Рішення

від 29.01.2025 по справі 766/20290/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/20290/24 н/п 2/766/4447/25

ЗАЧОНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Кузьміної О.І.,

за участю секретаря Савицького В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипярд1930» про визнання припиненими трудові відносин, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипярд1930» про визнання припиненими трудові відносин, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.03.2020 року його прийнято на роботу підсобним робітником до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипярд1930», запис про що було внесено до трудової книжки позивача. Трудові відносини з відповідачем фактично припинені з січня 2022 року, через тимчасові труднощі на підприємстві, а потім через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України. Оскільки від відповідача ніяких новин або інформації позивач не отримував, то 26.09.2024 року направив відповідачу заяву про звільнення згідно ст.38 КЗпП України. Зазначена заява була повернута йому у зв`язку з відсутністю адресата за зазначеною адресою. У зв`язку із чим просить визнати припиненими трудові відносини між ним та ТОВ «Шипярд1930» з 014.01.2022 року та стягнути судові витрати.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій просив розглянути справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань, відзив на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст.280ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст.223ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, ухваливши заочне рішення.

За приписами ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спеціальним законом, який регулює трудові правовідносини та визначає механізм захисту трудових прав працівників є Кодекс законів про працю України.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 13.03.2020 року ОСОБА_1 прийнято підсобним робітником до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипярд1930»відповідно до приказу №8-к від 12.03.2020р.

Відповідно до частини першої статті 21КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини першої статті 23КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Письмовим зверненням від 26.09.2024 року, яке позивач направив рекомендованим поштовим листом, ОСОБА_1 звертався до Товариства зобмеженою відповідальністю«Шипярд1930» із вимогою щодо звільнення його з посади підсобним робітником з 26.09.2024 року за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, проте зазначена заява була повернута у зв`язку з відсутністю адресата за зазначеною адресою.

Таким чином,можна дійтивисновку профактичне припиненнятрудових відносинміж сторонамизокрема станомна часзвернення позивачаіз відповідноюзаявою прозвільнення за власним бажанням.

Проте на вимогу позивача про звільнити його з посади відповіді не надійшло, як і не надійшло жодних пояснень та заперечень від відповідача щодо розглядуваного судом позову.

Згідно зі ст.36КЗпП України підставами припинення трудового договору є: угода сторін; закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»; набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290Цивільного процесуального кодексу України випадках; підстави, передбачені контрактом; підстави, передбачені іншими законами.

У відповідність до пункту 4 статті 36 КЗпП України однією з підстав розірвання трудового договору є ініціатива працівника. Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Трудове законодавство не передбачає обов`язкового двотижневого відпрацювання перед звільненням за власним бажанням, у ст.38 КЗпП України визначено лише обов`язок працівника письмово попередити роботодавця про наступне звільнення за два тижні. Таке попередження не залежить зокрема від того, чи працює працівник у момент попередження, й роботодавець, навіть у такому випадку, не вправі відмовити йому у звільненні після спливу строку попередження.

При цьому, згідно імперативних приписів ст. 4 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX, у зв`язку з веденням бойових дій а також тимчасовою окупацією у м. Херсоні, в якому розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Законодавство про працю встановлює всесвітню охорону трудових прав працівників (ч.2 ст. 1 цього Кодексу). Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться записи про звільнення. Записи в трудовій книжці про звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати (ст.49 КЗпП України).

Приписи статті 43 Конституції України та статті 22 КЗпП України забороняють будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору. Конституційний Суд України розглядає право на працю, визначене статтею 43 Конституції України, як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом (Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004, № 14-рп/2004, від 16.10.2007, № 8-рп/2007 та від 29.01.2008, № 2-рп/2008). Свобода праці передбачає можливість особи займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по своїй суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації. Припинення трудових відносин тісно пов`язано зі свободою його праці, оскільки праця може виконуватися саме до того часу поки останній не вирішить припинити її виконання або з інших підстав. При цьому, припинення трудових правовідносин має безпосередній вплив на можливість мати реалізацію прав на зайнятість (не заборонену законодавством діяльність осіб, пов`язану із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі), працевлаштуванням на роботі (посаді).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомив відповідача про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням.

Згідно ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст.76, ч. 1,2 ст.77, ч. 1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті та їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки з огляду на вимоги позивача про визнання припиненими трудових відносин саме з підстав розірвання трудового договору з ініціативи працівника, та беручи до уваги обов`язок роботодавця розірвати трудовий договір у строк, який просить працівник (ст. 38 КЗпП України), суд приходить до переконання про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання трудових відносин припиненими починаючи саме з 26.09.2024 року, коли позивач вирішив звернутися із відповідною заявою щодо звільнення його за власним бажанням.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати в сумі 1211 грн. 20 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.36, 38, 48 КЗпП України, ст.ст. 12,13,76, 77 , 80, 81, 89, 141,259, 264-265, 274, 280-283, 354ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипярд1930» про визнання припиненими трудові відносин задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шипярд1930» (ЄДРПОУ 40726336, місце знаходження м. Херсон, Карантинний острів, буд.1) починаючи з 26.09.2024 року на підставі ст. 38 КЗпП України з ініціативи працівника, трудовий договір розірвати з 26.09.2024 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шипярд1930» (ЄДРПОУ 40726336, місце знаходження м. Херсон, Карантинний острів, буд.1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1211,20грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. І. Кузьміна