексу батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Саме на таких підставах ґрунтується поданий представником позивача позов.

На підставі тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України можна зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (№ 2) від 27 листопада 1992 року, серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 47 рішення ЄСПЛ у справі "Савіни проти України", пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України").

Тобто в такому випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке, у свою чергу, не є абсолютним.

Ураховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд, з однієї сторони, має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З іншої сторони, обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України").

ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися.

Разом із тим, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Крім того, у рішенні від 30 червня 2020 року "Ilya Lyapinv. russia" (заява № 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які могли б завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.

Таким чином, для правильного вирішення справи суд повинен поставити на перше місце якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Суд, оцінюючи досліджені докази враховує, що доказів, які беззаперечно підтверджували факт неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, суду в ході змагального судового розгляду не надано.

Показання допитаних за клопотанням позивача свідків вказаних обставин не підтверджують.

Навпаки, один з допитаних свідків підтвердив обставини, що матір дитини залишила в користування позивачу належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення як свій внесок з метою надання утримання сину.

Враховуючи, що позивачем не доведений факт умисного тривалого невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, її винної поведінки, а також не встановлено інших, передбачених ст. 164 СК України підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, беручи до уваги зафіксовану органом опіки та піклування думку дитини щодо заперечення проти позбавлення її матері батьківських прав, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосовувати до відповідача такий крайній захід впливу, як позбавлення її батьківських прав.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, у зв`язку з чим відмовляє в його задоволенні.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу ОСОБА_13 положення ст. 284 ЦПК України, згідно яких заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , яку бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Керуючись ст. ст.2-13,81, 89,141, 258-259,264-265 ЦПК, ст. 19, ч. 1 ст. 164, ст. 171 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.01.2025 р.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников